Рішення № 82336879, 03.06.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.06.2019 Справа № 920/285/19м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи № 920/285/19

за позовом: Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Першогвардійська, буд. 74, код 00704014),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлендінвест» (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Білозерцева, буд. 32, код 35592487),

про стягнення 44706 грн. 70 коп. заборгованості по договору №19 про надання ветеринарних послуг від 02.01.2018 р.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 15.04.2019 провадження у справі №920/285/19 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 17.05.2019 призначено судове засідання з розгляду справи №920/285/19 по суті на 03.06.2019 з повідомленням (викликом) сторін.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 44 706 грн. 70 коп., з яких: 33 768 грн. 32 коп. заборгованість за надання платних ветеринарних послуг, 8 653 грн. 86 коп. пені та 2 284 грн. 52 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 19 про надання ветеринарних послуг від 02.01.2018, а також стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп.

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення зокрема є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідачем письмового відзиву на позов не подано, ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Білозерцева, буд. 32, проте відповідачем не отримана та повернута на адресу господарського суду Сумської області з позначкою на конверті «інші причини повернення».

Враховуючи викладене, суд вважає відповідача таким, що повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

02 січня 2018 між Лебединською районною державною лікарнею ветеринарної медицини і Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрлендінвест» було укладено договір №19 про надання ветеринарних послуг (далі за текстом – «Договір»), відповідно до умов якого позивач надає платні ветеринарні послуги відповідачу та забезпечує постійне державне представництво в особі офіційного лікаря ветеринарної медицини на підконтрольному об`єкті, що гарантує відповідну безпечність вхідної сировини, вихідної продукції та належний контроль згідно ветеринарно-санітарних правил за технологією виробництва.

Згідно п. 1.2 Договору відповідач на своєму підприємстві створює відповідне робоче місце для офіційного лікаря та щомісяця сплачує надані позивачем ветеринарні послуги згідно пред`явлених рахунків. Крім того, відповідач окремо сплачує вартість виданих офіційним лікарем ветеринарних документів (п.1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість наданих послуг визначається згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 96 від 13.02.2013 року (у редакції наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 січня 2016 року № 18 «Розміри плати за послуги, яку надаються регіональними службами ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні і транспорті та бюджетними установами центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів») згідно п.VI послуги, що надаються уповноваженими (офіційними) лікарями ветеринарної медицини на м`ясопереробних підприємствах, здійснення контролю за дотриманням санітарних(гігієнічних вимог) та технологічних режимів(1 людино/год ) складає 27,77 грн. на утримання 1 посади офіційного лікаря , оплата якого здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Судом встановлено, що з березня місяця 2018 р. на підставі підписаного сторонами Доповнення до Договору сторони домовились про наступне: « 1. суб`єкт господарювання проводить оплату ветеринарних послуг, виконаних спеціалістами ветеринарної медицини, які перераховуються на рахунок лікарні щомісячно у розмірі 4443 грн. 20 коп.(без ПДВ) не пізніше 10 числа поточного місяця.

2. Згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 96 від 13.02.2013 року (у редакції наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 січня 2016 року № 18 «Розміри плати за послуги, які надаються регіональними службами ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні і транспорті та бюджетними установами центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів») відповідно п.VI «Послуги, що надаються уповноваженими (офіційними) лікарями ветеринарної медицини на м`ясопереробних підприємствах, здійснення контролю за дотриманням санітарних(гігієнічних вимог) та технологічних режимів», розмір плати складає 27,77 грн 1 людино/ година. Загальна вартість наданих послуг складає 160 людино/год х 27,77= 4443,20 грн. за кожний місяць. Разом до сплати - 4443,20 грн.

3. Оплату проводити на підставі пред`явлених рахунків.»

Зі змісту п. 2.2. Договору вбачається, що Замовник щомісячно сплачує Виконавцю, за надання ветеринарних послуг згідно доповнення до договору відповідно п.2 за пред`явленим до сплати рахунком протягом 5 банківських днів.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що належним чином виконав умови договору, проте відповідач, визнавши заборгованість в розмірі 33 768 гри. за надані ветеринарні послуги, підписавши акт звірки взаєморозрахунків від 02.07.2018 року, не сплатив кошти за надання ветеринарних послуг до цього часу, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму боргу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 Господарського кодексу України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-попередження №68 від 22.03.2018 р. з вимогою про сплату заборгованості в загальному розмірі 28 991 грн. 88 коп.

Зазначений лист отримано відповідачем 22.03.2018 р., про що свідчить відмітка на листі /а.с.25/.

Проте заборгованість відповідачем сплачена не була. В подальшому, на виконання умов Договору, позивачем продовжувалось надання послуг, а відповідач приймав зазначені послуги та між сторонами було підписано акт звірки від 02.07.2018 р. на суму 33 768 грн. 32 коп. /а.с.28/, що свідчить про визнання відповідачем заборгованості.

Згідно з ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) за договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Письмовими матеріалами справи підтверджується факт належного виконання зобов`язань по Договору з боку позивача, а саме: підписані обома сторонами без зауважень Акти здачі-приймання наданих послуг, рахунками /а.с. 32-49/, а також актом звірки взаємних розрахунків від 02.07.2018 р. на суму 33 768 грн. 32 коп. /а.с.28/.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не подано доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень вимогам позивача, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 33 768 грн. 32 коп. основного боргу визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь 8 653 грн. 86 коп. пені, нарахованої відповідно до п. 5.6. Договору, яким передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань Замовник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

Судом перевірено розрахунок позовних вимог та встановлено, що пеня нарахована позивачем із загальної суми боргу в розмірі 33 768 грн. 00 коп. за період з 02.07.2018 р. по 20.03.2019 р.

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пені за період прострочення оплати платежу, суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, оскільки вірним було б нарахування пені за період з 30.03.2018 р. по 30.09.2018 р. (6 місяців з моменту закінчення семиденного строку після отримання вимоги про сплату заборгованості), виходячи з суми боргу 28 991 грн. 88 коп. з урахуванням її подальшого збільшення до 33 768 грн. 32 коп. В той же час, беручи до уваги те, що суд не може вийти за межі позовних вимог, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 958 грн. 66 коп. за період з 02.07.2018 по 30.09.2018 р.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 284 грн. 52 коп. інфляційних збитків, нарахованих за період з липня 2018 р. по лютий 2019 р.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Судом перевірено розрахунок інфляційних збитків та встановлено, що штрафні санкції нараховано позивачем арифметично та методологічно вірно, а отже з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 284 грн. 52 коп., нарахованих за визначений позивачем період з липня 2018 р. по лютий 2019 р., не виходячи при цьому за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрлендінвест» (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Білозерцева, буд. 32, код 35592487) на користь Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини (42200, Сумська область, м. Лебедин, вул. Першогвардійська, буд. 74, код 00704014) 33 768 грн. 32 коп. основного боргу, 2 958 грн. 66 коп. пені, 2 284 грн. 52 коп. інфляційних збитків, 1 676 грн. 26 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 11.06.2019 р.

Суддя О.В. Коваленко