Рішення № 82333642, 17.05.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4811/18

Провадження № 2/369/1548/19

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Середенко Б.С.,

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Павленко А.Л .

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Шевчук Зоя Миколаївна про визнання недійсним договору іпотеки, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 13 грудня 2016 року вона уклала Договір іпотеки з ОСОБА_3 , за яким, як майновий поручитель ОСОБА_5 , передала в іпотеку майно - земельні ділянки з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області: площею 3,0302 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 ; площею 2,9908га кадастровий номер НОМЕР_2 ; площею 2,7212га кадастровий номер НОМЕР_3 . У цьому ж Договорі, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. було зроблено запис про накладення заборони відчуження належної позивачу земельної ділянки.

Вказала, що нещодавно дізналася про те, що вказані вище земельні ділянки пропонуються до купівлі через оголошення, при цьому позивач не була проінформована щодо невиконання основного зобов`язання боржника ОСОБА_5 перед Іпотекодержателем.

Вважає, що дані договори іпотеки є недійсними на підставах, встановлених законом. Так, згідно ст.ст. 18, 19, 22 Земельного Кодексу України, спірна земельна ділянка, яка відноситься до складу земель сільськогосподарського призначення, не могла бути об`єктом цього договору іпотеки. Крім того, згідно ч. 4 ст. 133 ЗК України, заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки. У відповідності до положень Закону України «Про іпотеку» та Цивільного кодексу України, законодавцем визначено три способи захисту та задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду, та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Зазначила, що п.21 розділу «Звернення стягнення і реалізація предмета іпотеки» даного Договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках передбачених п.п.16.8.1, 16.8.2 цього Договору відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя що міститься в цьому договорі. Однак пунктів 16.8.1, 16.8.2 не існує в укладеному нею Договорі іпотеки. Тобто, при підписанні договору сторони не дійшли згоди щодо підстав з яких саме можливе звернення стягнення.

Також, в порушення вимог ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», їй не було надіслано письмової вимоги, про виконання порушеного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Тому вважає, у відповідності ч.2 ст.222, ч.2 ст. 223, ч.1 ст.225 ЦК України, є всі підстави для визнання Договору іпотеки недійсним, зі скасуванням заборони на відчуження на земельну ділянку.

Просила суд визнати недійсним договір Іпотеки від 13 грудня 2016 року, укладений між нею, ОСОБА_4 , та відповідачем, ОСОБА_3 ; скасувати заборону на відчуження земельних ділянок з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться на території Забірської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області: площею 3,0302 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 ; площею 2,9908га кадастровий номер НОМЕР_2 ; площею 2,7212га кадастровий номер НОМЕР_3 .

09 листопада 2018 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 , поданого адвокатом Павленко А.Л. (а.с. 140-143). Вказала, що 13 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір позики. За даним договором ОСОБА_5 отримав позику в розмірі 402 800 дол. США на строк до 13 червня 2017 року. Але умови договору не були виконані та існує заборгованість за договором позики. Тому кредитор має право задоволити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки, спірних земельних ділянок, про що позивача було повідомлено шляхом направлення відповідних претензій. Вказала, що поданий позов це є спроба позивача уникнути відповідальності за договором іпотеки. Вважає, що на дані земельні ділянки мораторій не поширюється, оскільки земельні ділянки позивачем були придбані на підставі договорів купівлі-продажу ще в 2006 році, а не виділені в натурі. Тому посилання на п.4 ст.133 ЗК України вважає формальною підставою для визнання правочину недійсним. Щодо відсутності певних пунктів у договорі, то це лише технічна помилка, яка не впливає на погоджені сторонами істотні умови договору. Також просила врахувати рішення ЄСПЛ у справі «Зеленчук та Цицюра проти України», у якій суд встановив порушення ст.1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини. Просила відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник Павленко А.Л . проти позову заперечували. Просили відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання ОСОБА_5 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, рекомендованими листами, заяви про розгляд справи за їхньої відсутності та відзиву, письмових пояснень на позов до суду не надходило.

У судове засідання приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, пояснень та заперечень щодо позову не подала, направила клопотання розглядати справу у її відсутності та прийняти рішення згідно чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що 13 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено Договір позики.

За даним договором ОСОБА_3 надала позичальнику ОСОБА_5 позику в сумі 402 800 доларів США, що в еквіваленті грошового зобов`язання становить 10 424 464 гривень за офіційним курсом НБУ на день укладення договору, без сплати відсотків, у строк на шість календарних місяців, тобто до 13 червня 2017 року, і підлягають поверненню не пізніше вказаного строку.

У якості забезпечення виконання зобов`язання за вказаним Договором позики, 13 грудня 2016 року між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що діяла від імені позивача ОСОБА_4 , яка є майновим поручителем ОСОБА_5 , було укладено Договір іпотеки. Договір підписаний сторонами, посвідчений 13 грудня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим № 2092, яким також накладено заборона відчуження зазначеного в договорі майна за реєстровим №2093-2095. Зареєстрована заборона відчуження об`єкта нерухомого майна, також підтверджується інформаційною довідкою № 111213586 від 21 січня 2018 року.

Відповідно до п.6,10 Договору іпотеки в іпотеку передано нерухоме майно: земельну ділянку площею 3,0302 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинький район, Забірська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, що належить ОСОБА_4 ;

земельну ділянку площею 2,9908 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинький район, Забірська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель- землі сільськогосподарського призначення, що належить ОСОБА_4 ;

земельну ділянку площею 2,7212 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинький район, Забірська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, що належить ОСОБА_4 ..

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст.133 ч.4 ЗК України, заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки. Між суб`єктами права - фізичними особами( жоден з яких не є банківською установою) було укладено договір позики і в рамках останнього, в якості забезпечення зобов`язань, укладено договір іпотеки на земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст.15 Закону України «Про іпотеку», іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України, є чинними при їх іпотеці. Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення при зверненні стягнення на предмет іпотеки здійснюється на прилюдних торгах. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути особи, визначені Земельним кодексом України.

Частиною 4 ст. 133 ЗК України визначено, що заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки.

У свою чергу в пункті 15 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України зазначено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2018 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим Законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Предмет іпотеки - є істотною умовою договору іпотеки, а отже, невідповідність предмету іпотеки вимогам чинного законодавства є підставою для визнання недійсним укладеного сторонами Договору іпотеки від 13 грудня 2016 року у зв`язку з недотриманням вимог ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України. У відзиві на позовну заяву, відповідач стверджував, що земельна ділянка набута ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, тому може бути передана в іпотеку. Разом з тим, відповідачем не враховано, що заставодержателем таких земель можуть бути лише банки, а не фізичні особи.

Крім того, відповідач стверджував, що ОСОБА_7 знала про існуючий борг за договором позики, що свідчить розписка на вимозі. Але на повідомлення-претензії, адресованої ОСОБА_4 від ОСОБА_3 від руки зазначено: «Получил 13.06.2017 ОСОБА_8 ». При цьому матеріали справи не містять даних про особу ОСОБА_8 , та наявність у даної особи повноважень отримувати будь-які документи від імені ОСОБА_4 .

Зважаючи на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними, законним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, зокрема, гарантованих їй ст.41 Конституції України та ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору в сумі 1409,60 грн., підлягають стягненню на його користь з відповідача ОСОБА_3

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 13, 247, 258, 263, 267, 273, 355, 430 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Шевчук Зоя Миколаївна про визнання недійсним договору іпотеки, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволити.

Визнати недійсним Договір іпотеки від 13 грудня 2016 року, реєстровий №2092, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Зоєю Миколаївною.

Скасувати заборону на відчуження на земельну ділянку площею 3,0302 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинький район, Забірська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, що належить ОСОБА_7 , та яка була накладена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Зоєю Миколаївною та зареєстрована в реєстрі за №2093-2095 від 13 грудня 2016 року.

Скасувати заборону на відчуження на земельну ділянку площею 2,9908 га, що знаходиться за адресою: Київська область , Києво-Святошинький район, Забірська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, що належить ОСОБА_7 , та яка була накладена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Зоєю Миколаївною та зареєстрована в реєстрі за №2093-2095 від 13 грудня 2016 року.

Скасувати заборону на відчуження на земельну ділянку площею 2,7212 га, що знаходиться за адресою: Київська область , Києво-Святошинький район, Забірська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, що належить ОСОБА_7 , та яка була накладена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Зоєю Миколаївною та зареєстрована в реєстрі за №2093-2095 від 13 грудня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев`ять грн. 60 коп.).

Інформація про позивача: ОСОБА_4 , ідентифікаіцнйий номер НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_3 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 27 травня 2019 року.

Суддя Н.С. Пінкевич