Рішення № 82326824, 17.01.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/598/17

провадження № 2/753/834/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.,

секретарі судового засідання - Расулова А.А., Кримчук Я.Р.,

учасники справи:

позивач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві,

представник позивача - Фартушний С.І.,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник відповідачів - ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У січні 2017 р. Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі по тексту - ГУ ДСНС України у м. Києві, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі) про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням НОМЕР_1 в гуртожитку, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований такими обставинами.

На балансі ГУ ДСНС України у м. Києвіперебуває гуртожиток сімейного типу, який розташований в комплексі державної пожежно-рятувальної частини 40 СПДЧ (зараз - 24 державна пожежно-рятувальна частина- далі 24 ДПРЧ) Дарницького районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві за адресою: АДРЕСА_1. У 2008 р. житловою комісією ГУ МНС України у м. Києві було ухвалене рішення про надання ОСОБА_1 на сім`ю з трьох осіб двокімнатного жилого приміщення НОМЕР_1 у вищевказаному гуртожитку та видано ордер. На даний час у вищевказаному приміщенні зареєстровані дві особи - ОСОБА_1 та його дочка ОСОБА_2 . Проте фактично відповідачі у гуртожитку не проживають, а здають спірне житлове приміщення у найм стороннім особам. ОСОБА_1 на сьогоднішній день не є працівником позивача, у контрольних списках працівників ГУ ДСНС України у м. Києві, які потребують поліпшення житлових умов, він не значиться. Його дочка у трудових відносинах з позивачем ніколи не перебувала, і її право на користування цим приміщенням є похідним від права наймача. Відповідачі порушили не лише порядок користування житловим приміщенням, але і створюють перешкоди щодо використання його за призначенням, чим порушують права позивача і шкодять інтересам суспільства.

Відповідачі позов не визнали та обґрунтували свої заперечення такими обставинами.

З жовтня 1986 р. ОСОБА_1 працював у пожежній охороні, а з 16.02.1994 він з сім`єю у складі двох осіб був зарахований на квартирний облік. У 2008 р. житловою комісією ГУ МНС України у м. Києві було прийняте рішення про надання ОСОБА_1 на сім`ю з трьох осіб двокімнатного житлового приміщення НОМЕР_1 у гуртожитку сімейного типу при 40-СПДЧ (зараз - 24 - ДПРЧ) Дарницького району та видано ордер. З 2010 р. ОСОБА_1 являється ветераном служби цивільного захисту та у зв`язку з цим має право на встановлені законодавством пільги. З 2014 р. ОСОБА_1 є пенсіонером МНС України за вислугою років. З квітня 2008 р. ОСОБА_1 , його дочка ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_4 проживають в кімнаті НОМЕР_1 розміром на 3 ліжкомісця у вищевказаному гуртожитку, іншого нерухомого майна у відповідачів немає. Відповідачі зареєстровані за вищевказаною адресою, вчасно і в повному обсязі сплачують житлово-комунальні та інші послуги, отримують за цією адресою кореспонденцію, ніколи не використовували спірне приміщення під найм, будь-які інші сторонні особи у ньому ніколи не проживали та не проживають.

Твердження позивача про не проживання відповідачів у гуртожитку не відповідає дійсності, а надані ним докази є сумнівними. Так, на території 24 ДПРЧ організовані охорона та пропускний режим та затверджені Інструкція по організації охорони та пропускного режиму на територію і в будівлю частини та Інструкція обов`язків постового біля фасаду частини. З огляду на вимоги цих Інструкцій та зважаючи на те, що спірне приміщення є службовим приміщенням підрозділу, про будь-яку сторонню особу, яка б прибула на територію та до будівлі гуртожитку, достеменно було б відомо начальнику підрозділу, його заступнику або іншим посадовим особам, і ці особи повинні були пройти обов`язкову реєстрацію в Журналі реєстрації відвідувачів, проте такої інформації в Журналі реєстрації відвідувачів 24 ДПРЧ немає.

Позивач у позовній заяві посилається на акти за період з 01.07.2015 по 29.12.2015, проте в матеріалах справи такі акти відсутні. Зі змісту наданих позивачем актів за інший період вбачається, що вони складені лише відносно ОСОБА_1 , але вони не доводять факт відсутності в приміщенні його дочки. Певними актами зафіксовано, що двері приміщенні ніхто не відчинив, а відтак ці акти жодним чином не доводять факт не проживання відповідачів. Більш того надані позивачем акти спростовуються нарядами на службу книги служби 24 ДПРЧ, за даними якої вбачається, що особи, які входили до складу комісій, у визначений в актах час або перебували на пожежі або взагалі були відсутні на службі.

Окрім того відповідачі не обмежені у вільному пересуванні як по території України так і за її межами, а тому їх відсутність у певні періоди в гуртожитку не є доказом їх постійного не проживання.

За міркуванням відповідачів наведені позивачем правові підстави позову теж не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 34, ч. 3 ст. 132 Житлового кодексу Української РСР ОСОБА_1 як військовослужбовця військ цивільної оборони, звільненого з військової служби у відставку, може бути виселено лише з наданням іншого жилого приміщення (т. 6 а.с. 1-28).

Заперечення проти аргументів відповідачів позивач виклав у відповіді на відзив пославшись на те, що надані ним докази, а саме: акти та рапорти про не проживання; довідка начальника Дарницького РУ ГУ НСНС України у м. Києві, відео зафіксованого факту виїзду сторонньої особи зі спірного приміщення; показники лічильника спожитої електроенергії; витяги з рахунків інших наймачів гуртожитків; пояснення свідків, доводять, що з 28.06.2016 і по теперішній час відповідачі у спірному приміщенні не проживають та значний час використовували його під найм. Згідно з наданими відповідачами доказами в період, за який складалися акти про не проживання, ОСОБА_1 перебував за кордоном впродовж 35 днів, а ОСОБА_2 - впродовж 26 днів, а за інший період докази поважності причин їх відсутності в житловому приміщенні відсутні. Надані відповідачами докази направлення за адресою їх реєстрації різних поштових та інших відправлень не є належними доказами, оскільки вони не підтверджують їх постійне проживання у спірному приміщенні. Розбіжності щодо осіб, якими складались акти про не проживання, пояснюються тим, що певні члени комісії приймали участь в обстеженні житлового приміщення перед заступанням на добове чергування о 07-30 год., а начальник 24-ДПРЧ ОСОБА_5 та його заступник ОСОБА_6 самі проживають в гуртожитку? тому і проводили обстеження квартири НОМЕР_1 .

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

?24.05.2017 позивачем подано заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - актів про не проживання відповідачів у спірному житловому приміщенні за період з 30.12.2016 по 23.05.2017 (т. 2 а.с. 145-148).

?19.06.2019 відповідачем ОСОБА_1 подано клопотання про відкладення розгляду справи (т. 3 а.с. 200).

?20.06.2017 позивачем подано заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - довідки та актів про не проживання відповідачів у спірному житловому приміщенні за період з 25.05.2017 по 19.06.2017 (т. 3 а.с. 201).

?28.08.2017 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - рапорту начальника 24 - ДПРЧ ГУ ДСНС України у м. Києві, електронного носія інформації із записом та про допит свідків (т. 4 а.с. 12, 15).

?28.08.2017 відповідачем ОСОБА_1 подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів (т. 4 а.с. 16-21).

?28.08.2017 відповідачем ОСОБА_1 подано клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні (т. 4 а.с. 82-83).

?21.09.2017 позивачем подано клопотання (заяву) про уточнення особи відповідача 2 (у зв`язку зі зміною прізвища з ОСОБА_7 на ОСОБА_8 (т. 4 а.с. 97).

?21.09.2017 позивачем подано письмові пояснення у справі з додатками (т. 4 а.с. 98-100).

?21.09.2017 представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів (т. 4 а.с. 113-116)

?23.10.2017 відповідачем ОСОБА_1 подано клопотання про відкладення розгляду справи (т. 4 а.с. 147).

?26.10.2017 позивачем подано додаткові письмові пояснення по справі, заяву про долучення письмових доказів та клопотання про виклик свідка (т. 4 а.с. 149-154, 155, 166).

?30.11.2017 позивачем подано заяви про уточнення позовних вимог та про долучення письмових доказів (т. 4 а.с. 175-177, 179).

?26.12.2017 позивачем подано клопотання про перенесення судового засідання (т. 4 а.с. 197).

?15.01.2018 позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу про залишення позову без розгляду (т. 4 а.с. 215-218).

?23.07.2018 позивачем подано заяву про долучення доказів (т. 5 а.с. 39-40).

?02.08.2018 позивачем подано заяву про повернення помилково сплаченого судового збору (т. 5 а.с. 53).

?13.08.2018 представником відповідачів подано відзив на позов з додатковими доказами (т. 6 а.с. 1-28).

?04.09.2018 позивачем подано відповідь на відзив з додатковими доказами (т. 6 а.с. 1-9).

?17.09.2018 представником відповідачів подано заперечення на відповідь на відзив (т. 6 а.с. 19-27).

?27.09.2018 позивачем подано письмові пояснення (т. 6 а.с. 35-43).

?03.10.2018 представником відповідачів подано додаткові докази та клопотання про витребування доказів судом (т. 6 а.с. 52-53).

ІІІ. Процесуальні дії суду.

?06.02.2017 відкрито провадження у справі та справа призначена до судового розгляду (т. 1 а.с. 141).

?24.05.2017 у зв`язку з неявкою відповідачів відкладено розгляд справи (т. 2 а.с. 195).

?20.06.2017 протокольною ухвалою відкладено розгляд справи (т. 4 а.с. 7-8).

?28.08.2017 протокольною ухвалою оголошено перерву в судовому засіданні (т. 4 а.с. 91-93).

?22.09.2017 допитано свідка, у виїзному засіданні проведено огляд спірного житлового приміщення та відкладено розгляд справи (т. 4 а.с. 141-143, 144).

?26.10.2017 долучено письмові докази, допитано свідків та відкладено розгляд справи (т. 4 а.с. 169-171).

?30.11.2017 прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, долучено подані позивачем письмові докази, протоколюю ухвалою позивача зобов`язано доплатити судовий збір та оголошено перерву в судовому засіданні (т. 4 а.с. 188-189).

?26.12.2017 постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду (т. 4 а.с. 204-205).

?20.02.2018 Апеляційним судом м. Києва скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, а справу направлено для продовження розгляду (т. 5 а.с. 23-27).

?27.07.2018 протокольними ухвалами вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та замінено засідання з розгляду справи по суті підготовчим засіданням, залишено без розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, відмовлено позивачу у долученні додаткових доказів, сторонам встановлено строки для подачі заяв по суті справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (т. 5 а.с. 49-51).

?03.10.2018 протокольними ухвалами відповідачам поновлено строки для подачі заяв по суті справи та подання додаткових доказів, долучено заяви по суті справи та додаткові докази, відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, заслухано вступні промови учасників справи та оголошено перерву в судовому засіданні (т. 7 а.с. 58-60).

?17.10.2018 постановлено ухвалу про повернення позивачу судового збору (т. 7 а.с. 62).

?19.10.2018 досліджено письмові докази та оголошено перерву в судовому засіданні (т. 7 а.с. 65-66).

?12.11.2018 досліджено відеодокази та оголошено перерву в судовому засіданні (т. 7 а.с. 69-70).

?17.01.2019 закінчено з`ясування обставини та перевірки їх доказами, заслухано виступи учасників справи в судових дебатах та ухвалено рішення суду (т. 7 а.с. 108-109).

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ГУ ДСНС України у м. Києві створене на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 33 від 21.01.2013 «Про утворення територіальних органів Державної служби з надзвичайних ситуацій та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», є юридичною особою публічного права і правонаступником Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - ГУ МНС в м. Києві) (т. 1 а.с. 9-10, 11).

На балансі ГУ ДСНС України у м. Києві перебуває будівля 24 державної пожежно-рятувальної частини (колишня 40 ДПРЧ), розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 14).

Вказана будівля була прийнята в експлуатацію розпорядженням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 47 від 25.01.2008 як пожежне депо загальною площею 4441,0 кв.м., в тому числі: нежитлові вбудовані приміщення площею 2627 кв.м., квартири в кількості 22 шт. загальною площею 1086 кв.м., житловою площею 598 кв.м; місця загального користування площею 728 кв.м. (т. 1 а.с. 12-13).

Частина будівлі 24 ДПРЧ, у якій розташовані квартири, використовується як гуртожиток сімейного типу.

З 15.10.1986 по 05.12.2009 відповідач ОСОБА_1 проходив службу в органах та підрозділах цивільного захисту (т. 4 а.с. 119-121).

З 16.02.1994 ОСОБА_1 у складі сім`ї з двох осіб - він та дочка ОСОБА_10 , перебуває на квартирному обліку у Дарницькій районній у м. Києві державній адміністрації в порядку першочергового забезпечення житлом (т. 4 а.с. 136, 137).

Водночас згідно з даними довідки станом на 29.12.2016 відповідачі не включені до контрольних списків працівників ГУ ДСНС України у м. Києві, які потребують забезпечення житлом (т. 1 а.с. 26).

09.04.2008 на спільному засіданні керівництва та житлової комісії ГУ МНС України в м. Києві було прийнято рішення про надання начальнику 9-СДПЧ Святошинського РУ ГУ МНС України в м. Києві капітану служби цивільного захисту Давиденку Ю.М. на сім`ю з трьох осіб двокімнатного житлового приміщення НОМЕР_1 у вищевказаному гуртожитку (т. 1 а.с. 16-21).

На підставі ордера № 97 від 17.04.2008 ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_11 та дочка ОСОБА_2 набули право користування вищевказаним жилим приміщенням в гуртожитку (т. 1 а.с. 22).

Згідно з даними довідки з місця проживання сім`ї та прописки на даний час у двокімнатному жилому приміщенні НОМЕР_1 житловою площею 30 кв.м., розташованому на 3 поверсі 5 поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 23).

Відповідач ОСОБА_1 з 2010 р. має статус ветерана служби цивільного захисту, а з 2014 р. отримує пенсію за вислугу років (т. 4 а.с. 25).

Відповідач ОСОБА_2 14.05.2016 вступила у шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на ОСОБА_8 , а 24.02.2018 їх шлюб було розірвано, у зв`язку з чим вона відновила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_7 (т. 4 а.с. 33, 34-35, т. 6 а.с. 297).

В період часу з 28.06.2016 по 19.06.2017 позивачем комісійно, двічі на день - о 07-30 год. та о 21-30 год., проводились перевірки раціонального використання житлових приміщень в гуртожитку, зокрема приміщення НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 27-250, т. 2 а.с. 1 - 133, 149-250, т. 3 а.с. 1- 187, 203-250).

Перевірками було встановлено відсутність відповідачів у спірному жилому приміщенні та фактичне використання його сторонніми особами.

Починаючи з 02.06.2017 під час відвідування комісією спірного жилого приміщення двері квартири ніхто не відчиняв.

Згідно з даними рапорту начальника 24 ДПРЧ ОСОБА_5 23.06.2017 він був свідком виїзду невідомої особи зі спірного приміщення (т. 4 а.с. 13).

Вказана обставина була зафіксована відеозаписом, що був переглянутий в суді (т. 4 а.с. 14).

Допитані на прохання позивача в якості свідків ОСОБА_5 , постовий 24 ДПРЧ ОСОБА_12 та водій 24 ДПРЧ ОСОБА_13 , який також є сусідом відповідачів по гуртожитку, під присягою засвідчили факт тривалого не проживання ОСОБА_1 у спірному жилому приміщенні та використання його сторонньою особою (особами). Що стосується відповідача ОСОБА_2 , то свідки заявили, що її вони взагалі ніколи не бачили.

22.09.2017 суд в присутності учасників справи оглянув спірне приміщення та встановив наявність в одній з жилих кімнат (більшій за розміром) спального місця з постільною білизною, чоловічого одягу в шафі та на вішалці в коридорі (здебільшого зимового, тобто не за сезоном), чемодану з чоловічим взуттям, у кухні - холодильника, заповненого здебільшого консервами, у ванній кімнаті - рушників та засобів особистої гігієни.

Водночас друга житлова кімната (менша за розміром) справила враження повністю нежилої - окрім меблів, які відповідно до пояснень представника позивача надавались наймачам разом з житлом, та підпертого на стіну матрацу, жодних інших речей, зокрема, жіночих, у ній, як і у всьому приміщенні, не було встановлено.

З наданих позивачем даних та фото показників лічильника спожитої електроенергії у спірному жилому приміщенні вбачається, що в період з 31.08.2017 по 20.09.2017 щоденно споживалось по 2 кВт електроенергії (т. 4 а.с. 101-107). В період з 20.09.2017 по 18.07.2018 у спірному жилому приміщенні було спожито 455 кВт електроенергії, тобто в середньому місячне споживання електроенергії за цей період становить 45,5 кВт. (т. 7 а.с. 11, 12-13).

V. Оцінка суду.

За приписом статті 127 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖКУРСР) гуртожитки призначені для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.

Відповідно до статті 128 цього Кодексу порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу (стаття 129 ЖКУРСР).

Як встановив суд, гуртожиток, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на балансі позивача і використовується для проживання працівників апарату та підрозділів ГУ ДСНС України у м. Києві і їх сімей.

Відповідачі вселилися у гуртожиток у законному порядку на підставі спеціального ордера, виданого згідно рішення адміністрації ГУ МНС України в м. Києві, правонаступником якого є позивач.

Пунктами 11, 13 чинного на час розгляду справи Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 498 (далі- Примірне положення), встановлено, що наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку,зобов`язані використовувати жилу площу в гуртожитку за призначенням, у гуртожитках забороняється без згоди організації, яка здійснює управління гуртожитком, обмінювати, здавати в піднайом жилі приміщення, передані у користування на підставі договору найму (оренди).

Аналогічні зобов`язання та заборони були покладені на мешканців гуртожитків Положенням про гуртожитки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 № 84, та Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 № 208 , які на даний час втратили чинність.

Користування жилою площею у гуртожитках державної та комунальної форми власності здійснюється за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера (пункт 7 Примірного положення).

Пункт 17 Примірного положення містить посилання на те, що виселення з гуртожитків осіб, які проживають на умовах найму (оренди), здійснюється відповідно до статті 132 Житлового кодексу Української РСР, водночас жодних санкцій за використання жилої площі в гуртожитку не за призначенням та здавання жилого приміщення в піднайом ні закон, ні підзаконні акти, не передбачають.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження житлового приміщення за тимчасово відсутніми громадянами, які користуються жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду відповідно до договору найму жилого приміщення.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Отже з урахуванням подібності правовідносин щодо користування житловою площею в гуртожитку з правовідносинами, що регулюються загальними правилами частини 1 статті 71 ЖК УРСР щодо відсутності осіб, які мають право користування житловим приміщенням державного або громадського житлового фонду, суд дійшов висновку, що положення цих правил поширюються і на мешканців гуртожитків у разі їх тимчасової відсутності.

Згідно положень статті 9 ЖК УРСР України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав…

Судом встановлено, що відповідачі, перебуваючи на реєстраційному обліку у жилому приміщенні (квартирі) НОМЕР_1 гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , безперервно не проживають у ньому понад встановлені законом строки без поважних причин, при цьому щонайменше впродовж року здавали жиле приміщення в гуртожитку в піднайом без згоди на те позивача.

Вказані обставини підтверджуються сукупністю наданих позивачем і наведених вище доказів, які суд визнає належними і допустимими та покладає в обґрунтування свого рішення.

Хронологія встановлених судом обставин, а саме: 27.04.2017 - повернення направлених відповідачам судових повісток з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (т. 3. а.с. 189-193); 19.06.2017 - ознайомлення відповідача ОСОБА_1 з даними позовом (т. 3 а.с. 199), 23.06.2017- виїзд сторонньої особи з гуртожитку, дають підстави вважати,що у відповідачів є інше житло, де вони постійно проживають.

Аналізуючи дані огляду спірного жилого приміщення і показники лічильника спожитої електроенергії до та після виїзду сторонньої особи з гуртожитку, суд дійшов до переконання, що відповідач ОСОБА_1 , дізнавшись про поданий позов, вже під час розгляду справи спеціально приніс до спірного житлового приміщення певні особисті речі, чим штучно створив докази свого проживання у ньому, проте фактично продовжував постійно проживати за іншою адресою.

Що стосується відповідача ОСОБА_2 , то жодних доказів її користування спірною жилою площею суду не надано.

Та обставина, що відповідачі, обравши собі інше місце проживання, залишилися перебувати на реєстраційному обліку у гуртожитку, значення для вирішення цього спору не має, оскільки наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням чи відмови в цьому.

Відповідно до наданої відповідачами інформації про перетин ними кордону за весь період, впродовж якого позивач фіксував їх відсутність у спірному жилому приміщенні, ОСОБА_1 перебував за кордоном протягом 35 днів, а ОСОБА_2 - протягом 26 днів (т. 4 а.с. 117-118, т. 6 а.с. 293, 296). Окрім того суду надані докази перебування ОСОБА_2 в санаторії в період з 28.08.2016 по 10.09.2016 (т. 4 а.с. 125). За інший період докази поважності причин відсутності відповідачів у спірному житлі суду не надані, також не надані докази перебування відповідачів у відрядженнях.

Та обставина, що на ім`я відповідачів за адресою їх реєстрації надходила поштова кореспонденція, повідомлення, запрошення на вибори тощо (т. 4 а.с. 22-24, 26-27, 28, 29, 30, 31, 79-81, 129), не доводить факт постійного їх проживання в гуртожитку.

Факт сплати за житлово-комунальні послуги доводить, що відповідачі не втрачають інтерес до спірного жилого приміщення, проте він не є доказом постійного проживання відповідачів у гуртожитку.

Ще одним аргументом відповідачів є те, що з огляду на пропускний режим на територію 24 ДПРЧ не можуть потрапити сторонні особи інакше, ніж з дозволу відповідних посадових осіб та з обов`язковою їх реєстрацією у відповідному журналі.

Ці доводи відповідачів є слушними, проте тривале використання спірного житлового приміщення сторонніми особами і відсутність у позивача відомостей про їх анкетні дані свідчить лише про порушення постовими вимог службових інструкцій, але не спростовує визнаний судом доведеним факт використання спірного житлового приміщення сторонніми особами.

Що стосується стверджень представника відповідачів про невідповідність наданих позивачем актів перевірки даним нарядів на службу (т. 6 а.с. 29-292), то суд їх відкидає визнаючи обґрунтованими пояснення представника позивача про те, що зазначені в актах працівники 24 ДПРЧ приймали участь в обстеженні спірного жилого приміщення перед заступанням на добове чергування, а ОСОБА_5 та його заступник ОСОБА_6 постійно проживають у гуртожитку.

До такого висновку суд дійшов на підставі того, що особи, якими підписані оспорювані акти про перевірку, що проводилась вранці, о 07-30 год., згідно нарядів на службу в ці ж дні о 08-00 год. заступали на добове чергування, і ними ж підписані акти про перевірку, що проводилась в ці ж дні о 21-30 год.

Як вбачається з пояснень представника позивача, на даний час в контрольних списках ГУ ДСНС України у м. Києвіперебуває приблизно 300 працівників, які потребують надання жилої площі в гуртожитку, у зв`язку з чим суд вважає доведеним, що перебування відповідачів на реєстраційному обліку приміщенні гуртожитку порушує право позивача користуватися та розпоряджатися належним йому на праві оперативного управління житловим фондом.

Отже на підставі викладених у заявах по суті справи аргументів і оцінки наданих сторонами доказів суд дійшов висновку про доведеність і обґрунтованість вимог ГУ ДСНС України у м. Києвіпро визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням гуртожитку через не проживання у ньому без поважних причин понад шість місяців поспіль.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Оскільки рішення ухвалюється на користь позивача, суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідачів в рівних частках сплачений позивачем судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2., такими, що втратили право користування житловим приміщенням НОМЕР_1 гуртожитку , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві судові витрати по 689 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: