Ухвала суду № 82337783, 10.06.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"10" червня 2019 р. справа № 903/644/16Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за участі представників сторін:

від скаржника: Захарчук Н.В. – провідний юрисконсульт юридичного відділу Волинського обласного центру зайнятості (дов. №1 від 03.06.2019р. )

від Луцької міської ради: Романова І.Л. – заступник директора департаменту, начальник відділу судового представництва юридичного департаменту Луцької міської ради (дов. від 14.03.2019р.)

від Луцького міського голови: не з`явились

від Виконавчого комітету Луцької міської ради: не з`явились

від Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області: Трофимюк П.В. – державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (дов. від 05.06.2019р. №13-1-8/2810)

в судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Волинської області Рішко А.В., посвідчення від 12.11.2015р. №036292.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області матеріали скарги Луцького міського центру зайнятості від 19.04.2019р.

на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області

по справі №903/644/16

за позовом Першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради, м.Луцьк

до відповідачів:

1) Луцького міського голови, м.Луцьк,

2) Виконавчого комітету Луцької міської ради, м.Луцьк

3) Луцького міського центру зайнятості, м.Луцьк

про скасування розпорядження та частково рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів

Встановив:

Луцький міський центр зайнятості звернувся до господарського суду з скаргою від 19.04.2019р. в якій просить суд:

- визнати неправомірним рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Трофимюка П.В. щодо повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, оформлене повідомленням від 05.04.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;

- зобов`язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області відкрити виконавче провадження по виконанню ухвали Господарського суду Волинської області від 07.11.2016 року в частині виконання Луцькою міською радою пункту “ 2.1 Позивач зобов`язується забезпечити (за умови наявності вільних приміщень в комунальній власності) та/або сприяти в забезпеченні протягом одного року аналогічним приміщенням Відповідача - 3 для розміщення Луцького міського центру зайнятості. Під аналогічним приміщенням Сторони розуміють - приміщення аналогічне по технічним характеристикам, в тому числі площі, транспортній доступності і т.п.”.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2019 скаргу передано для розгляду судді Гарбару І.О.

На момент надходження скарги справа № 903/644/16 знаходилася у Північно-західному апеляційному господарському суді.

Ухвалою суду від 25.04.2019 відкладено вирішення питання про прийняття скарги Луцького міського центру зайнятості від 19.04.2019 на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області у справі № 903/644/16 до повернення даної справи до Господарського суду Волинської області.

28.05.2019 матеріали справи № 903/644/16 повернуті Господарському суду Волинської області.

Ухвалою суду від 29.05.2019 року скаргу Луцького міського центру зайнятості від 19.04.2019 прийнято до розгляду та призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 06.06.2019.

05 червня 2019 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано відзив Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 05.06.2019р. №04-35/2665 на скаргу Луцького міського центру зайнятості від 19.04.2019р. на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області

Ухвалою суду від 06.06.2019р. заяву представників Луцької міської ради та Головного територіального управління юстиції про відвід судді Гарбара І.О. від розгляду скарги Луцького міського центру зайнятості на дії ДВС по справі № 903/644/16 було задоволено, відведено суддю Гарбара Ігоря Олексійовича від розгляду скарги Луцького міського центру зайнятості на дії ДВС по справі № 903/644/16.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2019р. скаргу по справі №903/644/16 розподілено на розгляд судді Войціховському В.А.

Ухвалою суду від 07.06.2019р. прийнято справу до розгляду, розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 10.06.2019р.

Присутня в судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримала та просить суд її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. При цьому зазначає, що 21 березня 2019 року Луцький міський центр зайнятості звернувся до заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області із заявою про примусове виконання ухвали господарського суду Волинської області від 07.11.2016р., якою було затверджено мирову угоду від 07.11.2016р. по справі №903/644/16, укладену між Луцькою міською радою та Луцьким міським центром зайнятості. 05.04.2019р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Трофимюком П.В. було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пунктів 2.6.7, 2.6.10., 2.6.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. №28 процесуальні документи надсилаються учасникам судового процесу у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи, учасникам судового процесу надсилаються (видаються) копії судових рішень, засвідчених відміткою "Згідно з оригіналом". Зазначається назва посади, особистий підпис відповідальної особи, яка засвідчує примірник, її ініціали, прізвище, дата засвідчення копії. Копія процесуального документа скріплюється відповідною (не гербовою) печаткою суду так, щоб відбиток печатки охоплював останні кілька літер назви посади відповідальної особи, що засвідчує документ.

Засвідчує, що до заяви про відкриття виконавчого провадження додано примірник ухвали, яка надійшла з суду на адресу Луцького міського центру зайнятості, на даному примірнику ухвали наявна відмітка "Згідно з оригіналом", відтиск печатки канцелярії Господарського суду Волинської області, посада, підпис та прізвище працівника суду, вважає, що зазначена ухвала повність відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та є виконавчим документом.

Присутній в судовому засіданні державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Трофимюк П.В. скаргу заперечив з підстав, викладених у відзиві на скаргу. При цьому засвідчує, що ч. 3 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку. Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону та у разі виконання рішення Європейського суду з прав людини. Виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Присутня в судовому засіданні представник Луцької міської ради в задоволені скарги Луцького міського центру зайнятості на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області просить відмовити. При цьому представник засвідчує, дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Трофимюка П.В. повністю відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Присутній в судовому засіданні прокурор відділу прокуратури Волинської області скаргу підтримав в частині визнання неправомірним рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Трофимюка П.В. щодо повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, оформленого повідомленням від 05.04.2019р. В частині зобов`язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області відкрити виконавче провадження по виконанню ухвали Господарського суду Волинської області від 07.11.2016р. заперечив.

При дослідженні матеріалів справи та скарги, господарським судом було встановлено наступне:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.11.2016р. по справі за позовом Першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Луцького міського голови, Виконавчого комітету Луцької міської ради, Луцького міського центру зайнятості про скасування розпорядження та частково рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів, було затверджено мирову угоду, укладену між Луцькою міською радою та Луцьким міським центром зайнятості 07.11.2016 року у справі № 903/644/16; провадження у справі припинено.

При цьому зазначено, що ухвала є виконавчим документом, який набирає законної сили з 07.11.2016р. і дійсний для пред`явлення до виконання до 07.11.2019р.

Згідно з п. 2.1. мирової угоди позивач (Луцька міська рада) зобов`язується забезпечити (за умови наявності вільних приміщень в комунальній власності) та/або сприяти в забезпеченні протягом одного року аналогічним приміщенням відповідача - 3 для розміщення Луцького міського центру зайнятості. Під аналогічним приміщенням сторони розуміють - приміщення аналогічне по технічним характеристикам, в тому числі площі, транспортній доступності і т.п.

Відповідно до п. 2.2. ухвали господарського суду Волинської області відповідач 3 (скаржник-Луцький міський центр зайнятості) зобов`язувався передати приміщення по вул. Ярощука, 2 в м. Луцьку позивачу на підставі акту прийому-передачі, протягом одного року з дня набрання чинності мировою угодою. Ухвала набрала законної сили 07.11.2016р.

Отже, строк виконання зобов`язань Луцького міського центру зайнятості в частині передачі приміщення встановлений до 07.11.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на даний час Луцькою міською радою приміщення для розміщення Луцького міського центру зайнятості не надано, а отже рішення суду залишається невиконаним.

21 березня 2019 року за №649/08/19 Луцький міський центр зайнятості звернувся до заступника начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області із заявою про примусове виконання ухвали господарського суду Волинської області від 07.11.2016р., якою було затверджено мирову угоду від 07.11.2016р. по справі №903/644/16, укладену між Луцькою міською радою та Луцьким міським центром зайнятості.

Однак, 05.04.2019р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Трофимюком П.В. було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Повідомлення державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Трофимюка П.В. від 05.04.2019р. за №04-35/1705 мотивоване тим, що Луцьким міським центром зайнятості при звернені із заявою про відкриття виконавчого провадження подано копію, а не оригінал (дублікат) ухвали Господарського суду Волинської області від 07.11.2016р. у справі №903/644/16, яка є виконавчим документом.

Як вже зазначалось, Луцький міський центр зайнятості звернувся до господарського суду із скаргою від 19.04.2019р. в якій просить визнати неправомірним рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Трофимюка П.В. щодо повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, оформлене повідомленням від 05.04.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, а також зобов`язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області відкрити виконавче провадження по виконанню ухвали Господарського суду Волинської області від 07.11.2016 року в частині виконання Луцькою міською радою пункту 2.1.

Згідно ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 341 ГПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У відповідності до ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Статтею 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Згідно ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Надаючи оцінку діям державного виконавця на їх відповідність вимогам чинного законодавства щодо повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, оформлених повідомленням від 05.04.2019р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, суд, вважає за необхідне засвідчити наступне.

Повідомлення державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Трофимюка П.В. від 05.04.2019р. за №04-35/1705 мотивоване тим, що Луцьким міським центром зайнятості подано копію, а не оригінал (дублікат) ухвали Господарського суду Волинської області від 07.11.2016р. у справі №903/644/16, яка не є виконавчим документом.

При цьому, в правове обґрунтування вказаного рішення державний виконавець послався на п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", якими визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, в силу приписів ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України "Про виконавче провадження", а й відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання, цей Закон не ставився під сумнів (зокрема, шляхом його невиконання), а сторони, яких він стосується, мають обґрунтовано очікувати, що він буде застосовуватися.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України (заява № 60750/00), від 27.07.2004 по справі "Ромашов проти України" (заява № 67534/01), від 19.03.1997 "Горнсбі проти Греції" зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (справа "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66).

У справі "Кайсин проти України" Європейський суд наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

У справі "Бурдов проти Росії" Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Виконання судових рішень здійснюється виконавчою службою у відповідності до вимог ЗУ "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012року № 512/5.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Виконавче провадження, згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", здійснюється, з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно із ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, зокерма, оскаржуваати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ч. 5 цієї статті виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Пунктом 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (на яку посилався державний виконавець у повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання) визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Пунктом 7.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов`язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

У випадках невиконання зобов`язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.

Згідно ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Статтею 193 ГПК України визначено, що виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

В ухвалі господарського суду від 07.11.2016р. зазначена назва, і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування стягувача та боржника, їх місцезнаходження, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника. Щодо пункту "резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень", то в даному випадку судовий розгляд справи закінчився затвердженням судом мирової угоди і винесенням ухвали про припинення провадження по справі на підставі п.7 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, що діяв на момент винесення ухвали. Дата набрання рішенням законної сили (в даному випадку ухвали) - 07.11.2016 р. і дійсна вона для пред`явлення до 07.11.2019р. Отже, ухвала Господарського суду Волинської області повністю відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" і є виконавчим документом.

Разом із тим, частиною 3 цієї ж статті передбачено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Судом встановлено, що 05.04.2019р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Трофимюком П.В. було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція), заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону та у разі виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа (пункт 4 розділу ІІІ Інструкції).

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Враховуючи вищенаведене, суд засвідчує, що доводи скаржника, викладені ним у скарзі є неправомірними, а дії державного виконавця при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, відтак в задоволені скарги Луцького міського центру зайнятості від 19.04.2019р. на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області слід відмовити.

Частиною 3 ст. 343 ГПК України визначено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

В ході судового розгляду скарги Луцького міського центру зайнятості від 19.04.2019р. на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області судом також було встановлено та взято до уваги наступні обставини:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11 березня 2019 року у справі №903/644/16, залишеною без змін у відповідності до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019р., було задоволено скаргу Луцького міського центру зайнятості на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, визнано неправомірним рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Трофимюка П.В. щодо повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, оформлене повідомленням від 23.01.2019р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Як вбачається з ухвали суду від 11.03.2019р. при розгляді справи судом було встановлено, що Луцький міський центр зайнятості є також і стягувачем згідно мирової угоди від 07.11.2016р., затвердженої ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.11.2016р., яка передбачає, взаємні зобов`язання сторін, а саме згідно з п. 2.1. цієї мирової угоди позивач (Луцька міська рада) зобов`язувалась забезпечити (за умови наявності вільних приміщень в комунальній власності) та/або сприяти в забезпеченні протягом одного року аналогічним приміщенням відповідача – 3 (Луцького міського центру зайнятості) для розміщення Луцького міського центру зайнятості.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 120 ГПК України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.), визначено, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала.

Відповідно до п. 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VІІІ, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Відтак Луцький міський центр зайнятості, як стягувач за виконавчим документом – ухвалою суду від 07.11.2016р. у справі №903/644/16, маючи в наявності лише копію відповідного виконавчого документа (з моменту постановлення ухвали суду, тобто з 07.11.2016р.), маючи змогу знати та володіти положеннями визначених законодавчих актів і проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати, що для звернення до органів ДВС із заявою про примусове виконання ухвали суду від 07.11.2016р. необхідно подати оригінал виконавчого документа, а немаючи оригіналу міг та повинен був звернутися до господарського суду із заявою про видачу оригіналу виконавчого документа чи його дубліката з послідуючим повторним зверненням до органів ДВС з відповідною заявою, визначених дій не вчинив, звернувшись при цьому до Державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання ухвали суду від 07.11.2016р. та свідомо надавши при цьому органам примусового виконання рішень копію виконавчого документа.

При цьому суд зазначає, що лише 17.05.2019р. Луцький міський центр зайнятості звернувся до господарського суду із заявою, про видачу оригіналу (дубліката) ухвали Господарського суду Волинської області від 07.11.2016р. у справі №903/644/16 для подальшого пред`явлення її до примусового виконання.

Ухвалою суду від 31.05.2019р. заяву Луцького міського центру зайнятості про видачу дубліката ухвали Господарського суду Волинської області від 07.11.2016р. у справі №903/644/16 було залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків (подання суду доказів сплати судового збору у розмірі 56,63 грн.).

Керуючись, ст. ст. 339, 340, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені скарги Луцького міського центру зайнятості від 19.04.2019р. на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Відповідно до ст.253, 255, 256, 257 ГПК України ухвала про розгляд скарги на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця, підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала підписана 12.06.2019р.

Суддя В. А. Войціховський