Рішення № 82318759, 06.06.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8305/18

2/214/741/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 червня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

при секретарі - Джемерчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, до Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» про стягнення моральної шкоди завданої смертю особи, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в інтересах якої діє адвокат Гузєв ІІ.Г., звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» (далі - Відповідач) на користь позивача 384 200 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок трудового каліцтва, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є дружиною ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з УС «Мінськметробуд» тунельний загін №26, правонаступником якого є Відповідач. 08 червня 1987 року з прохідником УС «Мінськметробуд» тунельного загону №26 ОСОБА_2 у забої перегінного тунелю при розробці ґрунту внаслідок обрушення ґрунту з верхньої частини груди забою з вини Відповідача, під час виконання ним своїх трудових обов`язків, стався нещасний випадок, внаслідок якого, працівником було отримано тяжкі травми: компресійний перелом - вивих 1 і 5 хребта з пошкодженням спинного мозку. Зазначені факти підтверджуються актами Форми Н-1 «Про нещасний випадок на виробництві» (надалі - Акт Форми Н-1) та Актом «Спеціального розслідування нещасного випадку з тяжкими наслідками, що стався 8 червня 1987 року об 10.30 год. з прохідником ОСОБА_2 у тунельному загоні №26 УС «Мінськметробуд» Главтунельметробуду Міністерства транспортного будівництва від 11 червня 1987 року» (надалі - Акт «Спеціального розслідування»). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.03.2016 року. За висновком МСЕК від 28.10.2016 року серії АА №0000163 встановлено причинний зв`язок смерті потерпілого з наслідками нещасного випадку на виробництві. Так, причинами нещасного випадку, згідно з п. 15 акту Форми Н-1, стали: 1) порушення проекту виробничих робіт; 2) недостатній контроль за дотриманням проекту виробничих робіт і паспорту кріплення при проходці лівого перегінного тунелю зі сторони гірничого майстра дільниці №1 ОСОБА_3 . До настання смерті, внаслідок нещасного випадку, загальний стаж роботи чоловіка позивача складав - 6 років, у тому числі за професією - 10 місяців. Так, внаслідок втрати чоловіка позивачу завдана моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях та переживаннях, які вона перенесла у день смерті свого чоловіка. Позивач втратила свого чоловіка, якого вона сильно любила та поважала. Звістка про смерть чоловіка завдала позивачу глибоких моральних та душевних страждань, оскільки за життя чоловіка, позивач перебувала з ним в тісних сімейних стосунках, чоловік завжди підтримував позивача у складних життєвих ситуаціях. Внаслідок смерті чоловіка, позивач зазнала сильне емоційне та психологічне потрясіння, яке відчуває до теперішнього часу і не може відновити свою душевну рівновагу. Нормальні життєві зв`язки позивача були знищенні, вона постійно відчуває почуття туги та самітності і до теперішнього часу не може оговтатись від осягнутого її лиха, досі перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про чоловіка постійно переслідують її. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування. За таких обставин позивач вважає, що зі сторони Відповідача, позивачу має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана смертю чоловіка, внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 14.12.2018 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про час і місце слухання справи повідомлялась належним чином.

Представник позивача, адвокат Гузєв І.Г., в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позов просив задовольнити повністю.

Відповідач неодноразово повідомлявся про дату та час розгляду справи, однак не забезпечив явку свого представника в судове засідання.

15.02.2018 року від Відповідача поштою подано до суду відзив на позовну заяву, в якому Відповідач просить суд відмовити у повному обсязі в задоволені позовних вимог позивача, посилаючись на їх необґрунтованість, оскільки ПАТ «Дніпрометробуд» не є правонаступником прав та обов`язків структурної одиниці Тунельний загін №26, внаслідок неодноразових переміщень підприємства значна частина документів була втрачена, а частина знищена, розподільчий баланс, за яким було передано Тунельний загін №26 відсутній, даний структурний підрозділ після його передачі в 1988 році до ПБО «Дніпрометробуд» ліквідовано в 1990 році, а тому всі зобов`язання даного структурного підрозділу вважаються погашеними.

Дослідивши матеріали справи, наявні у ній письмові докази, дослідивши відзив та письмові пояснення сторін судом встановлено.

08 червня 1987 року з прохідником УС «Мінськметробуд» тунельного загону №26 ОСОБА_2 у забої перегінного тунелю при розробці ґрунту внаслідок обрушення ґрунту з верхньої частини груди забою, під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок. В ході нещасного випадку працівником отримано травми: компресійний перелом, вивих 1 і 5 хребта з пошкодженням спинного мозку. Внаслідок вказаних травм ОСОБА_2 встановлено 100% втрати працездатності безстроково та І групу інвалідності також безстроково.

Причинами нещасного випадку, згідно з п. 15 акту Форми Н-1, стали: 1) порушення проекту виробничих робіт; 2) недостатній контроль за дотриманням проекту виробничих робіт і паспорту кріплення при проходці лівого перегінного тунелю зі сторони гірничого майстра дільниці №1 ОСОБА_3.

Зазначені факти підтверджуються довідкою ВТЕ - 31 № 077107 від 23.01.2004 року, трудовою книжкою НОМЕР_1 , виданою на ім`я ОСОБА_2 , актом «Про нещасний випадок на виробництві» (Форми Н-1) та актом «Спеціального розслідування нещасного випадку з тяжкими наслідками, що стався 08 червня 1987 року об 10.30 год. з прохідником ОСОБА_2 у тунельному загоні №26 УС «Мінськметробуд» Главтунельметробуду Міністерства транспортного будівництва від 11 червня 1987 року» (Форми Н-5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.03.2016 року.

Згідно висновку МСЕК від 28 жовтня 2016 року серії АА №0000163 встановлено причинний зв`язок смерті потерпілого з наслідками нещасного випадку на виробництві, що стався раніше.

Позивач, ОСОБА_1 , є дружиною померлого внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 24.08.1962 року серії НОМЕР_2 .

Зазначені обставини окрім їх підтвердження матеріалами справи не оспорюються сторонами.

З постанови №3і від 08.09.2001 року відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відділення виконавчої дирекції ФССНВ вбачається про прийняте рішення щодо продовження раніше призначеної страхової виплати ОСОБА_2 , який отримав ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 08 червня 1987 року за час роботи на ВАТ «Дніпрометробуд», в графі повна назва страхувальника, що спричинив шкоду зазначено ВАТ «Дніпрометробуд».

Згідно листа №03-10/2486 від 02.04.2019 року наданого Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, справа про страхові виплати потерпілому ОСОБА_2 була передана до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську підприємством «Дніпрометробуд» згідно акту прийому-передачі №68.8 та в подальшому була передана до відділення виконавчої дирекції ФССНВУ в м. Кривий Ріг. Порядок передачі особової справи потерпілого від роботодавця до органу ФССНВУ визначався ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції від 01.04.2001 року) та Інструкцією «Про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім`ї на страхову виплату», затвердженою Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 року №10.

Пунктом 2 вказаної інструкції визначено, що відділення виконавчої дирекції Фонду приймають документи на тих працівників (членів їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року та право яких встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов`язаних з виконанням ними трудових обов`язків.

Відповідно до п.4.9 зазначеної інструкції особова справа потерпілого має містити довідку про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу на дату передачі особової справи потерпілого.

Згідно акту №68.8 приймання передачі особових справ потерпілих на виробництві від 10.07.2001 року особову справу на ім`я ОСОБА_2 передано до відділення виконавчої дирекції ФССНВ від відкритого акціонерного товариства «Дніпрометробуд» (код 04880239).

Відповідно до наявної в матеріалах особової справи потерпілого ОСОБА_2 довідки від 01.07.2001 року (надана з листом №03-10/2486 від 02.04.2019 року) про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого, виданої ВАТ «Дніпрометробуд», сума заборгованості з виплати страхових виплат потерпілому станом на 01 липня 2001 року складає 1055,22 грн., а сума відшкодування втраченого заробітку складає 175, 87 грн. Дана довідка видана ВАТ «Дніпрометробуд», яке здійснювало облікування витрат про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат станом на 01 липня 2001 року, а сума заборгованості вказана в ній визначена в грошовій одиниці - гривні, яка введена в обіг в Україні починаючи з 1996 року.

Відповідно до наданого Відповідачем відзиву вбачається, що відповідач не спростовує факт переходу до нього прав та обов`язків ПБО «Дніпрометробуд», а також Відповідачем не заперечується факт переходу до ПБО «Дніпрометробуд» майна тунельного загону №26 УС «Мінськметробуд» та включення даної структурної одиниці до складу ПБО «Дніпрометробуд» на підставі наказу Міністерства транспортного будівництва СРСР № 160-ор від 05.10.1988 року. Однак, Відповідач зазначає, що на теперішній час неможливо встановити в якому обсязі до ПБО «Дніпрометробуд», правонаступником якого є Відповідач, перейшли права та обов`язки тунельного загону №26 УС «Мінськметробуд», оскільки частину реєстраційних документів було знищено, а частину втрачено у зв`язку зі спливом строку зберігання. В той же час, Відповідачем надано копію наказу Міністерства транспортного будівництва СРСР № 160-ор від 05.10.1988 року згідно, якого утворено ПБО «Дніпрометробуд» та передано до його складу тунельний загін №26 УС «Мінськметробуд».

Між тим, згідно ст. 466 ЦК УРСР (яка регулювала правовідносини в сфері відшкодування шкоди завданої каліцтвом на виробництві в період створення ПБО «Дніпрометробуд») в разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів, належних з неї в зв`язку з заподіянням каліцтва покладається на правонаступників.

Також, згідно ст. 37 ЦК УРСР при злитті і поділі юридичних осіб (права і обов`язки) переходять до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права та обов`язки) переходять до останньої. Тобто, на момент передачі до складу ПБО «Дніпрометробуд» 26 тунельного загону УБ «Мінськметробуд» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої.

Відповідно до п. 32 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених Постановою КМУ від 23.06.1993 р. №472 (яка регулювала правовідносини в сфері відшкодування шкоди завданої каліцтвом на виробництві в період з 1993 року по 2001 рік), при ліквідації або реорганізації підприємства відшкодування шкоди, компенсація всіх видів витрат проводиться правонаступником.

Отже, в комплексі проаналізувавши зміст постанови №3і від 08.09.2001 року, акт прийому-передачі №68.8, довідку від 01.07.2001 року про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого, згідно яких вбачається, що ВАТ «Дніпрометробуд» визначено, як страхувальника, що спричинив шкоду ОСОБА_2 , особову справу потерпілого ОСОБА_2 передано до органу ФССНВ уповноваженими особами ВАТ «Дніпрометробуд», наказу Міністерства транспортного будівництва СРСР №160-ор від 05.10.1988 року ПБО «Дніпрометробуд», правонаступником якого є відповідач, вимоги законодавства, які регулювали відносини в сфері відшкодування шкоди заподіяної здоров`ю працівника починаючи з моменту настання нещасного випадку з ОСОБА_2 , суд приходить до висновку, що Відповідач прийняв на себе обов`язок з відшкодування шкоди ОСОБА_2 , як працівнику якому завдано шкоду ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків - під час нещасного випадку 08 червня 1987 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону СРСР «Про державне підприємство (об`єднання)» (в редакції, що діяла станом на 09.01.1990 року) об`єднання, незалежно від територіального розташування структурних одиниць і самостійних підприємств, що входять до його складу, функціонує як єдиний виробничо-господарський комплекс, забезпечує органічне поєднання інтересів розвитку галузей і територій. Воно здійснює свою діяльність на основі єдиного плану і балансу.

З урахуванням указаного суд вважає доводи Відповідача, стосовно того, що всі обов`язки 26 тунельного загону ПБО «Дніпрометробуд» є погашеними внаслідок ліквідації даної структурної одиниці ПБО «Дніпрометробуд» за умови подальшого функціонування ПБО «Дніпрометробуд» такими, що не заслуговують на увагу.

Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

У відповідності до ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умові праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування ті інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що І використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати! вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган] повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч.2 цієї норми).

За ст. 1168 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є діючою в Україні, встановлено, що високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що право кожного на життя охороняється законом.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Отже, зобов`язання України перед своїми громадянами щодо права на життя, до якого у контексті Конституції України входить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (ст. 46 Конституції України), мають виконуватися у повному обсязі, право позивача на соціальний захист, а саме отримання грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди як членом сім`ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Вказані підстави відповідальності Відповідача, за моральну шкоду, спричинену позивачу внаслідок смерті її чоловіка, підтверджуються матеріалами справи.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв`язку з втратою близької людини - чоловіка, завдає позивачу душевних та психологічних страждань, позивач позбавлений можливості спілкуватись з рідною, близькою людиною, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв`язків та докладення з її боку додаткових зусиль для організації свого життя. Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Під час розгляду справи встановлений причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою Відповідача. Так, порушення законодавства з охорони праці на підприємстві, правонаступником, якого є Відповідач, стали наслідком отримання чоловіком позивача травм, які перебувають в причинно-наслідковому зв`язку зі смертю останнього.

Таким чином, з огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що Відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням роз`яснень, наданих у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року, з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, та з урахуванням встановлених обставин характеру спричиненої шкоди, безповоротності втрати позивача та безстроковість і глибину завданих їй внаслідок смерті чоловіка страждань, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд уважає можливим стягнути з Відповідача на користь позивача 200 000 (двісті тисяч) гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переносить на теперішній час, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

При цьому, суд наголошує, що відшкодування шкоди полягає у праві особи на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, а тому фактичне позбавлення позивача права на відшкодування моральної шкоди суперечить проголошеному принципу державної політики. Адже, ст. 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 141, 142, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» (код ЄДРПОУ 04880239, адреса: м. Дніпро, вул. Шмідта, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 200 000 (двісті тисяч) гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» (код ЄДРПОУ 04880239, адреса: м. Дніпро, вул. Шмідта, 5) на користь держави судові витрати в розмірі 768 грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.