Рішення № 8232991, 26.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.10 р.                     Справа № 15/330                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-комерційна фірма “Інсайдер” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 35537489)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Тельманівський кар’єр” смт. Тельманове (код ЄДРПОУ 04628681)

про стягнення боргу в сумі 222354,18 грн., пені в сумі 18884,87 грн., 3% річних у розмірі 2704,80 грн., інфляції в сумі 3796,03 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Коржевський А.Р. за довіреністю б/н від 19.11.2009 р.

від відповідача: Чероватенко В.І. за довіреністю б/н від 01.08.2009 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 25.02.2010 р. до 26.02.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-комерційна фірма “Інсайдер” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Тельманівський кар’єр” смт. Тельманове про стягнення боргу в сумі 222354,18 грн., пені в сумі 18884,87 грн., 3% річних у розмірі 2704,80 грн., інфляції в сумі 3796,03 грн.

Ухвалою суду від 04.12.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/330, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 19.01.2010 року строк вирішення спору продовжений до 01.03.2010 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2009 р. сторони уклали договір поставки нафтопродуктів № 22, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити у погоджені строки, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, визначених договором. Асортимент, кількість та ціна товару вказується у видаткових накладних.

Згідно п. 3.3 договору щомісячно сторони підписують акт звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до п. 3.4 договору взаєморозрахунки сторін за актом звірки повинні бути здійснені сторонами не пізніш 3 банківських днів з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2009 р., а в частині взаєморозрахунків – до їх повного завершення. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.

Спірний договір підписаний з боку позивача директором Надєіним О.В., з боку відповідача – головою правління Бондаренко Ю.В. Підписи уповноважених осіб сторін скріплені печатками. Завірена копія договору додана до позову, оригінал був оглянутий в судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 17.12.2009 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 22 від 10.02.2009 р. за період з 20.05.2009 р. по 21.05.2009 р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 280451,46 грн. за видатковими накладними: № 280 від 20.05.2009 р. на суму 119964,18 грн., № 292 від 21.05.2009 р. на суму 160487,28 грн. Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 280451,46 грн. підтверджується підписами уповноваженої особи – Фірсова О.В., який фактично отримав товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитками печатки, а також довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯПС № 813461 від 20.05.2009 р., податковими накладними: № 280 від 20.05.2009 р., № 292 від 21.05.2009 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи, оригінали були оглянуті в судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 17.12.2009 р.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 22 від 10.02.2009 р. суд робить виходячи з того, що у видаткових та податкових накладних підставою поставки вказаний саме договір № 22 від 10.02.2009 р.

В позовній заяві позивач вказував, що відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 58097,28 грн. Таким чином, за розрахунком позивача, станом на 23.11.2009 р. заборгованість склала 222354,18 грн. (280451,46 грн. – 58097,28 грн. = 222354,18 грн.). В підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати позивач надав до суду платіжні доручення, які в оригіналах містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 22 від 10.02.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В договорі № 22 від 10.02.2009 р. сторони передбачили, що розрахунок здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками акту звірки взаємних розрахунків.

В матеріалах справи міститься завірена копія акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2009 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем на момент проведення звірки складала 247354,18 грн. В даний акт звірки входять спірні видаткові накладні № 280 від 20.05.2009 р. на суму 119964,18 грн., № 292 від 21.05.2009 р. на суму 160487,28 грн. Акт з боку позивача підписаний директором Надєіним О.В., з боку відповідача – Сагировою О.С.

Згідно ст. 92 ч. 3 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Підписи представників позивача та відповідача на акті звірки взаємних розрахунків скріплені печатками позивача та відповідача як юридичних осіб. Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об’єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об’єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об’єднань зобов’язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, ані позивач, ані відповідач до суду не надали.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що акт звірки взаємних розрахунків був підписаний уповноваженими представниками сторін на виконання умов спірного договору № 22 від 10.02.2009 р.

Виходячи з того, що акт звірки був підписаний сторонами 23.06.2009 р., строк оплати для відповідача за товар, отриманий за спірними накладними, наступив у період з 24.06.2009 р. по 26.06.2009 р. включно, а вже з 27.06.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання за цими партіями товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 25.11.2009 р. частково оплатив спірний товар на суму 5000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2350 від 25.11.2009 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи. Розрахунок суми основного боргу позивач здійснював станом на 23.11.2009 р.; позовна заява датована 24.11.2009 р., тобто при розрахунку основного боргу на суму 222354,18 грн. позивач не врахував часткову оплату в розмірі 5000,00 грн. від 25.11.2009 р. Фактично позовна заява була подана до суду 30.11.2009 р., про що свідчить відбиток штампу канцелярії господарського суду Донецької області із зазначенням вхідного номеру та дати. Таким чином, станом на день звернення позивача до суду, тобто 30.11.2009 р., сума основного боргу складала 217354,18 грн. (222354,18 грн. – 5000,00 грн. = 217354,18 грн.). За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу на суму 5000,00 грн. є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

У період після звернення позивача до суду та за час судового розгляду справи відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 50000,00 грн. Факт здійснення відповідачем вказаних оплат підтверджується платіжними дорученнями № 2401 від 01.12.2009 р. на суму 10000,00 грн., № 27 від 19.01.2010 р. на суму 10000,00 грн., банківською випискою від 25.02.2010 р. на суму 30000,00 грн. Оригінали платіжних доручень з відміткою банку про проведення платежу та завірена копія банківської виписки містяться в матеріалах справи.

За вищевказаних обставин провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 50000,00 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору згідно ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України (оплачено після подачі позову до суду).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар у встановлений строк, поставлений згідно договору № 22 від 10.02.2009 р. в сумі 167354,18 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в цій частині підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись п. 4.2 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 18884,87 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати (неоплати), а також порушення п. 3.4 договору покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення від вартості неоплаченого товару.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляцію в сумі 3796,03 грн. та 3% річних у розмірі 2704,80 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми пені, інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 18884,87 грн., інфляції в сумі 3796,03 грн. та 3% річних у розмірі 2704,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог та припинення провадження у справі – на відповідача (спір виник з його вини), в частині відмови в задоволенні позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 80 ч. 1 п. 1–1; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Тельманівський кар’єр” (юридична адреса: 87100, Донецька область, смт. Тельманове, вул. Леніна, 117; код ЄДРПОУ 04628681; рахунок 26003092986 в ДНФ АБ „Експрес–банк” м. Донецьк, МФО 335838) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Промислово-комерційна фірма “Інсайдер” (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, пр. Панфілова, буд. 6, кв. 17; код ЄДРПОУ 35537489; рахунок 2600601019214 в Донецькій філії ВАТ „Кредобаннк” м. Донецьк, МФО 335753) суму 192739,88 грн. (а саме: основний борг на суму 167354,18 грн., пеню в розмірі 18884,87 грн., інфляцію в сумі 3796,03 грн., 3% річних в сумі 2704,80 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 2427,40 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231,24 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 5000,00 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 50000,00 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

У судовому засіданні 26.02.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя