Рішення № 82313394, 10.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2019 року № 826/16761/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Головного управління Держгеокадастру в Київській області визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Київській області про відмову у наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва розміром 0,12 га на території Васильківського району Київської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Київській області розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва розміром 0,12 га на території Васильківського району Київської області та прийняти рішення відповідно до законодавства України.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність відмови відповідача у задоволенні його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки орієнтовною прощею 0,12 га на території Васильківського району Київської області для ведення садівництва, оскільки ніяких інших підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва, окрім посилання на постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» № 413 від 07.06.2017, якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області наведено не було.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №826/16761/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

13.11.2018 до суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому Відповідач зазначає, що у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки, щодо якої Позивач звернувся із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» № 413 від 07.06.2017, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області і було відмовлено Позивачу у наданні дозволу на розроблення такого проекту землеустрою. При цьому Відповідач стверджує, що на момент розгляду заяви Позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області проводилися організаційні заходи щодо проведення таких торгів. Після чого, з урахуванням результатів проведених торгів, сформовано перелік земельних ділянок, які передаються у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації. Оскільки місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам прийнятої постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» № 413 від 07.06.2017 і приписам статті 118 Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Київській області, діючи в межах свої повноважень, повідомило ОСОБА_1 про ці обставини листом від 20.06.2018 за №9182/0-5586/0/17-18. У зв`язку з викладеним Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

17.05.2018 Позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру у Київській області з заявою-клопотанням, в якому просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою прощею 0,12 га на території Васильківського району Київської області для ведення садівництва.

За результатами розгляду вказаного клопотання відповідач листом від 20.05.2018 № 9185/0-5587/0/17-18 з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» № 413 від 07.06.2017 повідомив Позивача, що надання дозволів на розроблення проектів із землеустрою та передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації мають здійснюватися відповідно до сформованих переліків, які будуть оприлюднені на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки. З метою забезпечення паритету інтересів громадян України, територіальних громад та держави під час здійснення повноважень з розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, Головним управлінням підготовлено та оприлюднено перелік земельних ділянок, право оренди на які пропонується передавати на конкурентних засадах (земельних торгах). На даний момент Головним управлінням проводяться організаційні заходи щодо проведення таких торгів.

Після чого, зазначено у даному листі, з урахуванням результатів проведених земельних торгів, Відповідачем надаватимуться дозволи на розроблення документації із землеустрою та передаватимуться земельні ділянки у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації із сформованого переліку земельних ділянок.

Вважаючи викладене у листі від 20.05.2018 № 9185/0-5587/0/17-18 відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва такою, що суперечить положенням статті 118 Земельного кодексу України, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частин дев`ятої та десятої статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Зазначені праві норми вказують, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, мають право реалізувати таке право шляхом подання клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, за результатами розгляду яких відповідні уповноважені органи приймають одне з рішень - про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову у наданні дозволу; у свою чергу підставою для такої відмови може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач не навів підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно статті 118 Земельного кодексу України, наприклад, щодо невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи Відповідача, якими останній з посиланням на розділ «Система організації процесу виконання Стратегії» Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», обґрунтовує неможливість розгляду заяви-клопотання Позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою до моменту формування переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які передаються у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації насамперед учасникам антитерористичної операції, оскільки абзац 6 вказаного розділу Стратегії рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2018 у справі № 826/12032/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018, визнано незаконним і нечинним.

Більше того, суд зважає на ту обставину, що, як зазначено у Стратегії, її метою є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави. Загалом Стратегія не містить нормативно-правових норм і, як зазначено у пояснювальній записці до проекту постанови Кабінету Міністрів України №413, є програмним документом.

З огляду на викладене та враховуючи вимоги ЗК України, суд зауважує, що Відповідач зобов`язаний або надати дозвіл Позивачу на розроблення проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на підставах, передбачених саме статтею 118 ЗК України.

Однак, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, Головне управління Держгеокадастру у Київській області не розглянуло заяву Позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою належним чином та не прийняло обґрунтованого рішення у відповідності до вимог статті 118 ЗК України.

Отже, лист Відповідача від 20.05.2018 № 9185/0-5587/0/17-18 не можна вважати рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні частини 7 статті 118 ЗК України.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов`язання Відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Позивачу у зв`язку з тим, що вказані вимоги є передчасними, оскільки відсутнє рішення Відповідача щодо відмови у наданні такого дозволу.

Водночас відповідь, викладена у листі Відповідача від 20.05.2018 № 9185/0-5587/0/17-18, є бездіяльністю, оскільки вищезазначеними нормами права не передбачено права суб`єкта владних повноважень утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки протиправна бездіяльність Відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав Позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що суд при розгляді справи обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Київській області стосовно розгляду заяви-клопотання ОСОБА_1 від 17.05.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва розміром 0,12 га на території Васильківського району Київської області та зобов`язання Відповідача повторно розглянути зазначену заяву і прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Згідно частин шостої-сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, позивачем у позовній заяві заявлено до присудження 3000,00 грн витрат на правничу допомогу та до позовної заяви долучено договір № 23-3 про надання юридичної допомоги від 15.05.2018; рахунок № 1 від 28.09.2018 та квитанцію від 09.10.2018 про перерахування адвокату 3000,00 грн.

При цьому відповідачем жодних заперечень з приводу стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою, у відзиві не зазначено.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14; ідентифікаційний код 39817550) щодо розгляду заяви-клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 17.05.2018.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14; ідентифікаційний код 39817550) повторно розглянути заяву-клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 17.05.2018.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14; ідентифікаційний код 39817550) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 704, 80 грн сплаченого судового збору та 3000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя В.П. Катющенко