Рішення № 82338617, 31.05.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2019 р. м. Київ Справа № 911/861/19

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради

про стягнення 283 723,58 грн.

Суддя Т.П.Карпечкін

обставини справи:

До Господарського суду Київської області 01.04.2019 року звернулось Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” із позовною заявою № 14/4-432 від 18.03.2019 року до Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради про стягнення 283 723,58 грн. з яких 252 103,69 грн. заборгованості, 23 361,30 грн. пені, 2 108,60 грн. 3 % річних та 6 149,99 грн. інфляційних у зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем умов Договору постачання природного газу № 2127/1718-КП-41 від 18.09.2017 року в частині оплати за поставлений природний газ.

Згідно з ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відтак, позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” підлягає прийняттю до розгляду судом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України).

У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. ч. 1-2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України).

У п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак справа є незначної складності, вимог про розгляд такої справи лише за правилами загального позовного провадження Господарським процесуальним кодексом не передбачено, ціна даного позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, а відтак суд вважає, що дана справа є малозначною.

У зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 02.04.2019 року прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до розгляду та відкрито провадження у даній справі, справу № 911/861/19 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

13.05.2019 року представником відповідача подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд зменшити заявлену до стягнення неустойку (пеню) на 90 %, у зв`язку з тим, що відповідачем є збитковим комунальним підприємством та просить врахувати те, що відповідач купуючи газ у позивача надає послуги з теплопостачання і саме від вчасності та повноти розрахунку споживачів з відповідачем залежить вчасність виконання зобов`язань відповідачем перед позивачем по спірному договору. Окрім того, просить врахувати, що відповідач надає послуги з теплопостачання по регульованим тарифам, що встановлюються органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Встановлені тарифи не відповідають дійсним затратам підприємства, тому відповідач стає заручником ситуації, коли тарифи не покривають витрати, а держава невчасно відшкодовує різницю в тарифах.

15.05.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення неустойки на 90%, посилаючись на те, що відповідач підписавши спірний договір взяв на себе зобов`язання у разі несвоєчасної оплати природного газу сплатити позивачу пеню у визначеному договорі розмірі. Окрім того, зазначав про те, що на його думку, даний випадок відповідача не є винятковим, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 18.09.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, Постачальник) та Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (далі - відповідач, Споживач) був укладений Договір № 2127/1718-КП-41 постачання природного газу (даті - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити природний газ на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (п. 1.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 252 103,69 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017 року на суму 12 031,60 грн., від 30.11.2017 року на суму 45 374,68 грн., від 31.12.2017 року на суму 59 351,45 грн., від 31.01.2018 року на суму 68 242,30 грн., від 28.02.2018 року на суму 67 103,66 грн.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з вимогами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ у жовтні 2017 року – лютому 2018 року в загальній сумі 252 103,69 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 252 103,69 грн. підлягає задоволенню.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою природного газу позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 8.2 Договору 23 361,30 грн. пені за загальний період з 28.11.2017 року по 23.05.2018 року, 2 108,60 грн. 3 % річних за загальний період з 28.11.2017 року по 23.05.2018 року та 6 149,99 грн. інфляційних за загальний період грудень 2017 року – квітень 2018 року в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, ще прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Підстави та умови нарахування пені визначені у відповідному п. 8.2 Договору, зокрема, передбачено, що у разі прострочення оплати Споживачем пункту 6.1 Договору він зобов`язується (крім суми заборгованості) сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.3 Договору строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних втрат, відсотків річних становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 року до 31.03.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного виконання (п. 12.1 Договору).

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано. Пеня нарахована в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому позовні вимоги у відповідній частині є доведеними та обґрунтованими, відповідачем не запереченими і не спростованими.

Однак, відповідач у відзиві просив суд зменшити заявлену до стягнення неустойку на 90 %.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суд України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Як вбачається зі статуту Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради відповідач є комунальним унітарним підприємством, майно якого перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Метою діяльності підприємства є чя сіл, селищ, міст Київської області у тепловій енергії (послугах з теплопостачання), інших роботах та послугах з метою отримання прибутку, забезпечення соціальних та економічних потреб трудового колективу підприємства та інтересів засновника.

Окрім того, відповідач зазначає, що купуючи газ у позивача надає послуги з теплопостачання і саме від вчасності та повноти розрахунку споживачів з відповідачем залежить вчасність виконання зобов`язань відповідачем перед позивачем по спірному договору. Також, просить врахувати, що відповідач надає послуги з теплопостачання по регульованим тарифам, що встановлюються органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Встановлені тарифи не відповідають дійсним затратам підприємства, тому відповідач стає заручником ситуації, коли тарифи не покривають витрати, а держава невчасно відшкодовує різницю в тарифах. В підтвердження утруднено фінансового становища подає звітність за 2018 рік, зокрема звіт про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг теплопостачання за січень-грудень 2018 року та звіт про фінансові результати за 2018 рік.

Позивач заперечує проти задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення неустойки на 90%, посилаючись на те, що відповідач, підписавши спірний договір, взяв на себе зобов`язання у разі несвоєчасної оплати природного газу сплатити позивачу пеню у визначеному договорі розмірі. Окрім того, зазначав про те, що на його думку, даний випадок відповідача не є винятковим, тому підстави для задоволення позову відсутні.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини господарської діяльності відповідача, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов`язання, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір неустойки, у вигляді пені на 50%, тобто на 11 680,65 грн., відповідно задоволенню підлягає пеня за розрахунком суду в сумі 11 680,65 грн.

Вимоги про стягнення з відповідача 2 108,60 грн. 3 % річних та 6 149,99 грн. інфляційних підлягають задоволенню в заявлених розмірах, оскільки не відносяться до неустойки і не передбачено можливості їх зменшення судом.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 272 042,93 грн. з яких: 252 103,69 грн. заборгованості, 11 680,65 грн. пені (у зв`язку зі зменшенням судом заявленої в позові неустойки на 50 %), 2 108,60 грн. 3 % річних та 6 149,99 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі без врахування зменшення розміру пені.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради про стягнення 283 723,58 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Незалежності, буд. 9, ідентифікаційний код 23576122) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 252 103 (двісті п`ятдесят дві тисячі сто три) грн. 69 коп. заборгованості, 11 680 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 65 коп. пені, 2 108 (дві тисячі сто вісім) грн. 60 коп. 3 % річних, 6 149 (шість тисяч сто сорок дев`ять) грн. 99 коп. інфляційних та 4 255 (чотири тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн. 85 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Києво-Святошинська тепломережа” Київської обласної ради про стягнення 11 680,65 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.05.2019 р.

Суддя Т.П. Карпечкін