Рішення № 82313325, 26.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року справа № 580/96/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

за участю:

секретаря – Гордієнка Ю.П.,

представника позивача публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” – адвоката Бодашка О.О. (за ордером),

представника відповідача Офісу великих платників податків ДФС – Демченко С.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства “Черкасиобленерго” до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось ПАТ “Черкасиобленерго” з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.06.2018 № 0005244105 та № 0005254105.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що на даний час триває провадження у справі про банкрутство ПАТ “Черкасиобленерго” щодо задоволення вимог кредиторів, яким введено мораторій, а отже з урахуванням норм Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ППР відповідача від 11.06.2018 про застосування штрафів за порушення строку сплати ПДВ з вироблених в Україні товарів є протиправним та підлягають скасуванню.

Представник позивача до зали судового засідання прибув та підтримав вимоги позовної заяви в повному обсязі.

Представник відповідача взяв участі в розгляді справи в режимі відеоконференції. У наданому відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, додатково наголосив, що оскаржувані позивачем рішення про застосування штрафі є правомірними та такими, що прийняті у відповідності до вимог ПК України, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Також, відповідач зазначив, що з аналізу норми ч.3 ст.19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 № 2343-XII, можна дійти висновку про те, що при введенні мораторію на задоволення вимог кредиторів слід чітко відрізняти грошові зобов`язання, що виникли до набрання мораторію, та грошові зобов`язання, що виникли після введення мораторію, так як дія мораторію поширюється лише на ті грошові зобов`язання, що виникли до його введення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, ПАТ “Черкасиобленерго” перебуває у процедурі банкрутства, що підтверджується ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494. На даний час триває провадження у справі про банкрутство ПАТ “Черкасиобленерго”, на стадії розпорядження майном, а ухвалою від 14.05.2004 введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів.

15.05.2018 Офісом великих платників податків ДФС проведено камеральну перевірку ПАТ “Черкасиобленерго” з питань своєчасності перерахування до бюджету податкових зобов`язань з ПДВ, за наслідками якої складено акт № 1289/28-10-41-05/22800735.

Висновками акту перевірки встановлено, що ПАТ “Черкасиобленерго” несвоєчасно сплачено самостійно визначені грошові зобов`язання з ПДВ чим порушено абз.1 п.57.1 ст.57, п.126.1 ст.126 ПК України.

На підставі висновків акту перевірки Офісом великих платників прийнято:

- податкове повідомлення - рішення від 11.06.2018 № 0005244105, яким до ПАТ “Черкасиобленерго” застосовано штраф в розмір 10% - 1 163 918,00 грн., за порушення строку грошового зобов`язання з ПДВ;

- податкове повідомлення - рішення від 11.06.2018 № 0005254105, яким до ПАТ “Черкасиобленерго” застосовано штраф в розмір 20% - 33 112 318,35 грн., за порушення строку грошового зобов`язання з ПДВ.

Вважаючи вказані рішення податкового органу протиправними, оскільки на даний час триває провадження у справі про банкрутство ПАТ “Черкасиобленерго” та введено мораторій на задоволення майнових вимог кредиторів, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Так, відповідно до п.57.1. ст.57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі п.126.1. ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що податковим органом застосовано до позивача штраф в розмірі 10 % та 20 % за несвоєчасну сплату самостійно визначених грошових зобов`язань з ПДВ.

Оцінюючи правомірність підстав для застосування до позивача штрафних санкції спірними рішеннями, суд врахував, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494 відносно нього порушено провадження у справі про банкрутство. ВАТ “Черкасиобленерго” 15.08.2011 реорганізовано в ПАТ “Черкасиобленерго”. Вказаним судовим рішенням введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Абз.24 ч.1 ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 № 2343-XII (далі – Закон № 2343-XII) (у редакції на час введення мораторію до позивача) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Ч.4 ст.12 цього Закону (у редакції на час введення мораторію) встановлювала, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Отже, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов`язання та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Згідно з абз.2 ч.4 ст.12 Закону № 2343-XII (у редакції на час введення мораторію до позивача) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду (далі – ВС) у постанові від 11.09.2018 у справі №823/2240/17, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню.

Зокрема, ВС висловив підхід, що для ПАТ “Черкасиобленерго” при вирішенні спору щодо застосування штрафних санкцій суди повинні застосувати положення ч.4 ст.12 Закону № 2343-XII у редакції на час введення для нього мораторію.

Так ВС дійшов висновку, що норма цієї статті визначала абсолютну заборону на застосування під час мораторію всіх санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Зміст цієї заборони не пов`язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому санкції за невиконання грошових зобов`язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Законом України “Про внесення змін до Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон №4212-VІ) внесені відповідні зміни до Закону № 2343-XII, в тому числі і до положень щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів, які набрали чинності з 19.01.2013.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону № 2343-XII у редакції, чинній з 19 січня 2013 року, мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (ч.3 ст.19 Закону).

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону № 2343-XII дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги поточних кредиторів.

Вирішуючи питання того, в якій редакції має бути застосований Закон №2343-XII до спірних правовідносин, ВС врахував п.1-1 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону №4212-VI, відповідно до якої положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення Закону №4212-VІ застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19 січня 2013 року.

Розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону № 2343-XII здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону № 2343-XII, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією. У зв`язку зі здійсненням переходу до застосування нової редакції Закону № 2343-XII необхідно привести реєстр вимог кредиторів у відповідність до вимог статті 45 Закону № 2343-XII у новій редакції і з урахуванням його вимог вирішити питання щодо переобрання представницьких органів кредиторів (зборів кредиторів та комітету кредиторів).

У межах спірних відносин постанова Господарського суду про визнання позивача банкрутом відсутня, а справа про його банкрутство порушена до набрання чинності Законом 2343-XII в новій редакції. Відтак застосуванню підлягає цей закон в редакції до 19 січня 2013 року.

З огляду на це ВС дійшов висновку, що боржник повинен виконувати зобов`язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Тому у вказаній справі ВС визнав законним судове рішення, яким визнано протиправним і скасовано рішення податкового органу про застосування до позивача штрафних санкцій.

Для вирішення спору суд також врахував п.87.10. ст.87 ПК України, відповідно до якого з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування норм цього Кодексу.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що спірні рішення у цій справі є протиправними та підлягають скасуванню з вищевказаних підстав.

Стосовно посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №819/2484/13-а, суд врахував, що вказана постанова стосується правомірності рішення про опис майна в податкову заставу. При цьому судом не досліджувалась правова природа виникнення податкового бору платника.

Отже, обставини у вказаному рішенні та у цьому спорі не є подібними, а правова позиція Верховного Суду у ньому не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що під час вчинення дій з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ВАТ “Черкасиобленерго” є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити - повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11.06.2018 № 0005044105, яким до ПАТ “Черкасиобленерго” (ідентифікаційний код – 22800735) застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення строку сплати ПДВ.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 11.06.2018 № 0005254105, яким до ПАТ “Черкасиобленерго” (ідентифікаційний код – 22800735) застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення строку сплати ПДВ.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь ПАТ “Черкасиобленерго” (ідентифікаційний код – 22800735) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19 210,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст рішення виготовлено 06.05.2019