Рішення № 82346427, 11.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

11 червня 2019 року №826/11548/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., за участю секретаря судових засідань Огнивого Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДепартаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України; Департаменту поліції охорони Національної поліції України; начальника Департаменту поліції охорони Будника Сергія Івановича; голови ліквідаційної поліції Департаменту служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України - перший заступник начальника Департаменту поліції охорони Тютюн Віктора Миколайовича; заступника начальника Департаменту поліції охорони Фасового Миколи Івановичапровизнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України; Департаменту поліції охорони Національної поліції України; начальника Департаменту поліції охорони Будника Сергія Івановича; голови ліквідаційної поліції Департаменту служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України - перший заступник начальника Департаменту поліції охорони Тютюн Віктора Миколайовича; заступника начальника Департаменту поліції охорони Фасового Миколи Івановича, в якому просить суд:

1) Визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, Департаменту поліції охорони Національної поліції України, начальника Департаменту поліції охорони Будника Сергія Івановича, голови ліквідаційної комісії Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України - першого заступника начальника Департаменту поліції охорони Тютюна Віктора Миколайовича, заступника начальника Департаменту поліції охорони Фасового Миколи Івановича щодо:

- невиконання рішень Господарського суду міста Києва (ухвали від 01.07.2016, 19.07.2016, 17.08.2016 щодо надання відповідної інформації та матеріальних носіїв такої інформації;

- порушення права на інформацію та на доступ до публічної інформації шляхом ненадання відповідної інформації (копій документів) на запит від 30.07.2017.

2) Зобов`язати начальника Департаменту поліції охорони ОСОБА_2 вчинити дії:

- вчинити дії відповідно до наданих йому адміністративно-розпорядчих прав та повноважень (видання наказів, розпоряджень, визначення виконавців, тощо), спрямованих на виконання рішень суду в господарській справі №12/299 та надання відповідних відомостей та копій на запит на інформації та доступ до публічної інформації від 30.07.2017;

- здійснити заходи контролю щодо виконання наказів (розпоряджень, тощо) про виконання рішень суду в господарській справі №12/299 та надання відповідних відомостей та копій на запит на інформації та доступ до публічної інформації від 30.07.2017;

- надати до суду звіт та копії документів про виконання рішення суду в справі.

Зобов`язати голову ліквідаційної комісії Департаменту державної служби охорони при Міністерства внутрішніх справ України - першого заступника начальника Департаменту поліції охорони Тютюна Віктора Миколайовича:

- вчинити дії відповідно до наданих йому адміністративно-розпорядчих прав та повноважень (видання наказів, розпоряджень, визначення виконавців, тощо), спрямованих на виконання рішень суду в господарській справі №12/299 та надання відповідних відомостей та копій на запит на інформації та доступ до публічної інформації від 30.07.2017;

- здійснити заходи контролю відповідно до наданих йому повноважень щодо виконання наказів (розпоряджень, тощо) про виконання рішень суду в господарській справі №12/299 та надання відповідних відомостей та копій на запит на інформації та доступ до публічної інформації від 30.07.2017;

- надати до суду звіт та копії документів про виконання рішення суду в справі.

Зобов`язати заступника начальника Департаменту поліції охорони Фасового Миколи Івановича:

- вчинити дії відповідно до наданих йому адміністративно-розпорядчих прав та повноважень (видання наказів, розпоряджень, визначення виконавців, тощо) спрямованих на виконання рішень суду в господарській справі №12/299 та надання відповідних відомостей та копій на запит на інформації та доступ до публічної інформації від 30.07.2017;

- здійснити заходи контролю відповідно до наданих йому повноважень щодо виконання наказів (розпоряджень, тощо) про виконання рішень суду в господарській справі №12/299 та надання відповідних відомостей та копій на запит на інформації та доступ до публічної інформації від 30.07.2017;

Зобов`язати Департамент державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України:

- надати позивачу повну та достовірну інформацію (копії документів) відповідно до запиту від 30.07.2017 та ухвал Господарського суду міста Києва від 01.07.2016, 19.07.2016, 17.08.2016;

- подати до суду звіт про виконання рішення суду в справі.

Зобов`язати Департамент поліції охорони Національної поліції України:

- надати позивачу повну та достовірну інформацію (копії документів) відповідно до запиту від 30.07.2017 та ухвал Господарського суду міста Києва від 01.07.2016, 19.07.2016, 17.08.2016;

- подати до суду звіт про виконання рішення суду в справі.

4) Стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача моральну шкоду завдану їх протиправною бездіяльністю в розмірі 1 мінімальної заробітної плати, що встановлена Державою на дату розгляду позову.

5) Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду в порядку ст.267 КАС України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачами всупереч ухвал Господарського суду міста Києва та на запит позивача від 30.07.2017 (відповідно до відмітки Департаменту поліції охорони Національної поліції України від 08.08.2017) на доступ до публічної інформації не надано інформації (копії документів), зазначених в ухвалах Господарського суду міста Києва від 01.07.2016, 19.07.2016, 17.08.2016.

Відповідач в особі Департаменту поліції охорони Національної поліції України проти позову заперечував, зазначивши, що на запити позивача від 21.07.2017 та від 08.08.2017 Департаментом поліції охорони, в межах компетенції та наявної у розпорядженні інформації, відповідно до законодавства України було надано запитувану позивачем інформацію. Відповідачем також зазначено, що посадові особи Департаменту поліції охорони полковник міліції ОСОБА_3 , заступник начальника Департаменту поліції охорони полковник поліції ОСОБА_4 , начальник Департаменту поліції охорони генерал поліції третього рангу ОСОБА_2 були звільнені з посад, на підтвердження чого суду надано копії наказів. Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, відповідачем наголошено, що позивач жодним чином не обґрунтував стягнення на його користь моральної шкоди.

Відповідач в особі Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України також надав суд відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що представником Департаменту державної служби охорони 15.11.2016 на виконання вказаних вище ухвал Господарського суду міста Києва було надано пояснення та заперечення із наявними копіями перелічених документів, які в свою чергу суд прийняв та більше не витребував. Щодо тверджень позивача про порушення його права на інформацію та на доступ до публічної інформації, відповідача зазначив, що жодних запитів на інформацію від позивача не надходило. Також, відповідач повідомив, що відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22.04.2016 у справі №757/12343/16-к позивачу було надано дозвіл на тимчасовий доступ до офіційних документів Закритого акціонерного товариства «Охорона-Комплекс», а також до документів, які можуть містити охоронювану законом таємницю та які знаходяться в реєстраційній справі Закритого акціонерного товариства «Охорона-Комплекс», яка перебувала у володінні (на зберіганні) у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

На підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

За посиланням позивача, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2007 у справі №12/299 з Закритого акціонерного товариства «Охорона-Комплекс» стягнуто 1 543 951, 50 грн. збитків, 15 439, 76 грн. Державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати на послуги адвоката в розмірі 11 873, 00 грн. В зазначеній справі ОСОБА_1 є представником стягувача.

Також, Господарським судом міста Києва у справі № 12/299, протягом 2016 року було прийнято три ухвали від 01.07.2016, від 19.07.2016 та від 17.08.2016, якими витребувано у Департаменту державної служби охорони про Міністерства внутрішніх справ України:

- документи, які підтверджують факт передачі Закритому акціонерному товариству «Охорона-Комплекс» кредиторських та/або дебіторських прав та зобов`язань за договорами про надання охоронних послуг до регіональних підрозділів Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України;

- накази Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України щодо виконання рішення Спостережної ради Закритого акціонерного товариства "Охорона-Комплекс" від 31.01.2007 №2 про безоплатну передачу основних засобів Закритого акціонерного товариства "Охорона-Комплекс" до регіональних підрозділів Державної служби охорони, акти приймання-передачі активів та зобов`язань;

- щотижневі протоколи Ліквідаційної комісії Закритого акціонерного товариства "Охорона-Комплекс" з квітня 2007 року до моменту ліквідації Боржника (Закритого акціонерного товариства "Охорона-Комплекс") та документи, які надавались разом із протоколами.

За посиланням позивача, в ході судового розгляду справи №12/299, визначені Господарським судом міста Києва документи та їх копії надані не були.

Так, з метою реалізації свого права на інформацію та доступ до публічної інформації, позивачем було направлено запит від 12.07.2017 (відповідно до відмітки Департаменту поліції охорони Національної поліції України від 21.07.2017) на інформацію та на доступ до публічної інформації начальнику Департаменту поліції охорони ОСОБА_2 з вимогою надати відповідно до переліку, наведеному у запиті.

Листом Департаменту поліції охорони від 26.07.2017 №26зі, позивачеві було надано інформацію щодо працевлаштування ОСОБА_5 , перебування її на займаних посадах, у соціальних відпустках та про відсутність на час надання відповіді на запит трудових відносин між ОСОБА_5 та Департаментом поліції охорони.

Також, позивачем було направлено запит від 30.07.2017 (відповідно до відмітки Департаменту поліції охорони Національної поліції України від 08.08.2017) з вимогою надати копії документів відповідно до постановлених Господарським судом міста Києва ухвал.

Листом Департаменту поліції охорони від 11.08.2017 №26зі позивача було повідомлено, що 07.11.2015 втратив чинність Закону України «Про міліцію» та відповідно прийнято рішення про ліквідацію всіх підрозділів Державної служби охорони. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 №834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено органи поліції охорони, як територіальні органи Національної поліції України. Так, ураховуючи викладене, інформація та запитувані документи у Департаменті поліції охорони відсутні.

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо ненадання запитуваної позивачем інформації та не виконання вимог ухвал Господарського суду міста Києва щодо надання копій документів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI, публічна інформація - це відображена та документована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 №615 «Про заходи щодо вдосконалення охорони об`єктів державної та інших форм власності» визнано, що Державна служба охорони с єдиною централізованою системою, підрозділи якої є державними госпрозрахунковими установами, що здійснюють діяльність без мети отримання прибутку.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону є:

- суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

- юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

- особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

- суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Пунктом 30 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-IV зазначено, що до реєстру вносяться дані про юридичних осіб - правонаступників.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» зазначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій, копія якого наявна в матеріалах справи, 27.11.2007 було припинено державну реєстрацію Закритого акціонерного товариства «Охорона-Комплекс» за кодом ЄДРПОУ 24523145, в результаті його ліквідації, правонаступників у ліквідованого товариства не зареєстровано.

Частиною тринадцятою статті 111 Цивільного кодексу України зазначається, що документи, що підлягають обов`язковому зберіганню, передаються в установленому законодавством порядку відповідним архівним установам.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Як свідчать матеріали справи, ухвалами Господарського суду міста Києва від 01.07.2016, 19.07.2016, 17.08.2016 у справі №12/299 від Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України було витребувано копії документів, про що судом зазначено вище.

Разом з тим, 07.11.2015 втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1399 «Про ліквідацію підрозділів Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ» прийнято рішення про ліквідацію всіх підрозділів Державної служби охорони.

Процедура ліквідації юридичної особи згідно законодавства України не передбачає правонаступництва.

Даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується що Департамент державної служби охорони знаходиться в стані припинення (ліквідації) починаючи з 16.11.2015.

Разом з тим, 07.11.2015 набув чинності Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII. Відповідно до статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у складі поліції функціонує поліція охорони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 №834 «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено органи поліції охорони як територіальні органи Національної поліції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №937 «Питання забезпечення охорони об`єктів державної та інших форм власності» визначено, міністерствам, іншим суб`єктам управління об`єктами державної власності вжити вичерпних заходів для переукладення з органами поліції охорони договорів про надання послуг з охорони, укладених з Державною службою охорони при Міністерстві внутрішніх справ.

Так, як наголошує відповідач в особі Департаменту поліції охорони Національної поліції України, в результаті ліквідації Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, документи, що перебували у віданні останнього, відповідно до приписів статті 111 Цивільного кодексу України було передано на зберігання архівним установам, таким чином, Департамент поліції охорони Національної поліції України не був розпорядником запитуваних позивачем документів, позаяк, не володів такими. Так, відповідно до приписів частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити у доступі до інформації, якщо не володіє інформацією, щодо якої зроблено запит.

Суд наголошує, що під час судового розгляду справи позивачем не надано доказів, які б свідчили, що в розпорядженні Департаменту поліції охорони Національної поліції України перебували чи перебувають запитувані ним документи, при цьому, ухвалами Господарського суду міста Києва, про які зазначено вище, копії відповідних документів було витребувано саме у Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, а не у Департаменту поліції охорони Національної поліції України, натомість, матеріали справи містять докази того, що на виконання приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідачем в особі Департаменту поліції охорони Національної поліції України було надано відповіді на запити позивача від 12.07.2017 та від 30.07.2017, що останнім не заперечувалось.

Матеріали справи також свідчать, що Департаментом державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України було надано частину запитуваних Господарським судом міста Києва документів разом із запереченнями від 15.11.2016, при цьому, матеріали справи не містять доказів того, що за невиконання ухвал Господарського суду міста Києва від 01.07.2016, 19.07.2016, 17.08.2016 до даного відповідача застосовувались які-небудь заходи впливу, які б свідчили про невиконання вимог суду. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався із запитами на доступ до публічної інформації саме до Департаменту державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, в той час, як на запити позивача до Департаменту поліції охорони Національної поліції України, останнім було надано відповіді, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також, позивачем не спростовано твердження відповідача стосовно того, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.04.2016 у справі №757/12343/16-к позивачу було надано дозвіл на тимчасовий доступ до офіційних документів Закритого акціонерного товариства «Охорона-Комплекс», а також до документів, які можуть містити охоронювану законом таємницю та які знаходяться в реєстраційній справі Закритого акціонерного товариства «Охорона-Комплекс», яка перебувала у володінні (на зберіганні) у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, що свідчить про те, що позивач мав безперешкодний доступ до запитуваних у Департаменту поліції охорони Національної поліції України документів.

Крім того, як свідчать матеріали справи, наразі відповідно до Наказу Національної поліції України від 24.10.2017 №885 о/с ОСОБА_2 було звільнено з посади начальника Департаменту поліції охорони, відповідно до Наказу Національної поліції від 09.10.2017 №832 о/с ОСОБА_4 було звільнено із займаної посади заступника начальника Департаменту поліції охорони, а Наказом Національної поліції охорони від 31.10.20117 №264 о/с ОСОБА_3 було звільнено з посади першого заступника начальника Департаменту поліції охорони, а відтак останні позбавлені права вчиняти будь-які дії спрямованих на виконання рішень суду в господарській справі №12/299 та надання відповідних відомостей.

Також, суд наголошує на тому, що питання виконання судових рішень регламентується процесуальними законами (відповідними кодексами) та Законом України "Про виконавче провадження". Тому у разі невиконання судових рішень заходи процесуального примусу визначаються відповідним судом або виконавцем (у разі наявності виконавчого провадження) у встановленому законом порядку, а не шляхом звернення учасника справи з окремим позовом щодо зобов`язання учасника справи виконати ухвалу суду.

Так, беручи до уваги вищевикладене в сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій відповідачів та зобов`язання вчинити дії, направлені на виконання ухвал Господарського суду міста Києва та доступу до інформації.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, які стосуються доступу позивача до інформації, суд також не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.