Рішення № 82336495, 04.06.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2019 Справа № 914/647/19

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Зусько І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради, м.Трускавець Львівська область

про стягнення 18 510,18 грн. заборгованості, з яких 14 311,53 грн. основного боргу, 1 176, 76 грн. пені, 675,19 грн. 3% річних та 2 346,70 грн. інфляційних нарахувань.

За участю представників:

від позивача: Старчик А.А. – представник на підставі довіреності №14-164 від 30.08.2018 р.;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

09.04.2019 р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради про стягнення 18 510,18 грн. заборгованості, з яких 14 311,53 грн. основного боргу, 1 176, 76 грн. пені, 675,19 грн. 3% річних та 2 346,70 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою від 15.04.2019 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 15.05.2019 р.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем і відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

02.05.2019 р. до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву за вих.№45/04 від 25.04.2019 р. (вх.№17797/19), з доказами надіслання 25.04.2019 р. даного відзиву на адресу позивача. У поданому відзиві на позовну заяву (вх.№17797/19 від 02.05.2019 р.), відповідачем не заперечуються позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 14 311,53 грн., а також заявлено клопотання про зменшення суми стягнення пені. Крім того, у поданому відзиві відповідач просить позивача укласти мирову угоду з розтермінуванням суми основного боргу на період шість місяців.

Ухвалою від 15.05.2019 р. відкладено розгляд справи по суті на 04.06.2019 р.

Представник позивача в судове засідання 04.06.2019 р. з`явився, заперечив проти укладення мирової угоди між сторонами, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В судовому засіданні 04.06.2019 р. усно заперечив проти зменшення суми пені.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 04.06.2019 р. не забезпечив, 30.05.2019 р. до канцелярії суду надійшло клопотання (вх.№1420/19), в якому директор КП «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради просить продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання призначене на 04.06.2019 р. на іншу дату, для надання можливості відповідачу підготувати відзив на позовну заяву та ознайомитись з матеріалами справи, у зв`язку із зміною керівника підприємства.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи, обґрунтоване зміною керівника підприємства, заслухавши думку представника позивача, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні поданого клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.252 ГПК України підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Відповідно до ч.1 ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає продовження строків розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, відтак, клопотання відповідача про продовження строків розгляду задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою суду від 15.05.2019 р. суд задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи подане відповідачем вперше. Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується судовим повідомленням-викликом - штрихкодовий ідентифікатор №82200 0029633 2 від 16.05.2019 р., вручено – 21.05.2019 р. (вх.№21376/19 від 23.05.2019 р.). В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому відповідач виклав свою позицію з приводу позовних вимог, а зміна керівника не є визначеною Господарським процесуальним кодексом України підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи повторну неявку в судове засідання представника відповідача, завчасне та належне повідомлення сторін про дату та час судового засідання, неподання інших заяв, клопотань, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи строки розгляду справи, суд не вважає неявку представника відповідача в судове засідання такою, що перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні.

Відтак, клопотання відповідача про продовження строків розгляду спору та відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 04.06.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спір виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по договору №5322/1617-БО-21 від 12.01.2017 року, оскільки оплату за переданий газ споживач здійснював несвоєчасно, розрахувався за поставлений газ лише в сумі 1 259 413,85, у зв`язку з чим сума основного боргу становить 14 311,53 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував 1 176,76 грн. пені, 675,19 грн. 3% річних, 2 346,70 грн. інфляційних втрат. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача, становить 18 510,18 грн.

Відповідач проти позовних вимог, а саме в частині стягнення основного боргу в сумі 14 311,53 грн. не заперечив, про що зазначив у відзиві на позовну заяву (вх.№17797/19 від 02.05.2019 р.).

Водночас, стосовно позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1 176,76 грн. пені зазначив, що на підставі рішення сесії №950 від 07.06.2018 р. «Про передачу основних засобів з балансу КП «Трускавецьтепло» на баланс відділу освіти Трускавецької міської ради, №951 від 07.06.2018 р. «Про передачу основних засобів з балансу КП «Трускавецьтепло» на баланс відділу культури Трускавецької міської ради, №952 від 07.06.2018 р. «Про передачу основних засобів з балансу КП «Трускавецьтепло» на баланс КП «Трускавецька міська лікарня» об`єкти (котельні) комунального підприємства були передані на баланс бюджетних установ міста. З квітня 2018 р. відповідач не здійснює господарської діяльності у сфері теплопостачання. За період діяльності дебіторська заборгованість за надані послуги відповідачем становить 1 050 200,00 грн., які частково стягуються. Активно ведеться претензійно-позовна робота, у виконавчій службі на виконанні перебуває 232 справи на суму 1 307 340,00 грн. А окрім того не профінансована державою заборгованість з різниці в тарифах за надані послуги по теплопостачанню, яка становить 3 129 342,88 грн. Відповідач лише надає послуги по утриманню 13 багатоповерхових житлових будинків. Жодної іншої діяльності не проводиться. Враховуючи наведене та складний фінансовий стан відповідача, відповідно до п.7 оглядового листа ВГСУ №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р. за наявності підстав, передбачених ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, відповідач просить суд зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню.

Обставини встановлені судом.

12.01.2017 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради (споживач) було укладено договір №5322/1617-БО-21 постачання природного газу.

За цим договором постачальник (позивач) зобов`язався поставити споживачеві (відповідачу) у 2017 році природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. До договору неодноразово вносились зміни, про що сторони підписували додаткові угоди, зокрема, стосовно обсягу постачання газу, стосовно ціни газу.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, позивач протягом січня-березня 2017 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 1 273 725,38 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2017 р. на суму 556 413,85 грн., від 28.02.2017 р. на суму 424 978,39 грн., від 31.03.2017 р. на суму 292 333,14 грн. Факт отримання природного газу у обсягах вказаних в актах, відповідачем не оспорюється.

Як зазначив позивач, відповідач свої зобов`язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманих обсягів газу у січні-березні 2017 року виконав з порушенням строків, встановлених п. 6.1. договору.

Відповідно до інформації, що міститься у банківських виписках з особового рахунку позивача від 03.02.2017 р. та від 23.02.2017 р., за договором №5322/1617-ВО-21 від 12.01.2017 р., отриманий газ періодично оплачувався відповідачем, а саме: 03.02.2017 року здійснено оплату з призначенням платежу «оплата за природний газ згідно з договору №5322/1617-ВО-21 від 12.01.2017 р., в сумі 556 413,85 грн., 23.02.2017 року в сумі 103 000,00 грн., 23.02.2017 року в сумі 600 000,00 грн., на загальну суму 1 259 413,85 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості газу, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 18 510,18 грн. заборгованості, з яких 14 311,53 грн. основного боргу, 1 176, 76 грн. пені, 675,19 грн. 3% річних та 2 346,70 грн. інфляційних нарахувань.

Висновки суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №5322/1617-БО-21 постачання природного газу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по договору підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 р. на суму 556 413,85 грн., від 28.02.2017 р. на суму 424 978,39 грн., від 31.03.2017 р. на суму 292 333,14 грн., які підписані сторонами без зауважень.

Проте, на час звернення з позовною заявою, як і на час прийняття судом рішення, оплата основного боргу відповідачем не проведена, у зв`язку з чим наявна заборгованість у сумі 14 311,53 грн.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу у розмірі 14 311,53 грн. не заперечив, доказів погашення заборгованості до матеріалів справи не долучив.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 14 311,53 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат, 3% річних та пені суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.2. договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 6. додаткової угоди №2 до договору постачання природного газу від 12.01.2017 р. №5322/1617-БО-21, сторони замінили в п.8.2. розділу «Відповідальність сторін» слова « 21% річних» на 16,4% річних».

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 1 176,76 грн., 3% річних в сумі 675,19 грн., інфляційні в сумі 2 346,70грн.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що пеню в сумі 1 176,76 грн., 3% річних в сумі 675,19 грн., інфляційні в сумі 2 346,70 грн. нараховано правильно.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зазначити, що обставини, якими сторона обгрунтовує підставу для зменшення розміру пені мають бути підтверджені достовірними, достатніми та допустимими доказами.

На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем до відзиву на позовну заяву (вх.№17797/19 від 02.05.2019 р.) долучено: рішення сесії №950 від 07.06.2018 р. «Про передачу основних засобів з балансу КП «Трускавецьтепло» на баланс відділу освіти Трускавецької міської ради; рішення сесії №951 від 07.06.2018 р. «Про передачу основних засобів з балансу КП «Трускавецьтепло» на баланс відділу культури Трускавецької міської ради; рішення сесії №952 від 07.06.2018 р. «Про передачу основних засобів з балансу КП «Трускавецьтепло» на баланс КП «Трускавецька міська лікарня»; протокол №18 ТЕ/05 від 26.05.2017 р. засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах утвореної відповідно до п. 1 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.03.2017 № 53 «Про затвердження Типового положення про територіальні комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах» від 26.05.2017 р.; фінансовий звіт за I квартал 2019 р. КП «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, уклавши договір постачання природного газу, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про пеню.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Як зазначалося вище, згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пленумом Вищого господарського суду України у п. 1.10 постанови №14 від 17.12.2013 роз`яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов`язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, про що, зокрема, зазначено у постанові Верховного суду від 15.05.2012 по справі № 11/446.

Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідач у клопотанні про зменшення пені не зазначає на скільки він просить її зменшити.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені, тому в його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 18 510,18 грн. заборгованості, з яких 14 311,53 грн. основного боргу, 1 176, 76 грн. пені, 675,19 грн. 3% річних та 2 346,70 грн. інфляційних нарахувань.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 530, 549, 612, 626, 627-629, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 13, 74, 77-78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Трускавецьтепло» Трускавецької міської ради (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Коцюбинського, буд.12; ідентифікаційний код 37497024) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) 14 311,53 грн. основного боргу, 1 176,76 грн. пені, 675,19 грн. 3% річних та 2 346,70 грн. інфляційних нарахувань та 1 921,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

4. Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення складено 10.06.2019 року.

Суддя Сухович Ю.О.