Рішення № 82313588, 10.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2019 року № 826/11422/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представника позивача Литвиненка С.С., представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром» Білоцького В.В., у відсутність представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Проджект ЛТД», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Проджект ЛТД» про визнання договору недійсним,

встановив:

У липні 2016 року Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ДПІ у Святошинському районі) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром» (ТОВ «Ізодром»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Проджект ЛТД» (ТОВ «Інвест Проджект ЛТД») про визнання договору від 22.05.2015 №146, укладеного між ТОВ «Інвест Проджект ЛТД» і ТОВ «Ізодром» недійсним.

В обґрунтування адміністративного позову з урахуванням відповіді на відзив зазначено, що на умовах договору від 22.05.2015 №146 задокументовано здійснення ТОВ «Ізодром» на користь ТОВ «Інвест Проджект ЛТД» реконструкції автономних котелень на загальну суму 1 080 000 грн, про що виписано податкові накладні від 22.05.2015 №10 та від 29.05.2015 №34.

Договір від 22.05.2015 №146 підписано директором, засновником та головним бухгалтером ТОВ «Інвест Проджект ЛТД» ОСОБА_1 . При цьому, вироком Святошинського районного суду міста Києва від 23.02.2016 у справі №759/1503/16-к ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України та встановлено факт фіктивності діяльності ТОВ «Інвест Проджект ЛТД».

При цьому звернуто увагу, що учасники цивільних правовідносин повинні бути обачними при виборі контрагента, а несприятливі наслідки їх недостатньої обережності не можуть покладатись на Державний бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та проведення необґрунтованих виплат.

З урахуванням викладеного, позивач зазначає, що статус фіктивного підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю та вважає наявними підстави для визнання недійсним договору від 22.05.2015 №146.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2016 у справі відкрито провадження.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 та згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), шляхом його викладення в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тобто, розгляд даної справи після 15.12.2017 здійснено відповідно до приписів нової редакції КАС України, за правилами загального позовного провадження.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 справу прийнято до провадження і призначено до розгляду.

Представник ТОВ «Ізодром» подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову адже обставини на які посилається позивач не можуть бути безумовним та достатнім доказом недійсності договору від 22.05.2015 №146.

Зазначив, що чинним законодавством не передбачено обов`язку сторони цивільно-правової угоди здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості. Разом з цим, станом на час підготовки відзиву в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про ТОВ «Інвест Проджект ЛТД», товариство не припинено, не знаходиться в стані ліквідації або банкрутства.

Посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009, представник ТОВ «Ізодром» зазначає, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Інший підхід, потенційно буде виключно зловживанням.

Законом не передбачено, що діяльність суб`єкта господарювання з ознаками фіктивності не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені такого суб`єкта дії є нікчемними.

Вказав, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на підписання податкових накладних, а не спірного договору. Водночас, копія договору в матеріалах справи відсутня, що виключає можливість встановлення осіб які його підписали.

До того ж, договір який порушує публічний порядок є нікчемним, у такому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається, тому позовна вимога про визнання договору недійсним з мотивів порушення ним публічного порядку є безпідставною.

Також наголошено на принципі індивідуальної відповідальності.

Щодо вироку Святошинського районного суду міста Києва від 23.02.2016 у справі №759/1503/16-к представник ТОВ «Ізодром» зазначив, що таким вироком не встановлені обставини вчинення відповідачами оскаржуваного правочину, та відсутні взагалі будь-які посилання на господарські взаємовідносини ТОВ «Ізодром» та ТОВ «Інвест Проджект ЛТД».

Від ТОВ «Інвест Проджект ЛТД» до суду не надходили відзив чи пояснення по суті спору, вся надіслана їм поштова кореспонденція, поверталася з відміткою про невручення з незалежних від суду причин.

В ході судових засідань представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказах.

Представник ТОВ «Ізодром» проти задоволення позову заперечував, зіславшись на письмово викладену позицію та надані докази.

Отже суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

В матеріалах справи наявна копія договору підряду від 22.05.2015 №146, укладеного між ТОВ «Інвест Проджект ЛТД» (Виконавець) в особі директора ОСОБА_1 та ТОВ «Ізодром» (Замовник) в особі директора ОСОБА_2.

Факт перебування ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Інвест Проджект ЛТД» підтверджується відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно вказаного договору ТОВ «Інвест Проджект ЛТД» взято на себе зобов`язання своїми силами і засобами та з матеріалів ТОВ «Ізодром» виконати необхідний комплекс робіт з реконструкції автономних котелень, що включає комплектацію та монтаж. ТОВ «Ізодром» зобов`язалось прийняти та оплатити виконану роботу.

Загальну вартість робіт погоджено у розмірі 1 080 000 грн.

Актом від 30.06.2015 №ОУ-02384 здачі-прийняття робіт зафіксовано надання ТОВ «Інвест Проджект ЛТД» та прийняття ТОВ «Ізодром» робіт за договором від 22.05.2015 №146 загальною вартістю 1 080 000 грн, в тому числі податок на додану вартість (ПДВ) - 180 000 грн.

Згідно картки рахунку 631 ТОВ «Ізодром» проведено оплату за вказаним договором в сумі 1 080 000 грн.

ТОВ «Інвест Проджект ЛТД» виписано податкові накладні від 22.05.2015 №10 та від 29.05.2015 №34 на загальну суму 1 080 000 грн, в тому числі ПДВ - 180 000 грн.

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 23.02.2016 у справі №759/1503/16-к ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та встановлено факт фіктивності діяльності ТОВ «Інвест Проджект ЛТД».

З огляду на ухвалення вказаного вироку, ДПІ у Святошинському районі звернулась до суду із позовом про визнання договору від 22.05.2015 №146 недійсним.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі, подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Посилання представника ТОВ «Ізодром» на постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 відповідно до якої навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, суд вважає помилковими.

Так, постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 прийнята до набрання чинності підпункту 20.1.30 пункту 20.1. статті 20 ПК України, який закріпив право контролюючих органів звертатися до суду з позовами про визнання оспорюваних правочинів недійсними, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми підпункту 20.1.30 пункту 20.1. статті 20 ПК України без урахування вказаних висновків постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009.

Згідно пункту 201.1 статті 201, пункту 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з підпунктами 14.1.185 та 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Судом встановлено, що в обґрунтування наявності договірних відносин між ТОВ «Інвест Проджект ЛТД» та ТОВ «Ізодром» на підставі договору від 22.05.2015 №146, позивач посилається на податкові накладні від 22.05.2015 №10 та від 29.05.2015 №34, в яких зазначено про їх складання на виконання умов вказаного договору.

При цьому, представник ТОВ «Ізодром» зазначає про необґрунтованість вказаних доводів позивача та вказує, що виключно копія договору від 22.05.2015 №146 надасть можливість встановити осіб які його підписали.

Суд вважає обґрунтованими вказані доводи представника ТОВ «Ізодром» та зазначає, що аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.03.2019 у справі №826/5088/17. За змістом вказаної постанови Верховного Суду, встановлюючи обставини та надаючи правову оцінку доказам у справі, суд має дослідити спірний договір, визнання недійсності якого є предметом спору.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом вжито всіх можливих заходів для дослідження оригіналу договору від 22.05.2015 №146.

ТОВ «Ізодром» подано до суду акт від 01.05.2019 №1-01/05/2019 про встановлення нестачі документів та доповідна записка від 01.05.2019 щодо виконання наказу про проведення службового розслідування №10 від 21.02.2019 згідно яких встановлено нестачу договору від 22.05.2015 №146.

ТОВ «Інвест Проджект ЛТД» не надало жодних документів та пояснень щодо договору від 22.05.2015 №146.

Водночас, в матеріалах справи наявна лише копія договору від 22.05.2015 №146, а також копії акту від 30.06.2015 №ОУ-02384 здачі-прийняття робіт, картки рахунку 631 ТОВ «Ізодром», податкові накладні від 22.05.2015 №10 та від 29.05.2015 №34.

При цьому, суд зважає на те, що відповідачі не надали жодних пояснень чи заперечень щодо невідповідності наявної в матеріалах копії договору від 22.05.2015 №146 оригіналу даного договору. При цьому, як зазначено представником в судовому засіданні, стороні позивача копію такого договору надіслано помилково. До суду вона не подавалася, оскільки втрачена та не можу бути засвідчена належним чином.

Одночасно, представник ТОВ «Ізодром» не заперечує наявності господарських взаємовідносин між ТОВ «Ізодром» та ТОВ «Інвест Проджект ЛТД» на умовах договору від 22.05.2015 №146.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що наявні матеріали справи та встановлені судом обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що вказані взаємовідносини між ТОВ «Ізодром» та ТОВ «Інвест Проджект ЛТД» обумовлені договором від 22.05.2015 №146, копія якого наявна в матеріалах даної справи. Договір від 22.05.2015 №146 від імені ТОВ «Інвест Проджект ЛТД» підписаний директором ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Положеннями статті 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність правочину визначено статтею 215 ЦК України.

Приписи статті 228 ЦК України встановлюють два окремих види недійсності правочинів: ті що порушують публічний порядок і є нікчемними; ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах установлених законом (частина третя статті 215 ЦК України).

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (частина друга статті 228 ЦК України).

Відповідно до пункту другого частини другої статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до статей 91, 92 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Частиною другою статті 74 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, може бути встановлена виключно у відповідному вироці суду.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

За змістом вказаних постанов, первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення фіктивного підприємництва.

Наголошено, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 23.02.2016 у справі №759/1503/16-к ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та встановлено факт фіктивності діяльності ТОВ «Інвест Проджект ЛТД».

Зі змістом вказаного вироку, встановлено, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи незаконність своїх дій, за грошову винагороду та в інтересах невстановлених осіб, вчинив дій щодо перереєстрації на себе ТОВ «Інвест Проджект ЛТД». При цьому, ОСОБА_1 не мав наміру займатись підприємницькою діяльністю та не здійснював такої діяльності, угоди фінансового характеру не складав, печаткою підприємства не користувався, а реєстраційні і установчі документи підприємства передав невстановленій досудовим розслідуванням особі, що надало змогу останній вести незаконну господарську діяльність, а саме: складати від імені ОСОБА_1 як директора TOB «Інвест Проджект Лтд» необхідні документи фінансово-господарської діяльності (договори, податкові, видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші документи), звітні документи даного підприємства по сплаті податків, які зовні складені вірно, але фактично не відповідають дійсності та надали змогу перераховувати грошові кошти без фактичного проведення фінансово-господарських операцій, тобто в подальшому невстановлена досудовим розслідуванням особа використала печатку, статутні документи та реквізити TOB «Інвест Проджект Лтд» для відображення в податковій та бухгалтерській звітності підприємства і його контрагентів операцій, які не відповідають дійсності.

Оцінюючи посилання представника ТОВ «Ізодром» на те, що законом не передбачено, що діяльність суб`єкта господарювання з ознаками фіктивності не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені такого суб`єкта дії є нікчемними, суд виходить з правової позиції Верховного Суду України вказаної у постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14.

У вказаній постанові Верховний Суд України зазначив, що висновок суду про те, що діяльність товариства мала ознаки фіктивного підприємництва, а видані ним первинні документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, однаковою мірою стосується фінансово-господарських взаємин товариства з усіма його контрагентами, позаяк не може бути такого, що протягом одного й того самого проміжку часу один і той самий контрагент, який має ознаки фіктивності, в одних господарських операціях фігурує як несправжній суб`єкт господарювання, а в інших як справжній.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що укладення договору від 22.05.2015 №146 вчинено в межах фіктивного підприємництва TOB «Інвест Проджект Лтд», такий договір не був укладений для здійснення реальних господарських взаємовідносин, а спрямований зокрема на отримання податкової вигоди шляхом незаконного формування податкового кредиту та витрат, відповідно, такий правочин не відповідає інтересам держави і суспільства.

Отже, наявні підстави для визнання договору від 22.05.2015 №146 недійсним згідно частини третьої статті 228 ЦК України.

Суд також зазначає, що згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої та п`ятої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що договір від 22.05.2015 №146 вчинено невстановленими особами від імені ОСОБА_1 , який вказав, що фінансово-господарською діяльністю підприємства не займався як, поза волею ОСОБА_1 як номінального директора директора TOB «Інвест Проджект Лтд», наявні підстави для визнання договору від 22.05.2015 №146 недійсним також на підставі частини першої статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що позивачем доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог, а відповідачами не надано належних та достатніх доказів й обґрунтувань протилежного, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 КАС України, суд зазначає, що відповідно до частини другої цієї статті при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивачем не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити повністю.

Визнати договір від 22.05.2015 №146 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізодром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Проджект ЛТД», - недійсним.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 03115, місто Київ, вулиця Верховинна, будинок 9; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39513550).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізодром» (місцезнаходження юридичної особи: 03013, місто Київ, вулиця Будіндустрії, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 21591608).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Проджект ЛТД» (місцезнаходження юридичної особи: 03164, місто Київ, вулиця Підлісна, будинок 1, офіс 2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39468304).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 10.06.2019.

Суддя О.М. Чудак