Рішення № 82343862, 10.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 р. № 400/748/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

про:визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати протиправним дії Головного управління Держгеокадастру Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянку у власність, орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в межах території Лук`янівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянку у власність, орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в межах території Лук`янівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Ухвалою суду від 18.03.2019р. провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що звертаючись двічі до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення, відповідач відмовляв позивачу двічі з різних підстав, що на думку позивача не відповідає нормам Земельного кодексу України (далі – ЗК України), а саме статтям 117, 118 ЗК України. Надання дозволу на розроблення землеустрою, за відсутністю вичерпних підстав, визначених ч.7 ст.118 ЗУ України, є не правом, а обов`язком відповідача. У відповідача передбачених ч.7 ст.118 ЗК України підстав для відмови не було. Крім того, відповідач зазначав про те, що земельна ділянка, на яку претендувала позивачка, включена до переліку земельних ділянок, які передбачені до передачі у власність учасникам антитерористичної операції. Позивач вважає, що відмовляючи у наданні відповідного дозволу, відповідач порушив її право на отримання земельної ділянки у власність, на яке мають всі громадяни України без будь-яких привілеїв чи обмежень, таким чином оскаржуване рішення відповідача протирічить нормам Конституції України та принципу верховенства права.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає у відзиві на позовну заяву, що на земельну ділянку, яку мала намір отримати у власність позивачка, вже надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншому громадянину – ОСОБА_2 . Відповідач вважає, що така відмова, викладена в листі від 28.08.2018р., цілком відповідає вимогам чинного законодавства. Звертаючись вдруге з аналогічної заявою, відповідач також відмовив позивачу в наданні такого дозволу, надавши письмову відповідь позивачу від 16.01.2019р. та вказав підставою такої відмови те, що земельна ділянка розташована в межах території Лук`янівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, вже включена до переліку земельних ділянок , які передбачені до передачі у власність учасникам антитерористичної операції у межах норм безоплатної приватизації. Вимога позивача щодо зобов`язання надати відповідний дозвіл, є виключною компетенцією Головного управління, а тому примусити відповідача через судове рішення, реалізувати свої повноваження неможливо.

У відповіді на відзив, позивач вказала, що не погоджується з позицією відповідача , викладеної у відзиві на позовну заву, а відмовляючи двічі в наданні відповідного дозволу, відповідач відмовляв з підстав, що не передбачені ст.118 ЗК України.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку про настпуне.

В 2018 році позивач звернулась до відповідача з заявою про надання дозволу н арозробку прроекту землеустрою щодо відведеня зеемльної ділянки у влансність для веденн яособоистоо селянського господарства, орієнтовною площею 2,0га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташовану в межах Лук`янівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області листом від 05.12.2018р. № 10937/0-6332/20-18СГ відмовило в задоволенні заяви позивача, оскільки на бажану земельну ділянку вже видано наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою іншому громадянину та рекомендовано позивачу визначитися з іншим місцем розташування земельної ділянки (а.с. 8).

Пізніше, в січні 2019р. позивачу вдруге звернулась з аналогічною заявою до відповідача, долучивши до заяви викопіювання іншої вільної земельної ділянки з публічної кадастрової карти, сформованої спеціалістами відділу у Баштанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

11.02.2019р. відповідач листом за № М-429/0-642/0/20-19-СГ вдруге відмовив позивачу в наданні відповідного дозволу посилаючись на те, що земельна ділянка, розташована в межах Лук`янівської сілької ради включена до переліку земельних ділянок, які передбачені до передачі у власність учасникам антитерористичної оперції у межах норм безоплатної приватизації.

Позивач не погоджується з листами відповідача та вважає, що єдиними підставами для відмови у надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є підстави визначені пунктом 7 ст.118 ЗК України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Земельні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ст. 121 Земельного кодексу України кожен громадянин має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч.6 ст.118 Земельного кодексу України Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених

Вивчивши матеріали справи, суд робить висновок, що позивач виконав вимоги ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України та надав відповідачу заяву (клопотання) та всі необхідні документи.

Перелік підстав для відмови у наданні дозволу є вичерпним.

Згідно з частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, підставою відмови у наданні такого дозволу є лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань, використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У листах Управління від 05.12.2018р. № 10937/0-6332/20-18СГ, від 11.02.2019р. за № М-429/0-642/0/20-19-СГ посилання на наявність підстав, вказаних у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України, відсутні.

Крім того, з огляду на матеріали справи вбачається, що у своєму листі-відмови від 05.12.2018р. відповідач зазначив, що підставою відмови для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, є наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області , яким відповідач надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність іншій особі.

Також суд звертає увагу на те, що позивач вдруге звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Лук`янівської сілької ради, але відповідач відмовив з підстав того, що бажана земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, які передбачені до передачі у власність учасникам антитерористичної оперції у межах норм безоплатної приватизації.

Згідно з вимогами статті 118 Земельного кодексу України відповідач повинен був розглянути зазначене клопотання протягом одного місяця. Хоча, відповідачем і розглянуто вказане клопотання в межах встановленого строку, але дії управління, які полягали в відмові у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Лук`янівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, не відповідають підставам відмови, що визначені ст.118 ЗК України.

В свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем до заяв, з якими вона зверталась до відповідача, надавались всі необхідні документи, визначені чинним законодавством. Позивач двічі до своїх заяв надавала викопіювання зеемльної ділянки в межаї території Лук`янівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, надане їй спеціалістами у Баштанському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Дослідив надані сторонами до матеріалів справи викопіювання, суд вбачає розбіжності між ними, а саме: бажана земельна ділянка площею 2,0га визначена на викопіюванні наданому відповідачем до відзиву (с. Лисянка Баштанського району) має розбіжності з місцем розташування визначеної бажаної земельної ділянки, що зазначена на викопіюванні наданому позивачем до матеріалів справи (с. Лук`янівка Баштанського району, а.с. 12). Отже, відповідач відмовляючи позивачу вдруге в наданні відповідного дозволу, діяв протиправно, посилаючись на іншу земельну ділянку, ніж бажала позивач.

Таким чином, суд робить висновок, відмови відповідача викладені в листах від 05.12.2019р., від 11.02.2019р. є протиправними та не містять визначених ст. 118 Земельного кодексу України підстав для відмови.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати по справі розпоідяються відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) задовольнити.

2. Визнати протиправним дії Головного управління Держгеокадастру Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянку у власність, орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в межах території Лук`янівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) надати дозвіл ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянку у власність, орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану в межах території Лук`янівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн., сплачений квитанцією від 12.03.2019р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов