Рішення № 82341029, 30.05.2019, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5221/18

2/296/659/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2019 р. м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Сингаївський О.П., розглянувши в порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в обґрунтування своїх вимог зазначив, що 23 червня 2006 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № б/н, згідно умов якого Відповідач отримав кредитні кошти, у розмірі 3500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

При укладенні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах, або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не можу запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.ст.526,527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та в установлений строк.

Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 6.7. Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст..ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач станом на 30.04.2018р. мав заборгованість – 11071,64 грн., яка складається з наступного:

- заборгованість за кредитом 2102,70 грн.;

- заборгованість по процентам 7965,53 грн.;

- штраф 500,00 грн. (фіксована частина);

- штраф 503,41 грн. (процентна складова).

Позивач просить суд стягнути вказану заборгованість та витрати у справі.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Сингаївського О.П. від 02.07.2018 року прийнято до розгляду справу, учасників справи повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, запропоновано відповідачу по справі надати суду відзив на позовну заяву, а позивачу відповідь на відзив, у строк, встановлений судом.

Представник відповідача подав до суду відзив, у якому позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки Позивач звернувся до суду зі спливом строків позовної давності, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування, до справи Позивачем не надано первинних документів, що були підставою відображення операцій в банківському обліку, а Анкета-заява є нікчемним правочином в розумінні ст. 203 ЦК України.

Також, від представника Позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представником звернено увагу суду на той факт, що 22.11.2011 року Відповідач підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та була ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг затверджених наказом Банку від 06.03.2010р., з матеріалів позовної заяви вбачається, що Відповідачу було надано кредитку «Універсальна 30 днів пільгового періоду» та встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо, Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

23.06.2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», було укладено договір № б/н, згідно умов якого Відповідач отримав кредитні кошти, у розмірі 3500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі № 755/10947/17 визначено, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до положень Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12, визначено, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Тобто, зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до приписів статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України.

Частиною п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до заяви на отримання картки від 23.06.2006р., долученої позивачем до матеріалів позовної заяви зазначено, що термін дії картки становить 3 роки.

Як зазначив Позивач у позовній заяві, згідно пункту 9.12. Умов і правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий термін.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, обчислюється з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Отже, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця дії картки.

Як зазначено вище, строк дії картки — 3 роки, що відповідає даті 23 червня 2009р.

З моменту закінчення строку дії картки по час пред`явлення позову до суду пройшло більше трьох років. Тобто, позивачем пропущено загальний строк звернення до суду, та тим більше пропущений скорочений строк звернення до суду для стягнення неустойки, передбачений ст. 258 ЦК України.

Згідно з приписами п.п. 59, 63 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12 визначено, що оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування. А право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Як вбачається з спірних правовідносин кінцевий строк повернення коштів відповідав строку дії картки, який закінчився 23.06.2009р. Отже, після цієї дати позивач не мав права нараховувати відсотки.

Крім того, суд погоджується з доводами представника Відповідача, що Позивачем не доведено, що Банк нараховував відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому “Тарифами Банку”, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/ саме в розмірі 36% річних, оскільки доказів тому факту, що за вказаною адресою на час виникнення та існування спірних правовідносин, та на час розгляду справи в суді, було розміщено саме таку інформацію Позивачем не надано.

Також, суд критично ставиться до доводів представника Позивача щодо підписання Відповідачем 22.11.2011 року Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом банку від 06.03.2010р., оскільки надана до справи копія цієї Анкети-заяви та Умови та правил надання банківських послуг, затверджені наказом банку від 06.03.2010р. виходять за межі правовідносин Сторін, з підстав яких було заявлено позов в даній справі. Фактично 22.11.2011 року між Сторонами було укладено новий Договір, і відомостей про те, що він поширюється, або змінює правовідносини, які існували між сторонами раніше не містить.

Згідно з приписами ч.ч. 1-3 ст. 631 Цивільного Кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Мало того, до відповіді на відзив представником Позивача надано виписку за період з 01.01.1999р. по 03.03.2019р., яка в частині зазначених сум здійснених банківських операції, відрізняється від інформації, що міститься в розрахунку заборгованості за договором, наданого до позовної заяви.

Зокрема, у розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви навпроти дати 04.08.2009р. зазначено про погашення кредиту в сумі 496,67 грн., в той час коли у виписці доданої представником Позивача до відповіді на відзив цієї дати зазначено про збільшення кредитного ліміту і не зазначено про погашення кредиту.

Також, у розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви навпроти дати 09.12.2013р. зазначено про погашення кредиту в сумі 65,00 грн., навпроти дати 12.06.2014р. зазначено про погашення кредиту в сумі 14,50 грн., в той час коли згідно виписки доданої представником Позивача до відповіді на відзив цих дат взагалі не має, що свідчить про те, що банківські операції у ці дні не відбувались.

В заяві Відповідача про приєднання до умов договору від 23.06.2006р. зазначено про видачу Відповідачу картки № 4149605332990100, в той час, коли в анкеті-заяві від 22.11.2011р. не зазначено про видачу картки, і крім того в розділі про видачу картки не зазначено про бажання клієнта про її видачу, як і не зазначено про розмір жодного кредитного ліміту.

Твердження Позивача про те, що Відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», щодо картки № НОМЕР_1 матеріалами справи не підтверджуються, оскільки з виписки за період з 01.01.1999 по 03.03.2019, наданої банком разом з відповіддю на відзив вбачається, що остання операція по банківській карті відбулась 22.06.2009р., і зміст даної операції був: «Надходження готівки за платіжними картками 4149 ** НОМЕР_2 ». Після 22.06.2009р. з зазначеної виписки не вбачається жодних операцій за допомогою банківської картки.

Копією довідки № 30.1.0.0/2-20180530/219 від 05.03.2019р., не засвідченою належним чином, Позивач зазначив про те, що Відповідачем згідно кредитного договору № б/н від 23.06.2006 року було отримано картки № 4149605332990100, № 4149437705898839 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 02.2015р.

Проте, з зазначеної вище виписки по клієнту за період з 01.01.1999 по 03.03.2019, наданої банком разом з відповіддю на відзив вбачається, що Відповідач користувалась виключно карткою № 4149605332990100, а по картці № НОМЕР_1 не відбулось жодної транзакції за увесь період, по якому Позивачем надана виписка.

Також, і як зазначено вище, з анкети-заяви від 22.11.2011 року не вбачається доказів видачі зазначеної картки, та зокрема не вказано строк її дії, відсутні відомості як про бажання Відповідача отримати картку, так і не зазначено про бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «універсальна».

Таким чином, суд критично ставиться до наданої Позивачем копії довідки № 30.1.0.0/2-20180530/219 від 05.03.2019р. про наче отримання Відповідачем картки № 4149437705898839, як і про докази терміну дії цієї картки по останній день 02.2015р., оскільки жодними об`єктивними доказами ці відомості не підтверджуються. Позивачем не надано хоча б доказів особистої розписки Відповідача про отримання картки № 4149437705898839 у будь-якому документі. А тому у суду відсутні підстави вважати, що Відповідач отримала та користувалась карткою № НОМЕР_1 з кінцевим строком її дії по останній день 02.2015р.

Крім того суд вважає, що надавши до справи відповідь на відзив № 20190225/5319 від 05.03.2019р. з долученими до нього додатками, зокрема копіями: довідки про видачу кредитних карт; виписки по рахунку; Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг; Умов та правил надання банківських послуг; наказу банку Позивач фактично змінив підстави позову, оскільки зміст та суть заявлених порівняно з позовною заявою фактичних обставин змінився в сторону збільшення їх за змістом та за суттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 133, 141, 259, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в тридцятиденний строк з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира.

Cуддя О. П. Сингаївський