Рішення № 82338716, 06.06.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2019 Справа № 917/589/19

за позовною заявою Державна екологічна інспекція Центрального округу, 36039, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 6, Код ЄДРПОУ 42149108

до Міського комунального підприємства «Зіньківський Комунгосп» Зіньківської міської ради

вул. Дзержинського, 117, м. Зіньків, Полтавська область, 38100, Код ЄДРПОУ 38067130,

про стягнення 63519 грн. 57 коп.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

представник позивача: Максименко Ю.П.

представник відповідача: Тараненко С.О., Манойло М.О.

Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулось до суду з позовом до Міського комунального підприємства «Зіньківський Комунгосп» Зіньківської міської ради про стягнення 63519 грн. 57 коп. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач здійснював в період з 26.06.2017 по 13.07.2017 самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), що є порушенням положень Водного Кодексу України, відповідальність за яке передбачена ст. ст. 110, 111 Водного Кодексу України.

При цьому позивач зазначає, що даний факт виявлено при проведенні протягом 28.08.2018-10.09.2018 планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища діяльності МКП «Зіньківський комунгосп» Зіньківський район, м. Зіньків, вул. Дроздівська, 117, Код ЄДРПОУ 38067130 (далі - Відповідач).

Як вказує позивач, внаслідок виявленого порушення державі Україна були заподіяні збитки на суму 63519 грн. 57 коп., які розраховані згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.04.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, призначити справу для розгляду по суті у судовому засіданні на 23.05.19, викликати учасників справи у судове засідання, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов, після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення, позивачу - подати суду відповідь на відзив.

03.05.19 р. відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх.№4580). Зокрема, у відзиві відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що порушення законодавства допущено не було, оскільки спеціальне водокористування здійснювалося на підставі дозволу № 3/пл./49д-17, при цьому, проводилася оплата збору за спеціальне водокористування води та користування надрами, що виключає настання цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків.

Крім того, відповідач вказав, що його підприємство 30.05.2017 року підприємство через уповноважену особу звернулося до Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації з заявою про видачу дозволу на спеціальне водокористування, проте 09.06.2017 року МКП «Зіньківський комунгосп» ним отримана відмова від розгляду пакету документів на отримання дозволу у зв`язку зі змінами у законодавстві України. 23.06.2017 року було направлено повторний пакет документів з відповідними змінами через Центр надання адміністративних послуг Полтавської міської ради в сектор Держводагенства у Полтавській області, і вже 14.07.2017 року підприємство отримало дозвіл на спеціальне водокористування 3/пл./49д-17.

13.05.19 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 4871 від 13.05.19 р.).

20.05.19 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 5136 від 20.05.19 р.).

У судове засідання 23.05.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 23.05.2019 суд дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, заслухав усні пояснення учасників справи.

У судовому засіданні 23.05.19 суд оголосив перерву до 06.06.19.

04.06.19 від позивача надійшли пояснення (вх. № 5830).

06.06.19 після перерви, оголошеної в судовому засіданні 23.05.19, суд заслухав усні пояснення учасників справи, продовжив дослідження доказів.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

У судовому засіданні 06.06.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

Протягом 28.08.2018-10.09.2018 Держекоінспекцією було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища діяльності МКП «Зіньківський комунгосп» Зіньківський район, м. Зіньків, вул. Дроздівська, 117, Код ЄДРПОУ 38067130 (далі - Відповідач).

У ході перевірки встановлено факт забору води в період з 26.06.2017 по 13.07.2017 без дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно наданої інформації направленої листом від 07.09.2018 № 933 відповідачем в даний період було видобуто 20 197 м куб.

На підставі зазначеного акту позивачем здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та використання водних ресурсів відповідачем, відповідно до якого внаслідок самовільного використання 20 197 м куб. водних ресурсів збитки складають 63519 грн. 57 коп.

Вказаний розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) було здійснено у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009 р.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу направлено на адресу Відповідача претензію № 10/08-17 від 24.09.2018 року та розрахунок до неї щодо відшкодування заподіяних державі збитків.

Оскільки відповідач вказану суму збитків не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Державна екологічна інспекція Центрального округу (далі - Держекоінспекція) здійснює свої повноваження відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2018 № 260, ст. 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

До повноважень Держекоінспекції, віднесено здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог природоохоронного законодавства.

Згідно ст. 2 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

В ч. 1 ст. 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що водокористування використання вод (водних об"єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об"єктів).

Відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно з приписами п. 9 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов"язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

В статті 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об"єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об"єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами лише за наявності дозволу і насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Положеннями частин 1, 7 ст. 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Строк видачі дозволу на спеціальне водокористування або надання письмового повідомлення про відмову в його видачі становить не більше тридцяти календарних днів з дня надходження на розгляд заяви та відповідних документів.

Як вбачається із матеріалів справи, протягом 28.08.2018-10.09.2018 Держекоінспекцією було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища діяльності МКП «Зіньківський комунгосп».

У ході перевірки було встановлено, що у ході перевірки встановлено факт забору води в період з 26.06.2017 по 13.07.2017 без дозволу на спеціальне водокористування.

Факт відсутності дозволу на спеціальне водокористування в період з 26.06.2017 по 13.07.2017 відповідачем не заперечувався при розгляді справи.

Суд зазначає, що відсутність дозволу на спеціальне водокористування є порушенням п. 9 ст. 44, ст. 48 Водного кодексу України, відповідальність за яке передбачена ст.ст. 110, 11 Водного кодексу України.

Згідно зі ст.11 Водного кодексу України підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи без громадянства, зобовязані відшкодувати збитки, завдані внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах та порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обовязку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Держеконіспекцією відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, розраховано збиток за формулою: Зсам=5*W*TAP, де:

W - об"єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) Згідно наданої інформації направленої листом від 07.09.2018 № 933 відповідачем в даний період було видобуто 20 197 м куб.

Тар - розмір, грн./100куб.м., аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 225 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення. Тар на дату виявлення порушення становить 62,9 грн/100 м3.

Так. відповідно до вказаної Методики було зроблено розрахунок розміру відшкодування збитків, зумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів-дозволу на спеціальне водокористування, згідно якого розмір збитків склав 63519,57 грн. (Зсам= 5x20197X 0,629 = 63519,57грн.).

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та встановлено, що вказаний розрахунок є вірним та обґрунтованим.

Однак, як встановлено судом, станом на момент розгляду справи відповідач зазначену суму збитків не сплатив, вказуючи, що порушення законодавства допущено не було, оскільки спеціальне водокористування здійснювалося на підставі дозволу № 3/пл./49д-17.

Суд оцінює критично вказані заперечення з огляду на те, що дозвіл № 3/пл./49д-17 виданий відповідачу лише 14.07.17, що не входить до визначеного позивачем періоду (в період з 26.06.2017 по 13.07.2017) забору води без дозволу на спеціальне водокористування.

Крім того, відповідач вказав, що в даному випадку відсутність дозволу на спеціальне використання води не свідчить про наявність підстав для стягнення з нього збитків з огляду на положення ст.16 ЗУ "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Суд зазначає, що ст.16 ЗУ "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" регламентує організацію питного водопостачання.

Ч.2 вказаної статті зазначено, що підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі таких документів:

дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод);

ліцензії на господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення;

державного акта на право постійного користування або на право власності на землю;

технічного проекту на розміщення водопровідних мереж, споруд та устаткування, погодженого і затвердженого в установленому порядку.

При цьому, ст.17 цього ж Закону, яка визначає спеціальне водокористування у сфері питної води та питного водопостачання, містить застереження стосовно того, що підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов`язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об`єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.

Враховуючи вказані положення ЗУ "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" в сукупності, суд дійшов висновку про необгрунтованість посилань відповідача на те, що наявність зазначених у ст.16 Закону документів дозвільного характеру свідчить про відсутність підстав для стягнення з нього збитків за забір води без дозволу на спеціальне водокористування.

Щодо посилання відповідача на те, що дозвіл на спеціальне водокористування ним не отримано у визначені строки, оскільки його підприємство 30.05.2017року звернулося до Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації з заявою про видачу дозволу на спеціальне водокористування, проте 09.06.2017 року МКП «Зіньківський комунгосп» отримав лист №14/03-02-07 від 07.06.2017 року від вищевказаного департаменту про відмову від розгляду пакету документів на отримання дозволу у зв`язку зі змінами у законодавстві України, з посиланням на абзац 5 ч.5 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» суд не приймає їх до уваги з підстав відсутності доказів звернення відповідача у визначений термін до компетентного органу. Так, в матеріали справи відповідачем надані докази того, що лише 23.06.2017року ним було направлено пакет документів з відповідними змінами через Центр надання адміністративних послуг Полтавської міської ради в сектор Держводагенства у Полтавській області, за результатом розгляду якого відповідачу і був 14.07.2017 року наданий дозвіл на спеціальне водокористування 3/пл./49д-17.

Пояснення представника відповідача (усні пояснення, надані в судовому засіданні 06.06.19) щодо того, що до 23.06.2017року у відповідача не було можливості подати відповідні документи через відсутність бланків для оформлення пакету документів, матеріалами справи не підтверджені.

Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка заподіяла шкоду.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний звязок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Зазначені підстави є загальними та необхідними у всіх випадках, якщо інше не обумовлено законом, для стягнення шкоди поза договірними зобов"язаннями.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.

Разом з тим, положеннями п. у п. 1.6 роз"яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 27.06.2001 р. № 02-5/744 передбачено, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, повинен виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Наразі слід зазначити, що важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв"язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки, а відтак досліджуючи вказане питання господарський суд виходить з того, що допущене відповідачем порушення природоохоронного законодавства мало місце в результаті здійснення відповідачем своєї господарської діяльності без отримання відповідних дозволів.

Викладене, на думку суду, підтверджує наявність причинно-наслідкового зв"язку між здійсненим порушенням та завданими ним збитками та як наслідок наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки, при вирішенні даного спору слід виходити з презумпції вини правопорушника, то саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Суд встановив, що позивач належними доказами довів наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відповідач же в свою чергу не довів відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 63 519,57 грн. збитків за порушення ним природоохоронного законодавства є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, а отже підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства «Зіньківський Комунгосп» Зіньківської міської ради (вул. Дзержинського, 117, м. Зіньків, Полтавська область, 38100, Код ЄДРПОУ 38067130) 63519 грн. 57 коп. збитків і перерахувати їх на: р/р 31110106016121, УДКСУ в Зіньківському районі, код ЄДРПОУ 38019788, МФО 831019 - для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області.

3. Стягнути з Міського комунального підприємства «Зіньківський Комунгосп» Зіньківської міської ради (вул. Дзержинського, 117, м. Зіньків, Полтавська область, 38100, Код ЄДРПОУ 38067130) 1921 грн. витрат по сплаті судового збору та перерахувати їх на р/р 35212032080293 Державної екологічної інспекції Центрального округу; банк - Державна казначейська служба України; МФО 820172; призначення платежу: «Повернення судового збору на відновлення касових видатків КЕКВ 2800».

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.06.2019.

Суддя Киричук О.А.