Постанова № 82345673, 07.05.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10284/17

Провадження № 2-а/369/43/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.05.2019 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

секретаря Середенко Б.С.

за участі позивача ОСОБА_1

позива ча ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Пилипчук Г.С.

представника третьої особи Чернецька Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Києво-Святошинськмехбуд» про визнання незаконним та скасування рішень міської ради, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом. Свої вимоги обґрунтовували тим, що вони проживають в м.Боярка. Від активістів та мешканців їм стало відомо, що на території парку ім.Т.Г. Шевченка заплановано будівництво багатоповерхової житлової забудови. Як не байдужі мешканці міста, вони були обурені рішенням міської ради щодо відведення цієї земельної ділянки. Тому у вересні 2017 року вони направили запит до міської ради щодо прийнятих рішень по спірній земельній ділянці та проханням надати копії. Так, рішенням ради від 04 червня 2010 року земельну ділянку площею 0,7000 га передано в довгострокову оренду з цільовим призначенням під розміщення спортивно-готельного комплексу, на підставі якого між радою та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» укладено договір оренди. У подальшому рішенням ради від 14 червня 2012 року внесено зміни до попереднього рішення. На підставі даного рішення також були внесені зміни до договору оренди.

Також рішенням міської ради від 05 липня 2013 року затверджено детальний план території під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром в м.Боярка, вул . Б .Хмельницького, 72 б .

З прийнятими рішеннями ради вони непогоджуються та вважають такими, що грубо порушують чинне законодавство та їх права, права територіальної громади.

Вказали, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території, і не повинен суперечити положенням чинного генерального плану. Натомість оскаржуваним рішенням затверджено детальний план території, який суперечить генеральному плану, що суперечить ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». З порушеннням земельного законодавства було проведено зміну цільового призначення земельної ділянки, переданої третій особі, що грубо порушує права мешканців. Про оскаржувані рішення вони дізналися лише після отримання листа з Боярської міської ради у вересні 2017 року.

Просили суд визнати недійсним та скасувати рішення Боярської міської ради №21/1094 від 14 червня 2012 року «Про внесення змін в рішення 48 сесії Боярської міської ради V скликання від 04 червня 2010 року №48/2728 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу в м . Боярка, вул. Б.Хмельницькогою . 72б , ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд»; визнати недійсним та скасувати рішення Боярської міської ради №34/1535 від 05 липня 2013 року «Про затвердження детального плану території під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром в м . Боярка, вул. Б. Хмельницького, 72б» .

При розгляді справи позивачами також подавались письмові пояснення, разом з тим, це не були ні заяви про зміни предмету або підстави позову (т.1 а.с.186-188, ).

12 червня 2018 року Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області подала суду відзив (т.2 а.с. 10-16). Вказали, що на даний час діє Генеральний план м.Боярка 1971 року. Відповідно до якого спірна земельна ділянка віднесена до земель громадської забудови. Межі парку на даний час не встановлені. За рішенням ради від 25 квітня 2013 року затверджено лише орієнтовну площу парку 14,21 га, але інвентаризація зелених насаджень парку не проводилась. Замовлено у ДП Головний інститут землеустрою розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель м.Боярка. На підставі Рішення від 25 квітня 2013 року радою розроблено детальний план території під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром, який затверджено рішенням ради від 05 липня 2013 року. Дані рішення прийняті радою в межах своїх повноважень, без порушень чинного законодавства.

Зазначили, що на підставі рішень ради від 07 червня 2007 року, 10 грудня 2008 року, 04 червня 2010 року між Боярською міською радою та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» укладено договір оренди земельної ділянки. У подальшому на підставі рішення ради від 14 червня 2012 року між Боярською міською радою та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» внесено зміни до договору оренди земельної ділянки в частині функціонального використання земельної ділянки без зміни категорії земель, що відповідає ст.ст.20. 50, 51 ЗКУ та правам користувача земельної ділянки. Правомірність прийняття радою вищевказаних рішень вже перевірялось та судовими рішеннями було відмовлено в задоволенні позовів.

Також вважали, що позивачами було пропущено строки звернення до суду, оскільки рішення ради від 05 липня 2013 року було опубліковано в газеті «Боярка Інформ» за 12 липня 2013 року. Будь-яких поважних причин у позові не наведено, тому на підставі ст..123 КАС України, суд має залишити позов без розгляду.

Просили залишити позов без розгляду або відмовити в задоволенні позову.

ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» подали письмові пояснення (т.1 а.с. 135-137). Вказали, що між ними та радою укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу. Дане рішення є актом індивідуальної дії та жодних прав або обов`язків позивачів не торкається. Позовна заява не містить чіткого посилання які саме містобудівні порушення були допущені при прийнятті оскаржуваних рішень. Функціональне призначення спірної земельної ділянки - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, що відповідає діючому генеральному плану. На викопіюванні з топографо-геодезичного плану видно, що на земельній ділянці по вул. Б. Хмельницького, 72б в м.Боярка розташована руїна - фундамент будівлі. Також вважають, що радою не змінювалось цільове призначення земельної ділянки, а просто уточнювався вид використання земельної ділянки, що визначається власником в межах цільового призначення, визначеного ст.19 ЗК України. При вирішення спору також просили врахувати прийняті судові рішення. Просили відмовити в задоволенні позову.

Представником позивача були подані заперечення на письмові пояснення ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» (т.1 а.с. 208-210). Зазначив, що права позивачів порушені прийнятими рішеннями, так як вони є мешканцями м.Боярка. Незаконне будівництво на підставі оскаржуваних рішень здійснюється на території масових зелених насаджень. Фактично в міському парку. Вони як мешканці мають право на збереження зелених насаджень міста, недопущення незаконної забудови міста, забезпечення захисту довкілля та екологічної безпеки, мають конституційне право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. представник позивачів ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали. Просили суд задоволити позов.

У судовому засіданні представник відповідача Боярської міської ради Києво-Святошинського району Кївської області - Пилипчук Г.С. проти позову заперечувала. Просила відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» - Чернецька Г.М. проти позову заперечувала. Просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні поданих позовів з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 15/851 від 07 червня 2007 року надано дозвіл ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки в оренду терміном на 49 років площею 0,7 га під розміщення спортивно-готельного комплексу за рахунок земель запасу Боярської міської ради.

Рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №36/1706 від 10 грудня 2008 року затверджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл ТОВ «Києво- Святошинськмехбуд» на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном 49 років.

Рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №48/2728 від 04 червня 2010 року затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована в м. Боярка по вул. Б. Хмельницького, 72-Б , в довгострокову оренду та передано ТОВ Києво-Святошинськмехбуд» зазначену вище земельну ділянку.

На підставі даних рішень між Боярською міською радою Києво-Святошинського району Київської області (орендодавець) та ТОВ «Києво- Святошинськмехбуд» (орендар) від 17 грудня 2010 року укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в реєстрі за № 2486 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В. та взято на облік управлінням Держкомзему у Кнєво-Святошинському районі за № 1017 від 28.08.2012 року Державна реєстрація прав на землю та нерухоме майно № 322240004000083 від 28.08.2012 року.

Рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 21/1094 від 14 червня 2012 року «Про внесення змін в рішення Боярської міської ради від 04.06.2010 року № 48/2728 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу в м. Боярка, вул. Б. Хмельницького, 72-6 , ТОВ «Києво- Святошинськмехбуд» .

На підставі рішення між Боярською міською радою Києво-Святошинського району Київської області та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» укладено договір про внесення змін до вказаного вище договору оренди земельної ділянки, в частині функціонального використання земельної ділянки без зміни категорії земель - житлової та громадської забудови, що зареєстрований в реєстрі за № 2641 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В. та зареєстроване державним реєстратором нерухомого майна за №322240004000084 від 28 серпня 2012 року.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно вимог ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Також судом встановлено, що рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 37/1554 від 29 жовтня 2013 року пролонговано термін дії генерального плану міста Боярка 1971 року.

Рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №35/1537 від 15 серпня 2013 року внесені зміни до проекту генерального плану міста Боярка. Внесення змін розробляв проектний інститут УДНДІПМ «ДІПРОМІСТО» ім. Ю.М. Білоконя.

Рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 32/1515 від 25 квітня 2013 року затверджено орієнтовну площу 14,21 га парку «ім. Т.Г. Шевченка» та визначено межу території парку відповідно до схеми.

Згідно вказаної схеми територія, в межах якої перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 3222410300:01:036:0004 до земель загального користування (парк) не віднесена.

Пунктом 3 вказаного рішення доручено виконавчому комітету провести інвентаризацію зелених насаджень парку «Перемога» та парку «ім. Т.Г. Шевченка» для подальшої передачі парків на баланс КП «БГВУЖКГ».

Станом на час розгляду справи інвентаризація зелених насаджень виконавчим комітетом не проводилась.

На підставі рішення Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 7/266 від 17.03.2016 «Про надання дозволу на інвентаризацію земель міста Боярка», виконавчим комітетом замовлено у ДП «Головний інститут землеустрою» розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель міста Боярка (парк на перетині вул. Молодіжна та вул. Б. Хмельницького)

На підставі рішення Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 32/1516 від 25 квітня 2013 року Боярської міської ради «Про розроблення детального плану території під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром» ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (ліцензія: серія АГ № 576129 ) розроблено детальний план території, який затверджений рішенням № 34/1535 від 05.07.2013 року Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Також рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №34/1536 від 05 липня 2013 року вирішено розробити детальний план території з парком ім..Т. Г. Шевченка між вул. Молодіжна, вул. Чернишевського, вул. Б. Хиельницького та вул. Свободи в м.Боярка.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом позивачі вказували на те, що детальний план території міста суперечить Генеральному плану м. Боярка. Основним доводом позивача є те, що детальний план території передбачає будівництво житлового будинку, в той час як Генеральним планом м. Боярка не передбачено житлового будівництва у межах території, охопленої детальним планом території.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Зазначений Закон надалі вживається у редакції, чинній на час прийняття рішення Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20 липня 2017 року № 31/999.

Згідно з ч. 1 ст. 16 вказаного Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Натомість детальний план у межах населеного пункту, згідно з ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону, уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Зазначені норми права вказують на те, що детальний план населеного пункту є видом містобудівної документації, яка уточнює положення генерального плану населеного пункту.

На підтвердження своїх вимог позивачі надали суду листа державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя від 17 квітня 2019 року. У даному листі вказано, що на спірній території передбачено розміщення зелених насаджень загального користування (парк) та громадську забудову (бібліотеку, торгівельний центр, їдальню), на території не передбачено розміщення житлової забудови. Тому розміщення житлової забудови в даному випадку є грубим порушенням рішень генерального плану та містобудівного законодавства. До листа додані викопіювання та креслення. Разом з тим, дані додатки суд не може брати до уваги, оскільки вони не містять жодних підписів осіб, які їх виконували, відсутні в них дані, з яких саме джерел сформульовані висновки. Також судом враховується та обставина, що межі парку на час прийняття оскаржуваного рішення не були затверджені. Натомість, у судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_5 , головного архітектора м. Боярка, який підтвердив відповідність детального плану генеральному плану.

У детальному плані вказується, що територія для розробки детального плану території визначена в генеральному плану м.Боярка: за функціональним призначенням як житлово-готельна та спортивно-розважальна, за планувально-простровою організацією як житлова багатоповерхова. На підставі наведеного суд дійшов висновку, що, обставини, якими позивач обґрунтовує свій позов, не відповідають дійсності, а положення ДПТ не змінюють Генеральний план м. Боярка, а лише його уточнюють.

Крім того, приписами ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Планування територій здійснюється на державному регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації. (ст. 8).

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях (ст. 16).

Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту,призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території. Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, відповідна районна державна адміністрація забезпечують оприлюднення детального плану території протягом 10 днів з дня його затвердження.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Детальний план території не підлягає експертизі.

Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території (ст. 19).

Також "Порядком розроблення містобудівної документації", затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України16.11.2011 № 290 визначено механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях.

Організація розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї здійснюється шляхом забезпечення: оприлюднення рішення про розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї; визначення розробника містобудівної документації або внесення змін до неї та укладання договору з урахуванням положень, встановлених Законом України "Про здійснення державних закупівель"; складання разом із розробником та затвердження проекту завдання на розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї; надання розробнику вихідних даних, а також вимог щодо розміщення об`єктів державного й регіонального значення або доручення щодо їх збирання; фінансування розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї відповідно до укладеного договору; надання розробнику оновленої картографічної основи, складеної відповідно до вимог законодавства; здійснення контролю за розробленням або внесенням змін до містобудівної документації; узгодження проекту містобудівної документації з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, в частині врегулювання питань щодо територій спільних інтересів; розгляду проекту містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою згідно зі статтею 20 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; подання проекту містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України, містобудівної документації з планування територій на регіональному рівні, генерального плану міст експертній організації для проведення експертизи в порядку,визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 548 "Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації"; подання на затвердження завершеного проекту містобудівної документації (п.1.4).

Розробник містобудівної документації: готує проект договору на розроблення або внесення змін до містобудівної документації; бере участь у складанні проекту завдання на розроблення або внесення змін до містобудівної документації; збирає вихідні дані за дорученням замовника; розробляє містобудівну документацію або вносить до неї зміни відповідно до вимог державних будівельних норм, державних стандартів; бере участь у розгляді архітектурно-містобудівною радою відповідного рівня та сесією відповідної ради розробленої ним містобудівної документації; пропонує замовнику у разі необхідності залучити інші науково-дослідні та проектні організації до проведення додаткових досліджень, розроблення окремих розділів містобудівної документації (1.5.).

Розділом ІV вказаного "Порядку" визначено порядок розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні.

Рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада ( 4.1.).

Замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації (4.3.).

Відповідно до п. 4.8 Порядку розроблення містобудівної документації Детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району (в разі відсутності адміністративного району - відповідно до схеми планування території Автономної Республіки Крим, області).

Крім функцій, визначених у пункті 1.4 розділу I цього Порядку, замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні: звертається до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), Мінрегіону України (для міст Києва та Севастополя) щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту; забезпечує проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 "Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні" (4.9.).

Крім того, розробник містобудівної документації на місцевому рівні: бере участь у розгляді пропозицій громадськості до проекту генерального плану, плану зонування території, детального плану території в процесі проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів; доопрацьовує в разі необхідності проект містобудівної документації за результатами розгляду на архітектурно-містобудівній раді та громадських слухань щодо врахування громадських інтересів. (4.10.).

Генеральні плани населених пунктів, плани зонування території та зміни до них затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами (4.11.).

Детальний план території, яка розташована в межах населеного пункту, розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, а за відсутності затвердженого в установленому порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання.

З наведеного слідує, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівельної документації, а детальний план, у свою чергу, уточнює положення генерального плану населеного пункту, а тому не може виходити за його межі.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Згідно ч. 10 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності забезпечують: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення); оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Таким чином, законодавець визначив, що рішення, що стосуються розроблення містобудівної документації здійснюється з урахуванням інтересів громадськості та, відповідно, впливають на інтереси кожного її представника. Разом з тим, з часу розроблення детального плану (рішення ради від 25 квітня 2013 року) жодні пропозиції громадськості до раджи не надходили, матеріали справи такої інформації не містять. Щодо дотримання Боярською міською радою процедури затвердження детального плану території, позивачем порушень не зазначено.

Щодо тверджень позивача про неправомірність прийнятого рішення про затвердження детального плану території від 05 липня 2013 року, оскільки земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Статтею 50 Земельного кодексу України визначено, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Відповідно до ст. 51 ЗКУ до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 «Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України», озеленені території визначаються як ділянки землі, на яких розміщена рослинність природного чи штучного походження (садово-паркові комплекси та об`єкти зеленого будівництва). Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 «Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України» зелені насадження визначені як деревна, чагарникова, квіткова та трав`яна рослинність природного і штучного походження на певній території населеного пункту. Таке саме визначення надає і Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо обліку зелених насаджень у населених пунктах України» від 22 листопада 2006 р. № 386 та Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України «Про затвердження форми звітності № 1 (річна) «Звіт про зелене господарство» та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 1 (річна) «Звіт про зелене господарство» від 24 грудня 2008 р. № 401 .

Земля (земельна ділянка), як об`єкт правовідносин, у юридичній літературі визначається як компонент навколишнього середовища, розділений на категорії, щодо яких здійснюється ряд публічно-правових (управлінських) функцій із забезпечення диференційованого режиму раціонального використання та охорони, що є головним засобом виробництва в сільському й лісовому господарстві і просторовим базисом розміщення житлових, промислових та інших об`єктів. Саме встановлення відповідних особливостей стосовно озеленених територій у населених пунктах категорія земель, особливості використання тощо) і має лягти в основу їх характеристики як об`єктів земельних правовідносин.

У ст. 51 Кодексу вказуються землі зелених насаджень в містах та інших населених пунктах, то необхідно враховувати також, що озеленені території завжди знаходяться в межах населених пунктів і на визначення їх правового режиму поширюється низка законодавчих актів у сфері містобудування. До них, зокрема, належать Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закон України «Про благоустрій населених пунктів», Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 «Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України» від 10 квітня 2006 р., Постанова КМУ «Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів, квітників у населених пунктах» від 1 серпня 2006 р. № 1045.

З огляду на зазначене, законодавством передбачено віднесення озеленених територій в тому числі й до земель житлової та громадської забудови, а не лише до рекреаційних, що відповідача ст. 38 ЗКУ, згідно з якою до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Враховуючи, що у ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до територій загального користування відносяться парки, рекреаційні зони тощо, а також те, що озеленення територій є елементом благоустрою населених пунктів, то цілком правомірним є віднесення озеленених територій і до земель житлової та громадської забудови.

Так, в генеральному плані 1971 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3222410300 :01:036:0004 на території м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області віднесена до земель громадської забудови. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Крім того, рішенням Господарського суду Київської області від 17 травня 2018 року по справі № 911/3610/17 відмовлено у задоволенні позову Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, в інтересах держави до Боярської міської ради, ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» про визнання недійсним рішення № 21/109- від 14.06.2012 року «Про внесення змін в рішення 48 сесії Боярської міської ради І скликання від 04.06.2010 року № 48/2728 «Про затвердження проекту і землеустрою щодо відведення щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу ТОВ Києво-Святошинськмехбуд» та визнання недійсним договору оренди від 03.07.201 тюку про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.12.2010 року, укладений між Боярською міською радою та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд».

При цьому, вищевказаним рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що докази в підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222410300:01:036:0004 відносилась до земель рекреаційного призначення, відсутні. Тобто, вказана земельна ділянка не віднесена до земель рекреаційне призначення, а зважаючи на її функціональне використання і приписи статті Земельного кодексу України відносилась до земель громадської забудови. Оскаржуваним рішенням було змінено функціональне використання земель ділянки, що не може призвести до зміни її цільового призначення. Вказане рішення не суперечить генеральному плану міста Боярка. За таких обставин, підстави для визнання незаконним та скасування рішення Боярської міської ради №21/1094 від 14 червня 2012 року, відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням поданих сторонами доказів, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень сільською радою було дотримано вимог, чинного на той час законодавства, враховані всі істотні обставини, що мають значення при затвердженні детального плану території.

Суд також зазначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, особа на власний розсуд визначає чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Викладені висновки кореспондуються із нормами КАС України. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

У даному випадку, позивачами крім загальних посилань, не надано жодних належних доказів, в розумінні КАС України, порушення особистих прав у спірних правовідносинах, як і не наведено обґрунтованих мотивів, яким чином оскаржувані рішення відповідача породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивачів у сфері публічно-правових відносин, зокрема посилання на зменшення території парку - місця відпочинку. Не проведено жодного аналізу щодо такого зменшення, а міститься лише загальне посилання.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач діє в межах своєї компетенції, тому у задоволенні позову суд відмовляє.

Щодо вимог про визнання рішення ради від 14 червня 2012 року недійсним та його скасування.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною першою статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження по справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Стороною у справі є міська рада, тобто орган місцевого самоврядування, спір виник щодо земельних правовідносин, а саме права користування товариством земельною ділянкою. У позові позивачі просили скасувати рішення про внесення змін до рішення ради, яким затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, тобто є актом індивідуальної дії. Із наведених норм процесуальних законів можна зробити висновок, що в даному випадку виник спір цивільний про право користування земельною ділянкою, вирішується питання щодо речового права. Тому провадження в цій частині підлягає закриттю з роз`яснення права позивачів звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 7, 9, 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Києво-Святошинськмехбуд» про визнання незаконним та скасування рішень міської ради відмовити.

Провадження в частині позовних вимоги про визнання недійсним та скасування рішення ради від 14 червня 2012 року закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня його проголошення або з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлений 17 травня 2019 року.

Суддя Н.С. Пінкевич