Рішення № 82313289, 11.06.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1470/19

РІШЕННЯ

іменем України

11 червня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Волочиської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення Волочиської райдержадміністрації щодо проведення перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня і виплату недоплаченої суми за минулий час; 2) зобов`язати управління соціального захисту населення Волочиської райдержадміністрації здійснити перерахунок розміру виплаченої йому разової грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік та провести виплату недоплаченої разової грошової допомоги за 2019 рік у розмірі 8576 (вісім тисяч п`ятсот сімдесят шість) гривень.

Також просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання управління соціального захисту населення Волочиської райдержадміністрації подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач покликається на норму, яка визнана неконституційною згідно з рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008. Постанова KM України від 20.03.2019 року №237, про яку вказує відповідач, є підзаконним нормативно-правовим актом і не може зменшувати розмір виплати, встановлений Законом України. Закон України "Про Державний бюджет України" також не може звужувати права на отримання разової грошової допомоги в розмірах встановлених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Ухвалою від 14.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 2).

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

З`ясувавши обставини, на які позивач покликається як на підставу своїх вимог, оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (арк. спр.3).

24.04.2019 позивач звернувся до управління соціального захисту населення Волочиської районної державної адміністрації з письмовою заявою, у якій просив провести нарахування та виплату разової грошової допомоги у розмірах, встановлених чинним законодавством. Заява мотивована тим, що у 2019 році розмір мінімальної пенсії за віком в Україні становив 1497 грн., і ветеранам війни до 5-го травня 2019 року мала бути виплачена разова грошова допомога в наступних розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи - 11976 (1497x8) грн. Проте йому була виплачена разова грошова допомога в розмірі 3400 грн., недоплата складає 8576 (11976-3400) грн. (арк. спр. 14).

Листом від 03.05.2019 за №02/09-889 відповідачем надано відповідь, згідно якої постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 р. №237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"» чітко визначено, що розмір разової грошової допомоги у 2019 році становить особам з інвалідністю внаслідок війни ІI групи - 3400 грн. (арк. спр. 15).

Згідно довідки управління соціального захисту населення Волочиської районної державної адміністрації від 03.05.2019 за №02/09-889, разова грошова допомога в 2019 році була виплачена позивачу в розмірі 3400 грн. (арк. спр. 17).

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII (в редакції, що діяла до 2008 року) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) частину п`яту статті 13 Закону № 3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, пункт 20 розділу II Закону №107-VI.

В подальшому, Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (далі - Закон № 79-VIII), який набрав чинності 01 січня 2015 року, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України" доповнено пунктом 26, яким передбачено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набранням чинності Закону №79-VIII Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Наведені положення Закону №79-VIII не були визнані неконституційними та є чинними.

Тобто, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03 жовтня 1997 року у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що Закон України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнятий пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року по справі №520/14823/16-а.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 за №237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"» (далі - Постанова №237) установлено, що у 2019 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення). Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни II групи - у розмірі 3400 гривень.

Постанова №237, яка прийнята на виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України, також не визнана Конституційним Судом України неконституційною, отже положення цього нормативного акту підлягають застосуванню при визначенні суми допомоги до 5 травня у 2019 році.

Аналогічна правова позиція вказана в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року по справі №335/7127/17, від 22 серпня 2018 року по справі №550/1131/17, від 13 грудня 2018 року по справі №695/2442/17.

Таким чином, виплачуючи позивачу в 2019 році допомогу до 5 травня у розмірі 3400 грн., визначеному постановою КМУ №237, відповідач діяв у межах повноважень та у відповідності до законодавства.

Суд також враховує, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Крім цього, у п.36 рішення у справі «Серебрянський проти України» від 3 червня 2014 року (заява №54704/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що не погоджується з тим, що вимога заявника щодо виплати разової щорічної грошової допомоги до Дня перемоги у розмірі, рівному п`яти мінімальним пенсіям за віком, становила «законі сподівання» у значенні практики Суду з цього питання. Національний суд розглянув твердження заявника та навів підстави свого рішення, яке не може вважатися свавільним або необґрунтованим. Дійсно, закони України про державний бюджет вплинули на заявника, але національний суд, посилаючись на відсутність зворотної дії рішень Конституційного Суду України, чітко постановив, що заявник отримав виплату, на яку він мав право відповідно до національного законодавства станом на момент, коли вона мала виплачуватися.

Отже, зміна правового регулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку управління соціального захисту населення Волочиської районної державної адміністрації, про що також зазначено в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року по справі №367/8341/17.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд, з врахуванням наведених правових позицій Верховного Суду, дійшов висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень діяв у межах закону при виплаті позивачу у 2019 році разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 3400 грн., що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов не задовольняється.

Як наслідок, оскільки позов не підлягає задоволенню, відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення відповідно до ст.382 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору як інвалід ІІ групи, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11 червня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Управління соціального захисту населення Волочиської районної державної адміністрації (вул. Лисенка, 8, м.Волочиськ, Хмельницька область,31200 , код ЄДРПОУ - 03198385)

Головуючий суддя А.І. Петричкович