Рішення № 82332406, 06.06.2019, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/702/19

Провадження № 2/500/1624/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Петрової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила та яким просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . А також, просила визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що не можливо визначити частки померлих у спадковій квартирі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що позивача його дружина. На прикінці 90 - х років ОСОБА_2 виїхала проживати до м. Києва. За спадкодавцем потрібен був стороній догляд, оскільки остання перебувала в похилому віці і тому позивач ОСОБА_1 стала проживати разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 . Підтвердив факт постійного проживання однією родиною ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що позивач ОСОБА_1 проживала разом із бабусею ОСОБА_3 однією родиною. Підтвердила факт постійного проживання однією родиною ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно необхідно задовольнити виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.05.2019 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 належала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 27.01.1993 року за № НОМЕР_7, видане Ізмаїльським міжміським бюро технічної інвентаризації, зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі за № 62а - 51 від 05.02.1993 року, що також підтверджено довідкою наданою комунальним підприємством «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 15.03.2019 року за № 418.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 30.12.2005 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті ОСОБА_6 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до заповіту від 28.08.2000 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 4-86, ОСОБА_6 все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, на що на день смерті він матиме право за законом заповів ОСОБА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Так, ОСОБА_2 будучи спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_6 відмовилась від прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_6 згідно ст. 1261 ЦК України є:

- дружина ОСОБА_3 , що підтверджено посвідкою про шлюб за № 14 , виданого відділом актів громадянського стану народного комісаріату внутрішніх справ УРСР;

- донька ОСОБА_2 , що підтверджено посвідкою про народження за № НОМЕР_3 , виданого відділом актів громадянського стану народного комісаріату внутрішніх справ УРСР та свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_8 від 04.08.1961 року, виданого Болградським районним бюро РАЦСу, згідно якого ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».

Як вже було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини, яка залишилась після смерті батька ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В свою чергу ОСОБА_3 на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_6 , що підтверджено записом в будинковій книзі на спадкову квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 28.10.2017 року, виданого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 , згідно ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина на спадкове майно, до якої входить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яку вона фактично прийняла після смерті чоловіка ОСОБА_6 , але юридично не встигла оформити своїх спадкових прав.

Відповідно до заповіту від 19.09.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гончаровою О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 2560, 2561, ОСОБА_3 все своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

В свою чергу, ОСОБА_2 будучи спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_3 відмовилась від прийняття спадщини.

У зв`язку із чим, згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України спадкоємство здійснюється за законом.

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_2 , що підтверджено посвідкою про народження за № НОМЕР_3 , виданого відділом актів громадянського стану народного комісаріату внутрішніх справ УРСР та свідоцтвом про шлюб № НОМЕР_8 від 04.08.1961 року, виданого Болградським районним бюро РАЦСу, згідно якого ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».

Як вже було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 відмовилась від прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкоємців другої та третьої черги після смерті ОСОБА_3 немає.

Згідно ст. 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`ять років до часу відкриття спадщини.

Спадкоємицею за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_3 є позивач по справі та онука спадкодавця ОСОБА_1 , оскільки проживала разом із спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

Факт постійного проживання однією родиною ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 був встановлений поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , допитаними в судовому засіданні, а тому позивач ОСОБА_1 вважається такою, що фактично прийняла спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно врахувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема вітчим мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину, як члена сім`ї, тощо.

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Отже для встановлення факту проживання однією сім`єю враховується наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню. При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно врахувати ознаки, визначенні у понятті домогосподарство закріплені у ст.1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19.10.2000 року. Отже, домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати у родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь - яких з цих стосунків або бути і в тих, і в інших стосунках.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи викладене, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину такими, що підлягають захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 21.08.1997 року, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 ) до ОСОБА_2 (мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ) про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання однією родиною ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2019 року.

Суддя: О.О.Бурнусус