Рішення № 82343653, 11.06.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 червня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/281/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді – Петросян К.Є.,

за участі: секретаря судового засідання – Грищенко М.І.,

представника позивача - Коструб Т.А.,

представника відповідача – не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Станично – Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Станично – Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Біловодського районного суду від 12.07.2017 по справі № 408/2518/17 визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області щодо припинення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_1 , визнано неправомірним та скасовано рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам від 30 листопада 2016 року №22 про призупинення щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 та зобов`язано здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 11 листопада 2016 року.

У той час, коли розгляд справи знаходився у суді, відповідач прийняв рішення № 476 від 06.07.2017 про скасування дії довідки ВПО за подання завідомо недостовірних відомостей, що на думку позивача є протиправним.

Позивач зазначає, що його статус як тимчасово переміщенної особи підтверджено судовим рішенням, яке набуло чинності та виконане відповідачем, але рішення про поновлення дії довідки ВПО відповідач не приймав. Через це позивач був змушений в лютому 2018 року звернутися до відповідача для отримання довідки ВПО за тією ж адресою.

02.02.2018 довідка ВПО була видана позивачу, проте рішенням №87 від 22.02.2018 скасована. Через скасування довідки позивачу знов відмовлено у наданні адресної допомоги.

При зверненні позивача 06.12.2018 з пакетом документів для поновлення довідки ВПО, відповідачем було прийнято рішення №32 від 06.12.2018 про відмову у видачі такої довідки.

Позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу 19.09.2016, про що видано довідку №905005621 від 19.09.2016 із зазначенням фактичного місця реєстрації: АДРЕСА_1 . Цей факт підтверджено рішенням суду.

Через скасування довідки №905005621 від 19.09.2016 позивач втратив право на подальше отримання адресної допомоги, тому в лютому 2018 року звернувся до відповідача та отримав довідку, яка знов була скасована рішенням № 87 від 22.02.2018.

Позивач зазначає, що через протиправні дії відповідача він поніс не тільки матеріальну, а й моральну шкоду. Через неправомірні дії відповідача позивач втратив можливість отримати фінансову підтримку держави, починаючи з лютого 2018 року. Позивач намагався вирішити питання у позасудовому порядку, але відповідач не надав йому такої можливості, постійно приймаючи неправомірні рішення, через що позивачу були завдані моральні страждання, які він оцінює у сумі 10 000,00 грн.

На підставі вищенаведеного, позивач просить суд:

- визнати незаконними рішення начальника управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області №476 від 06.07.2017, №87 від 22.02.2018, №32 від 06.12.2018;

- зобов`язати управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області поновити дію довідки тимчасово переміщеної особи ОСОБА_1 з 19.09.2016 і внести відповідні відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб;

- визнати неправомірним та скасувати рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам від 22 лютого 2018 року №144 про відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язати управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 11 лютого 2018 по 10.08.2018 та з 11.08. 2018 по 10.02.2019;

- стягнути з управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області моральну шкоду на користь ОСОБА_1 у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Станично – Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, - залишено без руху.

04.02.2019 позивачем через канцелярію суду було надано уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 06.02.2019 продовжено процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Станично – Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Станично – Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - позивачу.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 скасовано ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 року та адміністративну справу №360/281/19 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16.05.2019 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні з огляду на наступне.

В ході ретельної перевірки факту внутрішнього переміщення ОСОБА_1 в період збройного конфлікту було з`ясовано, що житлове приміщення, в якому позивач мешкає, належить йому та його дружині, ОСОБА_2 з 26 листопада 2007 року (про що свідчить договір купівлі продажу та технічний паспорт на житловий будинок).

Зі слів сусідів ОСОБА_1 мешкає за вищевказаною адресою з 2007 року, про що був зроблений запис у акті обстеження матеріальних умов сім`ї від 29.11.2016 №4914.

Згідно довідки Станично-Луганської дільниці Старобільського МРЕУГГ з`ясовано, що особовий рахунок відкрито у 2012 році на ім`я ОСОБА_2 .

Згідно довідки, наданої Валуйською сільською радою від 05.07.2017 №2715 з`ясовано, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 з 2007 року, що стало причиною призупинення виплат щомісячної адресної допомоги.

Керуючись пунктом 1.5 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно з яким підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є подання завідомо недостовірних відомостей, начальником управління прийнято рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.07.2017 №476.

Постановою Біловодського районного суду по справі №408/2518/17 від 12 липня 2017 про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Станично-Луганської райдержадміністрації щодо припинення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі, було визнано неправомірним рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 30 листопада 2016 року № 22 про призупинення призначення щомісячної адресної допомоги. Суд зобов`язав управління здійснити виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 11 листопада 2016 року. Рішення суду управлінням виконано в повному обсязі, а саме виплачено ОСОБА_1 , шляхом перерахування на особовий рахунок грошові кошти в сумі 5294,49 грн, як щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеній особі на оплату житлово-комунальних послуг, виходячи з розрахунку 884 грн на місяць з 11.11.2016 по 10.05.2017.

ОСОБА_1 звернувся до управління за новою довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, про що йому було видано довідку №0000468645 від 02.02.2018.

06.02.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, проте знов підтверджено інформацію про надання завідомо недостовірних відомостей. Керуючись пунктом 1.5 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» начальником управління прийнято рішення від 22.02.2018 № 87 про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яке було надіслано ОСОБА_1 Укрпоштою 23.02.2018.

06.12.2018 ОСОБА_1 знову звернувся до Управління із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. До заяви були додані: копія паспорта на ім`я ОСОБА_1 , технічна документація на будинок та довідка Валуйської сільської ради.

ОСОБА_1 було отримано рішення про відмову у видачі довідки керуючись пп. 1, п. 10 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», та пп. 1 п. 8 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 509, згідно з якими підставою для відмови у видачі довідки є відсутність підстав, які спричинили внутрішнє переміщення.

На сьогоднішній день ОСОБА_1 не має чинної довідки ВПО.

Відповідач звертає увагу суду, що звернень від ОСОБА_1 у період з 11.08.2018 щодо призначення щомісячної адресної допомоги до управління не надходило, тому немає правових підстав для виплати щомісячної адресної допомоги з 11.08.2018 по 10.02.2019.

На думку відповідача, підстав для задоволення позову в частині виплати допомоги немає.

Щодо моральної шкоди на користь ОСОБА_1 відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. Також, позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, так як, не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому моральної шкоди.

31.05.2019 від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання, відповідно до якого позивач просить суд вважати уточнену позовну заяву, яка надійшла до суду 04.02.2019, неподаною та розглядати первісний позов, який надійшов до суду 18.01.2019.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги первісної позовної заяви у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні пред`явленому позову, просив задовольнити позов ОСОБА_1

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи не прибув у судове засідання, розгляд справи просив проводити без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: кв АДРЕСА_2 , є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни (а.с.82,83,85).

Відповідно до технічного паспорта від 22.08.2001 на жилий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 за вказаною адресою належить на праві спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 26.11.2007 на підставі договору купівлі – продажу земельної ділянки та житлового будинку від 06.11.2007, що також підтверджено витягом з Державного реєстру правочинів (а.с.70, 70 на звороті,133-137).

09.03.2016 позивачем отримано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №905005621, де зазначено фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.98).

На підставі особистої заяви позивача від 09.03.2016 про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг, рішенням відповідача від 14.03.2016 позивачу призначено допомогу на проживання з 09.03.2016 по 08.09.2016 (а.с.104, 105).

11.11.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження виплати адресної допомоги, оскільки обставини для її виплати не змінилися (а.с.107,108).

Протоколом №22 від 30.11.2016 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено призупинити призначення (відновлення) щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 (а.с.111).

Постановою Біловодського районного суду по справі №408/2518/17 від 12 липня 2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2017 визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області щодо припинення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі – ОСОБА_1 ; визнано неправомірним та скасовано рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам від 30 листопада 2016 року № 22 про призупинення призначення щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 ; зобов`язано Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 11 листопада 2016 року (а.с.86-88).

Рішенням відповідача від 13.12.2017 позивачу призначено допомогу на проживання з 11.11.2016 по 10.05.2017 (а.с.113).

19.09.2016 позивачем отримано довідку №905005621 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, де зазначено фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.116).

30.05.2017 відповідачем складено акт обстеження матеріально – побутових умов сім`ї №519, відповідно до якого у розділі 5 «Відомості про майно, що перебуває у власності, володінні чи користуванні сім`ї» зазначено, що згідно технічної документації ОСОБА_1 , є власником будівлі з 26.11.2007 (а.с.69).

Згідно із довідкою Станично-Луганської дільниці Старобільського МРУЄГГ від 15.06.2017 №754 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 з 2012 року. Вказана довідка видана за період з 2012 року по 2017 рік включно (а.с.67,68).

Згідно з довідкою Валуйської сільської ради Станично – Луганського району Луганської області від 05.07.2017 №2715 вбачається, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.66).

Рішенням (розпорядженням) відповідача №476 від 06.07.2017 скасовано дію довідки №9050005621 від 19.09.2016, виданої на ім`я ОСОБА_1 та внесено відповідні відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є подання завідомо недостовірних відомостей (а.с.20,65,89).

На звернення позивача до Голови Станично – Луганської райдержадміністрації від 17.07.2017 щодо припинення виплати щомісячної адресної допомоги останнім листом від 24.07.2017 №5069 повідомлено, що згідно з рішенням начальника управління соціального захисту населення Станично-Луганської райдержадміністрації від 06.07.2017 №476 була скасована дія довідки ОСОБА_1 (а.с.18,19,93-95).

18.01.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг (а.с.117).

Листом від 25.01.2018 відповідач на вищевказану заяву, яка була надіслана поштою, повідомив позивача про необхідність особистого звернення з документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (а.с.118).

02.02.2018 позивачем отримано довідку №0000468645, видану управлінням соціального захисту населення Станично – Луганської райдержадміністрації Луганської області, про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.84,121).

06.02.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою про продовження виплати адресної допомоги та із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги (а.с.122,123).

20.02.2018 відповідачем складено акт обстеження матеріально – побутових умов сім`ї, відповідно до якого зазначено, що заявника за місцем фактичного проживання/перебування не було (а.с.124,125).

21.02.2018 позивачем надано пояснення відповідачу, відповідно до яких він пояснив, що 20.02.2018 він знаходився в смт Станиця – Луганська (а.с.126).

21.02.2018 відповідачем складено акт обстеження матеріально – побутових умов сім`ї, відповідно до якого зазначено, що зі слів заявника будинок, в якому він мешкає належить йому та дружині (а.с.127,128).

Рішенням (розпорядженням) відповідача №87 від 22.02.2018 скасовано дію довідки №0000468645 від 02.02.2018, виданої на ім`я ОСОБА_1 та внесено відповідні відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб слугувало подання завідомо недостовірних відомостей. Вказане рішення надіслано позивачу 23.02.2018 та отримано останнім 05.03.2018 (а.с.71,72,90,129).

Відповідно до витягу з протоколу №144 від 22.02.2018 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено відмовити у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку із скасуванням довідки ВПО (а.с.73,92,130).

06.12.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зазначивши фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 (а.с.74,75).

Рішенням (розпорядженням) відповідача №32 від 06.12.2018 позивачу відмовлено у видачі довідки, оскільки позивач перемістився у 2007 році, а тому, на думку відповідача, відсутні підстави, які спричинили переміщення (а.с.76,91).

Спірним питанням при розгляді даної справи є правомірність прийняття відповідачем рішень: №476 від 06.07.2017, №87 від 22.02.2018, №32 від 06.12.2018 про скасування дії довідки ВПО на ОСОБА_1 , а також рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам від 22 лютого 2018 року №144 про відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 при наявності у спільній приватній власності у позивача та його дружини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому вони фактично мешкають.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та є чинною на момент розгляду справи, далі - Закон № 1706) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

За приписами частин 1-4,7,9,10 ст.4 Закону №1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

Заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з`явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.

Відповідно до ч.2 ст. 4-1 Закону №1706 порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1706 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Згідно зі ст.12 Закону №1706 підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначений Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №505 (далі - Порядок №505).

Відповідно до п.2 Порядку №505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

За приписами п.5 Порядку №505 для отримання грошової допомоги (зокрема в разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім`ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім`ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред`являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу подання заяви та адреси, за якою подається заява, уповноважений представник сім`ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

У заяві зазначаються такі відомості про всіх членів сім`ї, які претендують на отримання грошової допомоги:

прізвище, ім`я та по батькові;

число, місяць, рік народження;

серія, номер (у разі наявності) паспорта громадянина України, ким і коли виданий або серія, номер документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус;

реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному територіальному органу ДФС і мають відмітку в паспорті);

інформацію про:

- зареєстроване та фактичне місце проживання (перебування);

- наявність у будь-якого із членів сім`ї у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення;

- наявність житлового приміщення, яке зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації;

- наявність у будь-якого з членів сім`ї на депозитному банківському рахунку (рахунках) коштів у розмірі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб;

- місце роботи осіб працездатного віку та час, з якого особа там працює;

- наявність у будь-якого з членів сім`ї інвалідності із зазначенням групи інвалідності.

За приписами п.6 Порядку №505 грошова допомога не призначається у разі, коли:

будь-хто із членів сім`ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;

будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Тобто, Порядком №505 визначено вичерпний перелік підстав, з яких грошова допомога не призначається.

Відповідно до п.12 Порядку №505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі:

подання уповноваженим представником сім`ї заяви про припинення виплати грошової допомоги;

надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім`ї протягом чотирьох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють;

зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи;

виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги;

у разі смерті внутрішньо переміщеної особи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та визнано такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053». Також, цим розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено с.Макарове Станично-Луганського району Луганської області, де проживає позивач.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач та його дружина є співвласником будинку в с.Макарове Станично-Луганського району Луганської області, яке відноситься до населених пунктів, розташованих на території проведення антитерористичної операції.

Разом з тим, суду не надано доказів, що позивач чи члени його родини мають у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Посилання відповідача при винесенні спірних рішень про скасування довідок ВПО від 06.07.2017 №476, від 22.02.2018 №87, виданих на ім`я позивача про відмову у видачі довідки ВПО позивачу від 06.12.2018 №32 та рішення, викладеного у формі протоколу №144 від 22.02.2018 в частині що стосується позивача, щодо виявленого факту подання позивачем недостовірної інформації та відсутності підстав, які спричинили переміщення, суд вважає безпідставними, оскільки в даному випадку жилий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить позивачу та його дружині на праві спільної власності, розташований саме на тимчасово окупованій території.

Суд не бере до уваги в якості належного та допустимого доказу, надану відповідачем довідку Валуйської сільської ради Станично – Луганського району Луганської області від 05.07.2017 №2715, де зазначено, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки, як встановлено в судовому засіданні фактичним місцем проживання позивача є с.Макарове.

Доводи відповідача, що позивач проживає в с АДРЕСА_4 Макарове Станично АДРЕСА_1 Луганської АДРЕСА_5 ще з 2007 року, судом також до уваги не беруться, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

За наведених підстав суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними та скасування рішення (розпорядження) управління соціального захисту населення Станично – Луганської районної державної адміністрації Луганської області №476 від 06.07.2017; №87 від 22.02.2018; №32 від 06.12.2018, а також протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №144 від 22.02.2018 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги, у зв`язку із скасуванням дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області поновити дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 з 19.09.2016 і внести відповідні відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, суд зазначає наступне.

Оскільки, суд дійшов висновку про неправомірність рішень відповідача №476 від 06.07.2017 та №87 від 22.02.2018 щодо скасування дії довідки ВПО від 19.09.2016 і 02.02.2018 відповідно, виданих на і`мя ОСОБА_1 , належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача в цій частиній є саме поновлення в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб запис відносно ОСОБА_1 з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а саме з 19.09.2016.

Що стосується вимоги про зобов`язання управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 11 лютого 2018 по 10.08.2018 та з 11.08. 2018 по 10.02.2019, суд зазначає, що матеріали справи не містять відповідних звернень (заяв) позивача до відповідача щодо призначення щомісячної адресної допомоги чи продовження такої виплати від 11.02.2018 та 11.08.2018, що є обов`язковим для виплати щомісячної адресної допомоги в розумінні Порядку №509. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.

Проте, як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи позивач 06.02.2018 звертався із заявою про продовження виплати адресної допомоги та заявою для призначення щомісячної адресної допомоги, але відповідно до витягу з протоколу №144 від 22.02.2018 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було вирішено відмовити у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку із скасуванням довідки ВПО.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №144 від 22.02.2018 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги внаслідок скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, суд вважає за необхідне з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України вийти за межі позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень УСЗН Станично-Луганської районної державної адміністрації та зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг з моменту звернення позивача із відповідною заявою, а саме з 06.02.2018.

Розглядаючи позовну вимогу Хвостового ОСОБА_3 про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд виходить з такого.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Пунктом 5 цієї постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивач зазначає, що через неправомірні дії відповідача він втратив можливість отримати фінансову підтримку держави, починаючи з лютого 2018 року, у зв`язку із чим йому були завдані моральні страждання через ігнорування рішення суду у розмірі 10 000 грн.

Разом з тим суд зауважує, що ОСОБА_1 не доведено обставини і підстави, які зумовлюють наявність моральної шкоди, так як, позивачем не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому моральної шкоди. Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Зважаючи на все вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Станично – Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення (розпорядження) управління соціального захисту населення Станично – Луганської районної державної адміністрації Луганської області №476 від 06.07.2017 про скасування дії довідки №9050005621 від 19.09.2016, виданої на ім`я ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення (розпорядження) управління соціального захисту населення Станично – Луганської районної державної адміністрації Луганської області №87 від 22.02.2018 про скасування дії довідки № 0000468645 від 02.02.2018, виданої на ім`я ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення (розпорядження) управління соціального захисту населення Станично – Луганської районної державної адміністрації Луганської області №32 від 06.12.2018 про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 .

Зобов`язати управління соціального захисту населення Станично – Луганської районної державної адміністрації Луганської області поновити в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб запис відносно ОСОБА_1 з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи - з 19.09.2016.

Визнати протиправним та скасувати протокол засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №144 від 22.02.2018 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні (відновленні) щомісячної адресної допомоги, у зв`язку із скасуванням дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Зобов`язати управління соціального захисту населення Станично – Луганської районної державної адміністрації Луганської області виплатити Хвостовому Віктору Володимировичу щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг за шість місяців, починаючи з 06.02.2018.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 12 червня 2019 року.

Суддя К.Є. Петросян