Рішення № 82313099, 27.05.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 травня 2019 р. № 520/1613/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Дребот І.А.,

представника позивача - Виговської А.В.,

представника відповідача - Петріченка М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство "Зміївська овочева фабрика" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК3542/290/НД/АВ/2П/ТД-ФС від 31.01.2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Приватне акціонерне товариство “Зміївська овочева фабрика”;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК3542/290/НД/АВ/2П/МГ-ФС від 31.01.2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Приватне акціонерне товариство “Зміївська овочева фабрика”.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанови про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами № ХК3542/290/НД/АВ/2П/ТД-ФС та № ХК3542/290/НД/АВ/2П/МГ-ФС від 31.01.2019 року є незаконними, необґрунтованими, а отже такими що підлягають скасуванню, оскільки позивачем не було допущено жодних порушень та належним чином здійснено покладені на нього обов`язки щодо нарахування індексації заробітної плати за листопад 2018 року, а також не було допущено порушень в частині допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення про прийняття на роботу працівників. Також позивачем вказано, що посадовими особами відповідача було допущено ряд порушень під час проведення такого інспекційного відвідування. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, а також призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує оскільки інспекційне відвідування посадовими особами відповідача було проведено у відповідності до норм діючого законодавства та встановлений спосіб. Також вказано, що під час проведення інспекційного відвідування підприємства позивача було встановлено наявність порушень в діяльності останнього, що належним чином зафіксовано в акті інспекційного відвідування юридичної особи №ХК3542/290/НД/АВ від 04.01.2019 року, а отже на підставі висновків вказаного акту та у зв`язку з встановленням порушень керівником було прийнято рішення про накладення на ПАТ "Зміївська овочева фабрика" штрафів. З огляду на вказане, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Представники позивача в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Зміївська овочева фабрика", код ЄДРПОУ – 31834736, зареєстровано як суб`єкт господарювання юридична особа.

Судовим розглядом справи з наданих представниками сторін пояснень та доказів встановлено, що на підставі п.п.3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту, наказу на проведення заходу державного контролю №01.01-07/1948 від 04.12.2018 року та оформленого направлення № 01.01-94/02.03/3629 від 04.12.2018 року.

Отже, як встановлено судовим розглядом справи, інспекційне відвідування ПАТ «Зміївська овочева фабрика» проводилось за юридичною адресою: 63460, Харківська обл., Зміївський район, смт. Слобожанське, Балаклійське шосе, будинок 17-А та адресою здійснення діяльності: м. Харків, вул. Драгомирівська, 10.

Представником відповідача у наданому до суду відзиві на позов вказано, що у зв`язку з ненаданням об`єктом відвідування інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, згідно з п. 16, п. 18 Порядку №295 був складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК3542/290/НД від 19.12.2018 року та вимога про надання/поновлення документів необхідних для проведення інспекційного відвідування №ХК3542/290/ПД від 19.12.2018 року. Зазначені документи направленні засобами поштового зв`язку на адресу позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Судовим розглядом справи встановлено, що вимогою № ХК3542/290/ПД від 19.12.2018 року про надання документів зобов`язано ПАТ «Зміївська овочева фабрика» у строк до 10:00 год. 08.01.2019 року надати документи (перелік зазначений у вимозі), необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Як встановлено під час розгляду справи, на виконання зазначеної вимоги суб`єктом господарювання надано наступні документи: копії паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційного номеру Генерального директора товариства Сисенка Ігоря Івановича, бухгалтера товариства Самофалова Володимира Володимировича; протоколу б/н від 02.12.2015 року Наглядової ради Товариства про обрання Генерального директора товариства ОСОБА_1 ; наказу № 216-К від 03.12.2015 року про вступ на посаду Генерального директора товариства ОСОБА_1 , наказу № 227-К від 01.12.2011 року про призначення головного бухгалтера товариства Самофалова Володимира Володимировича, журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці товариства з 02.01.2018 року, копію акту виконаних робіт від 24.12.2018 року до договору підряду 367-18 від 19.11.2018 року, копію акту виконаних робіт від 26.12.2018 року до договору підряду № 369-18 від 03.12.2018 року, копії видаткового касового ордеру від 24 грудня 2018 року та від 26 грудня 2018 року.

За результатами дослідження наданих позивачем пояснень посадовою особою відповідача складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 04.01.2019 року № ХК3542/290/НД/АВ, відповідно до якого встановлені порушення законодавства, зокрема: порушення .ч.3 ст. 24 КЗпП України: працівників фактично було допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; ч.6 ст. 95 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці»: індексація заробітної плати при наявності підстав не нарахована та не виплачена 335 працівникам підприємства в листопаді 2018 року.

На підставі висновків акту відповідачем було складено приписи про усунення виявлених порушень №ХК3542/290/НД/АВ/П та №ХК3542/290/НД/АВ/2П від 04.01.2019 року.

Позивачем 23.01.2019 року направлено на адресу відповідача лист-пояснення із викладенням власної правової позиції стосовно виявлених порушень із долученням копій документів та проханням надати копії приписів та акту інспекційного відвідування.

Також матеріали справи свідчать, що позивачем було подано скаргу з вимогою скасувати приписи про усунення виявлених порушень

За результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 04.01.2019 року №ХК3542/290/НД/АВ посадовою особою відповідача 31.01.2019 року винесено постанову №ХК3542/290/НД/АВ/2П/МГ-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої за порушення ч.6 ст. 95 КЗпП, ст. 33 Закону України «Про оплату праці» на позивача накладено штраф у розмірі 13979550,00 грн., та постанову №ХК3542/290/НД/АВ/2П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої за порушення ч.1 ст. 24 КЗпП на позивача накладено штраф у розмірі 250380,00 грн.

Вказані постанови Головного управління Держпраці Харківській області про накладення штрафу було отримано представником позивача, про що свідчить підпис останнього у відповідній графі.

Позивач, вважаючи вказані рішення протиправними з огляду на наявність порушень у діях посадових осіб відповідача при проведенні перевірки, а також враховуючи недопущення позивачем порушень, на які посилається відповідач, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п. 7 Положення про Державну службу України з питань праці Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Як передбачено Положенням про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань праці № 75 від 22.06.2017 року, Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом. Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до пп.5 п.4 Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням. законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Як передбачено приписами ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 року, відповідно до п.1 якої цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Як передбачено положеннями п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до положень ч.5 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Як передбачено положеннями абз.8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року затверджено порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, яким визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю, передбачених ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю.

Положеннями п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (надалі за текстом - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади. акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до п. 3 Порядку інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Згідно із п. 9 Порядку під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до положень п.п. 19, 20 Порядку за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Як передбачено п. 27 Порядку у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Як передбачено положеннями ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до п. 29 Порядку заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності, зокрема, за використання праці неоформлених працівників, вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Під час судового розгляду справи встановлено, що постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 31.01.2019 року №ХК3542/290/НД/АВ/2П/ТД-ФС на позивача накладено штраф за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 04.01.2019 року №ХК3542/290/НД/АВ, у зв`язку із встановленими порушеннями ч.1 ст. 24 КЗпП, а саме: ПРАТ «Зміївська овочева фабрика» було допущено двох працівників, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, зі змісту постанови вбачається, що в якості підстав для такого висновку зазначено, що на підприємстві наявні посади електрогазозварника 5 розряду, сторожа, водія транспортних засобів, тракториста, а також на час проведення інспекційного відвідування наявні вакантні посади тракториста та водія автотранспортних засобів.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між позивачем та ОСОБА_2 укладено договору підряду №_369-18 від 03.12.2018 року, відповідно до умов якого останній виконував наступні роботи: накладання латок на корозійні отвори в кількості 150шт. на трубопроводі Ду 57 мм, шляхом зварювання, для усунення витоку води в 4 цеху теплиць замовника; заміна ділянок трубопроводу Ду 57 мм (довжина кожної ділянки - 1 м) в кількості 10 шт., шляхом зварювання, для усунення витоку води в 4 цеху теплиць замовника. За умовами договору місце виконання робіт - м. Харків, вул. Драгомирівська, 10; строк виконання робіт - з 03 грудня 2018 року до 26 грудня 2018 року. При цьому, сторонами визначено, що приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом виконаних робіт, який підписується сторонами протягом трьох днів з моменту повідомлення підрядником замовника про завершення виконання робіт.

Матеріали справи свідчать, що сторонами 26.12.2018 року було підписано акт виконаних робіт до договору підряду №_369-18 від 03.12.2018 року та позивачем здійснено оплату виконаних робіт, що підтверджується видатковим касовим ордером № 568 від 26.12.2018 року.

Під час судового розгляду справи встановлено, що штатним розписом підприємства позивача передбачена посада електрогазозварника 5-го розряду із зазначенням кваліфікаційних вимог, характеристик робіт, завдання та посадових обов`язків особи, яка претендує на посаду електрогазозварника 5 розряду у відповідній посадовій інструкції, затвердженій 02.01.2018 року. При цьому, як встановлено судом вказаною посадовою інструкцією передбачено кваліфікаційну вимогу - професійно-технічну освіту та стаж роботи за професією електрозварника ручного зварювання 4 розряду - не менше 1 року.

З наданих представником позивача під час розгляду справи пояснень судом встановлено, що оскільки ОСОБА_2 відповідно до диплому В № 594332 від 23.07.1981 року, який було надано позивачу на підтвердження кваліфікації для виконання робіт за договором підряду, має кваліфікацію за професією електрогазозварювальник третього розряду, то він не відповідає кваліфікаційним вимогам посади електрогазозварник 5 розрядку, з огляду на що у позивача були відсутні підстави для прийняття вказаної особи роботу за трудовим договором на посаду електрогазозварника 5 розряду.

Також судовим розглядом справи встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3 укладено договору підряду № 367-18_ від 19.11.2018 року, відповідно до умов якого останній виконував наступні роботи: вивезення рослинних рештків (ботви) та сміття з території теплиць замовника, на площі 1 га. з використанням трактора замовника; вивезення використаних кокосових матів з території теплиць замовника, на площі 1 га, з використанням трактора замовника; завезення кокосових матів на територію теплиць замовника, на площі 2 га, з використанням трактора замовника. За умовами договору місце виконання робіт - м. Харків, вул. Драгомирівська. 10; строк виконання робіт - з 19 листопада 2018 року до 24 грудня 2018 року. При цьому, сторонами визначено, що приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом виконаних робіт, який підписується сторонами протягом трьох днів з моменту повідомлення підрядником замовника про завершення виконання робіт.

Матеріали справи свідчать, що сторонами 24.12.2018 року було підписано акт виконаних робіт до договору підряду № 367-18_ від 19.11.2018 року та позивачем здійснено оплату виконаних робіт, що підтверджується видатковим касовим ордером № 566 від 24.12.2018 року.

Під час судового розгляду справи встановлено, що штатним розписом підприємства позивача передбачена посада тракториста 4 розряду із зазначенням кваліфікаційних вимог, характеристик робіт, завдання та посадових обов`язків особи, яка претендує на посаду тракториста 4 розряду у відповідній посадовій інструкції, затвердженій 02.01.2018 року. При цьому, як встановлено судом вказаною посадовою інструкцією передбачено кваліфікаційні вимоги та завдання тракториста, а саме: кваліфікаційні вимоги - професійно-технічна освіта, підвищення кваліфікації, наявність кваліфікаційного свідоцтва на право керування тракторами відповідної категорії, стаж роботи за професією тракториста 3 розряду - не менше 1 року; керування трактором з потужністю двигуна понад 44,1 до 73,5 кВт (понад 60 до 100 к.с.), який працює на рідкому паливі, під час транспортування різних вантажів, машин, механізмів, металоконструкцій і споруд різної маси і габаритів із застосуванням причіпних пристроїв або устаткування; стежить за вантаженням, кріпленням і розвантаженням вантажів, що транспортуються; заправляє трактор паливом та змащує трактор і всі причіпні пристрої; виявляє та усуває несправності в роботі трактора; проводить поточний ремонт і бере участь у всіх інших видах ремонту трактора та причіпних пристроїв, які обслуговує; дотримується вимог техніки безпеки, охорони праці, протипожежних норм, виробничої санітарії, правил внутрішнього трудового розпорядку.

З наданих представником позивача під час розгляду справи пояснень судом встановлено, що оскільки ОСОБА_3 виконувались лише роботи в межах, визначених договором підряду №367-18_ від 19.11.2018 року, то відсутні підстави вважати, що останній був допущений до роботи як працівник підприємства.

Суд зазначає, що згідно із приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Як передбачено приписами ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З аналізу вищевикладеної норми вбачається, що визначальною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових є обставини врегулювання процесу організації трудової діяльності, що притаманно трудовим відносинам. Натомість у цивільних відносинах процес організації трудової діяльності залишається поза межами врегулювання договору, а визначальним є отримання певного результату.

Згідно із положеннями ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: 1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

При цьому, положеннями ст.48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не здійснюють самостійної організації трудової діяльності та не виконують таку роботу на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, з урахуванням трудового розпорядку та з урахуванням ведення табелю відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин.

При цьому, у випадку укладення цивільно-правового договору працівником не надається замовнику трудова книжка, він не входить до штату підприємства, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, в той же час визначальним є виконання певної роботи або надання послуг, що передбачається умовами договору та є фактичним результатам укладення такого договору.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 413 від 17.06.2015 року "Про порядок повідомлення ДФС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що посадові особи відповідача під час проведення інспекційного відвідування дійшли висновку про допущення позивачем вищевказаного порушення, зокрема, базуючись на відібраних від ОСОБА_2 поясненнях стосовно того, що останній працює електрогазозварником, чотири дні та робочий час встановлено за графіком підприємства. Водночас, як зафіксовано в акті інспекційного відвідування ОСОБА_2 заробітну плату ще не отримував, надав усні пояснення щодо виконання робіт та персональні дані, під час інспекційного відвідування виконував зварювальні роботи у теплиці, в той же час по суті поставлених запитань відповідати відмовився, посилаючись на ст. 63 Конституції України. Також акт містить відомості про те, що ОСОБА_3 від письмових пояснень відмовився згідно ст. 63 Конституції України, але в усній формі повідомив, що працює навантажувачем.

Таким чином, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваної у даній справі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК3542/290/НД/АВ/2П/ТД-ФС від 31.01.2019 року вбачається, що правовою підставою для її винесення послугувало встановлення обставин допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору. Однак, заслуговують уваги обставини того, що з огляду на норми діючого законодавства, факт допуску має бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням встановлених під час розгляду справи обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів допущення позивачем працівників до роботи без попереднього укладення трудового договору, натомість надані позивачем до суду докази дають підстави для висновку про те, що між позивачем та вказаними особами виникли цивільно-правові відносини.

Враховуючи встановлені під час судового розгляду справи обставини суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК3542/290/НД/АВ/2П/ТД-ФС від 31.01.2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Приватне акціонерне товариство “Зміївська овочева фабрика”.

Також під час судового розгляду справи встановлено, що постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 31.01.2019 року №ХК3542/290/НД/АВ/2П/МГ-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, на позивача накладено штраф за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 04.01.2019 року №ХК3542/290/НД/АВ, у зв`язку із встановленими порушеннями ч.6 ст. 95 КЗпП, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», а саме: ПРАТ «Зміївська овочева фабрика» Індексація заробітної плати при наявності підстав не нарахована та не виплачена 335 працівникам підприємства в листопаді 2018 року; відповідно до штатного розпису, який введено в дію з 01.01.2018 року введено встановлено підвищені посадові оклади, чергове підвищення посадових окладів введено штатним розписом від 01.11.2018 року, але не по всім посадовим окладам, коефіцієнт індексу споживчих цін за листопад 2018 року склав 4,00.

Водночас, як вказано у спірній постанові, 23.01.2019 до Головного управління Держпраці у Харківській області була надана відомість про нарахування індексації заробітної плати за листопад 2018 року, відповідно до якої 05.12.2018 року була нарахована 324 працівникам індексація заробітної плати за листопад 2018 року. Також вказано, що як зазначено в листі ПРАТ «Зміївська овочева фабрика» від 23.01.2019 №17-Х, нарахована в грудні 2018 року індексація заробітної плати за листопад 2018 року виплачена разом із заробітною платою за першу половину грудня 2018 року 27.12.2018 (платіжне доручення №951 від 27.12.2018, відомість на виплату грошей за грудень №424 від 27.12.2018, відомості на виплату готівки №425, №426 від 27.12.2018). 3аробітна плата за грудень 2018 року підприємством виплачена 11.01.2019 року, про що свідчать платіжне доручення №1028 від 11.01.2019, відомість на виплату грошей за грудень №2, відомості на виплату готівки №3, №4 від 11.01.2019. Водночас, відповідно до акту інспекційного відвідування №ХК3542/290/НД/АВ від 04.01.2019 встановлено, що інспекційне відвідування було розпочато 06.12.2018 року та під час його проведення адміністрацією підприємства для вивчення відносно нарахованої заробітної плати за листопад 2018 року надана лише відомість нарахування заробітної плати за листопад 2018 року, в якій відсутня інформація щодо нарахування індексації заробітної плати.

Суд зазначає, що положеннями ч. 6 ст. 95 КЗпП України передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" об`єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Як передбачено положеннями п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей.

Відповідно до п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

Механізм проведення індексації у разі підвищення грошових доходів визначено положеннями п. 5 Порядку №1078. Зокрема, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Відповідно до абз. 4 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем,у якому опубліковано індекс споживчих цін.

З врахуванням вищевикладеного суд зазначає, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Як встановлено під час судового розгляду справи відповідно до штатного розпису ПРАТ «Зміївська овочева фабрика», який введено в дію з 01.01.2018 року, передбачено підвищені посадові оклади, підвищення посадових окладів впродовж року не відбувалось, а отже січень 2018 року слід вважати базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації заробітної плати праці працівникам позивача. Водночас, у листопаді 2018 року відповідно до даних Держкомстату було наявне перевищення порогу індексу споживчих цін, коефіцієнт індексації склав 4,00.

При цьому, як свідчать наявні в матеріалах справи докази, позивачем відповідно до листа від 23.01.2019 року було подано до відповідача відомість про нарахування індексації заробітної плати за листопад 2018 року, відповідно до якої 05.12.2018 року була нарахована 324 працівникам індексація заробітної плати за листопад 2018 року.

Також як встановлено судом із наданих представником позивача під час розгляду справи пояснень та наявних в матеріалах справи доказів, що підприємством позивача нараховано індексацію заробітної плати за листопад 2018 року в грудні 2018 року та виплачено її разом із заробітною платою за першу половину грудня 2018 року, на підтвердження чого як до відповідача, так і до суду надано як платіжне доручення №951 від 27.12.2018, відомість на виплату грошей за грудень №424 від 27.12.2018, відомості на виплату готівки №425, №426 від 27.12.2018. Водночас, заробітну плату за грудень 2018 року підприємством виплачено 11.01.2019 року, що підтверджується платіжним дорученням №1028 від 11.01.2019, відомостями на виплату грошей за грудень №2, №3, №4 від 11.01.2019.

Суд зазначає, що доводи представника відповідача стосовно того, що під час проведення інспекційного відвідування вказані докази не були надані, не можуть вважатися судом обґрунтованими з огляду на обставини того, що останні позивачем було подано до моменту винесення оскаржуваної у даній справі постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 31.01.2019 року №ХК3542/290/НД/АВ/2П/МГ-ФС, а відтак мали були враховані відповідачем.

Також як встановлено судом зі змісту оскаржуваної постанови серед переліку працівників, стосовно яких відповідачем встановлено порушення два рази зазначено ОСОБА_4 , прибиральник службових приміщень (рядки32 та38 акту інспекційного відвідування та постанови про накладення штрафу).

З наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що працівник ОСОБА_5 , зазначений у рядку 2 акту інспекційного відвідування та постанови про накладення штрафу, працює за сумісництвом з 02.08.2014 року (відповідно до наказу 154-К від 01.08.2014 року).

Суд зазначає, що відповідно до п. 7 Порядку №1078 особі, яка працює за сумісництвом, видається на її вимогу довідка з основного місця роботи про розмір доходу, що підлягає індексації, та проіндексованого доходу. На підставі цієї довідки провадиться індексація доходів від роботи за сумісництвом у межах суми, що не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, з урахуванням отриманої заробітної плати за основним місцем роботи.

З наданих представником позивача пояснень встановлено, що ОСОБА_5 не надавалась позивачу довідка з основного місця роботи про розмір доходу, що підлягає індексації, та проіндексованого доходу, у зв`язку з чим у позивача була відсутня можливість визначити в яких межах була проіндексована зарплата працівника за основним місцем роботи та, як наслідок, проіндексувати зарплату за сумісництвом.

Також, як встановлено судом під час розгляду справи, оскільки стосовно працівників ОСОБА_6 , прийнятий на роботу овочівником з 16.09.2018 року відповідно до наказу № 297-К від 15.09.2018 року, ОСОБА_7 , прийнятий на роботу овочівником з 16.09.2018 року відповідно до наказу № 297-К від 15.09.2018 року; ОСОБА_8 , прийнятий на роботу овочівником з 18.07.2018 року відповідно до наказу №241-К від 17.07.2018 року, ОСОБА_9 , прийнята на роботу овочівником з 16.09.2018 року відповідно до наказу № 298-К від 15.09.2018 року, ОСОБА_10 , прийнята на роботу овочівником з 16.09.2018 року відповідно до наказу № 298-К від 15.09.2018 року, ОСОБА_11 , прийнята на роботу овочівником з 17.09.2018 року відповідно до наказу № 267-К від 16.08.2018 року, ОСОБА_12 , прийнята на роботу овочівником з 18.07.2018 року відповідно до наказу № 241-К від 17.07.2018 року; ОСОБА_13 , прийнята на роботу овочівником з 17.09.2018 року відповідно до наказу № 267-К від 16.08.2018 року, ОСОБА_14 , прийнятий на роботу овочівником з 18.07.2018 року відповідно до наказу № 241-К від 17.07.2018 року, ОСОБА_15 , прийнятий на роботу овочівником з 03.07.2018 року відповідно до наказу № 213-К від 02.07.2018 року; ОСОБА_11 , прийнятий на роботу овочівником з 16.09.2018 року відповідно до наказу № 297-К від 15.09.2018 року; ОСОБА_16 , прийнятий на роботу овочівником з 16.09.2018 року відповідно до наказу № 297-К від 15.09.2018 року; ОСОБА_17 , прийнятий на роботу овочівником з 31.10.2018 року відповідно до наказу № 337-К від 30.10.2018 року, ОСОБА_18 , прийнятий на роботу овочівником з 16.10.2018 року відповідно до наказу № 324-К від 15.10.2018 року величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка, а також стосовно працівника ОСОБА_19 , який прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів (вантажний до 5 т.) з 06 грудня 2018 року відповідно до наказу №380 від 05.12.2018 року, у позивача не виникло правових підстав для нарахування індексації.

Отже, з врахуванням встановлених під час розгляду справи обставин та наявних в матеріалах справи доказів суд приходить до висновку, що останні свідчать про здійснення позивачем нарахування та виплати працівникам індексації заробітної плати, докази чого було надано як до відповідача, так і до суду.

При цьому, суд зазначає, що посилання представника відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.04.2018 року по справі №816/2325/16, судом не можуть бути враховані з огляду на відмінності обставин даної справи та справи, що була розглянута Верховним Судом, зокрема, в частині не надання позивачем ані під час проведення інспекційного відвідування, ані під час розгляду справи у суді належних доказів нарахування та виплати індексації заробітної плати.

Таким чином, оскільки відповідачем у акті інспекційного відвідування, зокрема, вказано порушення позивачем ч.6 ст. 95 КЗпП та статті 33 Закону України "Про оплату праці", що стосується не виплати індексації заробітної плати і, як наслідок, є порушенням мінімальних державних гарантій в оплаті праці та підставою для притягнення підприємства до відповідальності у вигляді застосування штрафу відповідно до абз. 4 ч.2 ст. 265 КЗпП України, проте під час розгляду справи встановлено обставини здійснення позивачем нарахування та виплати працівникам індексації заробітної плати, докази чого були наявні у відповідача на момент вирішення питання про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу, суд приходить до висновку про протиправність застосованого уповноваженими особами відповідача штрафу.

Відтак, постанова Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК3542/290/НД/АВ/2П/МГ-ФС від 31.01.2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Приватне акціонерне товариство “Зміївська овочева фабрика” підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Стосовно доводів представників позивача про допущення відповідачем порушень в частині призначення інспекційного відвідування та його проведення суд зазначає, що останні не можуть бути враховані судом оскільки фактично стосуються питання правомірності видання наказу від 06.12.2018 року №01.01-07/1948 "Про проведення заходів державного контролю ПРАТ "Зміївська овочева фабрика", який з огляду на зміст звернених до суду позовних вимог не є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика".

Під час судового розгляду справи представник позивача до суду подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 26828,50 грн.

Представником відповідача до суду подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому вказано, що до позову долучено акт наданих послуг (правової допомоги) за договором про надання правової допомоги від 08.05.2019 р. №2/05 із зазначенням наданих адвокатом послуг, однак послуги адвоката стосовно ознайомлення на підприємстві з необхідними для надання правової допомоги у справі №520/1613/19 документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженими доступом, та їх аналіз для надання правової допомоги в інтересах клієнта на умовах передбачених договором - 8 годин вартістю 7684,00 грн., складання відповіді на відзив по справі №520/1613/19 - 5 години вартістю 4802,50 грн., складання письмових пояснень по справі №520/1613/19 - 4 години, вартістю 3842,00 грн., участь у судових засіданнях по справі №520/1613/19 вартістю 10500 грн. є необґрунтованими, оскільки не підтверджені та неспівмірні. Також представником відповідача вказано, що усі надані послуги адвокатом є завищеними за своєю вартістю та неспівміними як того вимагає Кодекс адміністративного судочинства, окрім сплаченого судового збору.

Суд зазначає, що положеннями ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В той же час, положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз долучених представником позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що в обґрунтування заявленого клопотання до суду подано копії договору № 2/05 про надання правової допомоги від 08.05.2019 р. укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Тауер», додаткової угоди № 1 від 10.05.2019 р. до договору № 2/05 про надання правової допомоги від 08.05.2019 р., ордера серія ХВ №1969/03/05 від 08.05.2019 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН №4960 від 31.01.2018 р., роздруківку детальної інформації про юридичну особу - АО «Тауер», копію рахунку-фактури № 1 від 14.05.2019 р., виписку з особового рахунку АО «Тауер» за 14.05.2019 р., копію акту наданих послуг від 22.05.2019 р. за договором про правову допомогу від 08.05.2019 р. №2/05 з детальним описом виконаних робіт по справі № 520/1613/19.

Відповідно до зазначених доказів Адвокатським об`єднанням «Тауер» надано позивачу послуги (правову допомогу) у справі, а саме: ознайомлення на підприємстві з необхідними для надання правової допомоги по справі №520/1613/19 документами та матеріалами, крім тих, які містять інформацію з обмеженим доступом, та їх аналіз для надання правової допомоги в інтересах клієнта на умовах, передбачених договором за договірною вартість розмір адвокатського гонорару за годину роботи становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати (1921 грн.), що здійснено за 8 годин за вартістю 7684,00 грн.; складання відповіді на відзив по справі №520/1613/19 договірна вартість становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати (1921 грн.), що здійснено за 5 годин за вартістю 4802,50 грн.; складання письмових пояснень по справі №520/1613/19 договірна вартість становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати (1921 грн.), що здійснено за 4 години за вартістю 3842,00 грн.; участь у судових засіданнях по справі №520/1613/19 з виконанням прав та обов`язків позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання доказів, участь у дослідженні доказів, формулювання питань іншим особам, які беруть участь у справі; подання та заявлення клопотань, заяв, надання усних та письмових пояснень, доводів, міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб договірна вартість становить 3500,00 грн за кожне судове засідання, що здійснено 09.04.2019 р. о 11:00, 14.05.2019 р. о 11:30, 23.05.2019 р. о 15:45 за загальною вартістю 10500,00 грн.

Водночас, суд зазначає, що долучена до матеріалів справи детальна інформація про юридичну особу - АО «Тауер» свідчить, що ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які приймали участь у судових засіданнях є засновниками юридичної особи АО «Тауер».

Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов`язані із розглядом справи.

При цьому, суд зазначає, що зі змісту норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, про що вказує представник відповідача. Водночас, стосовно часу, витраченого фахівцем в галузі права суд зазначає, що зі змісту вищевказаних норм слід дійти висновку, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 та від 16.05.2019 року у справі №823/2638/18.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Також відповідно до положень КАС України стягненню на користь позивача також підлягають судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика" (Балаклійське шосе, буд. 17-А, смт. Слобожанське, Зміївський р-н, Харківська обл., 63460) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК3542/290/НД/АВ/2П/ТД-ФС від 31.01.2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Приватне акціонерне товариство “Зміївська овочева фабрика”.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК3542/290/НД/АВ/2П/МГ-ФС від 31.01.2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на Приватне акціонерне товариство “Зміївська овочева фабрика”.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Зміївська овочева фабрика" (Балаклійське шосе, буд. 17-А, смт. Слобожанське, Зміївський р-н, Харківська обл., 63460, код ЄДРПОУ - 31834736) сплачену суму судового збору у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. та суму витрат на правничу допомогу у розмірі 26828 (двадцять шість тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ - 39779919).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 10 червня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.