Ухвала суду № 82338214, 10.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

10.06.2019Справа № 910/7288/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали заяви

за позовом Керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 (87541, Донецька обл.., м. Маріуполь, вул. Меотиди, 1) в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т. Миру, 70; ідентифікаційний код 02142862)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" (03150, м. Київ, вул.. Велика Васильківська, буд. 114; ідентифікаційний код 39831287)

про стягнення 393 499, 68 грн.

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернувся керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс", в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 393 499, 68 грн., яка складається з 339 187, 20 грн. - штрафу та 54 312, 48 грн. - пені за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 274-81 від 20.08.2018, а саме, у зв`язку з порушенням виконання договірного зобов`язання у встановлений договором строк - до 01.10.2018.

Дослідивши матеріали позовної заяви керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 та доданих до неї документів, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення цієї позовної заяви, зважаючи на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Прокурор в обґрунтування підстав представництва інтересів держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради зазначає, що з огляду на те, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Із позовної заяви вбачається, що 27.02.2019 Департаменту освіти Маріупольської міської ради звернувся до місцевої прокуратури з проханням забезпечити представництво інтересів департаменту освіти Маріупольської міської ради в суді з метою стягнення сум штрафних санкцій за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" договором, оскільки, в останнього відсутня змога звернутися до суду з позовною заявою самостійно у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань на сплату судового збору в необхідному розмірі.

Відтак, прокурор зазначає, що неодержання або несвоєчасне одержання Департаментом освіти Маріупольської міської ради товару за вказаним вище договором поставки призводить до неналежного та несвоєчасного забезпечення освітнього процесу шкіл міста Маріуполя необхідним комплектом дошок що є неприпустимим.

Крім того, на думку прокурора, несвоєчасною поставкою дошок до шкіл міста Маріуполя, відповідач порушив нормальний порядок початку навчального процесу у школах чим безпосередньо завдав шкоди інтересам держави, в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради, що у свою чергу є виключною підставою (відсутність можливості позивача самостійно звернутися до суду) для здійснення представництва інтересів держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради.

Аналізуючи ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" суд дійшов висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 923/129/17, від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17 та від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 2 жовтня 2018 року у справі № 4/166"б", від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 1 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 5 листопада 2018 року у справі № 910/4345/18, від 30 січня 2019 року у справі № 47/66-08, від 06.02.2019 у справі № 927/246/18.

Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що Департаментом освіти Маріупольської міської ради вчинялися своєчасні, активні та правомірні дії, спрямовані на стягнення з відповідача штрафних санкцій (направлення 22.11.2018 на адресу відповідача претензії) за неналежне виконання останнім умов договору поставки від 20.08.2018 року № 274/81, що визначений прокурором в якості підстави позову, а відтак, доводи керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 щодо "формального реагування" та не подання Департаментом освіти Маріупольської міської ради позову не беруться судом до уваги у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Крім того, посилання прокурора на відсутність бюджетних коштів на сплату судового збору в необхідному розмірі, як підстава для звернення до суду з вказаним позовом, не приймається судом до уваги, оскільки нормами Закону України "Про судовий збір" надано право суду за відповідним клопотанням сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Таким чином, суд зазначає, що Департамент освіти Маріупольської міської ради не був позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з вказаним позовом разом з відповідним клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його від сплати для розгляду цього питання компетентним судом у відповідному порядку, що дало б змогу захистити порушене право Департаменту освіти Маріупольської міської ради самостійно, без залучення до участі у справу прокурора.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовна заява керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" про стягнення 393 499, 68 грн. підлягає поверненню заявнику.

Відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись п. 4 ч. 5 ст. 174 та 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради за вих. № 01-4517вих-19 від 31.05.2019 та додані до неї документи - повернути без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду в загальному порядку, після усунення допущеного порушення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 10.06.2019.

Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.О. Баранов