Ухвала суду № 82343552, 11.06.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 червня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/1646/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправного рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді знаходиться позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач) з такими вимогами:

-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позичу викладене в рішенні від 09.10.2018;

-визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення пенсії протиправною;

-зобов`язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 07.10.2009 шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

У судове засідання позивач та представник позивача не прибули, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали (Том 2 арк.спр. 161-162,179).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (Том 2 арк.спр. 161), причини неприбуття суду не повідомив.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою реалізувати своє право на призначення пенсії представник Позивачки, діючи на підставі нотаріальної довіреності, подав до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області особисту заяву позивачки від 04 вересня 2017 року про поновлення пенсії нотаріально посвідчену та апостильовану.

Вказана заява разом з доданими до неї документами фактично надійшла до відповідача 29.09.2017 та зареєстрована за вх. № 279/51-5, про що свідчать матеріали справи та підтверджено доповідною запискою від 29.09.2017 б/н про те, що 29.09.2017 громадянкою, яка не надала документи, які посвідчують особу, залишені у приймальні документи для призначення та поновлення пенсії в кількості 5 пакетів. На роз`яснення щодо Порядку прийому документів, прохання звернутися до спеціалістів і правильно оформити заяви, громадянка не реагувала (т. 2 арк. спр. 22).

Листом від 04.10.2017 за № 16201/02-21 УПФУ в м. Сєвєродонецьку повідомило представника позивача про відмову у поновленні пенсії. (Том 2 арк.спр. 21).

Не погоджуючись з вказаною відмовою УПФУ в м. Сєвєродонецьку поновити виплату пенсії позивач у квітні 2018 року звернулась до суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справ 812/1069/18, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов`язання провести поновлення та виплату пенсії за віком задоволено частково та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 04 вересня 2017 року про призначення/перерахунок пенсії (Том 2 арк.спр. 146-153).

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про зобов`язання вчинити дії (Том 2 арк.спр. 154).

Рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 09.10.2018 № 2018 відмовлено ОСОБА_2 у поновлені пенсії за віком за її заявою від 04.09.2017 (Том. 1 арк.спр. 161-165, Том 2 арк.спр. 174-178).

При цьому, як вбачається зі змісту позовних вимог позивач просить суд зобов`язати відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 07.10.2009 - шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доход.

Водночас, у клопотанні про поновлення строків звернення до суду представник позивача посилається на листи Пенсійних фондів України та те, що позивач отримав відмову відповідача від 04.10.2017 у відповідь на його заяву про поновлення виплати пенсії. Позивач не міг знати, не знав і не повинен був знати, що відповідач незаконно відмовить у поновленні пенсії, починаючи з 07.10.2009, тобто з дати прийняття рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009. Отже, на думку представника позивача, саме з моменту отримання відмови відповідача, ОСОБА_2 стало відомо, що її право - на поновлення пенсії з 2009 року порушено і саме з цього моменту у позивача виникло право на оскарження дій відповідача, та почав сплавати встановлений ст. 122 КАС України шестимісячний строк, в межах якого і подано позов.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши норми діючого законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Положеннями ст.51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІVвтратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційним Судом України в рішенні № 25-рп/2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

З огляду на вище викладене та враховуючи прийняття Конституційним Судом України рішенням № 25-рп/2009, суд зазначає, що в даному випадку з дня набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України, тобто з 07.10.2009, виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої зупинена на підставі положень Закону № 1058-ІV, а отже саме з цього часу у пенсійних органів виник обов`язок відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Однак, в той же час, суд зазначає, що наявність обов`язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності захисту свого права та, як наслідок, після прийняття та опублікування вищевказаного рішення Конституційного Суду України та здійснення відповідачем відновлення виплати пенсії ОСОБА_2 , остання повинна була дізнатися про порушення свого права, а отже саме з цієї дати розпочався відлік строку звернення до суду.

Вказана позиція суду узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.02.2018 у справі № 757/12134/14-а, в якій зазначено, що до вказаних правовідносин слід застосувати шестимісячний строк звернення до суду з дати звернення позивача до відповідного управління Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати пенсії.

Суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.123 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначені вище строки також діяли на момент виникнення спірних правовідносин та були передбачені статтями 99 та 100 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин - вересень 2017 року).

З огляду на вище викладене суд приходить до висновку, що права позивача в даному випадку підлягають захисту з моменту звернення ОСОБА_2 із заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку про поновлення пенсії від 04 вересня 2017 року, а саме з дати реєстрації вказаної заяви у відповідача - з 29 вересня 2017 року.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п. 8 ч.1 ст.238 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Управління Пенсійного фонду України м. Сєвєродонецьку провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу за період з 07.10.2009 по 28.09.2017 підлягають залишенню без розгляду, оскільки з моменту отримання відповіді УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області про відмову в задоволенні заяви про поновлення виплати пенсії від 04.09.2017 (надійшла до відповідача 29.09.2017) позивач своєчасно оскаржив таке рішення відповідача у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.122, 123, 240, 241-243, 248 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області в частині зобов`язання відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу з 07.10.2009 по 28.09.2017 шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів - залишити без розгляду через пропуск строку звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива