Рішення № 82335824, 11.06.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.06.2019 м.Харків Справа № 905/733/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`єва М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРІГО ТРЕЙД”, м.Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Діанівська птахофабрика”, с.Діанівка, Волноваський район, Донецька область

про стягнення 157065,93 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРІГО ТРЕЙД”, м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Діанівська птахофабрика”, с.Діанівка, Волноваський район, Донецька область про стягнення заборгованості по сплаті пені, 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 157065,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором поставки №170518жм від 17.05.2018р. та рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2018р. у справі №905/1323/18, внаслідок чого, донараховує пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

В якості правових підстав подання позову позивач зазначив положення статей 549-551, 625 Цивільного кодексу України, статей 20, 232 Господарського кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/733/19.

Ухвалою господарського суду від 22.04.19р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/733/19; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 16.05.19р.

15.05.19р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника стягувача та долучення до матеріалів справи додаткових документів від 14.05.19р.

Ухвалою господарського суду від 16.05.2019р. судове засідання відкладено на 11.06.19р.

У судове засідання 11.06.2019р. представник позивача та відповідача не з`явились, про місце, час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Відзив на позов та документи, що підтверджують заперечення проти позову відповідачем до суду не надані.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач в судові засідання не з`явився, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив:

17.05.18р. між позивачем (постачальником) Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІГО ТРЕЙД» та відповідачем (покупцем) Приватним акціонерним товариством «Діанівська птахофабрика» укладений договір поставки №170518жм (далі за текстом - договір), згідно, якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність покупцю шрот соєвий, макуху соєву, олію соєву (далі за текстом – товар), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (п.1.1. договору).

На виконання зобов`язань за договором позивачем протягом травня 2018 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 704174,00грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними №623 від 18.05.18р. та №689 від 25.05.18р.

За умовами договору та специфікації до нього, відповідач мав сплатити вартість продукції, отриманої від позивача згідно видаткової накладної №623 від 18.05.18р. до 30.05.18р. (включно) та згідно видаткової накладної №689 від 25.05.18р. до 06.06.18р. (включно).

Проте, відповідач в порушення умов договору свої зобов`язання з оплати товару не виконав.

Факт наявності заборгованості за вказаним договором був предметом дослідження у судовій справі №905/1323/18.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.10.2018р. по справі №905/1323/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІГО ТРЕЙД», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Діанівська птахофабрика», с.Діанівка, Волноваський район, Донецька область про стягнення 721560,99грн., з яких: з яких: 704174,00грн. – вартість неоплаченого товару; 15977,24грн. – пеня; 1409,75грн. - 3% річних, задоволено частково; закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Діанівська птахофабрика», с.Діанівка, Волноваський район, Донецька область заборгованості в сумі 31770,00грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору; стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 672404,00грн., пеню в сумі 15977,24грн., 3% річних в сумі 1409,75грн. та судовий збір в сумі 10823,41грн.

Відповідно до комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» 18.01.2019р. на виконання рішення господарського суду Донецької області від 31.10.2018р. по справі №905/1323/18 видано відповідний наказ.

08.02.2019р. та 14.02.2019р. відповідачем погашено у повному обсязі основний борг в сумі 672404,00грн., пеню в сумі 15977,24грн., 3% річних в сумі 1409,75грн. та судовий збір в сумі 10823,41грн.

14.02.2019р. приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Чернецьким Ю.Д. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №58272957 з виконання наказу господарського суду Донецької області №905/1323/18 від 18.01.2019р.

Проте, враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині погашення основного боргу, позивачем відповідно до розрахунку ціни позову нараховані та пред`явлені до стягнення інфляційні витрати у розмірі 46933,80 грн., 3% річних у розмірі 12825,57 грн. та пеня у розмірі 97306,56 грн., загалом 157065,93 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам суд виходить з наступного:

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України).

Також підстави припинення зобов`язання визначені статтями 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а також штрафний санкцій у вигляді пені, передбачених умовами договору.

Крім того, за змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.4. договору, прострочення оплати товару або термінів його (товару) постачання спричиняє за собою право добросовісної сторони стягнення пені з винного боку у розмірі 2 (подвійної) облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 31.10.18р. у справі №905/1323/18, встановлено, що у відповідача була наявна заборгованість з основного боргу перед позивачем у сумі 672404,00грн. До того ж, досліджені та задоволені вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних загалом за період з 31.05.2018р. по 27.06.2018р. та пені загалом за період з 31.05.2018р. по 27.06.2018р., з огляду на порушення строків оплати вказаного основного грошового зобов`язання, на підставі приписів ст.625 Цивільного кодексу України та п.7.4 договору.

Рішення суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №170518жм від 17.05.18р. з оплати отриманого товару. Рішення суду набуло чинності та станом на теперішній час є чинним.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, наявність вказаного рішення суду впливає на обґрунтованість вимог позивача, а тому враховується при розгляді спірних позовних вимог у даній справі.

Судом встановлено, що відповідачем в період після винесення судового рішення повністю погашена заборгованість у сумі основного боргу в розмірі 672404,00грн., стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 31.10.2018р. по справі №905/1323/18, що підтверджується, доданими до матеріалів позовної заяви платіжними дорученнями №176 від 08.02.2019р., №194 від 14.02.2019р.

Враховуючи, що погашення заборгованості відповідачем було здійснено несвоєчасно та частинами, позивач нараховує інфляційні витрати у розмірі 46933,80 грн., 3% річних у розмірі 12825,57 грн. та пеню у розмірі 97306,56 грн.

У постанові Верховного Суду України від 26.04.17р. у справі №918/329/16, прийнятій у зв`язку з неоднаковим застосуванням судами ст.625 Цивільного кодексу України, викладено правову позицію щодо правової природи нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. У вказаній постанові зазначено, що правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.18р. у справі №906/1283/16.

Судами встановлено, що інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 ЦК України, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Судом встановлено, що в межах справи №905/1323/18 позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних загалом за період з 31.05.2018р. по 27.06.2018р. та пені загалом за період з 31.05.2018р. по 27.06.2018р.

Згідно наданого позивачем в межах даної справи розрахунку 3% річних в сумі 12825,57 грн. нараховані загалом за період з 28.06.2018р. по 13.02.2019р., пеня в сумі 97306,56 грн. нарахована загалом за період з 28.06.2018р. по 22.11.2018р. та інфляційні витрати в сумі 46933,80 грн. нараховані на суму боргу 672404,00 грн. за період з вересня 2018р. по січень 2019р.

Судом перевірено розрахунок 3% річних і пені та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в сумі 12825,57 грн., пені – в сумі 97306,56 грн.

Провівши перерахунок інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір таких нарахувань складає 46954,35 грн., тоді як позивачем заявлено 46933,80 грн.

Враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 46933,80 грн.

Перевірка розрахунку 3% річних, інфляційних витрат та пені здійснена судом за допомогою програми «Ліга Закон».

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРІГО ТРЕЙД”, м.Київ до Приватного акціонерного товариства “Діанівська птахофабрика”, с.Діанівка, Волноваський район, Донецька область про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 157065,93 грн., задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Діанівська птахофабрика» (вул. Миру, 1А, с.Діанівка, Волноваський район, Донецька область, 85783; код ЄДРПОУ 30492941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІГО ТРЕЙД» (вул.Миколи Грінченка, буд.4, офіс 101-08, м.Київ, 03038; код ЄДРПОУ 40047479) інфляційні витрати у розмірі 46933,80 грн., 3% річних у розмірі 12825,57 грн., пеню у розмірі 97306,56 грн., судовий збір в розмірі 2355,99 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

Рішення складено та підписано 11.06.2019р.

Суддя М.О. Лейба