Рішення № 8231400, 22.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.02.10 р.                     Справа № 37/333                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

позовною заявою: Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради (Позивач), м. Маріуполь, ідентифікаційний код 23599040

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Монтажспецбуд”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 21985632

про: стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 2151,57грн., за послуги орендодавця – 54,10грн. та пені в сумі 71,43грн.

за участю уповноважених представників:

від Прокурора: – Пономарьов (посвідчення № 2644 дійсне до 14.07.2010р.);

від Позивача – Слєпов Д.Ю. (за довіреністю б/н від 05.02.2010р.);

від Відповідача - не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 11.01.2010р. на 26.01.2010р., з 26.01.2010р. на 08.02.2010р., з 08.02.2010р. на 22.02.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Монтажспецбуд”, м. Маріуполь (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 2151,57грн., за послуги орендодавця – 54,10грн. та пені в сумі 71,43грн.

В обґрунтування позовних вимог Заявник позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди № 367-ж від 10.03.2004р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

На підтвердження вказаних обставин Заявник позову надає договір оренди № 367-ж від 10.03.2004р., акт прийому-передачі, розрахунок пені, рахунки.

Нормативно свої вимоги Заявник позову обґрунтовує ст. ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 324, 762 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України „Про прокуратуру”, ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані письмові пояснення (а.с.31), якими наведене додаткове обґрунтування і розрахунок заявлених вимог, проте, вказуючи на необхідність стягнення з Відповідача визначених Прокурором сум, Позивач зазначив, що заборгованість з орендної плати має бути стягнута на користь місцевого бюджету, як визначеного у договорі одержувача коштів. Означена позиція щодо отримувача стягуваних коштів була підтримана Прокурором, про що свідчить відповідна відмітка на письмових поясненнях.

Крім того, Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи на обґрунтування своєї позиції та виконання вимог суду (а.с.а.с. 32-43, 53).

У судовому засіданні 22.02.2010р. Прокурор та Позивач спільною заявою (а.с.52) остаточно отримувачем стягуваної заборгованості з орендної плати та нарахованої пені визначили Маріупольську міську раду.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.30), достовірність яких (відомостей) презюмується відповідно до ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи незважаючи на повернення поштових повідомлень із ухвалами суду, що надсилалися Відповідачу, оскільки до компетенції суду не віднесено функції з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Прокурор та Позивач у судовому засіданні підтримали позицію, викладену у заяві від 22.02.2010р. (а.с.52)

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані Відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні Прокурора та представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

10.03.2004р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено та посвідчено нотаріально договір на довгострокову оренду нежилого приміщення № 367-ж (а.с.а.с. 5, 6), згідно п.п.1.1, 8.1. якого на підставі заяви Орендаря від 17.02.2004р. та договору купівлі-продажу свідоцтва на право довгострокової оренди від 10.03.2004р., Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Фонтанна, 10, загальною площею 45,1 кв. м., для використання під офіс, строком до 19.03.2014р.

Як вбачається із Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.40) об’єкт оренди є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Маріуполя в особі Маріупольської міської ради.

За змістом п. 2.4. Положення про Управління міського майна маріупольської міської ради (а.с.а.с. 36, 37) здійснення повноважень орендодавця міського комунального майна віднесено, серед іншого, до основних напрямків роботи Позивача.

Згідно умов п.п.4.2. 5.2 зазначеного договору на Відповідача покладені наступні грошові зобов’язання:

- з оплати послуг Орендодавця з обслуговування у розмірі 4,51грн. щомісячно, з розрахунку 0,10грн. за 1кв.м.;

- зі сплати орендної плати у розмірі 202,95грн. з розрахунку 4,50 гривень за 1 кв. м. (за перший місяць, в подальшому – з урахуванням рішень Маріупольської міської ради та індексу інфляції) – не пізніше 20 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок одержувача, яким в п. 10.3 визначена Маріупольська міська рада.

При цьому, п. 5.3. передбачено, що платежі за договором здійснюються щомісячно і Орендар зобов’язаний отримати рахунок на сплату у бухгалтерії управління міського майна, які видаються з 11 по 19 число кожного місяця.

Умовами п. 7.3. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

05.05.2004р. об’єкт оренди був наданий Відповідачу, про що сторонами сторони склали відповідний акт прийому-передачі №3809 (а.с.8).

У зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань у Відповідача за період з липня 2009р. по листопад 2009р. включно утворилась заборгованість з орендної плати у сумі 2151,57грн. та за послуги обслуговування в сумі 54,10грн. Крім того, у зв’язку із зазначеною заборгованістю Заявником позову нарахована пеня у розмірі 71,43 гривень.

Як вбачається із змісту наявних документів та наданих Позивачем у судовому засіданні пояснень Відповідачем сплата стягуваних сум та інших нарахований платежів не здійснена, у зв’язку з чим Прокурор та Позивач наполягають на задоволенні позовних вимог з урахуванням спільної заяви від 22.02.2010р.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, доказів сплати стягуваних сум або відсутності спірних грошових зобов’язань не надав.

Крім того, Відповідач ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.33), складеного Позивачем на викання вимог суду.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням уточнень згідно заяви від 22.02.2010р.., оскільки їх сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є однорідними (грошовими), пов’язані наданими доказами та підставами виникнення, а їх сумісний розгляд не перешкоджає з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Водночас, згідно ст.ст. 22, 29 Господарського процесуального кодексу України Прокурор та Позивач вправі до прийняття рішення уточнити реквізити отримувачів стягуваних сум, конкретизувавши у такий спосіб свої вимоги.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору № 367-ж на довгострокову оренду нежитлового приміщення від 10.03.2004р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобов’язань з оплати послуг з обслуговування узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір № 367-ж на довгострокову оренду нежитлового приміщення від 10.03.2004р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами, у тому числі – перед Маріупольською міською радою згідно ст. 636 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу за послуги з обслуговування на користь Орендодавця та орендної плати не пізніше кожного 20 числа поточного місяця на користь Маріупольської міської ради відповідно до умов п.п. 4.2., 5.3., 10.3 договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок невиконання грошових зобов’язань за період з липня по листопад 2009р. утворилась заборгованість з орендної плати в сумі 2151,57грн., та за послуги Орендодавця – у сумі 54,1грн.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач – є боржником, що прострочив у розумінні ч. 1 ст. 612 Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення його виконання на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Приймаючи до уваги викладене, а також враховуючи відповідність арифметичного розрахунку заявленої до стягнення заборгованості з орендної плати та за послуги Орендодавця умовам договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу – у сумах _2151,57грн. та 54,1грн. відповідно.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності. Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 7.3. договору оренди № 367-ж від 10.03.2004р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявність заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Прокурором та Позивачем періоду, застосування ставок пені встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” граничного розміру, та визначення періоду нарахування в межах, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені (а.с.12) за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо пені у повному обсягу в сумі 71,43грн.

Відносно стягнення грошових коштів на користь Маріупольської міської ради суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 636 Цивільного кодексу України виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом. Зважаючи на відсутність застережень про незастосування цього загального правила у розглядуваних правовідносинах та здійснювані Позивачем функції згідно Положення (а.с.а.с.36,37), суд дійшов висновку про належність визначенні Прокурором позивача щодо всіх заявлених вимог.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь бюджету, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 58, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Монтажспецбуд”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 21985632) про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 2151,57грн., за послуги орендодавця – 54,10грн. та пені в сумі 71,43грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Монтажспецбуд”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 21985632) на користь Маріупольської міської ради, код ЄДРПОУ 24164947, п/р 33219850800052, ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22080400, заборгованість з орендної у сумі 2151,57грн. та пеню в сумі 71,43грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Монтажспецбуд”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 21985632) на користь Управління міського майна Маріупольської міської ради, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 23599040, п/р 26008980144 в МФ АКБ „УСБ” м. Маріуполя, МФО 334185) заборгованість за послуги обслуговування в сумі 54,10грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Монтажспецбуд”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 21985632) в доход державного бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.02.2010р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя