Рішення № 82341994, 20.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2019 року Справа № 160/2368/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шевченківського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з вимогою щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 21.11.2018 року № Ф-1062-25/51 на суму 37621,38 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що оскаржувана вимога про сплату боргу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

05.04.2019 року від ГУ ДФС у Дніпропетровській області до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву на позовну заяву ГУ ДФС у Дніпропетровській області посилається на те, що діяло на підставі в межах та у спосіб у відповідності до норм чинного законодавства. Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є законною та обґрунтованою, та такою, що складена у відповідності до норм діючого законодавства та не підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року №296 Шевченківське управління Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області реорганізовано шляхом його приєднання як структурного підрозділу до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. Відповідно до пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, права та обов`язки органів виконавчої влади у разі перетворення органу виконавчої влади переходять до утвореного органу виконавчої влади. Таким чином, з огляду на наведене, суд вважає за необхідне у відповідності до вимог приписів ст. 52 КАС України замінити відповідача Шевченківське управління Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на її правонаступника Головне управління ДФС у Дніпропетровській області.

В період з 02.05.2019 року по 03.05.2019 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці, в період з 06.05.2019 року по 08.05.2019 року та в період з 10.05.2019 року по 11.05.2019 року надані дні відпочинку за раніше відпрацьовані дні, та також в період з 13.05.2019 року по 17.05.2019 року перебував на лікарняному.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позовної заяви слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05.12.2018 року позивачем отримано вимогу про сплату боргу від 21.11.2018 року № 1062-25/51 підписану начальником Шевченківського управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 37612,38 грн.

Як зазначив позивач в позовній заяві, з 11.06.2015р. по 05.05.2018 року перебуває під вартою. В камері були відсутні грошові кошти та технічні засоби для перерахування доходу.

З 05.05.2018 року у відношенні ОСОБА_1 обрано домашній арешт (ухвала від 05.05.2018 року, справа 200/25455/15-к, номер в єдрср 73838213). Під час обшуку 11.06.2015 року у позивача вилучені паспорт та довідка щодо присвоєння РНОКПП, які досі не повернуті. Позивач звертався з відповідним клопотанням до суду, однак з моменту звільнення його з під варти (07.05.2018 року) та момент звернення до суду із позовною заявою, по кримінальній справі не відбулося жодного засідання.

В центрі зайнятості отримувати гроші також не має можливості, так як є приватним підприємцем. З позовом про повернення паспорту позивач звертався навіть до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, проте ухвалою від 26.09.2018 року по справі №0440/7110/18 з`ясувалася інша предметна підсудність.

Не погоджуючись із спірним рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що на момент розгляду судом справи, відповідно до інформації, яка міститься на сайті Міністерства юстиції України Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) - в розділі «Дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця» наявна інформація щодо реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, дата запису: 22.03.2005, номер запису: 2 224 000 0000 007815. В графі «Види діяльності» містяться відомості: Код КВЕД 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.; Код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права (основний). В графі «Місце проживання» - АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних ІКП платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за 2013-2019 роки проведено нарахування єдиного соціального внеску за 2013-2019 рік у загальній сумі 37621,38 грн., як підприємцю на спрощеній системі оподаткування, у зв`язку із відсутністю сплати.

Так, загальний розрахунок заборгованості складається із наступного:

За 2013 рік загальна суму заборгованості складає 7409,85 грн.:

- сальдо по початок року 6215,82 грн.,

- нараховано єдиний внесок №116758 від 21.03.2013 на загальну суму 1194,03 грн.

За 2014 рік загальна суму заборгованості складає 5022,52 грн.:

- нараховано єдиний внесок №116799/ev від 20.01.2014 на загальну суму 1218,67 грн.;

-нараховано єдиний внесок №2836758/ ev від 22.04.2014 на загальну суму 1267,95 грн.;

- нараховано єдиний внесок №3609207/ ev від 21.07.2014 на загальну суму 1267,95 грн.;

- нараховано єдиний внесок №4515744/ ev від 20.10.2014 на загальну суму 1267,95 грн.

За 2015 рік загальна суму заборгованості складає 5127,32 грн.:

- нараховано єдиний внесок №106900/ ev від 20.01.2015 на загальну суму 1267,95 грн.;

- нараховано єдиний внесок №931090/ ev від 20.04.2015 на загальну суму 1267,95 грн.;

- нараховано єдиний внесок №1724391/ ev від 20.07.2015 на загальну суму 1267,95 грн.;

- нараховано єдиний внесок №23585109/ ev від 19.10.2015 на загальну суму 1323,47 грн.

За 2016 рік загальна суму заборгованості складає 4242,15 грн.:

- нараховано єдиний внесок №72526/ev від 19.01.2016 на загальну суму 1434,51 грн.;

- нараховано єдиний внесок №1615151/ev від 19.04.2016 на загальну суму 909,48 грн.;

- нараховано єдиний внесок №2384511/ev від 19.07.2016 на загальну суму 941,16 грн.;

нараховано єдиний внесок №3179305/ev від 19.10.2016 на загальну суму 957 грн.

За 2017 рік загальна суму заборгованості складає 6336 грн.:

- нараховано єдиний внесок №1815941/ev від 19.04.2017 на загальну суму 2112 грн.;

- нараховано єдиний внесок №2676943/ev від 19.07.2017 на загальну суму 2112 грн.;

- нараховано єдиний внесок №4786677/ev від 19.10.2017 на загальну суму 2112 грн.

За 2018 рік загальна суму заборгованості складає 7371,54 грн.:

- 1 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018;

- 2 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018;

- 3 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018.

За 2019 рік загальна суму заборгованості складає 2457,18 грн.:

- 4 квартал 2018 у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2018.

21.11.2018 відповідачем сформовано спірну вимогу № Ф-1062-25/51, відповідно до якої, ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити 37 621,38 грн. заборгованість зі сплати єдиного внеску.

Спеціальним законодавчим актом, що регулює правові відноси нарахування і сплати єдиного внеску, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ (далі - Закон № 2464) у відповідності до якого видана Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 та п.3 ч.1 II розділу Інструкції № 449, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464 - VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.3 р.3 Інструкції №449 для фізичних осіб-підприємців (на загальній системі оподаткування) єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону в розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.

У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника в силу припису ч.12 ст.9 Закону № 2464.

Фізичні особи - підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (абзац 3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI у редакції, що діяла до 10.10.2017 року.

Фізичні особи, підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 ч.8 ст.9 Закону №2464 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.12.2014 №77-VІІІ, у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148- VIII).

Згідно п.2 ст. 25 Закону № 2464, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до п.4 ст.25 Закону № 2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно ч.3 VI розділу Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до ч.4 VI розділу Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику.

Суд зазначає, що через внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 03.10.2017, нарахування єдиного внеску за 2018 рік відбулось поквартально, а саме за 1-4 квартали 2018 року.

Таким чином, саме через наявність у ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску в загальному розмірі 37 621,38 грн., Шевченківським управлінням Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 21.11.2018 року № Ф-1062-25/51, яку, як зазначає сам позивач, він отримав у грудні 2018 року.

Отже, з аналізу вищенаведених норм діючого законодавства вбачається, що позивач за наявності державної реєстрації фізичної особи-підприємця є платником єдиного внеску і зобов`язаний був у 2013-2018 роках сплачувати єдиний внесок у порядку і строки визначені Законом № 2464 та Інструкцією № 449.

Згідно з ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755), фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.

Відповідно до інформації, яка міститься на сайті Міністерства юстиції України Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) - інформація щодо припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 відсутня.

Таким чином, останнім періодом за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до положень абзацу 7 ч.1 ст.5 Закону України №2464, зняття з обліку фізичних осіб - підприємців, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а осіб, які провадять незалежну професійну діяльність - за їхньою заявою, після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, така особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (ч.4 ст.6 Закону України № 2464).

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 є платником єдиного внеску, відповідно до вимог Закону України № 2464 та Інструкції № 449, оскільки є фізичною особою - підприємцем.

Щодо доводів позивача про те, що він не мав можливості припинити свою підприємницьку діяльність та сплачувати відповідні внески, оскільки з 11.06.2015р. по 05.05.2018 року перебував під вартою, та з 05.05.2018 року у відношенні його обрано домашній арешт, суд зазначає наступне.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не передбачено пільги щодо звільнення від сплати єдиного внеску фізичної особи підприємця, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі. Отже, такі особи виконують обов`язки платника єдиного внеску на загальних підставах. Разом з тим, статтею 19 Податкового кодексу України визначено, що платник податків веде справи, пов`язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до змісту ст.14 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачена можливість подачі заяви представником заявника на підставі оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що підтверджує його повноваження.

Згідно ст. 40 Закону України «Про нотаріат» до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що позивач мав відповідні можливості своєчасно припинити свою підприємницьку діяльність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога Шевченківського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 21.11.2018 року № Ф-1062-25/51 на суму 37621,38 грн. сформована податковим органом у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, а отже, є законною і обґрунтованою, а тому, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Аналізуючи наведене, суд дійшов до висновку, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу позивачу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Зазначений висновок узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі"), яку суди мають застосовувати як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відтак, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору підлягає до задоволення.

Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору та відмову у задоволенні позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у справі №160/2368/19 за подання до суду позовної заяви.

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник