Рішення № 8233508, 22.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.02.10 р.                     Справа № 18/347                               

за позовом: Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лідієвське”м. Донецьк

про стягнення 171371,74 грн.

Суддя господарського суду Донецької області О.В.Овсяннікова

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за

участю представників сторін:

від позивача: Козаренко Н.Ю. – дов.

від відповідача: Березка Р.М. – дов.

Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” звернулось з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лідієвське” 160066,34 грн. боргу та 11305,40 грн. збитків, а всього 171371,74 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що зобов’язання за договором ним були виконані, але в порушення умов договору відповідач за надані послуги розрахувався частково, тому за ним налічується борг у сумі 160066,34 грн. Крім того позивачем понесені збитки у сумі 11305,40 грн., які складаються із сум сплачених залізниці штрафів за невиконання відповідачем плану перевезень.

Відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що умови укладеного договору не відповідають чинному законодавству, оскільки позивач використовує складський майданчик, який йому не належить. Крім того частина вугілля була завезена автотранспортом, тому позивачем завищений розмір наданих послуг.

Заявою від 22.02.2010 р. позивач зменшив розмір позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача 160066,34 грн. боргу та 11230,40 грн. збитків, а всього 171296,74 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тому суд приймає заяву і справа розглядається з урахуванням змінених вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

21.12.2007 р. сторонами був укладений договір № 788, згідно з яким Виконавець (позивач) зобов’язався надати для Замовника (відповідача) послуги щодо користування відкритими складськими площами ОП “Шахта Лідієвка” при завантаженні – розвантаженні вугілля, по сприянню в організації вантажо – розвантажувальних робіт на умовах передбачених договором, а Замовник зобов’язався прийняти та оплатити ці послуги.

Крім того, договором також передбачено надання послуг по використанню коду вантажовідправника ДП “ДВЕК” ОП “Шахта Лідієвка” та коду платника залізничного тарифу підприємства для постачання вантажів Замовника.

У період з березня по вересень 2008 р. позивачем було надано послуг з користування складськими площами на суму 236153,40 грн. та з використанням коду вантажовідправника на суму 158864,94 грн., а всього за договором на суму 395018,34 грн.

Факт надання послуг підтверджується актами прийому – передачі робіт, підписаними сторонами.

Надані послуги були відповідачем оплачені частково, у сумі 234952,00 грн.

Таким чином, сума недоплати становить 160066,34 грн., що є боргом відповідача.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

20.11.2008 р. позивачем були надіслані відповідачу рахунки на оплату, що підтверджується квитанцією пошти про прийняття рекомендованого листа № 1060.

Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказів оплати рахунків відповідачем не подано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, у період з липня по жовтень 2008 р. позивачем було сплачено залізниці 11230,40 грн. штрафних санкцій за невиконання Державним підприємством “Донецька вугільна енергетична компанія” (Товариством з обмеженою відповідальністю “Лідієвське”) плану перевезень за червень – 967,00 грн. (рахунок № 1 від 03.07.2008 р.), за серпень – 5358,00 грн. (рахунок № 3 від 12.09.2008 р.), за вересень – 4905,40 грн. (рахунок № 6 від 14.10.2008 р.), а всього 11230,40 грн.

Таким чином, у зв’язку зі сплатою штрафів, нарахованих залізницею на відповідача, позивачу спричинені збитки у сумі 11230,40 грн.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторони виконували умови договору про що свідчать акти прийому – передачі робіт (надання послуг) в яких зазначена вартість робіт і які підписані представниками обох сторін без заперечень і зауважень.

Беручи до уваги викладене суд вважає, що позовні вимоги доведені, документально обґрунтовані і відповідачем не спростовані, а тому вони підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82, 84–85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст. 526, п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лідієвське” м. Донецьк про стягнення 171296,74 грн. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лідієвське” м. Донецьк (83117, м. Донецьк, вул. Ляшенко, 1-А, п/р 26005301000408 в Донецькій філії АКБ Форум, МФО 394631, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34583052) на користь Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 63, р/р 26003000527001 у Філії Донецька Дирекція АТ “Індекс – банк”, МФО 335850, код ЄДРПОУ 33161769, ІПН 331617605090, св–во № 40378750) 160066,34 грн. боргу, 11230,40 грн. збитків, 1712,97 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Рішення оголошено 22.02.2010 р. і набирає законної сили через десять днів.

Суддя