Рішення № 82313269, 11.06.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/848/19

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області (далі - Ніжинське ОУПФУ Чернігівської області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування і виплати позивачу пенсії з 27.11.2018 відповідно до ч. 2, ч. 13 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» та зобов`язання відповідача провести позивачу згідно доданих до заяви про призначення пенсії документів, перерахунок і виплату пенсії відповідно до ч. 2, ч. 13 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», починаючи з 27.11.2018 без обмеження граничного розміру.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що в березні 2018 року відповідачем йому була призначена пенсія у відповідності до вимог ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру». Зазначає, що пенсія повинна була бути призначеною у розмірі 60% від середнього заробітку (66672,18 грн), що становить 40003,30 грн, але у зв`язку з тим, що позивач продовжував працювати на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України відповідачем пенсія нараховувалась і виплачувалась в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в сумі 4755,76 грн відповідно до абз. 3 ч. 15 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру». Слідчі прокуратури мали право на призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру» до початку діяльності Державного бюро розслідувань, яке розпочало діяльність 27.11.2018. В зв`язку із зазначеними змінами, станом на 27.11.2018 позивач працюючи на посаді слідчого органів прокуратури відповідно до ст. 5 Перехідних положень Закону № 1697-VІІ втратив право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом № 1697-VІІ, як наслідок нарахування і виплату призначеної позивачу пенсії з 27.11.2018 Ніжинському ОУПФУ Чернігівської області необхідно проводити в розмірі передбаченому ст. 86 Закону № 1697-VІІ, а не в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак відповідач на заяву позивача про проведення виплати з 27.11.2018 в розмірі, передбаченому ст. 86 Закону № 1697-VІІ повідомив, що з приводу даного питання управлінням подано запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Позивач вважає, що право на соціальний захист не може бути скасоване звужене, на чому неодноразово наголошував Конституційний Суд України. Також зазначає, що до питання обмеження пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» є актуальними висновки конституційного суду України у відповідних рішеннях. Конституційний суд неодноразово розглядав питання пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, на думку позивача відносяться громадяни, які перебувають на службі в правоохоронних органах, зокрема прокуратури, з огляду на зазначене до них не можуть застосовуватись положення законодавчих актів щодо обмеження та зменшення розміру пенсійних виплат.

15.04.2019 ухвалою судді Кашпур О.В. прийнято позов до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Ніжинським ОУПФУ Чернігівської області, в межах встановленого строку подано до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру», з урахуванням абз.4 ч. 15 ст.86 вказаного Закону. Листом № 7111/04-12 від 28.12.2018 управління повідомило позивача про результати розгляду його звернення. Рішення про перерахунок пенсії чи відмову у перерахунку пенсії управлінням не приймалось, а здійснено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо вирішення питання пенсійного забезпечення позивача. Ніжинське ОУПФУ Чернігівської області отримало відповідь, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області надіслано запит до Пенсійного фонду України з питання виплати пенсії позивачу в розмірі призначеному відповідно до Закону України «Про прокуратуру», як наслідок позовні вимоги задоволенню не підлягають.

13.05.2019 на підставі розпорядження керівника апарату суду № 109, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу Чернігівського окружного адміністративного суду, призначено повторний автоматизований розподіл даної справи з підстав відрахування зі штату Чернігівського окружного адміністративного суду судді Кашпур О.В. у зв`язку з призначенням її суддею Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Тихоненко О.М.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 справу прийнято до провадження судді Тихоненко О.М. та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач перебуває на обліку в Ніжинському ОУПФУ Чернігівської області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» з березня 2018 року та продовжував працювати в прокуратурі на посаді слідчого.

У відповідності до абз.4 ч. 15 ст.86 вказаного Закону передбачено, що з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій та статус суддів», виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

06.12.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення виплати призначеної останньому пенсії з 27.11.2018 у розмірі передбаченому ст. 86 Закону № 1697-VІІІ (а.с.34).

Листом від 28.12.2018 № 7111/04-12 Ніжинське ОУПФУ Чернігівської області повідомило позивача, що для вирішення питання виплати пенсії з 27.11.2018 у розмірі передбаченому ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням вимог передбачених п. 3 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так як згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 продовжує працювати старшим слідчим Генеральної Прокуратури України, поданий запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. При отриманні роз`яснення позивачу буде повідомлено додатково (а.с.21).

Вважаючи бездіяльність Ніжинського ОУПФУ в Чернігівській області протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Ніжинським ОУПФУ Чернігівської області в березні 2018 року призначено пенсію у відповідності до вимог ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон), який є спеціальним законом і регулює питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України.

Згідно довідки від 22.06.2018 № 18-115 позивач працює в Генеральній прокуратурі України на посаді старшого слідчого в ОВС. Заробітна плата на 01.03.2018 з урахуванням інших виплат, які передбачені чинним законодавством складає 66672,18 грн (а.с.17).

В зв`язку з тим, що позивач продовжував працювати на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України відповідачем пенсія нараховувалась і виплачувалась в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до вимог абз. 4 ч. 15 ст. 86 Закону з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ст. 5 Перехідних положень вказаного Закону положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань.

Тобто слідчі прокуратури мали право на призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону до початку діяльності Державного бюро розслідувань (далі - ДБР).

Свою діяльність ДБР розпочало 27.11.2018 у зв`язку з чим слідчі органів прокуратури втратили право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених ст. 86 Закону.

У зв`язку із зазначеними змінами, станом на 27.11.2018 позивач, працюючи на посаді слідчого органів прокуратури відповідно до ст. 5 Перехідних положень Закону втратив право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом.

Таким чином, з 27.11.2018 вимоги зазначені в абз. 4 ч. 15 ст. 86 Закону про те, що пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" стосовно слідчих прокуратури втратили законну силу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.8, ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011 набуте право не може бути скасоване чи звужене.

Спеціальним законом, який регулює питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України, а також обмеження щодо виплати та обчислення розміру пенсії, як зазначалось вище є Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 686/17309/17 (розділ V п. 41).

Частиною 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

Частиною 2 статті 86 Закону встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

На час призначення пенсії позивач мав необхідний стаж роботи, а саме: 27 років 9 місяців 29 днів, у тому числі роботи на посадах прокурорів - 14 років 2 місяці, що підтверджується розпорядженням 702 від 11.04.2018 (а.с.20).

Отже станом на день звернення за призначенням пенсії (12.03.2018) позивач мав право на пенсію в розмірі 60 відсотків від суми його місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

При цьому, як зазначено в абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Пунктом 13-2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, а саме: з 1 січня 2018 року - 1373 гривні, з 1 липня - 1435 гривень, з 1 грудня - 1497 гривень.

Тобто чинним законодавством встановлено лише тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії по 31.12.2017.

Положення Закону щодо призначення пенсії прокурорам в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії не скасовані, не визнані неконституційними, їх застосування не призупинено.

Водночас Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист і формував правову позицію.

Так, у рішеннях Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 (у справі щодо права на пільги) та № 5-рп/2002 від 20.03.2002 (у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) вказано, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України, перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, поліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10.12.2013 (справа №21-348а1), від 17.12.2013 (справа №21-445а13), від 06.10.2015 (провадження №127/11720/14-а).

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Так, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейським судом з прав людини неодноразово у рішеннях наголошувалось, що якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (п.31 рішення від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України», заява № 68385/10 та 71378/10).

Таким чином, за вищевикладених обставин, суд приходить до висновку про застосування до спірних правовідносин ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру», як наслідок нарахування і виплату призначеної позивачу пенсії з 27.11.2018 Ніжинському ОУПФУ Чернігівської області необхідно проводити в розмірі передбаченому ст. 86 Закону, а не в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Ніжинського ОУПФУ Чернігівської області на користь позивача підлягають стягненню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області щодо не нарахування і виплати ОСОБА_1 пенсії з 27.11.2018 відповідно до ч. 2, ч. 13 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».

Зобов`язати Ніжинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області провести ОСОБА_1 згідно доданих до заяви про призначення пенсії документів, перерахунок і виплату пенсії відповідно до ч. 2, ч. 13 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», починаючи з 27.11.2018 без обмеження граничного розміру.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ніжинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Ніжинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області (вул. Шевченка, 21-ж, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 37716087).

Повний текст рішення складено 11.06.2019.

Суддя О.М. Тихоненко