Рішення № 8231946, 17.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.02.10 р.                     Справа № 30/220                               

„17” лютого 2010р.           справа №30/220                     

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального підприємства „Міська шляхова ремонтно-будівельна дільниця”, м.Берегово, Закарпатська обл. (ідентифікаційний код 31911250)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтошляхБуд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32757176)

про: стягнення заборгованості за договором №39 про надання послуг від 03.08.2009 року у розмірі 11990,24 грн., пені у сумі 389,30 грн.

за участю:

представника Позивача – не з’явився;

представника Відповідача – Величко М.С. (за довіреністю №б/н від 08.02.2010 року)

На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено перерву з 10год. 15хв. – 17.02.2010р. до 16 год. 30 хв. - 17.02.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Міська шляхова ремонтно-будівельна дільниця”, м.Берегово, Закарпатська обл. (далі – Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтошляхБуд”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за договором №39 про надання послуг від 03.08.2009 року у розмірі 11990,24 грн., пені у сумі 389,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за Договором №39 про надання послуг від 03.08.2009 року, щодо оплати за надані послуги.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договір №39 про надання послуг від 03 серпня 2009 року (а.с.7), акти виконаних робіт та рахунки (а.с.8-11), грошову вимогу (а.с.12).

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 5 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання ухвали суду Відповідач 30 грудня 2009 року через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (а.с.16-17), у якому просить позовну заяву залишити без розгляду, у зв’язку з тим, що позивачем при поданні позовної заяви були порушені вимоги Господарського процесуального кодексу України.

Заявою від 11.01.2010 року б/н (а.с.37) Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог щодо пені, заявивши до стягнення суму пені у розмірі 380,54 грн., суму основного боргу, що підлягає стягненню залишено без змін – 11 990,24 грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві 11.01.2010 року б/н (а.с.37), оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає таке зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

Позивач на виконання ухвали суду 04 лютого 2010 року через канцелярію суду надав розширений акт звіряння взаємних розрахунків підписаний та завірений печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 29.01.2010 рік складає 11990,24 грн., докази направлення акту звіряння взаємних розрахунків та заяви про зменшення позовних вимог на адресу Відповідача (а.с.53).

Позивач у судове засідання 17 лютого 2010 року не з’явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник Відповідача у судове засідання 17 лютого 2010 року з’явився, проти позову заперечив.

Сторони до початку судового засідання надали до суду клопотання від 11 січня 2010 року про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу(а.с.41). Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2009 року між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) було укладено договір №39 про надання послуг (далі за текстом-Договір).

Відповідно п.1.1 Договору, Виконавець приймає на себе зобов’язання з надання послуг будівельної техніки, а саме:

- автогрейдера, вартість 1 (однієї) машино-години роботи автогрейдера складає 204,89грн. з урахуванням ПДВ.

- автонавантажувача, вартість 1 (однієї) машино-години роботи автонавантажувача складає 131,90грн. з урахуванням ПДВ.

- катка, вартість 1 (однієї) машино-години роботи катка складає 148,28 грн. з урахуванням ПДВ.

- паливо-мийної машини на базі автомобіля ЗИЛ-130, вартість 1 (однієї) машино-години роботи паливо-мийної машини складає 243,49грн. з урахуванням ПДВ.

- автомобіля ММЗ – 554 вартість (однієї) машино-години роботи автомобіля складає 157,45 грн. з урахуванням ПДВ.

Замовник забезпечує фронт робіт та оплачує виконанні роботи у відповідності до умов даного Договору. (п.1.2 Договору).

У розділі 3 Договору сторони дійшли згоди щодо суми договору та порядку розрахунків.

- виконавець визначає фактичну вартість наданих послуг на підставі актів виконаних робіт підтверджених рапортами, нарядами підписаними уповноваженим представником Замовника (п.3.1 Договору).

- розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування Замовником грошових коштів на рахунок Виконавця за фактично відпрацьовані машино-години у термін п’ять банківських днів з дня підписання акту прийомки-здачі виконаних робіт (п.3.2 Договору).

У разі затримання оплати за виконані роботи передбачені в пункті 3.4. даного Договору Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період на який сплачується пеня (п.4.1 Договору).

Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2009 року (п.5.1 Договору).

На виконання умов договору Позивачем були надані послуги, що підтверджується актами №4 за серпень 2209 року , №5 за 16 вересня 2009 року (а.с. 8-9) на загальну суму 11990,24 грн. Акти підписані та завірені печатками з боку обох сторін, без зауважень.

Позивачем були виставлені рахунки на загальну суму 11990,24 грн. (а.с.10-11).

Позивачем за для досудового врегулювання спору на адресу Відповідача було направлено грошову вимогу №33 від 09 листопада 2009 року (а.с.12), про сплату заборгованості у розмірі 11990,24 грн.

Факт отримання вказаної вимоги Відповідачем, підтверджується поштовим повідомленням від 13 листопада 2009 року (а.с.4).

Проте, Відповідач не здійснив оплату за Договором за вказаними актами.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконання грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Стан розрахунків між сторонами за весь період взаємовідносин за договором на 29.01.2010р., що відповідає наявним в матеріалах справи первинним документам, відображений у складеному Позивачем і надісланому Відповідачу на вимогу суду акті звіряння розрахунків (а.с.55)

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзивах на позовну заяву (а.с.а.с. 16, 48).

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901-907 ЦК України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідач, уклавши Договір№39 про надання послуг від 03.08.2009 року, прийняв на себе зобов’язання своєчасно сплачувати надані послуги. При цьому згідно п.3.2 розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування Замовником грошових коштів на рахунок Виконавця за фактично відпрацьовані машино-години у термін п’ять банківських днів з дня підписання акту прийомки-здачі виконаних робіт.

На виконання умов договору Позивачем були надані послуги, що підтверджується актами виконаних робіт, вказані акти на загальну суму 11990,24 грн. підписані та завірені печатками з боку обох сторін.

Позивачем були виставлені рахунки на загальну суму 11990,24 грн. (а.с.10-11).

Позивачем за для досудового врегулювання спору на адресу Відповідача було направлено грошову вимогу №33 від 09 листопада 2009 року (а.с.12), про сплату заборгованості у розмірі 11990,24 грн. за Договором.

Факт отримання вказаної вимоги Відповідачем, підтверджується поштовим повідомленням від 13 листопада 2009 року (а.с.4).

Проте, Відповідач, незважаючи на настання строку оплати, не здійснив в повному обсязі оплату за надані послуги.

Відтак, решта несплаченої суми, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 11990,24 грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за надані послуги підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за Договором у сумі 380,54 грн. Як вбачається з наданого Позивачем розрахунку пені (а.с.39) період нарахування пені:

- за актом №4 за серпень 2009 року Позивач нараховує пеню з 10.09.2009 року по 11.01.2010 рік.

- за актом №5 за вересень 2009 року Позивач нараховує пеню з 10.09.2009 року по 11.01.2010 рік.

Проте, згідно пункту 3.2 Договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування Замовником грошових коштів на рахунок Виконавця за фактично відпрацьовані машино-години у термін п’ять банківських днів з дня підписання акту прийомки-здачі виконаних робіт.

Таким чином, період нарахування пені за актом №4 за серпень 2009 року, нараховується з 21.11.2009 року по 11.01.2010 рік (за 52 дні), так як у вказаному акті не зазначена дата, коли саме він підписаний, отже керуючись ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до поштового повідомлення (а.с.4) вимога Відповідачем була отримана 13.11.2009 року + 7 днів, відтак кінцевий строк оплати товару Позивачем за Договором є 20.11.2009року (за актом №4 за серпень 2009 року).

За актом №5 за вересень 2009 року, нараховується з 24.09.2009 року по 11.01.2010 рік (за 110 днів), оскільки акт підписано 16 вересня 2009 року + 5 банківських днів, відтак 23 вересня 2009 року є кінцевий строк оплати за надані послуги згідно акту №5 за вересень 2009р.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати виконаних робіт сформульована безпосередньо у п.4.1 Договору, вимоги ст.547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, проте період стягнення визначений без урахуванням меж, передбачених ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд перевіривши арифметичний розрахунок пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, враховуючи межі позовних вимог, вважає за можливе задоволення вимог у повному обсязі у розмірі 380,54 грн., оскільки отримані судом розрахунки пені перевищують ті, що заявлені Позивачем.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства „Міська шляхова ремонтно-будівельна дільниця”, м.Берегово, Закарпатська обл. (ідентифікаційний код 31911250) до Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтошляхБуд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32757176) про стягнення заборгованості за договором №39 про надання послуг від 03.08.2009 року у розмірі 11990,24 грн., пені у сумі 380,54 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтошляхБуд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32757176) на користь Комунального підприємства „Міська шляхова ремонтно-будівельна дільниця”, м.Берегово, Закарпатська обл. (ідентифікаційний код 31911250) заборгованість у розмірі 11990,24грн., пеню у сумі 380,54 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АвтошляхБуд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32757176) на користь Комунального підприємства „Міська шляхова ремонтно-будівельна дільниця”, м.Берегово, Закарпатська обл. (ідентифікаційний код 31911250)компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 123,91грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,83 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За згодою присутнього представника Відповідача у судовому засіданні 17.02.2010р. оголошено повний текст рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя