Рішення № 82343138, 05.06.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року о 14 год. 50 хв.Справа № 280/1594/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.03.2019 №Ф-5911-50.

Ухвалою суду від 15.04.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 25.04.2019.

Ухвалою суду від 25.04.2019 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду 20.05.2019 призначено судове засідання на 05.06.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він має статус фізичної особи - підприємця та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Зазначає, що 07.02.2019 позивачем до Вознесенівського управління у м.Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області подано Звіт з єдиного внеску за 2018 рік, в якому помилково вказано суму нарахувань з єдиного внеску у сумі 9828,72 грн. Вказує, що 11.02.2019 позивачем до контролюючого органу був поданий виправлений звіт за 2018 рік, проте такий звіт не був прийнятий контролюючим органом, у зв`язку із тим, що в жодному рядку не зазначена сума, на яку нараховується єдиний внесок. Позивач зазначає, що в подальшому ним отримана вимога від 13.03.2019 №Ф-5911-50 на суму 9828,72 грн., тобто на суму визначену у звіті від 07.02.2019. Разом з тим, позивач зазначає, що у нього відсутній обов`язок сплачувати єдиний внесок, відповідно до положень ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки з 2012 року позивач має статус пенсіонера за віком.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги, а адміністративну справу розглядати в порядку письмового провадження без його участі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень представник відповідача Сиваш П.О. послався на те, що станом на 25.04.2019 у ФОП ОСОБА_1 обліковується борг по єдиному внеску у сумі 9828,72 грн., який виник по самостійно наданому розрахунку єдиного внеску №8671 від 07.02.2019, термін сплати 11.02.2019. Також, представник відповідача вказав на те, що частиною 1 статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, а тому ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Крім того, відповідач вказав і на те, що згідно пункту 16 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідальними за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, розглянувши наявні заперечення проти позову, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус фізичної особи - підприємця, перебуває на спрощеній системі оподаткування (3 група).

07 лютого 2019 року позивачем до контролюючого органу подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, в якому самостійно визначено до сплати суму єдиного внеску в розмірі 9828,72 грн. (по 819,06 грн. щомісячно).

11 лютого 2019 року позивачем до контролюючого органу повторно подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, в графах «Сума чистого доходу (прибутку), заявлена в податкові декларації/Самостійно визначена сума доходу/Частка розподіленого доходу» та «Сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної велечини» якого зазначено - 0.00, сума нарахування єдиного внеску - 0.00 грн.

Разом з тим, поданий 11.02.2019 Звіт за 2018 рік не був прийнятий контролюючим органом із зазначенням про те, що наявні помилки в Таблиці 1 додатку 5 - в жодному рядку не зазначена сума нарахованого єдиного внеску; в жодному рядку не зазначена сума, на яку нараховується єдиний внесок.

13 березня 2019 року контролюючим органом сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5911-50, якою позивача протягом 10 днів зобов`язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на суму 9828,72 грн.

03 квітня 2019 року позивач звернувся до ГУ ДФС у Запорізькій області з заявою, в якій просив зняти актуальність зі Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою №Д5 (річна) за 2018 рік, у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати ЄСВ за себе як пенсіонер за віком.

Вважаючи отриману вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для формування спірної вимоги стало твердження контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку сплатити суму єдиного внеску, яка визначена у Звіті за 2018 рік від 07.02.2019 в розмірі 9828,72 грн.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Так, судом встановлено, що позивачем у Звіті з єдиного внеску за 2018 рік, який подано 07.02.2019, визначено до сплати єдиного внеску на суму 9828,72 грн.

При цьому, судом встановлено, що позивачем вживалися заходи щодо подачі уточнюючого звіту із виключенням нарахувань із єдиного внеску, а також заходи із визнання неактуальним звіту від 07.02.2019, разом з тим, контролюючим органом було сформовано спірну податкову вимогу.

Суд не може погодитись з правомірністю спірної вимоги з огляду на наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч.4 ст.25 Закону №2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Тобто, підставою для формування та направлення платнику єдиного внеску вимоги є факт не нарахування та/або не сплати єдиного внеску у строки встановлені Законом №2464.

Разом з тим, контролюючим органом під час формування спірної податкової вимоги не було враховано пільгу щодо сплати єдиного внеску, яка встановлена ч.4 ст.4 Закону №2464.

Так, відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_1 з лютого 2012 року має статус пенсіонера за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.11).

Суд зазначає, що досягнення пенсійного віку (визначеного статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») є загальним страховим ризиком, який поруч із інвалідністю, вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством.

У зв`язку з цим застрахована особа у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правова позиція щодо застосування ч.4 ст.4 Закону №2464 була викладена зокрема Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 у справі №814/779/17, яка врахована судом під час ухвалення рішення у даній справі.

Щодо твердження відповідача про те, що чинне законодавство не передбачає визнання неактуальним попередньо поданого звіту зі сплати єдиного внеску, суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).

А відтак, контролюючий орган у спірних правовідносинах повинен був надати перевагу положенням ч.4 ст.4 Закону №2464, які звільняють позивача від сплати єдиного внеску.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність твердження контролюючого органу про наявність за позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 9828,72 грн., оскільки навіть не зважаючи на подання звіту від 07.02.2019, позивач звільнений від сплати єдиного внеску в силу положень частини 4 статті 4 Закону №2464, а тому не має обов`язку сплачувати єдиний внесок у строки та порядку визначеному Законом №2464.

Відповідно і недоїмка зі сплати єдиного внеску не могла виникнути, оскільки для виникнення недоїмки у платника повинен бути обов`язок сплатити єдиний внесок у строки передбачені Законом №2464, що в даному випадку не має місця.

Також, контролюючим органом до суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач бере добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а позивачем зазначена обставина заперечується.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної вимоги відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 13.03.2019 №Ф-5911-50 на загальну суму 9828,72 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізького області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова