Рішення № 82337873, 12.06.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1322/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", смт. Софіївка, Софіївський район, Дніпропетровська область

про стягнення 3% річних у сумі 3 925,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 17 535,96 грн. за договором комісії

Без участі представників.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" про стягнення 3% річних у сумі 3 925,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 17 535,96 грн. за Договором комісії № 12/06-1041 від 29.09.2006.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором комісії №12/06-1041 від 29.09.2006 щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги та виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2010 № 9/320-09.

Ухвалою від 03.04.2019 позовну заяву залишено без руху та зобов`язано Позивача протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

17.04.2019 Позивач надав до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2019, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач своїм правом не скористався, заперечення на позов не надав, про наявність справи у суді повідомлений належним чином, що підтверджується підписом його представника у поштовому повідомленні № 5310001780210.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірнім підприємством "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якого є Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України") та Дочірнім підприємством Обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Софіївкатеплоенерго" (правонаступником якого є Дочірнє підприємство "Софіївкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго") було укладено договір комісії №12/06-1041 від 29.09.06р. із Додатковою угодою до нього №1 від 29.09.06р.

Відповідно до п. 2.1. договору, комітент доручає, а комісіонер бере на себе зобов`язання укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії, за ціною не нижче, ніж погоджена згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, комісіонер зобов`язаний вчиняти (укладати) правочини зі споживачами на умовах, найбільш вигідних для комітента.

Згідно з п. 2.3. договору, сторони домовились, що умови цього договору також регулюють відносини, що склалися між комітентом та комісіонером за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/06-1040 від 29 вересня 2006 року.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна одиниці теплової енергії, що передається комітентом комісіонеру визначається відповідно до річного планового кошторису на виробництво готової продукції. Розрахунок такої вартості зроблено сторонами в Додатку 1 до даного договору. Планова ціна одиниці теплової енергії визначається для наступних категорій споживачів і на момент заключення даного договору складає:

для населення та бюджетних установ та організацій 218,92 грн./Гкал без ПДВ, крім того ПДВ 43,79 гри., разом з ПДВ 262,71 грн. (п. 3.1.1 договору).

для госпрозрахункових підприємств та організацій 231,10 грн./Гкал без ПДВ, крім того ПДВ 46,22 гри., разом з ПДВ 277,32 грн. (п. 3.1.2 договору).

Згідно з п. 3.2. договору, ціна одиниці теплової енергії, що передається комітентом комісіонеру, підлягає обов`язковому щомісячному перерахунку, в залежності від фактичної собівартості теплової енергії.

Відповідно до п. 3.5. договору, ціна одиниці теплової енергії, яку отримано після проведення перерахунку узгоджується сторонами шляхом підписання Акту прийому-передачі теплової енергії за формою, наведеною в Додатку № 2, який є невід`ємною частиною договору та підписується сторонами до 10 числа місяця наступного за звітним. Розрахунок фактичної ціни одиниці теплової енергії за категоріями споживачів, переданої па комісію, виконується щомісячно та надається Комісіонеру за формою, наведеною в Додатку 2.1 до цього договору.

Згідно з п. 3.6. договору, кількість та вартість теплової енергії фактично переданої комітентом комісіонеру у звітному місяці зазначається сторонами в Акті прийому-передачі теплової енергії за формою, наведеною в Додатку № 2 до Договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, комітент зобов`язаний передати на підставі акту прийому-передачі теплової енергії (за формою встановленою сторонами в Додатку № 2 до цього Договору) комісіонеру теплову енергію в розмірі та на умовах оговорених сторонами в цьому Договорі.

Відповідно до п. 4.2. договору, комісіонер зобов`язується прийняти від комітента теплову енергію за звітний місяць, шляхом підписання Акту прийому-передачі теплової енергії за формою, визначеною сторонами в Додатку № 2 до цього договору.

Згідно з п. 4.3. договору, комісіонер зобов`язується оформити факт реалізації споживачам в звітному місяці теплову енергію шляхом оформлення:

- для фізичних осіб - рахунків (квитанцій);

- для юридичних осіб - рахунків-фактур та обсягів виконаних робіт (послуг).

Відповідно до п. 4.4. договору, в інтересах комітента комісіонер зобов`язаний від свого імені укласти правочини з споживачами теплової енергії, а саме з:

- населенням, відповідно чинного законодавства України;

- бюджетними установами всіх рівнів;

- госпрозрахунковими підприємствами.

Вищезазначені правочини в обов`язковому порядку повинні містити умови, які передбачають наступне:

- виключне право комітента обмежувати та припиняти постачання теплової енергії споживачам у випадках неналежного виконання останніми умов зазначених правочинів в односторонньому порядку;

- виключне право комітента відновлювати постачання теплової енергії споживачам (по письмовому клопотанню комісіонера);

- обов`язок споживача здійснювати повну оплату не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним,

Згідно з п. 4.5. договору, сторони домовились, що правочини, укладені комісіонером із споживачами, в обов`язковому порядку повинні передбачати розрахунок останніх за спожиту теплову енергію виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок комітента, зазначений в п. 5.1. цього Договору, з вказівкою: призначення платежу «за теплову енергію, з ПДВ». В разі отримання комісіонером грошових коштів за реалізовану теплову енергію на інші рахунки, які належать комісіонеру, дані кошти мають бути перераховані в повному обсязі на рахунок комітента не пізніше 3-х банківських днів з моменту їх надходження на рахунки комісіонера. Сторони домовились, що комісіонер не має права без письмового погодження комітента укладати будь-які договори із третіми особами, предметом яких можуть бути приймання грошових коштів від споживачів, стягнення заборгованості за теплову енергію з споживачів тощо.

Згідно з п. 5.1. договору, оплата за реалізовану комісіонером теплову енергію здійснюється безпосередньо споживачами, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок комітента №26006085112134 відкритий в Дніпропетровській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 305017.

Відповідно до п. 5.2. договору, комісійна плата становить 0,1% від вартості фактично реалізованої в межах цього Договору теплової енергії. Додаткова комісійна плата (за умови делькредере) становить 0,1 % під вартості фактично реалізованої теплової енергії. Загальний розмір комісійної плати (за умови делькредере) становить 0,2 % під вартості реалізованої теплової енергії.

У відповідності до п. 5.3. договору, сторони домовились, що комітент виплачує комісійну плату комісіонеру, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на його поточний рахунок, передбачений в цьому договорі. Комісійна плата виплачується комісіонеру з грошових коштів, отриманих комітентом від споживачів на рахунок, зазначений в п. 5.1. цього Договору. Виплата комітентом комісійної плати повинна здійснюватися не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним при умові 100 % оплати вартості теплової енергії за такий звітний місяць.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що всі грошові кошти, які надходять під споживачів, за умови, існування заборгованості комісіонера перед комітентом, комітент має право зараховувати в порядку погашення заборгованості за минулі періоди.

В пункті 6.3 вказаного договору комісії сторони встановили, що у випадку не забезпечення комісіонером виконання п. 4.5. цього договору, останній зобов`язується перерахувати на рахунок комітента, передбачений в п. 5.1. цього договору, не отримані останнім грошові кошти за правочинами та сплатити на користь комітента штраф у розмірі 7% від суми не отриманих коштів.

Відповідно до п. 6.3. договору, у випадку не забезпечення комісіонером виконання п. 4.5. цього договору, останній зобов`язується перерахувати на рахунок комітента, передбачений в п. 5.1. цього Договору, не отримані останнім грошові кошти за правочинами ти сплатити на користь комітента штраф у розмірі 7 % (сім відсотків) від суми не отриманих коштів,

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2006 року позивач передав відповідачу теплову енергію у кількості 183,617 Гкал на загальну суму 45 308,59 грн., про що сторони склали і підписали акт прийому-передачі теплової енергії № 10К/1041 від 31.10.06р., а також звіт комісіонера №10З/1041 від 31.10.06р.

30.10.06р. сторони підписали угоду про припинення з 01.11.06р. дії договору комісії №12/06-1041 від 29.09.06р., укладеного між Комітентом і Комісіонером в частині виконання доручення. Водночас сторони домовились, що в частині взаєморозрахунків цей договір діє до повного їх здійснення між сторонами.

Внаслідок неповної оплати споживачами спожитої теплової енергії у відповідача перед позивачем внаслідок застосування делькредере виникла заборгованість у сумі 43608 грн. 59 коп. основного боргу станом на 31.08.09р.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором комісії, позивач у вересні 2009 року звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 43 608,59 грн. за договору комісії №12/06-1041 від 29.09.06р.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №9/320-09 від 13.01.2010 позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства Обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Софіївкатеплоенерго" на користь Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" суму 43 608 грн. 59 коп. основного боргу, 437 грн. витрат на держмито, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на виконання якого 29.01.10р. було видано наказ.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2010, замінено позивача у справі № 9/320-09 - Дочірнє підприємство "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на його правонаступника - Дочірню компанію "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

На час розгляду справи, рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №9/320-09 від 13.01.2010 набрало законної сили, що, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду справи №9/320-09.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач зазначає, що станом на березень 2019 року відповідачем не сплачено заборгованість у розмірі 43 608 грн. 59 коп., стягнуту з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №9/320-09 від 13.01.2010, у зв`язку з чим позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 29.03.2016 по 29.03.2019 у розмірі 3 925,63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 17 535,96 грн. за період з березня 2016 по березень 2019, що і є причиною виникнення цього спору.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, на підставі наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов`язанням є сам факт порушення зобов`язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Враховуючи той факт, що відповідачем було порушено умови укладеного договору щодо строків оплати теплової енергії, спожитої споживачами за відповідними правочинами, укладеними на виконання умов вказаного договору комісії, зазначений факт встановлений рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №9/320-09 від 13.01.2010, перевіривши розрахунки 3% річних, суд вважає їх арифметично вірними та обґрунтованими, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 29.03.2016 по 29.03.2019 у розмірі 3 925,63 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з березня 2016 по березень 2019 становлять 17 535,96 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 129, 73, 74, 76-79, 86, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" про стягнення 3% річних у сумі 3 925,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 17 535,96 грн. за Договором комісії № 12/06-1041 від 29.09.2006 - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (53100, Дніпропетровська область, Софіївський район, смт. Софіївка, вул. Молодіжна, буд. 16, код ЄДРПОУ 20242573) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 3% річних у сумі 3 925,63 грн. (три тисячі дев`ятсот двадцять п`ять грн. 63 коп.), інфляційні втрати у розмірі 17 535,96 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот тридцять п`ять грн. 96 коп.) та 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.06.2019

Суддя Н.Г. Назаренко