Рішення № 82337675, 06.06.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2019 р.Cправа № 902/181/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія»

(вул. Гвардійська, 103, м. Олешки, Херсонська область, 75101)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький агрегатний завод»

(вул. Острозького, 3, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 110715,9 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача Бондар А.В. згідно ордеру;

відповідача не з`явився

У С Т А Н О В И В :

04.03.2019 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява від 26.02.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький агрегатний завод» 94 806,02 грн - основного боргу, 10 017,45 грн. - пені, 4983,43 грн - втрат від інфляції, 909,00 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 11.03.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/181/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.04.2019.

За результатами судового засідання 09.04.2019 підготовче засідання відкладено на 07.05.2019. (ухвала від 09.04.2019).

07.05.2019 до суду подано заяву від 02.05.2019 за підписом представника позивача Бондар А.В. про зменшення розміру позовних вимог, в якій представник вказує, що відповідачем сплачено заборгованість за отриманий товар в сумі 94 806,02 грн, при цьому допущено прострочення по платежам, і станом на 02.05.2019 з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати в розмірі 5 462,20 грн, пеня в розмірі 10 562,71 грн та три проценти річних в розмірі 971,00 грн.

Проаналізувавши зміст заяви представника позивача від 02.05.2019, суд розцінив її як заяву про зміну позовних вимог та ухвалив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення інфляційних втрат в розмірі 5 462,20 грн, пені в розмірі 10 562,71 грн та трьох процентів річних в розмірі 971,00 грн.

Ухвалою суду від 07.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/181/19 для судового розгляду по суті на 06.06.2019.

На визначену судом дату з`явився представник позивача.

Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. У вступному слові, що подано до суду 06.06.2019 відповідач просить провести розгляд справи за відсутності його представника.

З урахуванням неявки відповідача суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 06.06.2019 прийнято судове рішення.

Стислий виклад позицій учасників судового процесу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 06.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницький агрегатний завод» було укладено Договір поставки №ТА 001216-16, в рамках якого позивачем, за видатковими накладними, поставлено відповідачу товар на загальну суму 124 806,02 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору поставки №ТА 001216-16 від 06.06.2016 в редакції Додаткової угоди № 1 від 06.06.2016 Покупець зобов`язаний здійснити післяплату отриманої партії Товару у розмірі 100% протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання Товару шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідач в порушення умов Договору своєчасно не оплатив вартість отриманого товару, внаслідок чого станом на 26.02.2019 за ним обліковується заборгованість в сумі 94 806,02 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за Договором поставки №ТА 001216-16 від 06.06.2016, яка останнім залишено без реагування. І лише після звернення з позовом до суду відповідачем сплачено заборгованість.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань з відповідача, станом на 02.05.2019, підлягає стягненню інфляційні втрати від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів в сумі 5462,20 грн, пеня в розмірі 10 562,71 грн та сума процентів річних за користування грошовими коштами в розмірі 971,00 грн.

Відповідач у відзивах № 255/8 від 09.04.2019 № 255/14 від 02.05.2019 визнає факт поставки товару за Договором поставки №ТА 001216-16 від 06.06.2016 та наявність заборгованості в розмірі 94 806,02 грн. Вказує, що 07.03.2019 заборгованість перед позивачем погашена в повному обсязі.

Заперечує відповідач щодо заявлених до стягнення сум пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат. У вступному слові № 255/16 від 06.06.2019 відповідач вказує, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, і за його розрахунком стягненню підлягає 14 721,85 грн, яка складається з: 10 526,71 грн - пені, 3198,83 грн - інфляційних втрат, 960,34 грн 3% річних.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (позивач, за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінницький агрегатний завод» (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № ТА 001216-16. (надалі Договір)

Згідно з предметом Договору Постачальник бере на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність ОСОБА_1 , а Покупець приймати та здійснювати оплату гофрокартонної продукції (надалі Товар) на умовах, визначених в цьому Договорі.

Загальна сума Договору складає сукупну вартість Товару, визначену у видаткових накладних, отриманого Покупцем у період дії цього Договору. (п. 1.3. Договору)

Постачальник зобов`язується поставляти Товар окремими партіями, оформленими видатковими накладними, а Покупець зобов`язаний приймати та оплачувати такий Товар. Під партією Товару вважається кількість Товару, відвантажена в один транспортний засіб. Обсяг партії визначається у видатковій накладній. (п. 1.4. Договору)

Ціни на Товару вказуються у Специфікації, які є невід`ємною частиною даного Договору, а також у рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних Постачальника. У ціну Товару входить вартість упаковки та маркування. (п. 2.1. Договору)

Датою отримання Товару є дата підписання товаротранспортної накладної та/або видаткової накладної Покупцем (уповноваженою особою Покупця) або дата доставки Товару силами Постачальника. (п. 3.1. Договору)

Покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату партії Товару у розмірі 100% від вартості замовленої партії Товару згідно узгодженої Заявки Замовлення або Рахунку, якщо інше не передбачене додатком до Договору. (п. 3.2. Договору)

Якість поставленого Товару повинна відповідати вимогам ТУ У 17.2-38045226-001:2012, Специфікації та Листу узгодження, підписаним Покупцем в порядку п. 1.5. цього Договору. (п. 4.1. Договору)

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання обома Сторонами та діє до 31 грудня 2016 року включно. У разі, якщо за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну дії цього Договору Сторони письмово не повідомили одна одну про наміри розірвання цього Договору, він автоматично вважається пролонгованим на кожний наступний рік. (п.п. 12.1, 12.2. Договору)

Додатковою угодою № 1 від 06.06.2016 Сторони внесли зміни до п. 3.2. Договору та його в такій редакції: «п. 3.2. Покупець зобов`язаний здійснити післяплату отриманої партії Товару у розмірі 100% протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання Товару шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника».

20.10.2018 Сторонами погоджено та підписано Специфікації № 10 до Договору, якою визначено кількість та ціну Товару.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем, в межах Договору, за видатковими накладними (а.с. 16-23) поставлено відповідачу товару на загальну суму 329 979,09 грн.

Відповідно до виписки банку (а.с. 26-31) відповідачем проведено розрахунки за поставлений товар на суму 235 173,07 грн, і станом на день звернення з позовом до суду сума заборгованості складала 94 806,02 грн.

При цьому, 07.03.2019 відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 94 806,02 грн, чим погашено заборгованість за Договором.

Неналежне виконання зобов`язань за договором стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення основного боргу та нарахування штрафних санкцій, обумовлених Договором та законом .

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов`язання по оплаті отриманого товару.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання по оплаті товару, отриманого від позивача на підставі Договору, покладеного в основу позову, позивачем нараховано та заявлено до стягнення:

10 562,71 грн - пені за період з 20.11.2018 по 06.03.2019;

971,00 грн 3% річних за період з 20.11.2018 по 06.03.2019;

5462,20 грн - інфляційних втрат за період 20.11.2018 по 06.03.2019.

Розглядаючи зазначені вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. Договору Сторони узгодили, що за порушення строків оплати Товару Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого в термін Товару за кожний календарний день прострочення, Нарахування пені здійснюється протягом усього терміну прострочення виконання зобов`язання до моменту здійснення оплати Товару.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені інфляційних втрат та трьох процентів річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

Перевіривши розрахунки за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені (неустойки) та інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем при підрахунку 3% річних та пені допущено помилки в бік завищення, оскільки за визначений в розрахунку період, за розрахунком суду, розмір 3% річних складає 833,77 грн, а пені 10 005,28 грн. (розрахунки додаються)

Щодо вимоги позивача про стягнення 5462,20 грн інфляційних втрат за період з 20.11.2018 по 06.03.2019 суд зважає на наступне.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Це твердження відповідає і правовій позиції ВСУ від 22.03.2017 №6-2829цс16.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Також, у вказаній постанові Верховним Судом з посиланням на Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Суд встановив, що позивачем при здійсненні інфляційних нарахувань не враховані Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р., а тому не вірно визначено період нарахування.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача щодо визначеного позивачем періоду нарахування інфляційних втрат. Інші заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження, а тому не беруться судом до уваги.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань суд дійшов висновку, що інфляційні нарахування складають 2196,69 грн. (розрахунок додається)

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню, в наступних розмірах 10 005,28 грн, 2196,69 грн та 833,77 грн відповідно.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в сумі 9921,00 грн.

До позовної заяви позивачем долучено розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою цієї статті ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 1 укладений 06.02.2019 між адвокатом Бондар Андрієм Вікторовичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (Клієнт) відповідно до якого Адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги Клієнтові, а саме: Адвокат, згідно до мети укладення цього Договору, бере на себе доручення Клієнта стосовно правового захисту його прав у питанні стягнення заборгованості, котра склалася при виконанні умов Договору поставки № ТА 001216-16 укладеного 06.06.2016, шляхом надання стосовно предмету Договору: правової інформації, консультацій і роз`яснень, правового супроводу діяльності Клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до п. 4 Договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату, визначається за домовленістю сторін, виходячи з досвіду Адвоката, його кваліфікації, процесуального попиту, складності справи, її тривалості, важливості питання, що вирішується для Клієнта, фінансових можливостей та матеріального стану Клієнта.

За розрахунком витрат на професійну правничу допомогу за Договором про надання правової допомоги № 1 від 06.02.2019, означені витрати складають 8 000,00 грн.

При цьому суд зважає, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем означених витрат.

Тоді як згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.11.2018 (справа № 910/8682/18) необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

З огляду на наведене, витрати на професійну правничу допомогу не можуть бути віднесені на відповідача.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький агрегатний завод» (вул. Острозького, буд. 3, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 34964131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» (вул. Гвардійська, буд. 103, м. Олешки, Херсонська область, 75101, код ЄДРПОУ 38045226) 10 005 (десять тисяч п`ять) грн 28 коп. пені; 2 196 (дві тисячі сто дев`яносто шість) грн 69 коп. інфляційних втрат; 833 (вісімсот тридцять три) грн 77 коп. три проценти річних та 1 473 (одну тисячу чотириста сімдесят три) грн 39 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 11 червня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу (вул. Гвардійська, 103, м. Олешки, Херсонська область, 75101)

(вул. Молодіжна, оф.23, м. Херсон, 73010)

4 - відповідачу (вул. Острозького, 3, м. Вінниця, 21000)