Рішення № 82344709, 11.06.2019, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/308/18

Номер провадження 2/298/80/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі

головуючої – судді Лютянської М.С.

при секретарі Брітовій Е.А.

за участю представника ПАТ КБ`Приватбанк» Жарського І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в смт. Великий Березний цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Парамонова Олександра Вікторовича про визнання незаконним рішення про перехід права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Парамонова Олександра Вікторовича про визнання незаконним рішення про перехід права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позову посилається на те, що 23 вересня 2016 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О.В проведено державну реєстрацію речових прав, права власності на нерухоме майно домоволодіння, об`єкт нерухомості, розташованого в с. Чорноголова, 243 за ПАТ КБ «ПриватБанк»: код ЄДРПОУ 14360570 на підставі договору іпотеки від 28 березня 2006 року за № 471, посвідчений Великоберезнянською райдержнотконторою. Державна реєстрація проведена на підставі рішення № 31609428 від 28 вересня 2016 року.

Позивач зазначав, що про існування такої дії йому стало відомо з претензії ПАТ КБ «Приват Банк» від 09.02.2018 року. Вважає, що перехід права власності від позивача до відповідача на підставі договору іпотеки, а також реєстрація права власності є незаконною.

Так, в позові вказує на те, що відповідно до ч.3 ст.33 ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя; Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У пункті 29 іпотечного договору від 28 березня 2006 року міститься застереження. Проте наявність вказаного договору не надавала ПАТ КБ «ПриватБанк» підстав для проведення реєстрації права власності за собою, а нотаріусу який виконував повноваження державної реєстрації на вчинення відповідних дій.

Рішення про стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності ОСОБА_1 та його представник не отримували. Інформацію про вартість майна за якою відбувалося зарахування вимог також не отримано, що є грубим порушенням процедури переходу права власності оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватись з власником майна чого не було зроблено.

При зверненні стягнення на предмет іпотеки Банк не врахував, що між сторонами існує спір про розмір заборгованості, про порядок та можливість звернення на предмет іпотеки.

Також в позові зазначено, що станом на березень 2015 року відповідач визначив заборгованість в сумі 130 тис грн. Судом у рішенні від 24 грудня 2015 року було визначено заборгованість в сумі 53 344,65 грн. , з яких заборгованість по тілу позики склала 1051,81 грн.

Вартість майна станом на 12.10.2015 року складає 159 389 грн. Доказів про згоду ОСОБА_1 на незаконне відчуження спірного будинку не має. Сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння.

На підставі зазначеного та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач остаточно просив суд скасувати реєстрацію речових прав, права власності на нерухоме майно домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер нерухомого майна 1039556821208, розташованої в АДРЕСА_1 вул. без назви, буд. АДРЕСА_2 Великоберезнянського району АДРЕСА_3 ПАТ КБ Приват Банк код ЄДРПОУ 14360570 на підставі договору іпотеки від 28 березня 2006 року за № 471, посвідчений Великоберезнянскою райдержнотконторою, Державна реєстрація проведена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим Олександром Вікторовичем, рішення індексний номер 31609428 від 28 вересня 2016 року 14:10:24. та поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомого майна 1039556821208 за ОСОБА_1 код НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу (чи його дублікату) від 23 березня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Великоберезнянської районної державної нотаріальної контори Гончар Т.І. за № 447 та стягнути з відповідача судові витрати.

У судове засідання позивач та представник позивача Шпуганич В.П. не зявилися, однак подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з підстав, наведених у відзиві на позов.

Третя особа - приватний нотаріус Ужгородського нотаріального округу Парамонов О.В у судове засідання не з`явився, надавши заяву про слухання справи у його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані матеріали справи, дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів має право звернутись кожна особа.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що 15 березня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено Кредитний договір №MKK7GK00000050, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 15500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.03.2026 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 15.03.2006 року уклали договір іпотеки нерухомого майна № МКК7GK00000050, згідно з умовами якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок загальною площею 50,30, житловою площею 18,60 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_3 . Майно належить ОСОБА_1 на праві власності по договору купівлі-продажу від 23 березня 2006 року. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 15500 грн.00 коп.

Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 21 липня 2015 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 березня 2006 року у розмірі 130073,67 грн. звернуто стягнення на будинок загальною площею 50,30 кв.м., який розташований за адресою с. Чорноголова,243 Великоберезнянського району, Закарпатської області шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ « Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 24.12.2015 року рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 21 липня 2015 року змінено в частині визначення суми заборгованості за кредитним договором. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 53344,65 грн. звернуто стягнення на будинок, загальною площею 50,30 кв.м., який розташований за адресою с АДРЕСА_4 Чорноголова, 243 Великоберезнянського районного суду АДРЕСА_5 Закарпатської АДРЕСА_6 , вартість якого за договором іпотеки складала 15500 грн., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Відповідно до п.18.8.1 Іпотечного договору, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані та відповідно до п.18.8.2 у визначених випадках звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань за Кредитним договором.

Згідно з п.24 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюються у випадках, передбачених п.п.18.8.1,18.8.2,18.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі.

Звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити Іпотекодавця (п.29 Договору Іпотеки).

Згідно п.21 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься у цьому договорі.

Задоволення вимог іпотекодержателя за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки може бути вчинене в позасудовому порядку наступним чином: - переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобовязаний письмово повідомити Іпотекодавця; - продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, у тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу (п.26 договору іпотеки).

В даному випадку договір про задоволення вимог іпотекодержателя виступає правовстановлювальним документом та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. На протязі 3 днів з моменту такої реєстрації Іпотекодавець зобов`язаний передати всю технічну та іншу документацію відносно предмета іпотеки; продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; іншим способом, що не суперечить чинному законодавству на момент реалізації предмету іпотеки.

23.09.2016 року Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Парамоновим О.В. прийнято рішення за № 31609428 про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно домоволодіння, на будинок АДРЕСА_3 на підставі поданих ПАТ КБ «Приватбанк» документів: копії договору іпотеки.

Про існування такої дії позивачу стало відомо з претензії ПАТ КБ «ПриватБанк» від 09.02.2018 року.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру речових прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься відповідний запис.

Згідно ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як передбачено статтею 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Згідно ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відтак, наведені положення Закону дають змогу дійти висновку, що договір іпотеки не є підставою, що підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності на нерухоме майно, чого відповідачем при прийнятті відповідного рішення до уваги враховано не було.

ПАТ КБ «Приватбанком» було обрано судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже за наявності судового рішення, він не мав достатніх правових підстав для використання позасудового порядку врегулювання.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що були відсутні правові підстави для прийняття рішення № 31609428 від 28.09.2016 року про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно домоволодіння, на будинок АДРЕСА_3 за відповідачем.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

На підставі аналізу вищезазначених норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийняте без належного дотримання норм чинного законодавства, а отже, заявлені за позовом вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-5,10,12,13,19,76-82,133,263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати реєстрацію речових прав, права власності на нерухоме майно домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості реєстраційний номер нерухомого майна 1039556821208 розташований с. Чорноголова, вул. без назви, буд. № 243 Великоберезнянського району Закарпатської області ПАТ КБ «Приват банк» код ЄДРПОУ 14360570 на підставі договору іпотеки від 28 березня 2006 року за № 471, посвідченого Великоберезнянською райдержнотконторою, Державна реєстрація проведена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим Олександром Вікторовичем, рішення індексний номер 31609428 від 28 вересня 2016 14:10:24;

Поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості що знаходиться в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер нерухомо майно 1039556821208 за ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу (чи його дублікату) від 23 березня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Великоберезнянської районної державної нотаріальної контори Гончар Т.І. за № 447.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 1473 (одна тисяча сімдесят три) гривні, 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів після його проголошення.

Головуюча: Лютянська М.С.