Рішення № 82342866, 12.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2019 р. Справа№200/3984/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

за участю представників сторін:

прокурора – Буяновського В.В. – довір. від 23.08.2018 року № 05/2-424 вих.18

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Керівника Краматорської місцевої прокуратури

до відповідача Краматорської міської ради,

треті особи:

1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області

5. Краматорський міський суд Донецької області

про визнання протиправним та нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Краматорської місцевої прокуратури звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Краматорської міської ради, треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та нечинним з 31.05.2017 року рішення Краматорської міської ради від 31.05.2017 року № 22/VII-168 «Про реалізацію Закону України «Про затвердження списку присяжних Краматорського міського суду Донецької області на 2017-2019 роки» в частині внесення до списку присяжних Антонова А.В., Войтенка О.С. та Демідової О.П.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, приймаючи рішення, яке оскаржується, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.

Зазначає, що в порушення вимог статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідач прийняв рішення про затвердження списку присяжних, серед яких громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на час прийняття спірного рішення не досягли 30-річного віку.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що рішення, яке оскаржується, прийняте в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Вказує на те, що рішення про затвердження списку виборців, яке оскаржується, на момент звернення позивача з адміністративним позовом реалізоване, тобто, правові наслідки внаслідок прийняття такого рішення настали, тому, як вважає відповідач, немає підстав для його скасування.

Крім того, зазначає, що прокурор є неналежним позивачем у справі, що розглядається, оскільки прокурор наділений повноваженнями оскаржувати рішення органу місцевого самоврядування тільки у випадку, коли відсутній компетентний орган, або нездійснення чи неналежного здійснення останнім владних повноважень з обов?язковим обґрунтуванням наявності відповідних підстав такого представництва.

Враховуючи наведене, просить в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою від до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучені Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області та Краматорський міський суд Донецької області.

Представник прокуратури підтримав позовну заяву, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Краматорський міський суд Донецької області у судове засідання не з`явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник третьої особи Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області у судове засідання не з`явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

Краматорська міська рада – орган місцевого самоврядування, здійснює державне управління загального характеру, зареєстрована в якості юридичної особи, включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (ЄДРПОУ 24812116), місцезнаходження юридичної особи: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, пл. Миру, 2.

31.05.2017 року Краматорською міською радою прийняте рішення № 22/VII – 168 «Про затвердження списку присяжних Краматорського міського суду Донецької області на 2017-2019 роки», згідно якого, серед інших, до списку присяжних увійшли ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (а.с.13-15).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно запису акту про народження від 20.07.1988 року № 84 ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Ясногірка м. Краматорськ, Донецька область, УССР (а.с. 20).

Згідно запису акту про народження від 29.07.1987 року № 1662 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Краматорську, Донецька область, УССР (а.с. 21).

Згідно запису акту про народження від 03.03.1988 року № 243 ОСОБА_1 (зі змінами на підставі актового запису про встановлення батьківства) народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Слов`янськ, Донецька область, УССР (а.с. 21).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Тобто, прокурору надане право здійснювати представництво в суді законних інтересів держави.

Наряду з викладеним, суд враховує наступне.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», частиною 2 статті 2 якого визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Стаття 25 цього Закону визначає загальну компетенцію сільських, селищних, міських рад, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, що формує і затверджує у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам статті 61 цього Закону і дали згоду бути присяжними.

Тобто, відповідач у справі - орган місцевого самоврядування, до повноважень якого нормами чинного законодавства віднесений обов`язок щодо формування та затвердження списку присяжних, на підставі подання територіального управління Державної судової адміністрації України.

Згідно ч. 1 ст. 61 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» народним засідателем, присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду.

В порушення зазначеної норми Закону відповідач прийняв рішення про затвердження списку присяжних, серед яких громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на час прийняття спірного рішення не досягли 30-річного віку.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Тобто, вказаний акт встановлює загальні правила поведінки, норми права, регламентує однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розрахований на довгострокове та багаторазове його застосування.

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти.

Так, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Зокрема в рішенні Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп (справа 3/35-313) передбачено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Тобто, індивідуальні (ненормативні) акти породжують права та обов?язки тільки у тих конкретних суб?єктів, на яких спрямована їх дія по конкретному випадку, та у такому разі реалізується компетенція видавця цього акту як суб`єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб`єкта, а, відповідно, інший суб`єкт зобов`язаний виконувати його вимоги та приписи та після реалізації такі акту вичерпують свою дію.

Отже, відмінною ознакою дій суб`єкта владних повноважень є наявність в них змісту управління особою, здійснення щодо неї влади, шляхом впливу на її права і обов`язки.

Наведені висновки, також, узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною в листі від 26 грудня 2005 року № 3.2.-2005 (Науковий висновок від 12.02.2016 року з висловленням правової позиції щодо юрисдикції справи № 800/362/15 за позовом ОСОБА_4 до Верховної Ради України).

Як вбачається зі змісту рішення, яке оскаржується, вказаний акт є правовим актом індивідуальної дії, тобто, прийнятий відповідачем відносно конкретних суб?єктів по конкретному випадку та на час звернення прокурора з адміністративним позовом про його оскарження реалізований та вичерпав свою дію, що унеможливлює його скасування.

Крім зазначеного, суд враховує наступне.

Право на захист – це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.

Суд звертає увагу, що індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду України від 28 лютого 2017 року у справі № 21-3829а16

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.06.2010 року № 781/11/13-10 зазначено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Таким чином, у прокурора взагалі відсутнє право оскарження акта індивідуальної дії – рішення органу місцевого самоврядування про затвердження списку присяжних у справі, що розглядається.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки рішення, яке оскаржується, є правовим актом індивідуальної дії, тобто, прийнятий відповідачем відносно конкретних суб?єктів по конкретному випадку та вичерпав свою дію, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог про скасування такого акту.

Наряду з викладеним, суд зазначає, що рішення, яке оскаржується, прийняте відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством, оскільки в порушення вимог статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до списку присяжних включні особи, які на час прийняття спірного рішення не досягли 30-річного віку.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Керівника Краматорської місцевої прокуратури (юридична адреса: 84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Рум`янцева, 4-а) до Краматорської міської ради (ЄДРПОУ 24812116, юридична адреса: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, пл. Миру, 2), треті особи ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (юридична адреса: 84112, Донецька область, м.Слов`янськ, вул. Добровольського , 2), Краматорський міський суд Донецької області (юридична адреса: 84333, м. Краматорськ, вул. Маяковського, 21) про визнання протиправним та нечинним з 31.05.2017 року рішення Краматорської міської ради «Про реалізацію Закону України «Про затвердження списку присяжних Краматорського міського суду Донецької області на 2017-2019 року» від 31.05.2017 в частині внесення до списку присяжних Антонова А.В., Войтенка О.С. та Демідової О.П. – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Т.В. Давиденко