Ухвала суду № 82343344, 12.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 червня 2019 року м. Київ № 320/2862/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними рішення та картки,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернуло Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» з позовом до Київської міської митниці ДФС, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100010/2019/000228/2 від 06.06.2019;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці ДФС №UA100010/2019/00768 від 06.06.2019.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам ст.ст.160-161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100010/2019/000228/2 від 06.06.2019; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці ДФС №UA100010/2019/00768 від 06.06.2019.

Разом з тим, з матеріалів позовної заяви вбачається, що оскаржувані позивачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA100010/2019/000228/2 від 06.06.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були прийняті Київською міською митницею ДФС.

Суд звертає увагу позивача на те, що Київська міська митниця ДФС (ідентифікаційний код: 39422888, місцезнаходження: 03124, м.Київ, бульв.Гавела Вацлава, буд.8А) та Київська митниця ДФС (ідентифікаційний код: 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська обл., м.Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль») є різними юридичними особами та окремими територіальними органами ДФС, які були утворені Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №311.

У зв`язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно уточнити прохальну частину позовної заяви, в якій зазначити, що спірні рішення та картка були прийняті Київською міською митницею ДФС.

Крім того, згідно з пунктом 8 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Статтею 10 Конституції України визначено, що державною мовою України є українська мова.

Відповідно до частини першої статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Статтею 6 Закону України від 03.07.2012 № 5029-VI "Про засади державної мовної політики" (далі - Закон №5029-VI) визначено, що державною мовою України є українська мова.

Згідно з частиною 3 статті 14 Закону №5029-VI сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 14.12.99 р. N 10-рп/99 (справа N1-6/99) положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

У рішенні "Менцен проти Латвії" (заява № 71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: "… що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (a), (e), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов`язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.

Суд також зазначає, що більшість Високих Договірних Сторін вирішили надати одній або декільком мовам статус офіційної або державної мови та закріпити їх як такі у своїх відповідних конституціях. Таким чином, Суд визнає, що державна мова для цих держав є однією з фундаментальних конституційних цінностей, подібних до території, державного устрою та національного прапору. Мова жодним чином не є абстрактним поняттям. Вона нерозривно пов`язана з тим, як її фактично використовують носії. Отже, зробивши мову своєю офіційною, держава принципово зобов`язується гарантувати своїм громадянам право використовувати цю мову як для передачі, так і для отримання інформації без перешкод не лише в особистому житті, але й у спілкуванні з органами влади. На думку Суду, насамперед, з цієї точки зору слід враховувати заходи, спрямовані на захист певної мови. Іншими словами, уявлення про державну мову - це наявність певних суб`єктивних прав для носіїв цієї мови".

Отже, сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені українською мовою, або іншою мовою з доданим перекладом на українську мову.

До позовної заяви позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, додано копії документів, складених іноземною мовою, а саме: коносамент від 22.05.2019, експортна митна декларація №19343100ЕХ120911 від 16.05.2019, сертифікат походження товару №0879166 від 16.05.2019, страховий поліс №0001-0420-00025504 від 16.05.2019 та рахунки-фактури.

В порядку усунення недоліків позовної заяви позивачу слід надати переклад доданих до позовної заяви документів, а саме: коносаменту від 22.05.2019, експортної митної декларації №19343100ЕХ120911 від 16.05.2019, сертифікату походження товару №0879166 від 16.05.2019, страхового полісу №0001-0420-00025504 від 16.05.2019 та рахунків-фактури.

Згідно із частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати уточнену позовну заяву (два примірника), з урахуванням вказаних судом зауважень;

- надати переклад доданих до позовної заяви документів (два примірника), а саме: коносаменту від 22.05.2019, експортної митної декларації №19343100ЕХ120911 від 16.05.2019, сертифікату походження товару №0879166 від 16.05.2019, страхового полісу №0001-0420-00025504 від 16.05.2019 та рахунків-фактури.

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Дудін С.О.