Рішення № 82343564, 29.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 року м.Київ справа № 320/712/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 26 серпня 2018 року за № Ф-8887-17/2474 у розмірі 6633 грн. 95 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком як потерпіла внаслідок аварії на ЧАЕС. Позивач є фізичною особою-підприємцем і з 01.01.2016 перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Позивач зазначив, що 30.01.2019 ним було отримано від Головного управління ДФС у Київській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.08.2018 №Ф-8887-17/2774, відповідно до якої сума боргу з єдиного соціального внеску становить 6633,95 грн.

Позивач не погоджується з правомірністю винесення контролюючим органом спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки позивач звільнений від сплати єдиного соціального внеску з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 є пенсіонером, який перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Крім того, позивач зазначила про те, що контролюючим органом було порушено строки направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки), що на думку позивача, також свідчить про її протиправність.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що відповідно до переданих сальдових залишків на центральному рівні від Пенсійного фонду України до Міндоходів України, станом на 01.10.2013 по платнику ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску у сумі 6070,33 грн. Крім того, позивачу у зв`язку із несвоєчасним погашенням заборгованості було нараховано штраф у розмірі 368,38 грн. та пеню у розмірі 195,24 грн.

Відповідач зазначив, що на момент виникнення недоїмки (2012-2013 рр.) позивач не перебував на спрощеній системі оподаткування.

Крім того, відповідач наголосив на тому, що ФОП ОСОБА_1 не є пенсіонером за віком у розумінні п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки вона не відповідає критеріям, зазначеним чинним законодавством, а тому не звільняється від сплати єдиного соціального внеску.

Також відповідач наголосив на тому, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) була направлена позивачу у визначений чинним законодавством строк.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 відкрито спрощене провадження у справі № 320/712/19 без проведення судового засідання.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий міським відділом №2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 19.01.1999 (а.с.9-10). ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) є фізичною особою-підприємцем, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадян від 25.10.2016 №22325523 (а.с.12-13).

Судом встановлено, що 15.07.1996 Київської обласною радою народних депутатів позивачу було видано посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контрою у 1986-1996 р. (категорії 4) серії НОМЕР_2 (а.с.18).

Відповідно до пенсійного посвідчення №2258519480 від 19.09.2012 (бланк серії ААЖ НОМЕР_3 5559844), виданого Пенсійним фондом України (а.с.18) та довідки Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 08.02.2019 №742/02, ОСОБА_1 з 02.05.2012 перебуває на обліку в Білоцерківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком (а.с.14). Згідно із витягом з реєстру платників єдиного податку від 23.12.2016 позивач з 01.01.2016 перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с.16). Факт перебування позивача на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2016 року підтверджується також даними реєстраційної кратки позивача як платника податків (а.с.39).

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС у Київській області було направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.08.2018 №Ф-8887-17/2474, відповідно до якої позивачу належить сплатити борг з єдиного соціального внеску у сумі 6633,95 грн., з яких 6070,33 грн. – недоїмка, 368,38 грн. – штраф та 195,24 грн. – пеня (а.с.11).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI(далі - Закону України №2464).

Відповідно до пп.2 ч.1 ст.1 Закону України №2464 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону України №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 ст.4 Закону України №2464 (в редакції, яка була чинна на момент переходу позивача на спрощену систему оподаткування) встановлено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.4 ст.4 Закону України №2464 (в редакції від 01.01.2017) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України №2464 (в редакції, яка була чинна на момент прийняття спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В свою чергу ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон України №1058) визначає, що пенсіонер, - це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови її призначення за віком визначені ст.26 Закону №1058.

Відповідно ч.1 ст.26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Абзацом 1 п.13 Прикінцевих положень Закону № 1058 встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) визначено такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі ст.15 Закону № 1788 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ (далі - Закон України №796-ХІІ).

Частиною 1 ст. 55 Закону України №796-ХІІ унормовано, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: Потерпілі від Чорнобильської катастрофи: - евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році – 10 років; - евакуйовані з інших територій зони відчуження у 1986 році – 8 років; - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років – 4 роки* та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років; - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років – 3 роки*

та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років; - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років – 2 роки*

та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років; - особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що виконувалися за урядовими завданнями – 2 роки.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Отже, Законом №796-ХІІ встановлені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до наданого посвідчення серія НОМЕР_2 від 15.07.1996 позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю з 1986 року (категорія 4).

Пенсійним фондом України 19.09.2012 позивачу видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 (бланк серії НОМЕР_5 ), в якому вказано вид пенсії «за віком».

Таким чином, наявні документи підтверджують статус позивача як особи, яка отримує пенсію за віком та користується у зв`язку з цим встановленими законодавством пільгами, зокрема, і в частині сплати єдиного внеску до Пенсійного фонду України.

Крім того суд зазначає, що пенсія позивачу призначена на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку для її отримання, ніяким чином не змінює вид та підстави призначених пенсійних виплат, на які така особа має право, та не впливає на обсяг прав і обов`язків, пов`язаних з набуттям такого статусу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 (справа №805/2195/17-а).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З`ясовуючи підстави виникнення боргу зі сплати єдиного соціального внеску, судом встановлено наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що нарахований на підставі спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) борг позивача з ЄСВ виник у 2012-2013 роках, тобто ще до переходу позивача з 01.01.2016 на спрощену систему оподаткування. У зв`язку з цим, відповідач вважає, що позивач не звільнений від сплати боргу з ЄСВ за періоди, які передували 01.01.2016.

У письмових поясненнях по справі відповідач зазначив про те, що Головне управління ДФС у Київській області позбавлено можливості надати документи, на підставі яких виник борг позивача з єдиного внеску у розмірі 6633,95 грн., оскільки станом на 31.10.2013 Пенсійним фондом України було передано сальдо в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 у розмірі 6633,95 грн.

Так, на підтвердження наданих пояснень позивачем додано до матеріалів справи зворотній бік інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, відповідно до якого у позивача станом на 31.12.2012 був наявний борг з ЄСВ у сумі 6633,95 грн., який складається з недоїмки у сумі 6438,71 грн. та пені у сумі 195,24 грн. (а.с.41).

Проте будь-яких документів, які б свідчили про підстави виникнення боргу, який згідно зворотного боку інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску станом на 31.12.2012 вже існував, відповідачем не надано.

Отже, підстави для формування Головним управлінням ДФС у Київській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.08.2018 №Ф-8887-17/2474, відповідачем не доведені.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає про те, що наявні матеріали справи не дають можливості встановити підстави та період виникнення у позивача боргу з єдиного соціального внеску та, відповідно, виникнення у контролюючого органу права на формування та направлення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивачу.

В свою чергу, відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження тверджень про те, що борг позивача з ЄСВ у розмірі 6633,95 грн. виник за період 2012-2013 роки, як про це стверджується у відзиві на позов, а тому, на думку суду, відповідачем не доведено належним чином факт наявності у позивача боргу з єдиного соціального внеску та правомірність винесення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

З урахуванням викладеного суд вважає, що вимога про сплати боргу (недоїмки) від 26.08.2018 №Ф-8887-17/2474 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №QS25282501 від 08.02.2019 (т.1, а.с.2).

Враховуючи задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 768,40 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача – Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 26.08.2018 №Ф-8887-17/2474.

3.Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 29.05.2019.

Суддя Кушнова А.О.