Рішення № 82334513, 04.06.2019, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1967/19

Справа №754/9525/18

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Таран Н.Г.,

секретаря судового засідання: Ковтуненка В.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Лелюх В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», про визнання незаконними дій щодо нарахування плати за послугу з централізованого опалення і зобов`язання зробити її перерахунок,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Київенерго», про визнання незаконними дій щодо нарахування плати за послугу з централізованого опалення і зобов`язання зробити її перерахунок, мотивуючи свої вимоги тим, що він є споживачем житлово-комунальної послуги з централізованого опалення. Оплата за централізоване опалення, послугу з якого надавав виконавець, проводилася за показниками засобу обліку, встановленого на вводі в багатоповерховий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та становила в січні 2018 року 1355,83 грн. за 1 Гкал. Проте, починаючи з лютого 2018 року по квітень 2018 року, з невідомих причин позивачу почали надходити рахунки на оплату послуги з централізованого опалення з розрахунку за 1 кв. метр опалювальної площі квартири. Такі дії він вважає незаконними. У зв`язку з вищевикладеним просить суд зобов`язати відповідача зробити перерахунок плати за послугу з централізованого опалення за лютий 2018 року, березень 2018 року.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14.08.2018 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 21.11.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

15.02.2019 року до суду надійшов відзив представника Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», де представник відповідача зазначає, що систему централізованого опалення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, обладнано засобом обліку теплової енергії заводський номер НОМЕР_1, який одночасно обліковує два будинки: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 діапазон розповсюдження - всі квартири будинку; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , діапазон розповсюдження всі квартири будинку. Нарахування плати за отримані послуги з ЦО мешканцям будинку проводились відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Правила), а саме згідно з показаннями будинкового засобу обліку, тобто за фактично спожиту теплову енергію пропорційно опалювальній площі квартири. У жовтні 2016 року у ході обстеження засобу обліку теплової енергії (заводський номер - НОМЕР_1) встановлено, що засіб обліку знаходиться на ремонті, про що складено відповідний акт. За період з жовтня 2016 року по березень 2017 року нарахування плати за отримані луги з централізованого опалення мешканцям будинку проводились відповідно до п. 15 Правил, а саме згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період. Зважаючи на непрацездатність будинкового засобу обліку (заводський номер НОМЕР_1 ), нарахування за послуги з ЦО мешканцям квартир вищезгаданого житлового будинку, за період жовтень 2017 - січень 2018 р.р. проводились відповідно до середнього споживання за минулий опалювальний сезон 2016/2017 р.р. згідно умов ч.3 ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Однак, враховуючи те, що показання будинкового засобу обліку теплової енергії відсутні і опалювальний період 2016/2017 р.р., а також значну різницю температур зовнішнього повітря опалювальних періодах 2016/2017 р.р. та 2017/2018 р.р., неможливо використовувати спосіб розрахунку, що об`єктивно не відображає реального обсягу спожитого житловим будинком нової енергії. У зв`язку із відсутністю у будинку працездатного засобу обліку теплової енергії в опалювальний період 2016/2017 р.р., починаючи з лютого 2018 року нарахування за послуги з ЦО здійснюються відповідно до п. 21 Правил, а саме - плата за надані послуги з ЦО справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з розрахунку за 1 кв. метр опалюваної площі квартири та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.Вказував на те, що в квитанціях за період з січня по березень 2017 року чітко зазначені показання будинкового лічильника, за якими було спожито мешканцями у січні - 178,41 Гкал , у лютому - 171,65 Гкал, у березні - 190,51 Гкал. Отже, нарахування здійснювалося не згідно середньомісячних показань, як стверджує відповідач, а відповідно до показань будинкового лічильника.

Представник відповідача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - адвокат Лелюх В.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову та додатково підтримала направлений до суду відзив на позовну заяву.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття «охоронюваний законом інтерес» що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України та статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Судом встановлено, що позивач є споживачем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення.

Також при розгляді справи, встановлено, що 24.04.2018 року Київською міською радою прийнято рішення № 517/4581 про завершення укладеної з ПАТ «Київенерго» Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року. Майно комунальної власності територіальної громади м. Києва, повернене з володіння та користування ПАТ «Київенерго» після припинення вищезазначеної Угоди, 30.04.2018 року закріплено на правах господарського відання за комунальним підприємством «Київтеплоенерго» виконавчого органу Київської міської державної адміністрації. З 01.05.2018 року ПАТ «Київенерго» припинило діяльність у сфері теплопостачання, про що було повідомлено на офіційному сайті ПАТ «Київенерго» та у газеті «Хрещатик» від 04.05.2018 року № 48(5099) про припинення дії пропозиції (публічної оферти) мешканцям житлових будинків м. Києва відносно укладення Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 з наступними змінами та доповненнями не регламентують порядок розрахунку оплати за опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках, обладнаних загальнобудинковими приладами обліку теплової енергії, певна кількість споживачів в яких обладнало квартири приладами обліку витрат теплової енергії на опалення.

Пунктом 12 Правил зазначено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі квартири.

Пунктом 15 Правил зазначено, що засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку:

з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці;

з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.

У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

Пунктом 21 Правил зазначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання:

з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства;

з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Представник відповідача вказував на те, що у зв`язку із відсутністю у будинку працездатного засобу обліку теплової енергії в опалювальний період 2016/2017 р.р., починаючи з лютого 2018 року нарахування за послуги з ЦО здійснюються відповідно до п. 21 Правил, а саме - плата за надані послуги з ЦО справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з розрахунку за 1 кв. метр опалюваної площі квартири та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

На підтвердження вказаних доводів представник відповідача надав копію акту № НОМЕР_2 від 24.10.2016 року про перевірку стану вузла обліку теплової енергії Балансоутримувача, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_1 було проведено обстеження вузла обліку теплової енергії, який встановлено на системі ЦО. Лічильник НОМЕР_1 - в ремонті, копію акту №053 від 01.08.2017 року про перевірку стану вузла обліку теплової енергії Балансоутримувача, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_1 лічильник НОМЕР_1 знято в ремонт підрядною організацією КП «Дирекція». Лічильник відсутній. Крім того, відповідно до копії акту №1744 від 05.12.2018 року про перевірку стану вузла обліку теплової енергії Споживача, за адресою: АДРЕСА_1 з лютого 2018 року по квітень 2018 року лічильник НОМЕР_1 перебував в ремонті.

Однак, посилання представника відповідача про неможливість застосування середньомісячних показників засобів обліку за попередній опалювальний період (лютий, березень 2017 року), оскільки в той час був відсутній лічильник не підтверджені жодними належними доказами (акти про обстеження в конкретний день).

Крім того, відповідачем було порушено вимоги ч.3 ст.9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», в якій зазначено: «У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання: теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду».

Не можуть вважатися доказами і надані відповідачем копії актів обстеження від 24.10.2016 року за №13983 та від 01.08.2017 року за № 053, які свідчать про несправність і відсутність засобу обліку, оскільки складені вони були лише представником відповідача одноосібно, без присутності споживача. І крім того, знаючи про несправність лічильника, відповідач ( Виконавець ) відповідно до п.7 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 року №474 «Про порядок подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт» повинен був: «Не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки або протягом трьох робочих днів з дня отримання відомостей про необхідність його ремонту інформувати про це споживача шляхом надсилання повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем».

Відповідачем було порушено також п.9, п.11, п.16 даної Постанови. В п.11 Постанови зазначено про те, що на час проведення періодичної повірки або ремонту засобу вимірювальної техніки виконавець встановлює тимчасовий засіб вимірювальної техніки. Оскільки в Акті від 01.08.2017 року № 053 зазначено, що лічильник відсутній, тоді відповідно до п.9 даної Постанови виконавець в обов`язковому порядку повинен був провести демонтаж засобу вимірювальної техніки виключно у присутності споживача та оформити акт за формою згідно з додатком 2 до Постанови №474.

Порушив виконавець також п.3 ст.6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», в якому зазначено про те що у разі виходу з ладу вузла обліку він підлягає заміні на справний та прийняттю на абонентський облік протягом п`яти робочих днів з дня виявлення факту виходу з ладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на те, що розрахунки по сплаті за централізоване опалення здійснені невірно, необхідно визнати неправомірними дії ПАТ «Київенерго» щодо нарахування плати за послугу з централізованого опалення ОСОБА_1 в період лютий 2018 року - березень 2018 року з розрахунку за 1 кв.м. опалюваної площі.

Крім того, необхідно зобов`язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» провести перерахунок плати за послугу з централізованого опалення ОСОБА_1 в період лютий 2018 року - березень 2018 року з розрахунку відповідно до середнього споживання за минулий опалювальний сезон, оскільки з 01.05.2018 року ПАТ «Київернерго» припинило свою діяльність у сфері теплопостачання та саме за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» закріплено на правах господарського відання майно комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути в рівних частках з кожного Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судові витрати по справі - судовий збір в сумі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 258-260, 263-265, 355 ЦПК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», про визнання незаконними дій щодо нарахування плати за послугу з централізованого опалення і зобов`язання зробити її перерахунок - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства «Київенерго» щодо нарахування плати за послугу з централізованого опалення ОСОБА_1 в період лютий 2018 року - березень 2018 року з розрахунку за 1 кв.м. опалюваної площі.

Зобов`язати Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» провести перерахунок плати за послугу з централізованого опалення ОСОБА_1 в період лютий 2018 року - березень 2018 року з розрахунку відповідно до середнього споживання за минулий опалювальний сезон.

Стягнути в рівних частках з кожного Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судові витрати по справі - судовий збір в сумі 704,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 10.06.2019 року.

Суддя: Н.Г. Таран