Рішення № 82346077, 11.06.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року справа № 580/428/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Держпраці у Черкаській області, першого заступника управління Держпраці у Черкаській області Мащенка В.В. про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до управління Держпраці у Черкаській області, першого заступника управління Держпраці у Черкаській області Мащенка В.В., в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 11.10.2018 № ЧК-838/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-534 про накладення штрафу в розмірі 111 690,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що за результатами інспекційного відвідування працівниками відповідача встановлено порушення ст.24 КЗпП, що полягає у допуску працівника до роботи без укладення трудового договору та повідомлення органів фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. На підставі акту інспекційного відвідування складено протокол про адміністративне правопорушення від 20.09.2018 № 838/365/АВ/П/ПТ про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП. За наслідками розгляду вказаного протоколу постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.11.2018 у справі № 697/2149/18 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП та накладено на неї штраф у сумі 8500 грн. Також на підставі акту інспекційного відвідування відповідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України відповідачем винесено постанову від 11.10.2018 № ЧК-838/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-534 про накладення на позивача штрафу в розмірі 111 690,00 грн. Притягнення до відповідальності вважає безпідставним, та дії працівників відповідача такими, що суперечать чинному законодавству, зокрема, посилається на те, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме порушення, а оскільки позивача вже було притягнуто до відповідальності за частиною третьою статті 41 КУпАП за те саме порушення, то це виключає притягнення її до відповідальності за абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України. Тому, зазначає, що постанова по справі є незаконною і необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи.

Ухвалою судді від 25.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному проваджені, з повідомленням, викликом сторін (кінцеве засідання у даній справі проведено 04.06.2019).

Позивач та представник позивача 04.06.2019 до зали судового засідання прибули та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні 04.06.2019 проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що за результатами проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин позивача, зафіксовано порушення ст.24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи працівників без укладення трудового договору та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу. Під час проведення перевірки було виявлено, що у позивача працює ОСОБА_2 , при цьому трудового договору між позивачем та ОСОБА_2 не укладено. Акт перевірки позивачем було підписано без зауважень та допущено до перевірки. Під час розгляду протоколу про адміністративні правопорушення позивача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.41 КУАП. Крім того, вона вину свою визнала. З огляду на зазначене, вважає, що штраф на позивача за порушення законодавства про працю було накладено правомірно, постанова відповідає вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні 04.06.2019 головуючий перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження та повідомив учасників процесу, що рішення у даній справі буде прийнято на протязі строку розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Матеріалами справ встановлено, що уповноваженою посадовою особою відповідача відповідно направлення на проведення перевірки від 14.09.2018 № 1961, виданого на підставі наказу від 14.09.2018 № 917-Н у період з 19.09.2018 по 20.09.2018 було проведено інспекційне відвідування позивача з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками, яка здійснює підприємницьку діяльність на території Канівського міського ринку у м. Каневі Черкаської області.

Під час проведення інспекційного відвідування позивача 19.09.2018 інспектором праці встановлено, що в ательє по ремонту одягу, де здійснює свою господарську діяльність позивач, роботи по ремонту одягу здійснювала ОСОБА_2 , без укладеного відповідного трудового договору. Від надання пояснень ОСОБА_2 відмовилась. Натомість позивач надала пояснення та зазначила, що у трудових відносинах з ОСОБА_2 не перебуває, а лише попросила останню допомогти та видати клієнтам замовлення.

За результатами інспекційного відвідування інспектором праці управління Держпраці у Черкаській області Корякіною Л.І. складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 20.09.2018 № ЧК-838/365/АВ.

Згідно із вказаним актом у ході проведеної перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 у порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України допущена до роботи по ремонту одягу без укладення трудового договору оформленого наказом, та без повідомлення органів фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Перший заступник начальника Управління Держпраці у Черкаській області Мащенко В.В. , на підставі акту інспекційного відвідування, керуючись статтею 259 КЗпП України, статтею 53 Закону України "Про зайнятість населення", частиною третьою статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, на підставі абзацу 2 частини другої статті 256 КЗпП України, виніс постанову від 11.10.2018 № ЧК-838/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-534, якою на позивача накладено штраф у розмірі 111 690,00 грн.

Також на підставі акту інспекційного відвідування складено протокол про адміністративне правопорушення від 20.09.2018 № 838/365/АВ/П/ПТ про вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП. За наслідками розгляду вказаного протоколу постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.11.2018 у справі № 697/2149/18, що 07.12.2018 набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП та накладено на неї штраф у сумі 8500 грн.

Вважаючи постанову від 11.10.2018 № ЧК-838/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-534 якою на позивача накладено штраф у розмірі 111 690,00 грн. протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 4 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 №2694 визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Указом Президента України від 06.04.2011 року № 386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення №386/2011), відповідно до п. 1 якого Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Одними із основних завдань Держпраці України, згідно з п. 3 Положення, є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до підп. 1 п. 4 цього ж Положення № 386/2011 Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов`язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.

Відповідно до п. 6 Положення №386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб`єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов`язкового державного страхування, обов`язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Згідно з п. 7 Положення №386/2011 Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V).

Згідно зі ст.1 вказаного Закону заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

При цьому, суд зауважує, що встановлення законодавцем такої форми перевірки як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, статтею 259 КЗпП України унормовано, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) (надалі Порядок № 295).

У відповідності до приписів п.п 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

В силу п. 3 Порядку № 295 контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Згідно з п.п. 8, 9 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

З приводу доводів щодо повторного притягнення позивача до відповідальності за одне й те саме правопорушення суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин третьої, четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною другою статті 265 КЗпП України і частиною третьою статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною другою статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною третьою статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28 грудня 2014 року.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнуто юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України і частини третьої статті 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Позивач вважає, що притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки в обох нормах йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування статті 61 Конституції України необхідно з`ясувати чи належить відповідальність, передбачена статтею 265 КЗпП України і статтею 41 КУпАП до одного виду.

Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги: (а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці; (б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику; (в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу; (г) суб`єкт, який притягує до відповідальності - державний орган; (д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.

Водночас положення абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України та частини третьої статті 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: «фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)», а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам суб`єкта приватного права, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині третій статті 41 КУпАП, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.04.2019 у справі № 806/2143/18.

Застосовуючи ці підходи суд звертає увагу, що за допуск ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору ОСОБА_1 уже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.11.2018 у справі № 697/2149/18, що набрала законної сили. Застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Накладення на позивача штрафу за те саме правопорушення також постановою Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від 11.10.2018 № ЧК-838/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-534 є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу від 11.10.2018 № ЧК-838/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-534 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що під час вчинення дій, з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а судовий збір стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який був відповідачем у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сума судових витрат (судового збору) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Черкаській області.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області від 11.10.2018 № ЧК-838/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-534 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Черкаській області (ідентифікаційний код - 39881228) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн. 90 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань