Рішення № 8231900, 09.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.10 р.                     Справа № 11/203пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при помічнику судді Тума О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства „Гермес” м. Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард”, м. Донецьк

про: визнання недійсним договору фінансового лізингу №73/85 від 28.09.2001 року, та застосування двосторонньої реституції, зобов’язавши Відповідача повернути Позивачу будівлю в натурі

за участю:

представника Позивача – Проскурін С.І. (за довіреністю №61 від 01.12.2009р.)

представника Відповідача – Сидельников В.М. (за довіреністю №02/08 від 17.08.2009р.)

На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено перерву з 10год. 40хв. – 09.02.2010р. до 15 год. 30 хв. - 09.02.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

У грудні 2008 року Мале приватне виробничо - впроваджувального підприємства „Гермес” (далі – МП ВВП „Гермес”) звернулось в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард” (далі –ТОВ "Авангард") про визнання недійсним договору фінансового лізингу №73/85 від 28.09.2001 року, застосувавши двосторонню реституцію, зобов’язавши Відповідача повернути Позивачу будівлю в натурі

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на належним чином засвідчені копії наступних документів: договір фінансового лізингу № 73/85 від 28.09.2001р., акт приймання-передачі основних засобів, які передаються в лізинг згідно договору № 73/85 від 28.09.2001р., мирову угоду від 22.11.2005р., звіт про оцінку майна, копію ухвали від 22.11.2005р. по справі № 43/326пн, рішення від 26.12.2005р. по справі № 18/400пд та інше.

Відповідачем було надано відзив та просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. Керуючий санацією ЗАТ „Завод Авангард” Сидельніков В.М. надав письмові пояснення та доповнення до відзиву на позовну заяву, які долучено до матеріалів справи.

Позивач надав пояснення № 21-01/1111 від 21.01.2009р. щодо повноважень осіб, які підписували договір фінансового лізингу №73/85 від 28.09.2001р.

Відповідач надав пояснення від 13.02.2009р. щодо дати експертної оцінки майна, яке передано у лізинг.

Позивач надав доповнення до позовної заяви № 17-02/1445 від 17.02.2009р., в якому просить визнати договір фінансового лізингу № 73/85 від 28.09.2001р. недійсним на підставі ст. 57 ЦК УРСР. Суд розглянув доповнення та прийняв до розгляду.

Від відповідача, через канцелярію суду, надійшли пояснення від 23.02.2009р., в яких заперечує проти позовних вимог з підстав, викладених у поясненнях.

Позивач надав пояснення № 24-02/1014 від 24.02.2009р., в яких наполягає на задоволенні позовних вимог.

Позивач надав пояснення щодо зміни адреси будівель, які належать йому на праві власності.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.03.2009 року у справі №11/203пн позов був задоволений,визнано недійсним договір фінансового лізігну №73/85 від 28.092001 року, укладений між ЗАТ „Завод Авангард”, м. Донецьк та ТОВ „Авангард”, м. Донецьк з моменту його укладення. Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Авангард” м.Донецьк (вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, м. Донецьк, 83052, р/р № 26008079730000 в АБ ИКАР-БАНК м. Донецька, МФО 334594, код 30871667) повернути Малому приватному виробничо - впроваджувальному підприємству „ГЕРМЕС” м. Донецьк ( вул. Владичанського, 32, м. Донецьк, 83052, р/р № 26008186130001 в ДРУ КБ „Приватбанк” в м. Донецьку, МФО 335496, код 30277741) будівлю блочного цеху, яка знаходиться за адресю: вул. Шаумяна, 2б, м. Харцизьк (попередня адреса: вул. Кірпічна, 2, м. Харцизьк), у місячний термін з дня набрання рішенням законної сили.

Постановою Донецького Апеляційного Господарського суду від 26.06.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард” м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 12.03.2009 року залишено без задоволення, рішення без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2009 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26 травня 2009 року та рішення господарського суду Донецької області від 12 травня 2009 року у справі скасовано, та справу направлено на новий розгляд. При цьому Вищим господарським судом зазначено необхідність при новому розгляді справи суду першої інстанції уточнити вимоги позивача та правові підстави позову, перевірити заперечення відповідача щодо належності предмету спору та місця його знаходження, належно визначити початок перебігу строку позовної давності і вирішити питання щодо застосування строку позовної давності.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 11 листопада 2009 року справа №11/203пд була передана на розгляд судді господарського суду Донецької області Ягічевій Н.І.

Ухвалою від 11 листопада 2009 року було прийнято дану справу до провадження, та розгляд справи призначено на 01 грудня 2009 рік.

01 грудня 2009 року через канцелярію суду від Відповідача надійшла заява про зупинення провадження господарського суду Донецької області у справі №11/203пд до розгляду господарським судом Донецької області справи №32/95пн.

01 грудня 2009 року через канцелярію суду від Позивача надані пояснення №01-12/1749 (а.с.15-19, том 3), у яких вказує:

1) Позивач має право на звернення до суду як єдиний власник будівлі блочного цеху, що розташована за адресою м. Харцизьк, вул. Шаумяна 2б (попередня адреса – м. Харцизьк, вул. Кірпічна 2). 16.10.2003 року згідно умов договору купівлі-продажу №1719, укладеного Відповідачем у той же день з ПП „Донтехнологія”, позивач набув право власності на будівлю блочного цеху, що розташована зараз за адресою м.Харцизьк по вул. Шаумяна 2Б.

2) строк позовної давності не підлягає застосуванню у даній справі.

3) 12 березня 2008 року у судовому засіданні позивач здійснив зміну позовних вимог, посилаючись на вимоги ст.48 ЦК УРСР в редакції 1963 року та відсутністю істотних умов договору. На момент укладення Договору не визначено істотної обставини, а саме – ціни договору. Істотна умова договору – ціна, була встановлена після моменту укладення договору. На момент укладення договору ціна не була встановлена, що є порушенням ст. 655 Цивільного кодексу України, і є підставою для визнання договору недійсним як такого, що не відповідає вимогам закону, на підставі ст. 48 ЦК УРСР. Крім того, Додатковою угодою від 05.08.2003р. до договору фінансового лізингу №78/85 від 28.09.2001р. було змінено п.1.5. Договору, що спричинило порушення ст.10 Закону України „Про фінансовий лізинг” в редакції від 14.01.1999р.

Також, Позивачем були надані наступні документи: архівну довідку від 29.10.2009 року №01/1-12/794 з якої вбачається що вулиця Кірпічна була перейменована на вулицю ім.Шаумяна (а.с.20, том 3), лист Виконавчого комітету Харцизької міської ради Донецької області у якому вказано, що згідно рішення виконавчого комітету Харцизької міської ради від 06.06.2007 року МП ВВП „Гермес” присвоєно поштову адресу: м. Харцизьк, вул. Шаумяна, 2-Б (а.с.21 ,том 3), лист Бюро технічної інвентаризації №66 (а.с.22, том 3), у якому вказано, що власником будівлі блочного цеху є МП ВВП „Гермес” за адресою м.Харцизськ, вул. Шаумяна 2Б, додаткову угоду від 05 серпня 2003 року до договору фінансового лізингу №73/85 від 28 вересня 2001 року (а.с.25 ,том 3), клопотання по справі №32/95пн (а.с.26-27, том 3), заява про зміну підстав позову у справ №32/95пн (а.с.28-29, том 3).

07 грудня 2009 року Позивач через канцелярію суду надав пояснення №04-12/1435 від 04 грудня 2009 року стосовно права власності на будівлю блочного цеху (а.с.36-37, том 3), у яких вказує, що Договір купівлі-продажу нерухомого майна №1719 від 16 жовтня 2009 року є дійсним і виступає правовою підставою належного позивачу права власності на цех. Судові рішення, що визнавали його недійсним, скасовані і не мають юридичної сили. Відтак, будівля блочного цеху, що була зареєстрована у БТІ за ЗАТ „Завод Авангард” за адресою: м. Харцизьк, вул. Кирпічна, 2 , будівля блочного цеху, що зареєстрована у БТІ 16.11.2003 року за МПВВП „Гермес” за адресою: м. Харцизьк, вул. Шаумяна, та будівля блочного цеху яка зареєстрована у БТІ за адресою: м. Харцизьк, вул. Шаумяна, 2Б є одним й тим самим об’єктом нерухомості; МП ВВП „Гермес” є єдиним законним власником будівлі блочного цеху розташованої за адресою: м. Харцизьк, вул. Шаумяна, 2Б.

Також Позивачем через канцелярію суду були надані наступні документи: договір купівлі – продажу нерухомого майна №1719 від 16 жовтня 2003 року (а.с.39-40, том 3), витяг про реєстрацію права власності не нерухоме майно (а.с.43, том 3), витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.44, том 3),рішення Господарського суду пор справі №12/391пд від 24.12.2004 року (а.с.45-48, том 3), постанову Донецького апеляційного господарського суду Донецької області від 07 липня 2005 року по справі №12/391пд (а.с.49-52, том 3), постанову вищого господарського суду України від 15 вересня 2005 року по справі №12/391пд (а.с.53-56, том 3).

17 грудня 2009 року Відповідачем через канцелярію суду були надані пояснення по справі (а.с.65, том 3), у яких він вказує, що у Позивача відсутнє право на звернення в господарський суд за захистом будь-яких інтересів. Предмет договору лізингу №73/85 „блочний цех” знаходиться у власності Відповідача. 16 жовтня 2003 року між ПП „Донтехнологія” та МП ВВП „Гермес” укладений договір купівлі продажу №1719 нерухомого майна, реквізити якого описані в додатку №1 до договору №1719. В цьому додатку відсутній „блочний цех” по вул. Цегляній, 2 в м. Харцизьку. В матеріалах справи є акт №1719/10-08 прийму-передачі нерухомого майна згідно з договором 1719 від 16.10.2003 року, де вказано про передачу блочного цеху, розташованого в Донецької області в м. Харцизьку, по вул. Шаумяна від ПП „Донтехнологія” МП ВВП „Гермес”.

Також, Відповідачем,, на підтвердження своїх заперечень було надано біржевий договір №01/02-08 від 28 серпня 2003 року (а.с.66, том 3), акт приймання – передачі від 10 вересня 2003 року (а.с.67, том 3), постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2004 року по справі №2/72пд (а.с.68-69, том 3), ухвалу Верховного Суду України від 07 квітня 2005 року (а.с.70, том 3).

22 грудня 20009 року через канцелярію суду від ВДВС Калінінського районного управління надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження від 15.12.2009 року (а.с.74, том 3).

11 січня 2010 року від Позивача через канцелярію суду надійшов відзив на заяву від 01.12.2009 року про зупинення провадження у справі (а.с.77 том 3).

Враховуючи, що 11 січня 2010 року від Відповідача через канцелярію суду надійшла заява (а.с.90, том 3), у якій Відповідач просить не розглядати заяву про зупинення провадження по справі, суд не розглядає вказану заяву.

Ухвалою від 11 січня 2010 року за клопотанням сторін, відповідно ст.69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено процесуальний строк розгляду справи до 11 лютого 2010 року.

25 січня 2010 року Відповідач через канцелярію суду надав Доповнення до заяви від 11.01.2010р., у яких просить відмовити Позивачу у прийнятті до розгляду даної позовної заяви із-за прострочення строку позовної давності, також відмовити у розгляді позовної заяви із-за відсутності предмету спору (а.с.95-97, том 3). Відповідачем були надані наступні документи: копії журналу (а.с.98-99, том 3), лист ДПІ (а.с.100, том 3), постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.10.2004 року по справі №2/72пд (а.с.102-103, том 3), ухвалу від 07 квітня 2005 року по справі №02/72пд (а.с.104, том3), свідоцтво про держану реєстрацію (а.сжє.105, том 3), державний акт про право постійного користування землею (а.с.106, том 3), рішення Харцизької міської ради (а.с.108, том 3), договір оренди землі від 19.07.2006 року (а.с.111-113, том 3).

27 січня 2010 року Позивачем через канцелярію суду було надано відзив на пояснення Відповідача, де зазначено, що на відміну від Відповідача, належне позивачу право власності на цех зареєстровано в БТІ. На сьогоднішній день цех зареєстровано за адресою м. Харцизьк, вул. Шаумяна, 2Б. Реєстрація в БТІ за позивачем є дійсною і не скасованою. Додаткова угода ніяк не може бути підставою для набуття відповідачем права власності на Цех, вона не передбачає такого переходу права, а направлена лише на зміну пункту 1.5 Договору. Єдиним наслідком укладення Додаткової угоди є змінений зміст Договору.

Суд, за для формування належної доказової бази в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, Ухвалою від 27.01.2010 р. витребував у Виконавчого комітету Харцизької міської ради Донецької області та Державного архіву Донецької області відомості відносно зміни назви вулиці Кірпічна на вулицю Шаумяна м.Харцизька.

Виконавчий комітет Харцизької міської ради Донецької області надав лист №01-32-102, яким зазначив про неможливість на даний час виконання ухвали суду так як у виконкому відсутні відомості стосовно зміни назви вулиці Кірпічна на вулицю Шаумяна м.Харцизька. Після отримання відповіді на запит до Державного архіву Донецької області додатково буде надана інформація з приводу зміни назви вулиці.

Державний архів Донецької області на виконання ухвали суду надав архівну копію Протоколу засідання виконкому Харцизької міськради депутатів трудящих Донецької області від 27.05.1964р.

Представник Позивача 09.02.2010р. у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні надав суду наступні документи: протокол №10 від 27 травня 2964 року, а також Доповнення до позовної заяви.

Представник Відповідача 09.02.2010р. у судове засідання з’явився, проти позову заперечив.

У судовому засіданні надав суду наступні документи: лист №297 від 22.06.2009 року управління містобудування і архітектури, лист №б/н від 26.09.2001 року консалтингової фірми „Експерт – Аналітик”, лист від 25.09.2001 року.

Представник Відповідача 1 у судовому засіданні 09.02.2010 року заявив клопотання про зупинення провадження по справі №11/203 до вирішення пов’язаної з нею іншої справи №2а-2004/10/0570, що розглядається Донецьким окружним адміністративним судом та надав Ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі №2а-2004/10/0570 від 03.02.2010р.

Сторони до початку судового засідання надав до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.09.2001р. між ЗАТ „Завод Авангард” м.Харцизьк в особі керуючого санацією Сидельникова В.М. (лізингодавець) та ТОВ „Авангард” м. Донецьк (лізингоотримувач) в особі директора Чвала О.Ю., був укладений договір фінансового лізингу № 73/85 (далі по тексту –Договір) (далі за текстом-Договір).

Згідно п. 1.1 Договору лізингодавець зобов’язується передати, а лізингоотримувач прийняти у виключне платне користування на умовах фінансового лізингу майно, вказане у Додатку №1 до даного Договору, розташоване за адресою: м.Харцизьк, вул. Кірпічна,2, з метою його використання для виробництва металовиробів та інших видів діяльності, передбачених статутом лізингоотримувача, за умови уплати Лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів, у порядку та на умовах, викладених у даному договорі.

Загальна вартість майна, яке передається - складає 53315,00грн. в т.ч. ПДВ (п. 1.3 Договору).

Відповідно п.1.5 Договору встановлено, що майно, яке передане лізингодавцем є його власністю на протязі всього строку дії Договору. Право власності на майно –об’єкт лізингу переходить до лізингоотримувача з дати уплати лізингоотримувачем повної вартості об’єкту лізингу у відповідності з умовами даного договору.

Згідно умов п. 1.7 Договору, при переході права власності на об’єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу зберігає чинність для нового власника, про що лізингодавець зобов’язаний попередити нового власника.

Відповідно до розділу 4 Договору було узгоджено сторонами порядок розрахунків.

Згідно п.5.4 вищевказаного договору: „В случае банкротства Лізингополучателя, ареста или конфискации его имущества имущество, являющееся объектом лизинга согласно условиям данного договора, обособляется от общего имущества Лизингополучателя и подлежит возврату Лизингодателю, который может распоряжаться им по собственному усмотрению”.

Згідно п.2.3 Договору строк лізингу встановлений з моменту підписання акту приймання - передачі майна до 28.09.2016р.

Актом приймання передачі основних засобів, які передаються у лізинг відповідно Договору №73/85 від 03.01.01р. Закрите акціонерне товариство „Завод Авангард”, м. Харцизьк 28.09.01р. передав Товариству з обмеженою відповідальністю „Авангард”, м. Донецьк будівлю блочного цеху вартістю 53315,00 грн. Згідно вказаного Акту, об’єкт (будівля блочного цеху) знаходиться на промисловому май          данчику ЗАТ „Авангард” в м.Харцизьку, вул. Кірпічна 2.

На час укладання договору ЗАТ „Завод Авангард” знаходився у процедурі санації, що підтверджується ухвалою господарського суду від 30.03.2001р. по справі № 24/146Б.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Харцизької міської ради № 355 від 06.06.2008р. „Про надання поштової адреси” присвоєна поштова адреса МПВВП „Гермес” м. Харцизьк, вул. Шаумяна, 2Б.

Ухвалою господарського суду від 22.11.2005р. по справі № 43/326 за позовом ЗАТ „Завод Авангард” до відповідача Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства „ГЕРМЕС” м.Донецьк про витребування майна з чужого незаконного володіння що знаходиться за адресою: м. Харцизьк, вул. Шаумяна та складається із переліку майна в тому числі –Будівля блочного цеху, було затверджено мирову угоду від 22.11.2005р., відповідно до якої Позивач – ЗАТ „Завод „Авангард” повністю відмовляється від своїх вимог по справі та визнає право власності відповідача на вказане майно, яке знаходиться за адресою: м.Харцизьк, вул. Шаумяна та складається з об’єктів, в тому числі, що є предметом спірного договору лізингу – будівля блочного цеху.

Ухвала господарського суду на даний час не скасована.

Право власності позивача на вищезазначений об’єкт лізингу, також підтверджується договором купівлі-продажу від 16 жовтня 2003 року №1719, додатком №1 до договору та витягом про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно. Судом встановлено, що вказаний договір є дійсним.

Відповідно до норм статті 8 Закону України “Про фінансовий лізинг”(в редакції, що діяла на той час), Мале приватне виробничо - впроваджувальне підприємство “ГЕРМЕС”, м.Донецьк набуло прав Лізингодавця за Договором фінансового лізингу № 73/85 від 28.09.01р.

За твердженням Позивача вартість об’єкту лізингу занижена ТОВ „Авангард” та ЗАТ „Авангард”, посилаючись на звіт Консалтингової фірми у формі ТОВ „Эксперт-аналитик” про експертну вартість будівлі блочного цеху, який належав ЗАТ „Завод Авангард”, розташованого за адресою:м. Харцизьк, вул. Кірпична, 2.

За цих підстав, позивач звернувся з позовом до господарського суду Донецької області за захистом своїх порушених прав, та просить суд визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 73/85 від 28.09.2001р. на підставі ст.57 ЦК УРСР.

Як вбачається з матеріалів справи (Протокол судового засідання, який не містить будь-яких зауважень з боку сторін) Позивач 24 лютого 2009 року у судовому засіданні змінив підставу позовних вимог, просить визнати недійсним договір фінансового лізингу на підставі ст.48 ЦК УРСР в редакції 1963р. Позивач вважає, що в момент укладення Договору фінансового лізингу №73/85 від 28.09.01р. сторони порушили вимоги чинного на той час законодавства України, зокрема, Закону України “Про лізинг”, в частині визначення ціни об’єкту лізингу після укладення Договору.

Враховуючи права позивача, передбачені ст.22 ГПК України, суд розглядає вимоги, враховуючи зміну правової підстави, здійсненої у судовому засіданні 24.02.2009р.

Щодо заявлених вимог про визнання недійним договору фінансового лізингу та додаткової угоди від 05.08.2003р., з підстав в тому числі і невідповідності додаткової угоди ст.10 Закону України „Про фінансовий лізинг”, враховуючи наявність додаткової угоди до спірного договору від 05.08.2003р. суд не розглядає вказані вимоги, оскільки Позивачем не подано відповідної заяви в порядку ст.22 ГПК України.

Крім того, суд наголошує, що керуючись ст.22 ГПК України, одночасна зміна і предмету і підстави позову не допускається. Крім того, слід зазначити, що у відповідності до ст.217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідач проти позову заперечив з підстав визначених в заявах та доповненнях до заяви.

Суд, враховуючи позицію Вищого господарського суду України викладену у Постанові від 18 серпня 2009р. у справі 11/203пд, дослідивши матеріали справи, з огляду на норми чинного законодавства України дійшов до висновку про задоволення позовних вимог Позивача з огляду на наступне:

Щодо строку позовної давності:

Відповідно до п. 4. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У зв’язку з тим, що цивільні відносини щодо лізингу продовжують існувати, суд застосовує у т.ч. положення Цивільного кодексу України ( у редакції 2003р.).

Статтею 256 ЦК України, встановлений строк позовної давності –строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки - ст.257 ЦК України.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові - п.3, п.4 ст.267 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач заявив вимоги про застосування позовної давності, відповідно до ст.267 ЦК України.

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починяється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку щодо недійсності договору з підстав невідповідності ст.48 ЦК УРСР є відсутність в договорі істотної умови договору - ціни (при його укладанні). Приводом для висновку щодо відсутності в Договорі істотної умови –ціни послужив факт розбіжності дати договору та дати оцінки майна, вказаної у звіті консалтингової фірми у формі ТОВ „Експрес-Аналітик” про експертну вартість будівлі блочного цеху від 30.09.2001р. Вказаний звіт був серед доказів у справі №32/95 пн, провадження якої було порушено господарським судом Донецької області лише 26.05.2008р.

Таким чином, Позивач лише 26.05.2008р. міг дізнатися про факт розбіжності дати оцінки майна та дати укладання договору. Будь-яких доказів, того, що на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна №1719 від 16.10.2003р. Позивач знав про існування зазначеного звіту та зміг встановити факт розбіжності дати оцінки майна та дати укладання договору фінансового лізингу Відповідачем не надано, а матеріалами справи не підтверджено.

Таким чином, Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права в межах строку позовної давності, перебіг якого почався з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права – після порушення провадження у справі №32/85пн і надання Відповідачем вищезазначеного звіту, тобто після 26.05.2008р.

З приводу позиції Позивача про необхідність врахування судом позиції Вищого арбітражного суду України, викладеному у чинному Роз’ясненні від 12.03.99р. №02-5/111 в останній редакції, про те що у вирішенні спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними, необхідно враховувати те, що недійсні угоди не породжують, як правило, для сторін прав та обов’язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.268 ЦК України та ст 83 ЦК УПСР встановлено вичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, і до цього переліку не входять вимоги про визнання угод (правочинів) недійсними. Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про визнання угод недійсними (постанова Верховного Суду України від 25.05.2004р. у справі №14/278).

З приводу місцезнаходження майна, визначеного спірним Договором фінансового лізингу:

Як вбачається з матеріалів справи, Ухвалою господарського суду від 22.11.2005р. по справі № 43/326 за позовом ЗАТ „Завод Авангард” до відповідача Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства „ГЕРМЕС” м.Донецьк про витребування майна з чужого незаконного володіння що знаходиться за адресою: м. Харцизьк, вул. Шаумяна та складається із переліку майна в тому числі –Будівля блочного цеху, було затверджено мирову угоду від 22.11.2005р., відповідно до якої Позивач – ЗАТ „Завод „Авангард” повністю відмовляється від своїх вимог по справі та визнає право власності відповідача на вказане майно, яке знаходиться за адресою: м.Харцизьк, вул.. Шаумяна та складається з об’єктів, в тому числі, що є предметом спірного договору лізингу – будівля блочного цеху. Ухвала господарського суду на даний час не скасована.

Право власності позивача також підтверджується договором купівлі продажу від 16 жовтня 2003 року №1719, додатком №1 до договору та витягом про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно. Судом встановлено, що вказаний договір є дійсним.

Твердження Відповідача, що Позивач є власником цеху за адресою м. Харцизьк по вул.Шаумяна 2Б, а Відповідач – цеху, за адресою м.Харцизськ, вул. Кірпічна 2, не приймаються судом до уваги. Оскільки це один і той же об’єкт нерухомості у власності позивача, що є об’єктом лізингу за Договором.

Як вбачається з архівної довідки №01/1-12/974 від 29.10.2009 року (а.с.20, том 3), відповідно до рішення Харцизької міської ради депутатів трудящих від 27 травня 1964 року, вулицю Кірпічну у місті Харцизьку було перейменовано на вулицю ім. Шаумяна вказане підтверджено також і архівною копією Протоколом №10 від 27.05.1964р. засідання виконкому Харцизької міськради депутатів трудящих Донецької області, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до листа БТІ м.Харцизська №66 від 08.10.2009 року (а.с.22-23, том 3), вказано, що будівля блочного цеху, раніше зареєстрована за адресою м. Харцизьк, вул. Кірпічна 2, за власником ЗАТ Завод „Авангард” і будівля, зареєстрована зараз за адресою м. Харцизьк, вул. Шаумяна 2Б, за власником МП ВВП „Гермес” є одним і тим же об’єктом нерухомості.

Таким чином, Позивач має право на звернення до суду за захистом свого порушеного права відповідно до ст.16 ЦК України.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про лізинг” у редакції, яка діяла на момент укладення договору, лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору ( п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ „Про лізинг” у редакції, яка діяла на момент укладення договору).

Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються вищевказаним Законом.

Відповідно до положень ст. 3 закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001р. (в редакції на момент укладення договору) оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР ( у редакції 1963р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення (ч. 1 ст. 59 ЦК УРСР у редакції 1963р.).

Таким чином, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив, що ЗАТ „Завод „Авангард” та ТОВ „Авангард” дійсно в договорі фінансового лізингу № 73/85 від 28.09.2001р. включена вартість майна, оцінка якого здійснена після його укладення –30.09.2001р.

Діючим законодавством України, яке діяло на момент укладення договору фінансового лізингу не передбачало можливість оцінки майна після укладення договору.

На момент розгляду справи, звіт про експертну оцінку вартості будівлі блочного цеху станом на 30.09.2001р. не оскаржений.

Суд не приймає посилання відповідача на той факт, що на момент укладення договору фінансового лізингу був готовий попередній звіт про оцінку майна, оскільки діючим законодавством не передбачено укладення договору на підставі попереднього звіту.

Судом встановлено, що Позивач позов заявив з підстав передбачених ст.57 Цивільного кодексу України РСР (1963 року), оскільки на його думку, договір лізингу був укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, що вплинуло на визначення вартості майна.

12 березня 20080 року Позивачем були змінені підстави позову, та Позивач посилається на вимоги ст.48 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року та відсутність істотних умов договору.

Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР ( у редакції 1963р.) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

У постанові Вищого господарського суду України вказано, що матеріали справи містять дані про те, що позивач раніше звертався з позовом про визнання недійсним договору лізингу №73/85 від 28 вересня 2001 року (справа №18/400пд) з підстав передбачених ст.48 ЦК Української РСРС (1963 року) і у позові було відмовлено. При цьому, у постанові Вищого господарського суду України від 9 березня 2006 року зазначено, що посилання позивача на ст.48 ЦК Української РСР (1963 року) є необґрунтованими і позивачем не доведено жодної умови, зо якою оспорювана угода не відповідає вимогам закону.

Відтак, судом встановлено постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2009 року, Позивач раніше звертався до суду з позовом про визнання недійсним Договору фінансового лізингу №73/85 від 28.09.2001 року на підставі ст.48 ЦК УРСР.

Постановою від 09.03.2006 року у справі №18/400пд Вищого господарського суду України визначено, що посилання позивача на наведену статтю закону є необґрунтованим і позивачем не доведено жодної умови, за якою оспорювана угода не відповідає вимогам закону.

Слід зазначити, що наведеним зауваженням Вищий господарський суд України визначає необґрунтованими лише ті позовні вимоги, що заявлялись у справі №18/400 і не виключає існування таких умов, за яких Договір може суперечить вимогам закону.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що Позов по справі №11/203пд заявлено на підставі ст.48 ЦК УРСР, проте з інших обставин, що раніше не розглядалися судами України і не були відомі відповідачу під час розгляду справи №18/400пд.

Щодо вимог про застосування двосторонньої реституції, то суд дійшов висновку про повернення майна, а саме будівлі блочного цеху, яка знаходиться за адресою: вул. Щаумяна,2б, м. Харцизьк, позивачу в місячний термін з дня набрання рішенням законної сили, відповідно до вимог ч.1 ст.216 Цивільного Кодексу України.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Суд не приймає позицію Відповідача, щодо відмови в задоволення позовних вимог з підстав її недоведеності та необґрунтованості.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №11/203 до вирішення пов’язаної з нею іншої справи №2а-2004/10/0570, що розглядається Донецьким окружним адміністративним судом з наступних підстав:

Відповідно до ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

З наданого Відповідачем клопотання та Ухвали адміністративного суду не вбачається підстав для зупинення провадження у праві та неможливість розгляду даної справи до вирішення справи в адміністративному суді враховуючи той предметом спору, що визначений в ухвалі адміністративного суду.

Господарські витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.42, 43, 22, 33, 36, 43, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства „Гермес” м. Донецьк – задовольнити.

2. Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 73/85 від 28.09.2001р., укладений між ЗАТ „Завод Авангард” м.Харцизьк та ТОВ „Авангард” м. Донецьк з моменту його укладення.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Авангард” м.Донецьк повернути Малому приватному виробничо - впроваджувальному підприємству „ГЕРМЕС” м. Донецьк будівлю блочного цеху, яка знаходиться за адресю: вул. Шаумяна, 2б, м.Харцизьк (попередня адреса: вул. Кірпічна, 2, м.Харцизьк), у місячний термін з дня набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Авангард” м.Донецьк на користь Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства „ГЕРМЕС” м. Донецьк витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.

Видати накази.

У судовому засіданні 09.02.2010р. оголошений повний текст рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя