Рішення № 82344600, 12.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1835/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача Мандрик Г.М. за ордером,

представника відповідача Гукова Х.О. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.08.2019 р.,-

І. Суть спору:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС в Одеській області в якому просив:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0322991305 від 06.08.2018 р.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0323151305 від 06.08.2018 р.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0323031305 від 06.08.2018 р.

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0323031305 від 06.08.2018 р., яке позивачу листом за підписом заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області В. Попова за №7535/К/15-32-05-09 від 12.09.2018 р. надіслане ГУ ДФС в Одеській області у зв`язку з виникненням технічної помилки в замін надісланого раніше.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0323151305 від 06.08.2018 р., яке позивачу листом за підписом заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області В. Попова за №7535/К/15-32-05-09 від 12.09.2018 р. надіслане ГУ ДФС в Одеській області у зв`язку з виникненням технічної помилки в замін надісланого раніше.

ІІ. Аргументи сторін

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідач здійснив планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р.

За результатами перевірки відповідач 06.07.2018 р. склав акт №1469/15-32-13-05/2018100056, в якому зафіксував порушення позивачем податкового законодавства.

Позивач 09.08.2018 р. поштою отримав наступні податкові повідомлення – рішення ГУ ДФС в Одеській області:

-№0322991305 від 06.08.2018 р.;

-№0323031305 від 06.08.2018 р.;

-№0323151305 від 06.08.2018 р.;

-№0323191305 від 06.08.2018 р.

Позивач не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями 20.08.2018 р. подав до ДФС України скарги на зазначені податкові повідомлення-рішення.

30.10.2018 р. позивач отримав рішення ДФС України від 25.10.2018 р. на податкові повідомлення-рішення. ДФС України даним рішенням скарги позивача частково задовольнила, залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від №0322991305, №0323151305, №0323031305 та скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 06.08.2018 р. №0323191305.

Позивач не погоджується із податковими повідомленнями – рішеннями ГУ ДФС в Одеській області № 0322991305, №0323151305, №0323031305 від 06.08.2018 р. та вважає, що висновки ГУ ДФС в Одеській області про порушення ним норм діючого законодавства є необґрунтованими, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення протиправні, а тому належать до скасування.

Представник позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав викладених у позові.

02.04.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами загального позовного провадження.

06.05.2019 р. ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та продовжено розгляд справи по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просила відмовити з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов (т. 9 а.с.2-4).

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначила, що відповідно до наданих письмових пояснень та книги обліку доходів та витрат, позивач до складу витрат відніс витрати у розмірі 3852079 грн. З них витрати на запчастини складають 819634 грн.

Відповідно до наданих актів списання запчастин ФОП ОСОБА_1 здійснив ремонт автопричепів та використано запчастин на загальну суму 199568,70 грн.

Також ФОП ОСОБА_1 порушив вимоги п.63.3 ст.63 ПК України в частині ненадання заяви щодо взяття на облік рухомого чи нерухомого майна через яке провадиться діяльність.

Так, відповідно наданих до перевірки документів за підприємцем рахується нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ФОП ОСОБА_1 на підставі рішення суду від 27.03.2009 №2-1407-09. Також у позивача у власності перебуває 6 сідлових тягачів та 6 причепів до них.

Таким чином, відповідно до ПК України позивач, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат вартість ремонту майна, що використовується в господарській діяльності, зокрема вантажного автомобіля, який належить до основних засобів подвійного призначення.

Представник позивача надала відповідь на відзив в якій, зазначила, що у відповідача була в наявності інформація про наявні у позивача транспортні засоби, які він використовував у господарській діяльності. Тому застосування штрафу у розмірі 170 є неправомірним. Більш того транспортні засоби були придбані з 2010 по 10.06.2015 р. акт складено 06.07.2018 р. тобто за спливом 1095 днів.

Що стосується включення запасних частин до складу валових витрат у 2017 році представник позивача зазначила, що відповідач в акті ототожнює поняття амортизації та валових витрат, що в послідуючому призводить до неправильного застосування норм матеріального права. Придбані позивачем запчастини віднесені до конкретного об`єкта витрат, що підтверджується відповідними документами.

Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином

ІІІ. Обставини, встановлені судом

Так, суд встановив, що позивач зареєстрований в виконавчому комітеті Ізмаїльської міської ради 25.03.1994 р. номер запису про реєстрацію 25530170000003485, код основного виду економічної діяльності-49.41 вантажний автомобільний транспорт.

Позивач є платником ПДВ свідоцтво від 02.04.2009 р. №2018100056.

Відповідач на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 23.05.2018 р. №3539 здійснив планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р.

За результатами перевірки відповідач 06.07.2018 р. склав акт №1469/15-32-13-05/2018100056 (т.1 а.с.176-197), в якому зафіксував порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

- п.198.5 ст.198 ПК України у зв`язку з чим занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість у 2017 р. на 232207 грн.;

- ст.163, ст.168, ст.176 , ст.177, п.п.1.1, п.п.1.4 ст.161 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у зв`язку х чим занижено військовий збір від підприємницької діяльності, що належить сплаті в бюджет за 2017 р. у сумі 11313,63 грн.;

- п.164.1 ст.164, п.177.1 ст.177, п.п.177.4.1, пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України, зазначені порушення привели до заниження податку на доходи фізичних осіб, що належить сплаті до бюджету з суми чистого оподаткованого доходу у розмірі 135763,56 грн.;

- п.63.3 ст.63 ПК України в частині ненадання заяви щодо взяття на облік рухомого та нерухомого майна через яке провадиться діяльність.

Відповідач на підставі акту перевірки прийняв наступні повідомлення – рішення:

-№0323191305 від 06.08.2018 р., яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 290258,75 грн. (т.1 а.с.149-150);

-№0323151305 від 06.08.2018 р., яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170,00 грн. (т.1 а.с.153);

-№0323031305 від 06.08.2018 р., яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 19 673,21 грн. (т.1 а.с.161-162);

-№0322991305 від 06.08.2018 р., яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб 135762,56 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій з вказаного податку в розмірі 33 940,89 грн.

12.09.2018 р. відповідач направив позивачу лист в якому зазначено, що у зв`язку з виникненням технічної помилки направляються податкові повідомлення – рішення від 06.08.2018 р. № 0323031305 в замін надісланого раніше, податкове повідомлення рішення від 06.08.2018 р. №0323151305 в замін надісланого раніше (т.1 а.с.234-237)

Позивач не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями подав до ДФС України скарги на зазначені податкові повідомлення-рішення.

30.10.2018 р. позивач отримав рішення ДФС України від 25.10.2018 р. на податкові повідомлення-рішення. ДФС України даним рішенням скарги позивача частково задовольнила, залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від №0322991305, №0323151305, №0323031305 та скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 06.08.2018 р. №0323191305 (т.1 а.с.227-232).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

IV Джерела права та висновки суду.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 ПК України визначено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПКУ.

Згідно з пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.198.5 ст. 198 ПУ України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

Згідно з п.164.1 ст.164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 ПК України.

Відповідно до пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (витати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп.177.4.1, п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов ’язаних з отриманням доходів, належать: 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до ь конкретного об`єкта витрат.

Відповідно до пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним, бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів: витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Згідно з вимогами п.16-1 підрозділу 10 розділу «Інші перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п.16-1 підрозділу 10 розділу «Інші перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.63.3 ст.63 ПК України платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, в розумінні статті 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої-другої статті 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Суд зазначає, що висновки викладені в акті перевірки спростовується наступним.

Відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми2 бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, якщо рахувати вірним 135762,56 грн. за податковими зобов`язаннями, то за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) розрахунок наступний: 135762,56 грн. х 25% = 33940,64 гр., а не як зазначено в податковому повідомленні-рішенні ГУ ДФС в Одеській області № 0322991305 від 06.08.2018 року 33940,89 грн.

В податковому повідомленні-рішенні ГУ ДФС в Одеській області № 0322991305 від 06.08.2018 року не вірно зазначено реквізити для сплати нарахованих сум грошового зобов`язання.

У відповідності до листа Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області від 06.06.2018 року №06-08/686-3476 «Про відкриття рахунків з обліку надходжень» та згідно із запровадженням з 02.07.2018 року централізованої моделі виконання дохідної частини Державного та місцевих бюджетів відповідно до внесених змін до наказів Міністерства фінансів України від 29.01.2013 року №43 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень Державного бюджету», від

23.08.2012 р. №758 «Про Порядок відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України» Головне управління ДФС в Одеській області повідомляє про реквізити нових рахунків з обліку надходжень бюджетів, відкритих на балансі Державної казначейської служби України (банк-Казначейство України (ЕАП), код банку 899998).

Щодо порушення п. 164.1 ст.164, п. 177.1 ст.177. пп. 177.4.1, пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України, суд зазначає наступне.

Зазначені пункти статей ПК України дають позивачу право включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності витрати, до складу яких включається вартість матеріалів, товарів, що утворюють основу для надання робіт, послуг, комплектуючих виробів, палива запасних частин, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Крім того, повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів.

Що стосується включення запасних частин до складу валових витрат у 2017 р. суд зазначає, що відповідач в акті ототожнює поняття амортизації та валових витрат, що в послідуючому призводить до неправильного застосування норм матеріального права.

Суд встановив, що у 2017 р. валові витрати позивача без ПДВ склали 3852079,00 грн. з яких 819634,00 грн. витрати на запчастини. При перевірці частину витрат на запчастини у сумі 199568,70 грн. по вибірковим актам списання запчастин визначили, що правильно віднесено позивачем до валових витрат, а різницю між придбаними та витраченими на 620065,30 грн. відповідач вважає завищеними валовими витратами. Однак такий висновок спростовується актами списання запчастин на ремонт вантажних автомобілів з квітня по грудень 2017 р.

Придбані позивачем запчастини безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, що підтверджується відповідними документами, наявними в матеріалах справи, які підтверджують витрати запчастин на ремонт. Більш того витрати на запасні частини для ремонту причепів відповідач враховує у валові витрати у сумі 199568,70 грн., а витрати на запасні частини на ремонт вантажних автомобілів, без яких не можливо надавати послуги з перевезення вантажів у сумі 620065,30 грн. не враховує, обґрунтовуючи це п.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України

Однак, суд зазначає, що оскільки валові витрати на запасні частини для ремонту вантажних автомобілів не є амортизацією, і поняття основних засобів подвійного призначення, відповідно до п.177.4.6 стосується виключно віднесення до валових витрат амортизаційних нарахувань.

Крім того, визначена в акті перевірки сума 620065,30 грн. валових витрат на запчастини для ремонту вантажних автомобілів не є амортизаційними відрахуваннями, а тому включаються до складу валових витрат звітного періоду

Отже відповідач протиправно дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат у 2017 році, що спростовується належними документами, які надавалися і під час перевірки, і під час розгляду скарги, і які наявні в матеріалах справи. У 2017 році позивача валові витрати без ПДВ склали 3852079,00 гривень, з яких 819634,00 гривень витрати на запчастини. Всі витрати документально підтверджені, наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему, оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність №26, акти використання запасних частин квітень-грудень 2017 р., податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки – фактури, видаткові накладні , акти здачі приймання робіт, реєстри виконаних рейсів, виписки по рахунку (т.2 а.с.15-246, т.3 а.с.1-240, т.4 а.с.1-240, т.5 а.с.1-240, т.6 а.с.1-260, т.7-1-250, т.8 а.с.1-155).

Щодо основних засобів, суд зазначає, що транспортні засоби відповідно до чинного законодавства не можуть бути зареєстровані окремо за ФОП, а тільки на фізичну особу. Однак це не означає, що ФОП не має права використовувати своє майно у своїй підприємницькій діяльності.

Відповідач зазначив, що позивач не повідомив його про рухоме майно, через яке позивач продовжує свою господарську діяльність. Однак у відповідача була в наявності інформація про наявні у позивача транспортні засоби, які він використовує у господарській діяльності, що підтверджується і самим актом перевірки (сторінка 2-3 акту перевірки), та актом перевірки від 13.03.2015 р. (сторінка 5). Тому твердження відповідача про порушення позивачем п.63.3 ст.63ПК України є необґрунтованим.

Тому суд зазначає, що застосування до позивача штрафу у розмірі 170 грн. є протиправним. Зокрема, транспортні засоби позивачем були придбані з 2010 р. по 10.06.2015 р., а акт складено 06.07.2018 р. тобто зі спливом 1095 днів.

Щодо листа відповідача 12.09.2018 р. відповідач про те що, у зв`язку з виникненням технічної помилки направляються податкові повідомлення – рішення від 06.08.2018 р. № 0323031305 в замін надісланого раніше, податкове повідомлення рішення від 06.08.2018 р. №0323151305 в замін надісланого раніше, суд зазначає наступне.

Ні ПК України, ні Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 р. за №1204 «Про затвердження порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» не передбачено такого повідомлення-рішення, як додаткове.

Тобто відповідач направив позивачу документ, який контролюючий орган, а саме ГУ ДФС в Одеській області не мало ніякого права складати та надсилати повторно, чи додатково чи взамін.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач виніс рішення, які не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому належать до скасування.

Оскільки суд не погоджується з правильністю визначення податковим органом суми загального доходу та суми витрат за період, що перевірявся, які визначають суму річного чистого оподатковуваного доходу і який є підставою визначення розміру військового збору , суд робить висновок про неправильність вирахування відповідачем суми військового збору.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду представник відповідача не довів довів правильність висновків за результатами перевірки та не підтвердив законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які прийняті на підставі зазначеної перевірки.

Натомість, наведені представником позивача доводи підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору в порядку п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», питання про їх розподіл судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0322991305 від 06.08.2018 р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0323151305 від 06.08.2018 р.

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0323031305 від 06.08.2018 р.

5.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0323031305 від 06.08.2018 р., яке позивачу листом за підписом заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області В. Попова за №7535/К/15-32-05-09 від 12.09.2018 р. надіслане ГУ ДФС в Одеській області у зв`язку з виникненням технічної помилки в замін надісланого раніше.

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0323151305 від 06.08.2018 р., яке позивачу листом за підписом заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області В. Попова за №7535/К/15-32-05-09 від 12.09.2018 р. надіслане ГУ ДФС в Одеській області у зв`язку з виникненням технічної помилки в замін надісланого раніше.

7. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

5. Позивач – Фізична особа-підприємець Кириленко Іван Васильович, адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Відповідач – Головне управління ДФС в Одеській області адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 12 червня 2019 року.

Суддя О.Я. Бойко

.