Ухвала суду № 82339000, 11.06.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.06.2019 Справа № 920/1461/13

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

головуючого судді Резніченко О.Ю.,

судді Коваленка О.В.,

судді Соп`яненко О.Ю.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Сумського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі позивача - Державного підприємства “Сумське лісове господарство”,

до відповідачів: 1. Сумської міської ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Група”,

третя особа – Головне управління Держземагенства у Сумській області,

про скасування рішення, визнання недійсним та розірвання договору оренди, визнання відсутності права, зобов`язання повернути земельну ділянку,

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Черненко Д.О.,

від відповідачів: 1. не з`явився,

2. адвокат Афанасьєва І.М.,

від 3-ї особи - представник Черкесова І.В.,

від прокуратури – прокурор Дубова О.В.,

УСТАНОВИВ:

23.08.2013 прокурор звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд:

визнати незаконним і скасувати рішення першого відповідача від 25.05.2011 № 502-МР “Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою”; визнати недійсним та розірвати договір оренди про надання другому відповідачу в оренду земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки – 5910136600:08:018:0005) площею 2,16 га, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Народна; визнати відсутність у другого відповідача права користування земельною ділянкою, згідно договору оренди від 13.07.2012; зобов`язати другого відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 2,16 га.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначав, що позивач користується земельною ділянкою на праві постійного користування на підставі Державного акту від 01.01.1965 на право постійного користування земельною ділянкою, виданим Сумською районною Радою депутатів, і звернень щодо добровільної відмови від права постійного користування цією ділянкою від позивача не надходило. Першим відповідачем передано в оренду другому відповідачу земельну ділянку площею 2,16 га на підставі рішення № 502-МР від 25.05.2011, яке не відповідає вимогам чинного законодавства та з перевищенням наданих повноважень щодо розпорядження лісовими земельними ділянками, вилучення яких проведено без згоди постійного землекористувача, яким є позивач.

Прокурор зазначає, що оскільки спірна земельна ділянка відноситься до лісогосподарських земель, то вказане вище рішення прийнято з порушенням приписів статей 122, 149 ЗК України, статей 27, 46, 57 ЛК України та розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.2008, оскільки компетентним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками, які відносяться до категорії лісів, у тому числі приймати рішення про поновлення договорів оренди таких земельних ділянок, є Кабінет Міністрів України, тоді як міська рада відповідними повноваженнями не наділена.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.10.2013 в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 вищезазначене рішення було частково скасовано, а позовні вимоги задоволено частково – визнано незаконним та скасовано пункти 2-5 рішення першого відповідача від 25.05.2011 № 502-МР та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.07.2012.

На виконання вказаної постанови апеляційної інстанції судом 11.02.2014 було видано наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2014 було скасовано постанову апеляційної інстанції, а справу було передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.02.2015 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 рішення першої інстанції було скасовано та прийнято нове, яким визнано незаконним та скасовано пункти 2-5 рішення першого відповідача від 25.05.2011 № 502-МР та зобов`язано другого відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачу. В частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.07.2012 – припинено провадження у справі.

На виконання постанови апеляційної інстанції 04.09.2017 судом було видано наказ.

Постановою Верховного Суду від 30.01.2019 було скасовано вищезазначене рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області. Крім того, у п. 14 вказаної Постанови зазначено, що в засіданні суду 30.01.2019 представником другого відповідача усно зазначено про доповнення доводів касаційної скарги тим, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державного підприємства, проте, враховуючи вимоги статей 118, 288, 298 ГПК України щодо строку таких заяв, дана усна заява другого відповідача буза залишена судом без розгляду і по суті не розглядалась.

07.03.2019 матеріали справи були повернуті на адресу господарського суду Сумської області та 11.03.2019 були передані на повторний автоматизований розподіл.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.03.2019 було визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Резніченко О.Ю., суддя Коваленко О.В., суддя Соп`яненко О.Ю.

Ухвалою суду від 15.03.2019 було призначено підготовче засідання на 15.04.2019.

Другий відповідач 02.04.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує.

Позивач надав до суду 10.04.2019 відповідь на відзив другого відповідача, в якій зазначає, що підтримує позов прокурора.

Перший відповідач надав суду 15.04.2019 письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що проти позовних вимог заперечує.

Другий відповідач подав до суду клопотання від 02.04.2019 про не допуск прокуратури до участі у справі, в зв`язку з відсутністю відповідних повноважень. Крім того, другий відповідач 02.04.2019 звернувся до суду з клопотанням про повернення прокурору позовної заяви, відповідно до ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Ухвалою суду від 15.04.2019 було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 15.05.2019 та запропоновано прокурору надати письмові обґрунтування, з урахуванням клопотань другого відповідача з зазначенням, в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.

15.05.2019 підготовче засідання не відбулось, оскільки суддя Коваленко О.В., який є членом колегіального складу суду по даній справі, знаходився у відрядженні, що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Крім того, 15.05.2019 прокурором до суду було надано клопотання про призначення експертизи для дослідження та встановлення точних даних стосовно розміщення спірної ділянки відносно ділянки, що згідно Державного акту від 01.01.1965 перебуває у постійному користуванні ДП «Сумський лісгосп», оскільки для встановлення таких обставин та надання відповідних висновків мають бути застосовані спеціальні знання спеціаліста або експерта з питань землеустрою та землевпорядкування.

Ухвалою суду від 17.05.2019 було призначено підготовче засідання на 11.06.2019.

06.06.2019 прокурором були надані письмові пояснення по справі, в яких прокурор зазначає, що при зверненні до суду прокурором у повній мірі було дотримано вимоги ст. 54 ГПК України (в редакції 2013 року), а участь прокурора у справі не суперечить вимогам чинного законодавства. Функції лісів, порядок проведення лісогосподарських земель у землі інших категорій безперечно становлять державний інтерес, оскільки відтворення лісів належне лісовпорядкування є основою екологічної безпеки держави. Тому, прокурор просить суд відмовити в задоволенні клопотань відповідача про не допуск прокуратури до участі у справі та повернення позовної заяви.

Крім того, 06.06.2019 прокурором було надано відповідь на відзив, в якому прокурор зазначає позицію по справі та просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Суд залучив відповідь на відзив та пояснення прокурора до матеріалів справи.

Прокурор в судовому засіданні усно озвучив письмові пояснення від 06.06.2019 та зазначив, що є у справі наявні порушення інтересів держави, а тому участь прокурора є законною. Питання про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом не було предметом дослідження під час розгляду даної справи, в тому числі апеляційною і касаційною інстанцією. Тому, оскільки наявний не лише державний, а й суспільний інтерес, а саме незаконне вибуття з володіння земель державної власності, то відсутні правові підстави для задоволення клопотань другого відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що підтримує позовні вимоги прокурора.

Представник першого відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення відповідачу ухвали суду від 17.05.2019.

Представник другого відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що прокурору прямо заборонено чинним законодавством представляти інтереси державних підприємств, а тому участь прокурора у даній справі є безпідставною. З урахуванням зазначеного, відповідач просить суд позовну заяву залишити без розгляду.

Представник третьої особи усно зазначив, що при вирішенні клопотань другого відповідача покладається на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява, яка подана прокурором, підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Прокурор, звертаючись з позовною заявою, зазначав, що вказані у позовній заяві обставини суттєво порушують інтереси держави щодо збереження земельних ресурсів, а тому вбачаються правові підстави для звернення прокурора до суду шляхом пред`явлення цього позову.

Як вже зазначалось, ухвалою суду від 15.04.2019 було запропоновано прокурору додатково надати письмові обґрунтування, з урахуванням клопотань другого відповідача. 06.06.2019 прокурором були надані письмові пояснення по справі, в яких прокурор зазначає, що при зверненні до суду прокурором у повній мірі було дотримано вимоги ст. 54 ГПК України (в редакції 2013 року), а участь прокурора у справі не суперечить вимогам чинного законодавства

У відповідності з Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який 30.09.2016 набув чинності з Конституції України виключено Розділ VII «Прокуратура», а основні засади діяльності та функції органів прокуратури закріплено у статті 131-1 Конституції України (Розділ VIII «Правосуддя»).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

У Перехідних положень Конституції України також передбачено, що представництво відповідно до закону прокуратурою громадян в судах у справах, провадження в яких було розпочато до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, – до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню (підпункт 9 пункту 16-1).

В той же час, згідно до ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох виключних випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Згідно з ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В Рішенні у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, у пункті 27 зазначено, що оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" зазначено, що для виконання будь-яких функцій для захисту інтересів держави має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й зазначити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Вищезазначені правові позиції містяться також в Постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 906/853/17.

Як вже зазначалось, зазначена правова норма спеціального законодавчого акта – Закону України «Про прокуратуру», який визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, чітко врегульовує підстави та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Зазначеним законом прямо заборонено здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави в особі Державного підприємства "Сумське лісове господарство".

На думку суду, у порушення наведеної в частині 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прямої заборони даний позов заявлений прокурором в інтересах державного підприємства, яке не є органом державної влади або іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належить захист інтересів держави в галузі екологічної безпеки та захисту природних ресурсів. Навпаки, визначений прокурором позивач є самостійним суб`єктом господарювання з повним обсягом процесуальної дієздатності, який має всі процесуальні можливості для самостійного захисту своїх прав та інтересів у суді.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

На думку суду, прокурором не доведено законних підстав для представництва інтересів держави у правовідносинах, не зазначено суб`єкта владних повноважень, до повноважень якого належить захист інтересів держави у спірних правовідносинах, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України, а клопотання другого відповідача підлягають фактичному задоволенню.

Крім того, 15.05.2019 прокурором до суду було надано клопотання про призначення експертизи. Оскільки позовна заява прокурора залишена судом без розгляду, то суд залишає без розгляду і клопотання прокурора про призначення експертизи по справі.

Керуючись ст. 226, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Сумського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі позивача - Державного підприємства “Сумське лісове господарство” № 58-917 вих-13 від 30.07.2013 - залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому статтями 255-257 ГПК України.

Ухвала підписана складом суду 12.06.2019.

Гловуючий суддя О.Ю. Резніченко

Суддя О.В. Коваленко

Суддя О.Ю. Соп`яненко