Рішення № 82313508, 10.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2019 року № 826/14874/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпон Агросервіс»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніпон Агросервіс» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 травня 2018 року №0314601207, №0314951207, №0314971207, від 04 червня 2018 року №0318501207, №0318471207 та №0319011207.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у податковій декларації з ПДВ за серпень-листопад 2017 року ТОВ «Ніпон Агросервіс» зазначено дані, які визначені у складених на підставі первинних документів податкових накладних, а обсяги постачання товарів/послуг та суми ПДВ, вказані в помилкових податкових накладних і розрахунках коригування до них, не знайшли відображення у податковій декларації з ПДВ за серпень-листопад 2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

04 жовтня 2018 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки податковим органом оскаржувані рішення прийнятті у відповідності до чинного законодавства України.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовою особою відповідача на підставі п.200.10 ст.200, пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 та у порядку ст.76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2017 року, наданої до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві позивачем, результати якої оформлені актом від 13 квітня 2018 року №4193/26-15-12-07-20/41379711.

За результатами перевірки встановлено, що позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстраційний номер 9046286710 від 16 березня 2018 року) до декларації за ПДВ за серпень 2017 року задекларовано неправомірне зменшення податкових зобов`язань шляхом включення до складу рядку 7 уточнюючого розрахунку до декларації (коригування податкових зобов`язань) наступних розрахунків коригування кількісних та вартісних показників: №1 від 12 січня 2018 року до податкової накладної №6 від 23 серпня 2017 року на суму зменшення ПДВ -25000 грн.; №2 від 12 січня 2018 року до податкової накладної №7 від 22 серпня 2017 року на суму зменшення ПДВ -35952,46 грн., які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних - 16 січня 2018 року по ТОВ «Волинь Нова»; №3 від 12 січня 2018 року до податкової накладної №9 від 31 серпня 2018 року на суму зменшення ПДВ -35745,39 грн., який зареєстрований у Єдиному реєстрі податкових накладних 24 січня 2018 року по ТОВ «Поділля-Агро». Тобто зазначені розрахунки коригування зареєстровані в ЄРПН у січні 2018 року. Перевіркою показників податкової декларації з ПДВ з врахуванням поданих уточнюючих розрахунків до неї та додатків на арифметико-логічні помилки встановлено, що позивачем в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за серпень 2017 року (реєстраційний номер 9046286710 від 16 березня 2018 року) порушено п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України.

Як висновок акта перевірки, встановлено порушення п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 96698 грн.

На підставі акта перевірки від 13 квітня 2018 року №4193/26-15-12-07-20/41379711 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2018 року №0314601207, яким позивачу за порушення п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 96698 грн.

Крім того, актом від 13 квітня 2018 року №4194/26-15-12-07-20/41379711 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача встановлено порушення п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позитивних нарахувань, що сплачуються до бюджету у сумі 89322 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 74976 грн.

На підставі акта перевірки від 13 квітня 2018 року №4194/26-15-12-07-20/41379711 відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 31 травня 2018 року:

- №0314951207, яким позивачу за порушення п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 74976 грн.;

- №0314971207, яким позивачу за порушення ст.192, п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 111653 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 89322 грн. та за штрафними санкціями 22331 грн.

Актом від 13 квітня 2018 року №4195/26-15-12-07-20/41379711 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача встановлено порушення п.198.6 ст198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позитивних нарахувань, що сплачуються до бюджету у сумі 40836 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 38915 грн.

На підставі акта перевірки від 13 квітня 2018 року №4195/26-15-12-07-20/41379711 відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 04 червня 2018 року №0318501207, яким позивачу за порушення п. 198.6 ст198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 61254 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 40836 грн. та за штрафними санкціями 20418 грн.;

- від 04 червня 2018 року №0318471207, яким позивачу за порушення п. 198.6 ст198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 38915 грн.

Актом від 13 квітня 2018 року №4196/26-15-12-07-20/41379711 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача встановлено порушення п.198.6 ст198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позитивних нарахувань, що сплачуються до бюджету у сумі 38916 грн.

На підставі акта перевірки від 13 квітня 2018 року №4196/26-15-12-07-20/41379711 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2018 року №0319011207, яким позивачу за порушення п. 198.6 ст198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 58374 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 38916 грн. та за штрафними санкціями 19458 грн.

Позивач, не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу ТОВ «Волинь-Нова» виписано податкову накладну №6 від 23 серпня 2017 року, надіслану до Єдиного реєстру податкових накладних 30 серпня 2018 року. Рішенням Комісії ДФС від 14 вересня 2017 року відмовлено в її реєстрації та у подальшому зареєстровано 12 січня 2018 року, про що свідчить квитанція №2.

22 серпня 2018 року позивачем виписано на адресу ТОВ «Волинь-Нова» податкову накладну №7, надіслану до Єдиного реєстру податкових накладних 31 серпня 2017 року. Рішенням Комісії ДФС від 14 вересня 2017 року відмовлено в її реєстрації та у подальшому зареєстровано 12 січня 2018 року, про що свідчить квитанція №2.

31 серпня 2018 року позивачем виписано на адресу ТОВ «Поділля-Агро» податкову накладну №9, надіслану до Єдиного реєстру податкових накладних 04 вересня 2017 року. Рішенням Комісії ДФС від 13 вересня 2017 року відмовлено в її реєстрації та у подальшому зареєстровано 12 січня 2018 року, про що свідчить квитанція №2.

25 вересня 2018 року позивачем виписано на адресу АП «Юдана» податкову накладну №17, надіслану до Єдиного реєстру податкових накладних 03 жовтня 2017 року. Рішенням Комісії ДФС від 09 жовтня 2017 року відмовлено в її реєстрації та у подальшому зареєстровано 12 січня 2018 року, про що свідчить квитанція №2.

25 вересня 2018 року позивачем виписано на адресу АП «Юдана» податкову накладну №23, надіслану до Єдиного реєстру податкових накладних 11 жовтня 2017 року. Рішенням Комісії ДФС від 24 жовтня 2017 року відмовлено в її реєстрації та у подальшому зареєстровано 15 січня 2018 року, про що свідчить квитанція №2.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2018 року №0314601207, суд зазначає наступне.

Перевіркою даних, задекларованих у податковій декларації за серпень 2017 року №9187345602 від 14 вересня 2017 року з додатками, уточнюючих розрахунків до податкової декларації з ПДВ за серпень 2017 року №9035699925 від 03 березня 2018 року, №9035711240 від 03 березня 2018 року, №9046286710 від 16 березня 2018 року з додатками, результати якої оформлені актом перевірки від 13 квітня 2018 року №4193/26-15-12-07-20/41379711 встановлено, що позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстраційний номер 9046286710 від 16 березня 2018 року) до декларації за ПДВ за серпень 2017 року задекларовано неправомірне зменшення податкових зобов`язань шляхом включення до складу рядку 7 уточнюючого розрахунку до декларації (коригування податкових зобов`язань) наступних розрахунків коригування кількісних та вартісних показників: №1 від 12 січня 2018 року до податкової накладної №6 від 23 серпня 2017 року на суму зменшення ПДВ -25000 грн.; №2 від 12 січня 2018 року до податкової накладної №7 від 22 серпня 2017 року на суму зменшення ПДВ -35952,46 грн., які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних - 16 січня 2018 року по ТОВ «Волинь Нова»; №3 від 12 січня 2018 року до податкової накладної №9 від 31 серпня 2018 року на суму зменшення ПДВ -35745,39 грн., який зареєстрований у Єдиному реєстрі податкових накладних 24 січня 2018 року по ТОВ «Поділля-Агро». Як висновок акта перевірки, встановлено порушення п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 96698 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Тобто суми податкових зобов`язань, самостійно задекларовані платником податком у податковій звітності, є узгодженими грошовими зобов`язаннями з певного податку.

При цьому у відповідності до абзацом 1 пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Статтею 102 Податкового кодексу України визначається строк у 1095 днів, що відраховується від дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Згідно пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Тобто, податкове законодавство містить положення щодо усунення виявлених недоліків у порядку, визначеному положеннями пункту 192.1 Податкового кодексу України, відповідно до яких платник податку, з метою виправлення допущеної помилки, має право скласти розрахунок коригування до помилкової податкової накладної. Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН з дотриманням визначених термінів реєстрації. При цьому, платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в ЄРПН протягом 365 календарних днів, що наступають за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. Зазначена норма передбачена пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Проте реєстрація виписаних позивачем податкових накладних за перевіряємий період була зупинена, а отже розрахунок коригування до неї міг бути прийнятий лише після їх розблокування та реєстрації в ЄРПН.

Враховуючи те, що визначений законом термін виписування розрахунків коригування сум ПДВ ще не минув, зазначені розрахунки коригування зареєстровані в ЄРПН, про що зазначено в акті перевірки, а до податкової декларації з податку на додану вартість вносяться дані, які мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано та зареєстровано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за серпень 2017 року (реєстраційний номер 9046286710 від 16 березня 2018 року), з урахуванням чого відповідачем неправомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2018 року №0314601207, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2018 року №0314951207, яким позивачу за порушення п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 74976 грн. та №0314971207, яким позивачу за порушення ст.192, п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 111653 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 89322 грн. та за штрафними санкціями 22331 грн., суд зазначає наступне.

Актом від 13 квітня 2018 року №4194/26-15-12-07-20/41379711 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача встановлено порушення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позитивних нарахувань, що сплачуються до бюджету у сумі 89322 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 74976 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстраційний №9046290951 від 16 березня 2018 року) до декларації з ПДВ за вересень 2017 року задекларовано неправомірне зменшення податкових зобов`язань шляхом включення до складу рядку 7 уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ (коригування податкових зобовязань) наступних розрахунків коригування кількісних та вартісних показників: №4 від 21 січня 2018 року до податкової накладної №17 від 29 вересня 2017 року на суму зменшення ПДВ - 33800 грн., №5 від 12 січня 2018 року до податкової накладної №23 від 25 вересня 2017 року на суму зменшення ПДВ - 33800 грн., які зареєстровані в ЄРПН 15 січня 2018 року по АПК «Юдана». Крім того, позивачем у зазначеному уточнюючому розрахунку відображено від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 113679 грн., при цьому складено акт камеральної перевірки №4193/26-15-12-07-20/41379711 від 13 квітня 2018 року, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3 декларації переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 96698 грн. та складає 16981 грн. зазначені розрахунки коригування зареєстровані в ЄРПН у січні 2018 року.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно положень пункту 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289 (далі - Порядок №21) подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок) (у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 розділу II Кодексу) передбачено пунктом 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

Відповідно до п.1, 5, 6 розділу VI Порядку №21 «Порядок заповнення уточнюючого розрахунку» уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу.

У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

Так, позивачем у порядку пункту 192.1 Податкового кодексу України, з метою виправлення допущеної помилки складено розрахунки коригування до податкових накладних, які зареєстровано в ЄРПН з дотриманням визначених термінів реєстрації. Проте реєстрація виписаних позивачем податкових накладних за перевіряємий період була зупинена, а отже розрахунки коригування до них могли бути прийняті лише після їх розблокування та реєстрації в ЄРПН.

При цьому, визначений законом термін виписування розрахунків коригування сум ПДВ ще не минув, зазначені розрахунки коригування зареєстровані в ЄРПН, про що зазначено в акті перевірки, з урахуванням чого позивачем подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за вересень 2017 року, в якому відображено самостійно виправлені помилки.

Відповідачем зазначено в акті перевірки, що значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок. Проте, з акту перевірки вбачається, що декларація за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок, не перевірялася відповідачем в межах камеральної перевірки, результати якої оформлені актом №4194/26-15-12-07-20/41379711.

Крім того, стосовно доводів відповідача, що позивачем у зазначеному уточнюючому розрахунку відображено від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 113679 грн., при цьому складено акт камеральної перевірки №4193/26-15-12-07-20/41379711 від 13 квітня 2018 року, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3 декларації переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 96698 грн. та складає 16981 грн. зазначені розрахунки коригування зареєстровані в ЄРПН у січні 2018 року, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, винесене за результатами акта №4193/26-15-12-07-20/41379711 від 13 квітня 2018 року визнано протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно дійшов висновку про порушення позивачем пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позитивних нарахувань, що сплачуються до бюджету у сумі 89322 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 74976 грн. та, як наслідок, спірні податкові повідомлення-рішення від 31 травня 2018 року №0314951207, яким позивачу за порушення п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 74976 грн. та №0314971207, яким позивачу за порушення ст.192, п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 111653 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 89322 грн. та за штрафними санкціями 22331 грн. є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 04 червня 2018 року №0318501207, яким позивачу за порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 61254 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 40836 грн. та за штрафними санкціями 20418 грн. та №0318471207, яким позивачу за порушення п. 198.6 ст198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 38915 грн., суд зазначає наступне.

Актом від 13 квітня 2018 року №4195/26-15-12-07-20/41379711 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позитивних нарахувань, що сплачуються до бюджету у сумі 40836 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 38915 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за жовтень 2017 року відображено від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 74976 грн., при цьому складено акт камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за вересень 2017 року №4194/26-15-12-07-20/41379711 від 13 квітня 2018 року, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) у розмірі 74976 грн. та збільшено позитивне нарахування, що сплачуються до бюджету у сумі 89322 грн. Крім того, позивачем не відображено в податковій звітності за жовтень 2017 року зменшення коригування податкового кредиту на суму 4775 грн. згідно розрахунку коригування кількісних та вартісних показників №1185 від 16 жовтня 2017 року до податкової накладної №1180 від 10 жовтня 2017 року на суму зменшення ПДВ - 4775 грн., який зареєстрований в ЄРПН.

Проте, суд, дослідивши надані сторонами докази, встановив, що відповідач неправомірно дійшов висновку про порушення позивачем пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України згідно висновків, викладених в акті камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за вересень 2017 року №4194/26-15-12-07-20/41379711 від 13 квітня 2018 року та дійшов висновку про скасування податкових повідомлень-рішень від 31 травня 2018 року №0314951207 та №0314971207, винесені за наслідками перевірки.

Як зазначено позивачем у письмових поясненнях, у жовтні 2017 року ним було здійснено оплату на користь ПМП «АСВА» на суму 28649,99 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 4775,00 грн., за фактом чого ПМП «АСВА» виписано податкову накладну №1180 від 10 жовтня 2017 року. Внаслідок зімни номенклатури товару, ПМП «АСВА» складено розрахунок коригування №1185 від 16 жовтня 2017 року, надісланий на реєстрацію та позивачеві. Реєстрацію зазначеного розрахунку коригування, надісланого позивачем 18 грудня 2017 року, зупинено, у зв`язку з чим він не відображений у податковій звітності за вказаний період.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновку про порушення позивачем п.198.6 ст198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позитивних нарахувань, що сплачуються до бюджету у сумі 40836 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 38915 грн. а тому, як наслідок, спірні податкові повідомлення-рішення від 04 червня 2018 року №0318501207 та №0318471207, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04 червня 2018 року №0319011207, яким позивачу за порушення п. 198.6 ст198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 58374 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 38916 грн. та за штрафними санкціями 19458 грн, суд зазначає наступне.

Актом від 13 квітня 2018 року №4196/26-15-12-07-20/41379711 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача встановлено порушення п.198.6 ст198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позитивних нарахувань, що сплачуються до бюджету у сумі 38916 грн.

Перевіркою встановлено, що позивач в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з ПДВ за листопад 2017 року відобразив від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 38916 грн., при цьому складено акт камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за жовтень 2017 року №4195/26-15-12-07-20/41379711 від 13 квітня 2018 року, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) у розмірі - 38915 грн. та збільшено позитивне нарахування, що сплачуються до бюджету у сумі 40836 грн.

Проте, суд, дослідивши надані сторонами докази, встановив, що відповідач неправомірно дійшов висновку про порушення позивачем пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України згідно висновків, викладених в акті камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за жовтень 2017 року №4195/26-15-12-07-20/41379711 від 13 квітня 2018 року та дійшов висновку про скасування податкових повідомлень-рішень від 04 червня 2018 року №0318501207 та №0318471207, винесені за наслідками перевірки.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновку про порушення позивачем п.198.6 ст198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позитивних нарахувань, що сплачуються до бюджету у сумі 38916 грн., а тому, як наслідок, спірне податкове повідомлення-рішення від 04 червня 2018 року №0319011207 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно із статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" вказаний суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com Б.г.І. проти Молдови", і "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії").

Отже, застосовуючи до спірних правовідносин принцип верховенства права з урахуванням згаданої вище судової практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що відповідачем проігноровано право позивача на уточнення податкової звітності в межах строків встановлених Податковим кодексом України.

Відповідачем не надано правової оцінки тій обставині та не враховано, що позивачем уточнення податкових декларацій з ПДВ за серпень, вересень, жовтень, листопад 2017 року відбувалось в порядку і строки визначені положеннями ПК України.

Згідно з частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно положень статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Ніпон Агросервіс» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпон Агросервіс» - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 31 травня 2018 року №0314601207.

3. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 31 травня 2018 року №0314951207.

4. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 31 травня 2018 року №0314971207.

5. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04 червня 2018 року №0318501207.

6. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04 червня 2018 року №0318471207.

7. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 04 червня 2018 року №0319011207.

8. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніпон Агросервіс» (03191, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 3/7, кв. 338, код ЄДРПОУ 41379711) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 6 628,05 грн (шість тисяч шістсот двадцять вісім гривень 05 копійок).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова