Рішення № 82336294, 11.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2019Справа № 905/426/19Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" (84401, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 22)

про стягнення 9 341,97 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" про стягнення 9 341, 97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач допустив незбереження перевезеного вантажу, внаслідок чого позивачу заподіяні збитки у вигляді вартості втраченого майна у розмірі 9 341,97 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.03.2019 № 905/426/19 матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

09.04.2019 матеріали вказаного позову надійшли до Господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 відкрито провадження по справі № 905/426/19, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 12.04.2019 була надіслана на адреси учасників справи рекомендованим листом та вручена їх представникам, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

25.01.2018 між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ТРЕЙДИНГ" (постачальник) укладено договір №1-1-2018/007, за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти і оплатити вугільну продукцію за марочним складом, цінами і в кількості, вказаними у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору і на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 10.5 договору, даний договір діє до 28.02.2019. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором.

У Специфікації №3 від 29.08.2018 до договору № 1-1-2018/007 від 25.01.2018 сторонами погоджено, що постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти наступну продукцію: вугіль кам`яний, Г (Г2)Р 0-200 (код УКТ ВЕД - 2701), кількість - 50 000 тон, ціна за тону в грн. (без ПДВ) - 1 500,00 грн., загальна вартість без ПДВ - 75 000,00 грн., ПДВ - 15 000 000,00 грн., загальна вартість з ПДВ - 90 000 000,00 грн.

24.09.2018 по залізничній накладній №47361845 Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" здійснило відправлення групи вагонів, зокрема, вагони з вугіллям кам`яним №№62313507, 62110879, 53542072, 53544102, 61606646, 55841951, 63487615, 53508503, 60359379, 53563540, 56251317, 60357068 зі станції Миколаївка Донецької залізниці на станцію Авдіївка Донецької залізниці одержувачу Приватному акціонерному товариству "Авдіївський коксохімічний завод".

При надходженні вагонів на станцію Авдіївка Донецької залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу шляхом переважування на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагонах №№62313507, 62110879, 53542072, 53544102, 61606646, 55841951, 63487615, 53508503, 60359379, 53563540, 56251317, 60357068, не відповідає масі, вказаній у накладній, про що 25.09.2018 складено Комерційні акти №№ 482803/271, 482803/272, 482803/273, 482803/280, 482803/281, 482803/282, 482803/283, 482803/284, 482803/285, 482803/286.

У розділі Д комерційного акту № 482803/271 вказано: «...По документу значиться вага: нетто 69800кг, тара 23400кг. При переважуванні виявилось: брутто 91700 кг, нетто 68300кг, тара 23400кг, що менше ваги накладної на 1500кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка та двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20см, розрівняна, маркування поздовжніми борознами, потоптана, плівкою проти видування не вкривалась. У вагоні маються виїмки над 1 та7 люками 150см*280см**30см- 40см - маркування порушено...».

У розділі Д комерційного акту № 482803/272: «...По документу значиться вага: нетто 68550кг, тара 21800кг. При переважуванні виявилось: брутто 88750 кг, нетто 66950кг, тара 21800кг, що менше ваги накладної на 1600кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка та двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20см, розрівняна, маркування поздовжніми борознами, потоптана, плівкою проти видування не вкривалась. У вагоні маються виїмки над 1 та 7 люками 150см*280см*30см- 40см - маркування порушено...».

У розділі Д комерційного акту № 482803/273: «...По документу значиться вага: нетто 68350кг, тара 22200кг. При переважуванні виявилось: брутто 89000 кг, нетто 66800кг, тара 22200кг, що менше ваги накладної на 1550кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка та двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20см, розрівняна, маркування не проглядається, потоптана, плівкою проти видування не вкривалась. У вагоні маються виїмки над 1 та 7 люками 150см*280см*30см-40см - маркування порушено...».

У розділі Д комерційного акту № 482803/280: «...По документу значиться вага: нетто 69650кг, тара 23700кг. При переважуванні виявилось: брутто 91550 кг, нетто 67850кг, тара 23700кг, що менше ваги накладної на 1800кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка та двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20см, розрівняна, маркування поздовжніми борознами, потоптана, плівкою проти видування не вкривалась. У вагоні мається виїмка над 1 та 7 люками 150см*280см*30см- 40см - маркування порушено...».

У розділі Д комерційного акту № 482803/281: «...По документу значиться вага: нетто 68950кг, тара 22000кг. При переважуванні виявилось: брутто 88000 кг, нетто 66000кг, тара 22000кг, що менше ваги накладної на 2950кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка та двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20см, розрівняна, маркування поздовжніми борознами, потоптана, плівкою проти видування не вкривалась. У вагоні мається виїмка над 1 та 7 люками виїмки 150см*280см*30см-40см - маркування порушено...».

У розділі Д комерційного акту № 482803/282: «...По документу значиться вага: нетто 69400кг, тара 23400кг. При переважуванні виявилось: брутто 89850 кг, нетто 66450кг, тара 23400кг, що менше ваги накладної на 2950кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка та двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 10см - 30см, розрівняна, маркування поздовжніми борознами, потоптана, плівкою проти видування не вкривалась. У вагоні мається виїмка над 1 люком 150см*280см*30см - маркування порушено...».

У розділі Д комерційного акту № 482803/283: «...По документу значиться вага: нетто 69450кг, тара 23700кг. При переважуванні виявилось: брутто 91300 кг, нетто 67600кг, тара 23700кг, що менше ваги накладної на 1850кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка та двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20см, розрівняна, маркування поздовжніми борознами, потоптана, плівкою проти видування не вкривалась. У вагоні маються виїмки над 1-3 люками виїмки -50см*280см*30см, над 7 люком 150см*280см*30см - маркування порушено...».

У розділі Д комерційного акту № 482803/284: «...По документу значиться вага: нетто 69500кг, тара 23700кг. При переважуванні виявилось: брутто 90800 кг, нетто 67100кг, тара 23700кг, що менше ваги накладної на 2400кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка та двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20см, розрівняна, маркування поздовжніми борознами, потоптана, плівкою проти видування не вкривалась. У вагоні мається виїмка над 1 та 7 люками 150см*280см*30см- 40см - маркування порушено...».

У розділі Д комерційного акту № 482803/285: «...По документу значиться вага: нетто 69600кг, тара 23600кг. При переважуванні виявилось: брутто 91150 кг, нетто 67550кг, тара 23600кг, що менше ваги накладної на 2050кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка та двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20см, розрівняна, маркування поздовжніми борознами, потоптана, плівкою проти видування не вкривалась. У вагоні мається виїмка над 1 та 7 люками 150см*280см*30см- 40см - маркування порушено...».

У розділі Д комерційного акту № 482803/286: «...По документу значиться вага: нетто 68500кг, тара 21800кг. При переважуванні виявилось: брутто 88500 кг, нетто 66700кг, тара 21800кг, що менше ваги накладної на 1800кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люка та двері щільно зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу нижче рівня бортів на 20см, розрівняна, маркування поздовжніми борознами, потоптана, плівкою проти видування не вкривалась. У вагоні маються виїмки над 1 та 2 люками 300см*280см*30см, над 7 люком 150см*280см*20см - маркування порушено...».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем не забезпечено схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, у зв`язку з чим просить стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" збитки у розмірі 9 341,97 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно з абз. 1 п. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Як встановлено Судом, 24.09.2018 по залізничній накладній №47361845 Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" здійснило відправлення групи вагонів, зокрема, вагони з вугіллям кам`яним №№62313507, 62110879, 53542072, 53544102, 61606646, 55841951, 63487615, 53508503, 60359379, 53563540, 56251317, 60357068 зі станції Миколаївка Донецької залізниці на станцію Авдіївка Донецької залізниці одержувачу Приватному акціонерному товариству "Авдіївський коксохімічний завод".

За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).

Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом) , а також "Спосіб визначення маси".

При цьому правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантаж завантажений відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування.

Відповідно до п.1. Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст. 32 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України " 542 від 20.08.2001 року, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т.ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам`яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

Судом встановлено, що відомості про зафіксовані сторонами недостачі вантажів у вагонах №№62313507, 62110879, 53542072, 53544102, 61606646, 55841951, 63487615, 53508503, 60359379, 53563540, 56251317, 60357068 внесені до Комерційних актів №№ 482803/271, 482803/272, 482803/273, 482803/280, 482803/281, 482803/282, 482803/283, 482803/284, 482803/285, 482803/286, що датовані 25.09.2018.

Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому приймаються судом до уваги в якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній № 47361845 фактичній масі вантажу.

У вирішенні спорів, пов`язаних із збереженням вантажу під час перевезення насипом у вагонах відкритого типу, зокрема, вугілля, необхідно виходити з того, що стаття 111 Статуту звільняє перевізника від відповідальності за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцію призначення у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника за відсутності ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відправник згідно зі статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. Якщо залізниця використає своє право перевірити правильність даних, зазначених відправником у накладній, та візьме участь у контрольній перевірці маси вантажу, то сама лише ця обставина не є підставою для покладання відповідальності за недостачу вантажу на залізницю, а повинна оцінюватись поряд з іншими обставинами справи. Прибуття напіввагона на станцію призначення з недовантаженням до рівня бортів не свідчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезенні, оскільки згідно зі статтею 111 Статуту позивач має довести вину перевізника. Залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничні накладній, але не зобов`язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого вантаж масою 70 тонн може займати лише третину або половину вагона. (п.3.19 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 року)

Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

В матеріалах справи наявна копія рахунку - фактури №90631184 від 22.09.2018, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Трейдінг".

Крім того, на підтвердження дійсної вартості втраченого вантажу до матеріалів справи також подано Акт приймання - передачі вугільної продукції № 90631184 від 22.09.2018.

Суд зазначає, що в силу положень ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України та ст.ст. 114, 115 Статуту вказані документи є належними та допустимими доказами визначення вартості вантажу.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Всі вказані документи, які повинні бути надані одержувачем вантажу (позивачем) долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо;кокс.

При цьому, докази заперечень відповідача щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування його з боку сторін відсутні.

Вимогами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов`язує сторону, яка порушила зобов`язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно із ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).

Згідно з ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В матеріалах справи наявний рахунок - фактура постачальника ТОВ "ДТЕК ТРЕЙДІНГ" № №90631184 від 22.09.2018 на суму 1 166 293,66 грн, а також акт приймання-передачі вугільної продукції відповідно до Договору № 1-1-2018/007 від 25.01.2018, підписаний Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ТРЕЙДІНГ" 22.09.2018.

Відповідно до довідки Приватного Акціонерного товариства "ДТЄК Павлоградвугілля" від 12.12.2018 № 1/7332 вартість 1 тони вугільної продукції за накладною № 47361845 від 22.09.2018 становить 1 177,76 грн без ПДВ та 1 413,31 грн з ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі, проведений позивачем з урахуванням норми відповідно до Правил перевезення вантажів, за наслідками перевірки якого суд погоджується із наданим розрахунком збитків (вартості недостачі вантажу) у розмірі 9 341,97 грн.

Як було зазначено вище, результати комісійного зважування вантажу відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, п. 2 Правил складання актів підтверджуються комерційними актами від 25.09.2018, а тому Суд доходить висновку, що позивачем надані достатні докази на підтвердження втрати вантажу та спричинення позивачеві збитків у розмірі 9 341,97 грн., які складаються з вартості відповідальної недостачі.

Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

В свою чергу контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку завданих збитків відповідачем до суду не подано.

Оскільки залізницею не збережено вантаж, прийнятий до перевезення, доказів на підтвердження того, що недостача поставленого вантажу сталася не з вини відповідача, відповідачем не подано, розмір завданих збитків в сумі 9 341,97 грн. документально та нормативно підтверджений, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, ідентифікаційний код 00191075) збитки у розмірі 9 341 (дев`ять тисяч триста сорок одна) грн. 97 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11.06.2019

Суддя Т.Ю.Трофименко