Рішення № 82336383, 04.06.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2019 р. м. Київ Справа № 911/256/19

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «ЕРА», Київська область, м. Обухів

до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», Дніпропетровська область, м. Жовті Води

про стягнення заборгованості

секретар судового засідання О.О.Стаднік

за участю представників:

від позивача – О.П.Базик

від відповідача – не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ЕРА» (далі – позивач) б/н від 15.01.2019 року (вх.№274/19 від 22.01.2019 року) до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за Договором виконання робіт №796/27 від 08.03.2017 року у розмірі 178548,88 грн., з яких 126585,62 грн. основного боргу, 38102,27 грн. пені та 8860,99 грн. 7% від простроченої, більше ніж на 30 днів, суми.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати виконаних робіт з капітального ремонту електродвигуна згідно Договору на виконання робіт №796/27 від 08.09.2017 року.

Ухвалою суду від 15.02.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/256/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.03.2019 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №18/1821 від 06.12.2019 року ( вх. №4771/19 від 11.03.2019 року), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та клопотання №18/1820 від 06.03.2019 року (вх. №4773/19 від 11.03.2019 року) про відкладення розгляду справи. В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що позивачем в порушення п. 4.1. Договору ремонтні роботи виконано несвоєчасно. Відповідач зазначає, що після повернення електродвигуна з ремонту було виявлено несправності в його роботі про які відповідач повідомляв позивача листом №03-03/1758 від 26.06.2018 року. Крім того, відповідач повідомив, що на адресу позивача надсилався лист №03-03/3147 від 15.11.2018 року в якому відповідач просив вважати акт здачі-прийняття робіт від 16.01.2018 року №ОУ-0000004 недійсним. Також, відповідач заперечує проти стягнення пені посилаючись на те, що застосований позивачем при нарахуванні пені абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, проте зазначені норми застосовуються за допущене порушення лише не грошового зобов`язання. Відповідач не погоджується із заявленими позивачем витратами на правничу допомогу, оскільки, на його думку, позивачем не надано детального опису виконаних адвокатом робіт та розрахунку їх вартості, у зв`язку із чим неможливо встновити співмірність заявлених до стягнення витрат.

Представник позивача у судовому засіданні 12.03.2019 року повідомив, що відзив на позовну заяву ним не отримано. Також, представник позивача не заперечив проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 12.03.2019 року відкладено розгляд справи на 09.04.2019 року.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 28.03.2019 року (вх. №6459/19 від 01.04.2019 року). У відповіді на відзив позивач зазначив, що ним повністю виконано свої зобов`язання за Договором. Позивач зазначив, що не зважаючи на неправильну експлуатацію електродвигуна, позивач безоплатно здійснював додаткові ремонтні роботи, незважаючи на те, що з боку відповідача мало місце порушення гарантійних зобов`язань. Позивач повідомив, що ним не отримано лист відповідача №03-03/3147 від 15.11.2018 року, в якому відповідач просив вважати акт здачі-прийняття робіт від 16.01.2018 року №0000004 недійсним.

У судовому засіданні 09.04.2019 року представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строків підготовчого провадження у справі №911/256/19.

Ухвалою суду від 09.04.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/256/19 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 07.05.2019 року.

До суду від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог б/н від 26.04.2019 року (вх. №8626/19 від 03.05.2019 року), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 126585,62 грн. основного боргу та 17299,19 грн. пені.

Також, представником позивача подано письмові пояснення б/н від 26.04.2019 року (вх. №8624/19 від 03.05.2019 року) та розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем на виконання вимог ухвали суду від 09.04.2019 року.

Представником відповідача у судовому засіданні 07.05.2019 року подано клопотання б/н від 07.05.2019 року (вх. №8950/19 від 07.05.2019 року) про долучення доказів до матеріалів справи, копію якого вручено представнику позивача.

Ухвалою суду від 07.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі №911/256/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.06.2019 року.

До суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 26.04.2019 року щодо розрахунку заборгованості (вх. №8625/19 від 13.05.2019 року).

До суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення №18/4133 від 27.05.2019 року (вх. №10922/19 від 31.05.2019 року), в яких відповідач зазначає про відсутність правових підстав для стягнення пені з посиланням на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» та постанови Верховного Суду, а також заперечує проти стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

Також, до суду від відповідача надійшло клопотання №18/4134 від 27.05.2019 року (вх.№10921/19 від 31.05.2019 року) про відкладення розгляду справи у зв`язку із відрядження представника до м. Дніпро для участі у судових засіданнях.

Однак, належних та допустимих доказів у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, відповідачем не додано.

Представник позивача у судовому засіданні 04.06.2019 року заперечив проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та зазначив, що дату розгляду справи по суті було узгоджено зі сторонами на минулому судовому засіданні. Присутній у судовому засіданні 04.06.2019 року представник позивача обґрунтував заявлені позовні вимоги та подану відповідь на відзив, додаткових доказів та пояснень позивачем подано не було.

Враховуючи, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 04.06.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

08.09.2017 року між Приватним акціонерним товариством «Ера» (за договором – виконавець) та Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (за договором – замовник) укладено Договір №796/27 на виконання послуг, згідно умов п.1.1. якого, виконавець зобов`язується виконати роботи, зазначені в п. 1.2. Договору, а замовник прийняти та оплатити такі роботи.

Відповідно до п. 1.2. Договору, виконавець зобов`язується виконати в порядку та на умовах даного договору роботи з капітального ремонту електродвигуна ВАО2-560-800 головного водовідливу (далі – роботи).

Перелік робіт зазначено у дефектному акті (додаток №2, який є невід`ємною частиною договору). Роботи виконуються з використанням запасних частин та витратних матеріалів виконавця ( п. 1.3. Договору).

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору, виконавець повинен виконувати роботи якісно. Гарантією якості виконаних робіт є погоджений та підписаний сторонами Акт здачі-приймання виконаних робіт. Виявлені в процесі приймання виконаних робіт дефекти виправляються виконавцем без додаткової оплати в строки, які погоджуються додатково. Виконавець встановлює гарантійних строк на виконані роботи з моменту підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт. Виконавець надає гарантію на замінені під час виконання запасні частини, відповідно до паспорту на них і гарантує замовнику можливість безперервної та нормальної (безаварійної) експлуатації обладнання на протязі 12 місяців з моменту підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт, за умови його правильної експлуатації замовником.

У пункті 3.1. Договору сторони погодили, що загальна сума договору відповідно до договірної ціни (Додаток №1, який є невід`ємною частиною договору) складає 126585,62 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. Договору, оплата здійснюється з відстрочкою платежу не більше 10-ти банківських днів від дати підписання сторонами Актів здачі-приймання.

Термін виконання роботи складає 45 робочих днів з дати доставки обладнання в ремонт (п. 4.1. Договору).

Розділом 6 Договору передбачено, що при завершенні робіт, виконавець і замовник підписують Акт здачі-приймання виконаних робіт, який є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами. Акт здачі-приймання виконаних робіт підписується замовником у термін – 10 робочих днів від дати фактичного виконання робіт та отримання його від виконавця. У випадку мотивованої відмови замовника від підписання Акту виконаних робіт сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і строків їх виконання. Термін усунення несправності обладнання в гарантійний термін не повинен перевищувати 15 банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення від замовника.

Пунктом 10.1. Договору сторони погодили що, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року, а в частині розрахунків – до їх повного виконання.

Згідно Додатку №1 (Договірна ціна) до Договору сторонами погоджено, що договірна ціна за Договором складає 126585,62 грн.

На виконання умов Договору ним було виконано роботи з капітального ремонту електродвигуна ВАО2-560-800 головного водовідливу, що підтверджується Актом здачі-приймання робіт №ОУ-0000004 від 16.01.2018 року, який підписано представниками сторін без зауважень та скріплено їх печатками.

Як зазначає позивач, вказаний акт здачі-приймання робіт №ОУ0000004 від 16.01.2018 року надсилався на адресу відповідача, однак зазначений акт підписано відповідачем лише 28.02.2018 року. В день підписання Акта здачі-приймання робіт №ОУ-0000004 позивачем виписано податкову накладну №38 від 28.02.2018 року (копію якої долучено до матеріалів справи). Враховуючи зазначене, позивач просить суд датою складення акту здачі-приймання виконаних робіт №ОУ-0000004 вважати саме 28.02.2018 року.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, виконані ремонтні роботи не оплатив, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 126585,62 грн.

Частиною 1 та 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №05/12 від 05.12.2018 року із вимогою оплатити вартість робіт з ремонту двигуна, проте, відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та реагування.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що упевних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві посилається на те, що після виконаних робіт з ремонту, електродвигун виходив з ладу і позивач додатково здійснював його ремонт, що підтверджується актами передачі обладнання в ремонт від 22.02.2018 року №2 та від 03.05.2018 року №3, листом ПрАТ «Ера» від 02.04.2018 року за №97, актом обстеження від 05.04.2018 року. Відповідач вважає, що позивачем в порушення п. 4.1. Договору роботи з капітального ремонту електродвигуна виконано несвоєчасно. Відповідач також зазначає, що з моменту введення в експлуатацію електродвигун, згідно з агрегатним журналом, безаварійно пропрацював 256 годин.

У відзиві відповідач також посилається на лист №03-03/1758 від 26.06.2018 року, яким позивач повідомлявся про проведення спільного обстеження для виявлення несправностей в роботі електродвигуна та на лист №03-03/3147 від 15.11.2018 року, згідно якого відповідач просивпозивача вважати акт здачі-приймання робіт від 16.01.2018 року недійсним. Однак доказів надіслання таких листів на вимогу суду не надано.

Крім того, в обґрунтування викладених у відзиві обставин відповідачем не подано доказів на підтвердження того, що вихід з ладу двигуна відбувся з вини позивача та був результатом саме неякісно виконаного позивачем ремонту.

Акти про виявлені недоліки в роботах між сторонами не складались та суду не надавались, експертних висновків або будь-яких інших доказів на підтвердження того, що вихід з ладу електродвигуна був спричинений неякісним ремонтом до суду не надано. Претензій щодо неякісного ремонту та доказів їх надіслання на адресу позивача відповідачем не подано.

Лист №03-03/3147 від 15.11.2018 року, згідно якого відповідач просив позивача вважати акт здачі-приймання робіт від 16.01.2018 року недійсним, не приймається судом до уваги, оскільки відсутні докази надіслання такого листа позивачу, що також підтверджено позивачем. На вимогу суду такі докази відповідачем не надано.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на підприємство відповідача направлялись представники для присутності в період встановлення електродвигуна ВАО800 кВ в місці експлуатації та монтажу (лист ПрАТ «Ера» №97 від 02.04.2018 року). Згідно Акту обстеження електродвигуна від 05.04.2018 року для виявлення несправності електродвигуна ВАО2-560-800, комісія у складі, в тому числі, представників ПрАТ «Ера» дійшла висновку щодо проведення проточки бочки ротора для збільшення повітряного зазору між ротором та активним залізом статора в умовах виробничих потужностей ПрАТ «Ера».

Згідно Акту передачі обладнання в ремонт №3 від 03.05.2018 року ДП «СхідГЗК» Новокостянтинівська шахта передає в ремонт, а ПрАТ «Ера» приймає електродвигун ВАО2-560LA-4У2, зав. №8509, 800 кВт, 1500об/хв., 6 кВ.

Згідно листа №03-03/1758 від 26.06.2018 року, відповідач просив позивача направити представників ПрАТ «Ера» на Новокостянтинівську шахту для проведення спільного обстеження електродвигуна та складання «Акту обстеження» на місті встановлення та експлуатації електродвигуна ВАО-2-560-800 (докази надіслання такого листа суду не надано).

Як повідомив позивач, зазначені листи свідчать про те, що позивачем безоплатно здійснювався додатковий ремонт електродвигуна, будь-яких претензій щодо неякісного ремонту електродвигуна позивач від відповідача не отримував.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що виконавець повинен виконувати роботи якісно. Гарантією якості виконаних робіт є погоджений та підписаний сторонами Акт здачі-приймання виконаних робіт. Виявлені в процесі приймання виконаних робіт дефекти виправляються виконавцем без додаткової оплати в строки, які погоджуються додатково.

Згідно умов пункту 6.2. Договору, у випадку мотивованої відмови замовника від підписання акту виконаних робіт сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і строків їх виконання.

Так, судом встановлено, що Акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000004 від 28.02.2018 року підписано замовником без зауважень, будь-яких актів з переліком необхідних доробок сторонами не складалось.

Приписами ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України, встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржник виконання його обов`язку.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів факт виконання ремонтних робіт електродвигуна на суму 126585,62 грн.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, на підтвердження неякісного виконання позивачем робіт з капітального ремонту електродвигуна за Договором №796/27 від 08.09.2017 року, а тому, позовні вимоги щодо стягнення 126585,62 грн. заборгованості за виконані роботи підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості, позивач, відповідно до п. 7.2. Договору, просить стягнути з відповідача 17299,19 грн. пені, яку нараховано позивачем за прострочку виконання грошового зобов`язання у відповідності до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України. Відповідно до п. 7.2. Договору, за кожний день прострочення виконання зобов`язання винна сторона повинна сплатити штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України, від обсягу невиконаних зобов`язань.

Згідно положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Враховуючи зазначені норми, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.

Згідно п. 7.1. Договору, в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену виключно договором.

Відповідно до п. 7.2. Договору, за кожний день прострочення виконання зобов`язань вина сторона повинна сплатити штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України, від обсягу невиконаних зобов`язань.

Позивач нарахував відповідачеві пеню за ч. 6 ст. 231 ГК України, тобто застосував договірну неустойку, передбачену п. 7.2. Договору.

Однак, у п. 7.2. Договору сторони не визначили, яка саме частина ст. 231 ГК України є підставою для сплати відповідачем штрафних санкцій та не встановили конкретного розміру (відсотку) штрафної санкції (пені), яка в силу ч. 3 ст. 549 ЦК України та ч. 4 ст. 231 ГК України підлягає обчисленню саме у відсотках.

Суд зазначає, що Договір, який і є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише відсилання до норми законодавства, якою передбачені різні підстави стягнення та обчислення штрафних санкцій, зокрема ч. 2, 4, 6 ст. 231 ГК України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Якщо правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Між тим, ч. 6 ст. 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування стягнення пені, не є такою нормою законодавства, яка встановлює обов`язок та умови сплати пені, тобто є безумовною підставою для стягнення неустойки в силу закону, а відтак не може бути застосована у даному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 року у справі №904/5922/17.

Отже, умовами Договору взагалі не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а ч. 6 ст. 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі, виходячи з облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, з огляду на те, що в пунктах 7.1., 7.2. Договору сторони не погодили конкретний розмір штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, тому суд відмовляє у стягненні пені у розмірі 17299,19 грн., у зв`язку з безпідставністю.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2018 року між адвокатом Базиком Олексієм Павловичем (адвокат) та Приватним акціонерним товариством «Ера» (клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

В якості доказу надання юридичних послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., до матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги від 03.12.2018 року, акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги із детальним описом робіт/послуг від 25.04.2019 року, ордер серія КС №334245 від 03.12.2018 року, виданий на підставі Договору від 03.12.2018 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія №4942/10 від 26.07.2012 року, видане ОСОБА_1 , виписка АТ «ОТП Банк» по рахунку з 08.01.2019 року по 09.01.2019 року, з якої вбачається, що вказані послуги у сумі 5000,00 грн. сплачені позивачем у повному обсязі.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання позивачу адвокатом Базиком О.П. професійної правничої допомоги та належним чином доведено обставини здійснення позивачем оплати послуг за надання правової допомоги в зазначеному розмірі, у зв`язку з чим, дані витрати є витратами на послуги адвоката та відповідно є судовими витратами в розумінні ст. 123 ГПК України.

Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, категорію та складність справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об`єм роботи, проведеної адвокатом при підготовці позовної заяви та під час розгляду справи, а також задоволення позову, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн. співмірною з розміром заявлених вимог.

Враховуючи зазначене, суд вважає обґрунтованим розмір покладених на відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 4398,85 грн.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Приватного акціонерного товариства «ЕРА» (08704, Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, буд. 72, код ЄДРПОУ 13711145) 126585 (сто двадцять шість тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 62 коп. заборгованості, 1898 (одну тисячу вісімсот дев`яносто вісім) грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору, 4398 (чотири тисячі триста дев`яносто вісім) грн. 85 коп. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.06.2019 року.

Суддя Д.Г. Заєць