Рішення № 82344314, 12.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року м.Одеса справа № 420/1963/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дії, визання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача у ненаданні адміністративної послуги по заяві (про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) від 29.12.2018 року відповідно до п.5 ст.10 Закону України “Про адміністративні послуги”; визнати протиправним і скасувати рішення (у формі листа) відповідача від 11.03.2019 року №С-2345/0-1454/0/37-19, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,9931 га, яка розташована на території Таївровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_1 ; зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,9931 га, яка розташована на території Таївровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_1 ; зобов`язати відповідача подати суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником АТО, та з метою реалізації свого права на отримання до 2,00 га землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, знайшов вільну земельну ділянку, що знаходиться на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та подав заяву до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки загальною площею 0,9931 га, не дочекавшись відповіді на подану ним заяву відповідно до абз. 3, пункту 7, статті 118 Земельного кодексу, а саме принципу Мовчазної згоди відповідно до якої бездіяльність відповідача можлива, уклав договір на розробку проекту землеустрою та письмово про це повідомив відповідача. Після цього, позивачем було розроблено проект землеустрою, погоджено його з суміжними землекористувачами, погоджено з земельним відомством, внесено ділянку до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 . Разом з тим, 22.02.2019 року позивач надав до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області заяву про затвердження проекту землеустрою та разом з заявою надано повний оригінальний примірник проекту землеустрою та інформацію з ДЗК. Листом від 11.03.2019 року №С-2345/0-1454/0/37-19 за результатом розгляду заяви позивача зазначеної заяви позивачу Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою.

При цьому позивач зазначив, що відповідач не мав права відмовляти, оскільки відповідно до Положення «Про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області», повноваження щодо погодження проекту землеустрою або перевірки погодженого проекту у них відсутні. Повноваження відповідача відповідно до Земельного кодексу та зазначеного положення не передбачають погодження документації із землеустрою (або перевірки вже погодженого проекту), зміст повноважень полягає в реалізації права на надання земельних ділянок у власність та коригування із земель державної власності сільськогосподарського призначення для всіх потреб. Позивач також зазначив, що відповідно до п.9 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двохтижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Тобто на думку позивача з врахуванням того, що наявний висновок експерта щодо погодження проекту землеустрою експертом та наявності реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області передбачено лише один єдиний варіант дій, а саме прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, інших варіантів дій не передбачено, а тому відмова викладена в листі від 11.03.2019 року №С-2345/0-1454/0/37-19 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області позивачу листом від 29.01.2018 року №С-86/0-730/0/37-19 була надана мотивована відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,9931 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, оскільки відповідачем на виконання доручення Уряду України здійснюються заходи щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, в тому числі і земельну ділянку, яку позивач бажає отримати у власність. Разом з тим, листом від 11.03.2019 року №С-2345/0-1454/0/37-19 за результатами розгляду заяви позивача від 27.02.2019 року щодо затвердження йому проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,9931 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, позивачу було відмовлено в затвердженні наданого проекту землеустрою в зв`язку з відсутності підстави для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, відповідач зазначив, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, а тому позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області прийняти відповідне рішення з питань, віднесених законодавством до його повноважень є порушенням вимог статті 6 Конституції України.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 22.04.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 20.05.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в частині вимоги про визнання протиправними дії у ненаданні адміністративної послуги по заяві про надання дозволу на розробку землеустрою учасника АТО ОСОБА_1 від 29.12.2018 року відповідно п.5 ст.10 ЗУ «Про адміністративні послуги» залишено без розгляду, оскільки зазначена вимога вже була заявлена позивачем та вирішена Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/799/19.

В судовому засіданні 20.05.2019 року представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження до набрання законної сили рішення по справі №420/799/19.

Ухвалою від 20.05.2019 року в задоволенні заявленого представником відповідача клопотанні про зупинення провадження до набрання законної сили рішення по справі №420/799/19 відмовлено.

Позивач до судового засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце проведення розгляду справи. Разом з тим, від позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та від представника відповідача надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність в межах норми безкоштовної приватизації громадянином України, орієнтовною площею 0,9931 га для ведення особистого селянського господарства на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Разом з заявою, як додатки, позивачем було подано: копію паспорта громадянина України та копію ідентифікаційного коду; копію довідки про безпосередню участь в АТО; копія посвідчення учасника АТО; згоду на збір та обробку персональних даних; графічний додаток з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки; інформацію з ДКЗ.

При цьому, протягом строку встановленого відповідно до абз.3 п.7 ст. 118 Земельного кодексу та ст. 10 Закону України «Про адміністративні послуги» відповіді від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо розгляду заяви позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою отримано ним не було. Разом з тим, не дочекавшись від відповідача відповіді щодо надання чи не надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, ним було укладено договір на розробку проекту землеустрою та письмово повідомлено відповідача про початок розробки зазначеного проекту, що підтверджується повідомленням від 05.02.2019 року (а.с.30), яке було отримано Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області 11.02.2019 (а.с.33). Надалі позивачем за власні кошти розроблено проект землеустрою, погоджено його з суміжними землекористувачами, погоджено з земельним відомством та внесено ділянку до Державного земельного кадастру та відповідно присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с.34-43).

Разом з тим, як встановлено судом та вбачається з відзиву на адміністративний позов Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області листом за вих. №С-86/0-730/0/37-19 від 29.01.2019 року було надано відповідь позивачу, у якому зазначено, що на виконання доручень Уряду України Головне управління здійснює заходи щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, в тому числі і земельну ділянку, яку позивач бажає отримати у власність. Враховуючи вищевикладене, Головне управління відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи те, що позивачу не було відомо про існування вищезазначеної відповіді відповідача від 29.01.2019 року №С-86/0-730/0/37-19, позивач 22.02.2019 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про затвердження йому проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передавання її безоплатно у власність в межах норми безкоштовної приватизації громадянином України земельну ділянку площею 0,9931 га для ведення особистого селянського господарства на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (а.с.44-45).

Вказану заяву Головне управління Держгеокадастру в Одеській області отримало 26.02.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 48).

Листом від 11.03.2019 року №С-2345/0-1454/0/37-19 позивачу було відмовлено в затвердження йому проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зазначено, що в наданому проекті землеустрою відсутня підстава для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,9931 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Вважаючи протиправною відмову зазначену в листі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 11.03.2019 року №С-2345/0-1454/0/37-19 щодо не затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Так, у частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначається порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.

Так, відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч.9 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Згідно до частин восьмої-десятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Згідно до п.6 ст.186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частинами першої, другої та п`ятої статті 186-1 Земельного кодексу України, встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідно до ч. 6, 8 ст.186 Земельного кодексу України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

При цьому, суд зауважує, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Проте, відповідачем в листі від 11.03.2019 року №С-2345/0-1454/0/37-19 не зазначено, вимогам яких законів чи нормативно-правових актів не відповідає проект землеустрою, також не встановлено строку для усунення недоліків проекту, як це передбачено частинами 6, 8 статті 186-1 ЗК України.

Разом з тим, відповідачем не зназначено якими законами чи нормативно-правовими актами передбачена відмова відповідно до його посилання в листі щодо того, що в наданому проекті землеустрою відсутня підстава для розроблення такого проекту, оскільки вказана підстава відмови у затвердженні проекту землеустрою не передбачена ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Також суд зазначає, що правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі наданні відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Разом з тим, в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненнями, а із відповідними заявами, за наслідками розгляду яких суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідні управлінські рішення, в той час, як останній протиправно направив ОСОБА_1 відповіді у формі листів.

Отже, суд доходить висновку, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Одеській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні у формі наказу, свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу.

Також суд погоджується з доводами позивача про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою (відповідно до Закону України “Про адміністративні послуги”) є адміністративною послугою.

Так, відповідно до ст.1 Закону України “Про адміністративні послуги” адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону; суб`єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг.

Разом з тим, суд вважає за необхідне додатково зазначити, що пунктом 72 реєстру надання адміністративних послуг офіційного сайту Міністерства Економічного розвитку і торгівлі України (http://www.me.gov.ua/) також підтверджується, що видача дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративною послугою.

Отже, заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою - це заява на отримання адміністративної послуги.

Згідно ч.1 та ч.5 ст.10 Закону України “Про адміністративні послуги” граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом.

Адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб`єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб`єкта звернення. У випадках, передбачених законодавством, відповідний документ може бути надісланий поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку. При цьому строк доставки поштової кореспонденції не зараховується до строку надання адміністративної послуги.

Таким чином, оскільки відповідь відповідачем щодо надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою була направлена Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області простою кореспонденцією, а не рекомендованим листом з повідомленням про вручення, суд погоджується з доводами позивача про те, що адміністративна послуга останньому надана не була та з урахуванням вищенаведених норм позивач мав право на замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

Разом з тим, суд враховує, що позивачем надано відповідачу всі необхідні документи та дотримано вимоги ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідно до яких ним було надано письмове повідомлення з копією договору на розроблення проекту землеустрою на адресу відповідного органу, а саме Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із зазначенням того, що ним замовлено розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,9931 га, для ведення особистого селянського господарства із вільних земель запасу сільськогосподарського призначення на території Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у затвердженні проекту землеустрою, яка викладена у листі від 11.03.2019 року №С-2345/0-1454/0/37-19, є необґрунтованою та протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,9931 га, яка розташована на території Таївровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про втручання суду у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Суд зазначає, що у разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Одеській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.03.2019 року у справі №1640/2594/18.

Слід зазначити, що відповідач також посилається на постанови Верховного Суду, зокрема, від 08.05.2018 року по справі №815/3799/17 та від 21.08.2018 року по справі №810/3393/17.

Тобто різні колегії Верховного Суду дійшли у своїх судових рішеннях різних висновків щодо наявності дискреційних повноважень у відповідача в разі скасування рішення останнього про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, в усіх наведених вище справах Верховним Судом переглядалися рішення, ухвалені за правилами КАС України в редакції від 06.07.2005 року зі змінами, згідно якого повноваження суду при вирішенні справи визначалися ст.162 КАС України.

Ухвалюючи дане судове рішення, суд керується приписами ст.245 КАС України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 року).

Так, відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 ст.245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ОСОБА_1 є саме зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,9931 га, яка розташована на території Таївровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду.

Тому суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №1640/2594/18.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,9931 га, яка розташована на території Таївровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_1 - є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просить зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подати до суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приписами ч.1 ст.382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,9931 га, яка розташована на території Таївровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_1 , суд вважає за можливе зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подати до суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.

Щодо вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги.

Всупереч вимог ст. 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не доведено обставин зазнання ним моральної шкоди від вчинених відповідачем дій та обґрунтованості розміру її визначення, через що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Також, суд відповідно до ст.249 КАС України не вбачає необхідності у винесенні окремої ухвали про доведення до відома Держгеокадастру України про порушення Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області вимог пункту 9 статті 118 Земельного кодексу України.

Керуючись ст..ст.9, 73, 77, 90, 132, 137, 139, 241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , 27500, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 39765871) – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладену в листі від 11.03.2019 року №С-2345/0-1454/0/37-19р.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,9931 га, яка розташована на території Таївровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подати до суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки встановлені ст.ст. 295-297 та з урахуванням п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.А.Іванов

.