Рішення № 82336145, 29.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2019Справа № 910/17644/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінансти та Кредит"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінек"

2) Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"

про стягнення 468 899 092,16 грн.

за участю представників:

від позивача: Колосюк В.А.

від відповідача 1: Пінак Є.Р.

від відповідача 2: не з`явився

від третьої особа: Сотнікова І.В .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінансти та Кредит" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінек" (відповідача-1) та Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" (відповідача-2), в якому просить суд:

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінек" та Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" заборгованість за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008 у розмірі 134 345 088,00 грн., яка складається із заборгованості по відсотках у розмірі 134 345 088,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінек" заборгованість за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008 у розмірі 334 554 004,16 грн., з яких:

прострочена заборгованість по основному боргу кредиту (дол. США) у розмірі 75 дол. США 29 центів, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 2137,55 грн.,

прострочена заборгованість по основному боргу кредиту (Євро) у розмірі 100 Євро 00 євроцентів, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 3232,88 грн.,

прострочена заборгованість по відсоткам (гривня) у розмірі 12 171 761,09 грн.,

прострочена заборгованість по відсоткам (доларів США) у розмірі 7 236 877 дол. США 52 центи, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 205 431 697,56 грн.,

прострочена заборгованість по відсоткам (фунтів стерлінгів) у розмірі 1 319 183 фунтів стерлінгів 97 пенні, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 47 846 048,02 грн.,

прострочена заборгованість по відсоткам (Євро) у розмірі 4347 євро 02 євроцентів, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 140533,74 грн.,

пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам у розмірі 68 928 593,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17644/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 31.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 залучено до участі у справі Державну організацію (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відкладено підготовче засідання у справі № 910/17644/18 на 26.02.2019.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 26.02.2019 надав суду пояснення щодо причин ненадання відзиву на позовну заяву.

26.02.2019 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшла заява про застосування строку позовної давності.

26.02.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 26.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/17644/18 та відкладено підготовче засідання на 19.03.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

07.03.2019 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому відповідач-1 проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом. Також, відповідач 1 посилається на те, що порука відповідача 2 є припиненою та окрім іншого, позивачем подано електронний доказ, який неможливо подавати до суду у зв`язку із колізією норм чинного законодавства.

Судом прийнято до розгляду поданий відповідачем-1 відзив на позов.

Присутній в судовому засіданні 19.03.2019 представник позивача надав суду відповідь на заяву про застосування строку позовної давності та розрахунок заборгованості.

В судовому засіданні 19.03.2019 відкладено підготовче засідання на 28.03.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

26.03.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 28.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.04.2019, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні 18.04.2019 судом розпочато розгляд справи по суті. Судом було заслухано вступні слова позивача та відповідача-1.

В судовому засіданні 18.04.2019 судом відкладено розгляд справи по суті на 16.05.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

16.05.2019 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшли роз`яснення щодо настання позовної давності.

В судовому засіданні 16.05.2019 судом продовжено розгляд справи по суті, з`ясовано обставини справи та досліджено докази.

Присутній в судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 16.05.2019 судом оглянуто оригінали документів, доданих до позову, в тому числі договору про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008 з додатковими угодами та договору поруки №693 від 10.02.2006.

Судом враховано, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

При цьому, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004)

Враховуючи пояснення представників сторін, приймаючи до уваги положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в судовому засіданні 16.05.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 29.05.2019.

В судовому засіданні 29.05.2019 судом продовжено розгляд справи по суті.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав. Повідомлення відповідача 2 про розгляд справи підтверджується відомостями з сторінки Господарського суду міста Києва на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача у судовому засіданні 29.05.2019 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

В судовому засіданні 29.05.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та третьої особи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінансти та Кредит" (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінек" (відповідач-1, позичальник) було укладено договір про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 (надалі - кредитний договір), відповідно до якого банк надає позичальнику грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності і цільового використання.

Згідно із пп. 1.1.1. кредитного договору, надання кредитних коштів буде здійснюватись окремими частинами (траншами) на умовах, визначених даним договором в рамках відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 400 000 000,00 грн. з урахуванням його зменшення згідно графіку погашення заборгованості.

Згідно із додатком №1 до кредитного договору, сторонами погоджено, що погашення заборгованості має бути здійснене в строк до 09.06.2009.

В подальшому, до кредитного договору сторонами вносились зміни та доповнення згідно із додатковими угодами від 18.08.2008, від 04.09.2008, від 11.09.2008, від 03.12.2008, від 29.12.2008, від 16.03.2009, 09.06.2009, від 13.10.2009, від 30.10.2009, від 09.11.2009, від 25.12.2009, від 30.12.2009, від 15.02.2010, від 28.05.2010, від 03.06.2010, від 30.06.2010, від 04.08.2010, від 10.08.2010, від 31.12.2010, від 01.02.2011, від 07.02.2011, від 02.06.2011, від 14.06.2011, від 15.07.2011, від 25.07.2011, від 19.12.2011, від 26.04.2012, від 30.05.2012, від 24.07.2012, від 26.10.2012, від 22.11.2012, від 28.11.2012, від 26.12.2012, від 26.02.2013, від 01.03.2013, від 29.03.2013, від 25.04.2013, від 29.05.2013, від 28.02.2014, від 27.03.2014, від 10.04.2014, від 28.05.2014, від 10.07.2014, від 09.10.2014, від 26.12.2014, від 25.06.2015, від 04.08.2015, від 04.08.2015, від 06.08.2015, від 13.08.2015, від 01.09.2015.

Додатковою угодою від 01.09.2015 пп. 1.1.1. кредитного договору було змінено та викладено у новій редакції. Так, згідно із п. 1.1.1. надання кредитних коштів буде здійснюватись окремими частинами (траншами) на умовах, визначених даним договором в рамках відновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 4 325,00 грн. з урахуванням його зменшення згідно Графіку погашення кредитної лінії (додаток №32 до даного договору), вказаного у п. 2.5. даного договору і сплатити за користування кредитними ресурсами відсотки в розмірі, визначеному п. 3.1. даного договору.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, видача кредитних ресурсів в рамках кредитної лінії здійснюється у вигляді надання траншів у валюті та на умовах, визначених даним договором.

За змістом пункту 2.1.1. кредитного договору визначено, що під кредитною лінією в даному договорі розуміється загальний ліміт кредитування, в рамках якого, здійснюється надання позичальнику в межах встановленого строку окремих траншів в межах встановленого ліміту кредитування.

Згідно із п. 2.1.2. кредитного договору, ліміт кредитування за даним договором встановлюється і вираховується в базовій валюті незалежно від валюти траншів.

Пунктом 2.1.3. кредитного договору (з урахуванням додаткової угоди від 04 серпня 2010 року) визначено, що валютою траншів в рамках даного договору є Національна валюта України - гривня, долар США, Євро та фунт стерлінгів.

Відповідно до п. 2.1.4. кредитного договору, базовою валютою по даному договору Національна валюта України - гривня.

Пунктом 2.1.8. кредитного договору передбачено, що транші надаються шляхом перерахування коштів банком з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника банку, якщо інше не зазначено у письмовій заявці позичальника чи додатковій угоді.

Відповідно до п. 2.5. кредитного договору (у редакції додаткової угоди від 01.09.2015), позичальник зобов`язується повернути всі отримані кредитні ресурси банку у валютах заборгованості по кожному траншу згідно Графіку погашення кредиті лінії (зазначеному в п. 1.1.1. даного договору) з кінцевим строком погашення до 01 березня 2016 року шляхом перерахування грошових ресурсів на відповідні позичкові рахунки погашення заборгованості по кожному траншу здійснюється в тій же валюті, в якій були надані кредитні ресурси.

Згідно із п. 3.1. кредитного договору (у редакції додаткової угоди 13 серпня 2015 року), банк нараховує, а позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитними ресурсами окремо по кожному траншу, відповідно до відсоткових ставок визначених даним пунктом.

Відповідно до п. 3.4. кредитного договору (у редакції додаткової угоди від 01.09.2015), нарахування і сплата відсотків за користування кредитними ресурсами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує відсотки в строк з 26 до 30 (31) числа кожного місяця в зазначений строк сплачуються відсотки, нараховані за користування кредитними ресурсами за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число поточного місяця.

Позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами, нараховані по 31 серпня 2015 року включно, в строк до 01 березня 2016 року включно.

Позичальник сплачує проценти за останній звітній період (тобто звітній період, в якому настає строк повернення кредиту) не пізніше строку повернення кредиту, зазначеного у п. 2.5. даного Договору.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору, позичальник зобов`язується використовувати кредитні кошти, отримані за цим договором, на поповнення обігових коштів, в т.ч. придбання цінних паперів українських підприємств.

Відповідно до п.7.1 кредитного договору, за прострочення повернення кредитних коштів та/або погашення процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня оплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 2.2, 2.5., 2.6., 3.4., 3.6., 3.7., 4.5., 6.1., 8.3. цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені на звільняє позичальника від зобов`язання погасити відсотки за весь час фактичного користування кредитними коштами.

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що належним чином виконував зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу-1 (ТОВ "Промінек") кредитні кошти у валюті погодженій сторонами в повному обсязі.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінансти та Кредит" (кредитор), Відкритим акціонерним товариством "Стахановський вагонобудівний завод" (поручитель, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінек" (боржник) укладено договір поруки №693 від 10.02.2006 у редакції додаткової угоди від 16.09.2008 (надалі - договір поруки), з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки, у редакції додаткової угоди від 28.05.2014, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань в розмірі 35 400 000,00 грн. (надалі - зобов`язання) по договору про мультивалютну кредитну лінію № 1248м-08 від 10 червня 2008 року, укладеного між кредитором та боржником, про надання боржникові кредиту в розмірі 563 000 000, 00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи із процентних ставок передбачених в п.3.1. кредитного договору.

Пунктом 2.1. договору поруки визначено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно із п. 2.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, у тому числі по основному боргу, сплаті щоквартальних відсотків і підвищених відсотків, оплаті комісійної винагороди, оплаті неустойки по основному боргу і відсоткам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

У зв`язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань по договору про мультивалютну кредитну лінію № 1248м-08 від 10.06.2008 щодо повернення кредитних коштів у повному обсязі та сплати процентів, оскільки зобов`язання за кредитним договором забезпечені порукою за договором поруки №693 від 10.02.2006 у редакції додаткової угоди від 16.09.2008, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши позичальнику кредитні кошти.

Позов обґрунтований тим, що позичальником допущено порушення виконання зобов`язання за кредитним договором в частині своєчасної та повної сплати кредитних коштів та процентів за користування кредитом.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача-1 (ТОВ "Промінек") за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1248м-08 від 10.06.2008 становить:

прострочена заборгованість по основному боргу кредиту (дол. США) у розмірі 75,29 дол. США,

прострочена заборгованість по основному боргу кредиту (Євро) у розмірі 100 Євро,

прострочена заборгованість по відсоткам (гривня) у розмірі 146516849,09 грн.,

прострочена заборгованість по відсоткам (доларів США) у розмірі 7 236 877,52 дол. США,

прострочена заборгованість по відсоткам (фунтів стерлінгів) у розмірі 1 319 183,97 фунтів стерлінгів,

прострочена заборгованість по відсоткам (Євро) у розмірі 4347,02 Євро.

В підтвердження надання кредитних коштів, часткового погашення заборгованості позивачем надані до матеріалів справи банківські виписки по особовому рахунку позичальника.

Відповідачем заперечно наданий позивачем електронний доказ, посилаючись на те, що Закон України "Про електронний цифровий підпис" втратив чинність 07.11.2018, а інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу не встановлено.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно із ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Закон України "Про електронний цифровий підпис" втратив чинність згідно із Законом України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII.

У відповідності до ч. 1 ст. Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначає, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги", кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

У відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронний цифровий підпис та посилений сертифікат відкритого ключа, що його підтверджує, видані відповідно до вимог Закону України "Про електронний цифровий підпис" до набрання чинності цим Законом, використовуються користувачами електронних довірчих послуг, кваліфікованими надавачами електронних довірчих послуг, які продовжують їх обслуговувати, відповідно як кваліфікований електронний підпис та кваліфікований сертифікат електронного підпису до закінчення строку дії посиленого сертифіката відкритого ключа, але не пізніше двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Судом встановлено, що наданий позивачем диск підписаний електронним цифровим підписом Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Ірклієнка Ю.П. (сертифікат підписувала виданий Акредитованим центром сертифікації ключів ІДД ДФС та не скасований).

З урахуванням вище наведених приписів законодавства, суд прийшов до висновку про прийняття наданого позивачем диску з банківськими виписками по особовому рахунку позичальника як доказу по справі.

Факт надання кредитних коштів, розмір заборгованості за тілом кредиту (дол. США, Євро) та за процентами відповідачем не заперечується. Контррозрахунку відповідачем-1 не надано.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача-1 (ТОВ "Промінек") по кредитному за тілом кредиту у сумі 75,29 дол. США та у сумі 100 Євро. Докази оплати вказаної заборгованості відсутні.

Відповідачем-1 заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З аналізу умов кредитного договору та змісту зазначених правових норм, суд прийшов до висновку, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення.

Згідно із додатковою угодою від 13.08.2015 до кредитного договору, сторони погодили, що строк погашення кредиту у дол. США, Євро - до 13 серпня 2015 року. Таким чином, позивач мав звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості за тілом кредиту до 13 грудня 2018 року.

Отже, оскільки, позивач звернувся з даним позовом до суду 28.12.2018, то вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 75,29 дол. США та у сумі 100 Євро заявлені із пропуском позовної давності.

Щодо посилань позивача на те, що строк повернення кредитних коштів було встановлено сторонами до 01.03.2016, то суд зазначає, що вказаний строк згідно із додатковою угодою від 01.09.2015 встановлено щодо заборгованості у гривні, а не до траншів у дол. США та Євро. Крім того, заборгованість по кредиту у гривні погашена позичальником у повному обсязі.

З приводу доводів позивача про переривання позовної давності відповідно до положень статті 264 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Як встановлено судом, у листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" подано до Господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства "F&CREALTY", в якому заявлено в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінек" за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1248м-08 від 10.06.2008 звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору №126И/1105 від 25.11.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., за реєстровим №16560, з наступними змінами та додатковими угодами, а саме: нежиле приміщення (в літ. "Л"), що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Вадима Гетьмана (Індустріальна), будинок 27, загальною площею 322,90 кв.м. шляхом передачі у власність зазначеного майна Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" за ціною не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності. На даний час розгляд справи триває.

Частиною першою статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до частини першої статті 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" розкрито поняття "майнового поручителя", зокрема, майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Згідно із статтею 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

З огляду на положення статей 510, 583 ЦК України, статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" суди дійшли висновку, що майновий поручитель не є боржником у розумінні статті 510 ЦК України, відтак подання позову до майнового поручителя не перериває позовну давність за зобов`язаннями боржника у правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем-1 (ТОВ "Промінек") у розумінні частини другої статті 264 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.04.2019 по справі № 902/326/16.

При цьому, суд зазначає, що позивач не просить визнати поважними причини пропуску строку на звернення із позовом до суду, натомість вважає, що строк звернення до суду ним не пропущений.

За наведених обставин та враховуючи, що вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 75,29 дол. США та у сумі 100 Євро заявлені із пропуском позовної давності, суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача-1 (ТОВ "Промінек") за кредитним договором по відсоткам становить: прострочена заборгованість по відсоткам (гривня) у розмірі 146516849,09 грн.; прострочена заборгованість по відсоткам (доларів США) у розмірі 7 236 877,52 дол. США; прострочена заборгованість по відсоткам (фунтів стерлінгів) у розмірі 1 319 183,97 фунтів стерлінгів; прострочена заборгованість по відсоткам (Євро) у розмірі 4347,02 Євро.

Судом перевірено розрахунки відсотків та встановлено, що здійснені позивачем розрахунки є арифметично вірними. При цьому, право нараховувати відсотки за неправомірне користування кредитними коштами за підвищеною процентною ставкою (14,0% у дол. США, 16,7% у Євро) після встановленого строку кредитування (після 13.05.2015 та 01.03.2016) та встановленого у кредитному договорі строку сплати відсотків (після 01.03.2016) передбачено умовами кредитного договору (у редакції додаткової угоди від 27.03.2014). Наведена позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 по справі №5017/1987/2012.

Відповідачем-1 заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками.

Як встановлено судом вище, у відповідно до п. 3.4. кредитного договору (у редакції додаткової угоди від 01.09.2015), позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами, нараховані по 31 серпня 2015 року включно, в строк до 01 березня 2016 року включно.

З огляду на те, що сплата процентів за користування кредитними коштами мала бути здійснена в строк до 01 березня 2016 року включно, то позивач міг звернутись до суду з позовом про стягнення відсотків за користування кредитними коштами до 02.03.2019 року.

З урахуванням наведеного, оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду 28.12.2018, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості відсотками пред`явлені позивачем в межах строку позовної давності.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем-1 належними та достатніми доказами заборгованість за процентами по кредитному договору не спростована.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов`язання зі сплати процентів підтверджується матеріалами справи, доказів оплати нарахованих процентів відповідачем не надано, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості по відсоткам (гривня) у розмірі 146516849,09 грн.; заборгованості по відсоткам (доларів США) у розмірі 7 236 877,52 дол. США; заборгованості по відсоткам (фунтів стерлінгів) у розмірі 1 319 183,97 фунтів стерлінгів; заборгованості по відсоткам (Євро) у розмірі 4347,02 Євро.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам у розмірі 68 928 593,32 грн., то судом встановлено наступне.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування пені здійснене позивачем за загальний період з 02.06.2018 по 30.11.2018.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

За змістом пункту п.7.1 кредитного договору, за прострочення повернення кредитних коштів та/або погашення процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної мішкової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Однак, позивач здійснив нарахування пені за прострочення повернення кредитних коштів та погашення процентів не з наступного дня коли мала бути здійснена сплата кредитних коштів та процентів, а за шість місяців до подання позову, що суперечить приписам ч. 6 ст. 232 ГПК України.

З огляду на приписи частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За таких обставин, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування пені, а суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги про стягнення пені за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам у розмірі 68 928 593,32 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Водночас, відповідачем-1 заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення нарахованої пені.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В той же час, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013).

Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Враховуючи, що судом встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення пені є необґрунтованими, суд не задовольняє заяву відповідача-1 про застосування позовної давності та наслідків її спливу, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінек" та Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008 у розмірі 134 345 088,00 грн., яка складається із заборгованості по відсотках у розмірі 134 345 088,00 грн.

Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як встановлено судом вище, на забезпечення виконання зобов`язань за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008, між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінансти та Кредит" (кредитор), Відкритим акціонерним товариством "Стахановський вагонобудівний завод" (поручитель, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінек" (боржник) укладено договір поруки №693 від 10.02.2006 у редакції додаткової угоди від 16.09.2008, з подальшими змінами та доповненнями.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, уразі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

З аналізу вище наведених норм, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Порука є додатковим (акцесорний) способом забезпечення виконання зобов`язань, а тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов`язання.

Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя після закінчення цього строку припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

У відповідності до п. 5.1. договору поруки, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором не пред`явив вимоги до поручителя.

При цьому, у розумінні приписів ст. 251, 252, ст. 559 Цивільного кодексу України, припинення забезпеченого порукою зобов`язання, свідчить про те, у договорі поруки не встановлено строк її дії відповідно до статті 252 ЦК України, а тому за змістом пункту 5.1. договору поруки, порука Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" вважається припиненою у випадку якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором не пред`явив вимоги до поручителя.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов`язання чітко визначений: строком повного погашення кредиту є 13.08.2015, 01.03.2016 та строком погашення процентів є 01.03.2016.

За таких обставин у позивача виникло право пред`явити вимогу до поручителя (ПАТ "Стахановський вагонобудівний завод") про виконання порушеного зобов`язання боржника щодо повернення кредиту та сплати процентів, починаючи з 13.08.2015 та з 01.03.2016 протягом наступних шести місяців.

Однак, матеріали справи не містять та позивачем суду не надано звернення з вимогою до поручителя (в строк до 02.09.2016) про виконання зобов`язання боржника зі сплати нарахованих за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008 процентів у розмірі 134 345 088,00 грн., у зв`язку із чим порука Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" в силу приписів ч. 4 ст. 559 ЦК України, є припиненою.

Враховуючи вищенаведене вимоги позивача до Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Разом з тим, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінек" в частині сплати процентів за договором про мультивалютну кредитну лінію №1248м-08 від 10.06.2008 у розмірі 134 345 088,00 грн. не припинені, у зв`язку із чим, вимоги у цій частині підлягають стягненню на користь позивача з відповідача-1 (Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінек").

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінансти та Кредит".

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінек" (01010, м. Київ, вулиця СІЧНЕВОГО ПОВСТАННЯ, будинок 11-Б, ідентифікаційний код 31087034) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінансти та Кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, будинок 60, ідентифікаційний код 09807856) прострочену заборгованість по відсоткам (гривня) у розмірі 146 516 849,09 грн., прострочену заборгованість по відсоткам (доларів США) у розмірі 7 236 877 дол. США 52 центи, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 205 461 697,56 грн., прострочену заборгованість по відсоткам (фунтів стерлінгів) у розмірі 1 319 183 фунтів стерлінгів 97 пенні, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 47 846 048,02 грн., прострочену заборгованість по відсоткам (Євро) у розмірі 4347 євро 02 євроцентів, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 140 533,74 грн., судовий збір у розмірі 526037,47 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.06.2019.

Суддя О.В. Гулевець