Рішення № 82312970, 07.06.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/611/19

07 червня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Рацина Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), в якій просить:

визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 14.02.2019 року №39-ос "Про звільнення ОСОБА_1 ";

поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу оперативного забезпечення територіальних органів ДФС західних регіонів України Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працював в органах податкової міліції ДФС України з 24.07.2001 року по 21.03.2012 року та з 12.09.2012 року по 14.02.2019 року. Рапортом від 11.02.2019 року позивач повідомив про бажання звільнитись з органів податкової міліції з 14.02.2019 року. До настання вказаної дати, 12.02.2019 року на адресу відповідача надіслано, а також 14.02.2019 року подано нарочно рапорт про відкликання рапорту щодо звільнення за власним бажанням, у зв`язку з відсутністю поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків та волевиявлення працювати й надалі на займаній посаді.

За таких обставин, вважає оскаржуваний наказ від 14.02.2019 року №39-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 18.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 08.04.2019 року.

На виконання вимог вказаної ухвали, ДФС України 08.04.2019 року подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.26-31). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що на підставі власноручного рапорту, за поданням начальника Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України, 14.02.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади та податкової міліції у запас за пп."ж" п.64 Положення про походження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України РСР від 29.07.1991 року №114 (далі Положення №114). Рапорт позивача містить посилання на дату з якої він бажає звільнитися, що є волевиявленням припинити службу до спливу строку попередження. За результатами розгляду рапортів від 12.02.2019 року (вх№204/ДНЗ від 15.02.2019 року) та від 14.02.2019 року (вх.№716/ДЗН від 27.02.2019 року) роз`яснено, що при бажанні проходити службу в органах податкової міліції, відповідно до вимог наказу ДФС України від 15.06.2017 року №421"Про організацію добору кадрів у Державній фіскальній службі України" необхідно подати відповідні документи до ДФС України чи її територіального органу. Крім того, станом на 15.02.2019 року у підрозділі Головного управління внутрішньої безпеки, в якому проходив службу позивач, відсутні вакантні посади начальницького складу податкової міліції. На думку відповідача, вищевикладене свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відкладено розгляд справи на 18.04.2019 року.

Ухвалою суду від 18.04.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, відкладено розгляд справи на 08.05.2019 року.

Судове засідання 08.05.2019 року не проводилось у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою суду від 16.05.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, оголошено перерву в судовому засіданні до 23.05.2019 року.

Судове засідання 23.05.2019 року не проводилось у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалою суду від 31.05.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, відкладено розгляд справи на 07.06.2019 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві (а.с.3-6) та відповіді на відзив (а.с.60-61), просив задовольнити їх в повному обсязі. Наголосив, що до моменту звільнення ОСОБА_1 відкликав рапорт про звільнення від 11.02.2019 року. Згідно з даними публічного акціонерного товариства "Укрпошта" рапорт від 12.02.2019 року вручений відповідачу 14.02.2019 року о 14 год. 48 хв. Цього ж дня, рапорт від 14.02.2019 року поданий позивачем безпосередньо на реєстрацію в приміщенні ДФС. В силу приписів пп.2.3.6.2 Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України, затверджені наказом ДФС України від 06.06.5018 року №365 зазначені рапорти підлягали реєстрації та передачі на розгляд керівництва саме 14.02.2019 року, а обставини умисного чи недбалого порушення порядку реєстрації вхідної кореспонденції відповідачем вказане не спростовують.

Разом з цим, позивач ОСОБА_1 був допитаний судом в якості свідка, зокрема щодо обставин подання та надіслання ним рапортів від 12.02.2019 року та 14.02.2019 року.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов (а.с.26-31) та запереченні на відповідь на відзив (а.с.70-71). Щодо направлення позивачем рапортів від 12.02.2019 року (вх№204/ДНЗ від 15.02.2019 року) та від 14.02.2019 року (вх.№716/ДЗН від 27.02.2019 року) з проханням не розглядати рапорт від 11.02.2019 року зазначив, що відповідно до п.158 Типової Інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обмін, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року №55, документи реєструються лише один раз: вхідні у день надходження, створювані у день підписання або затвердження. Відмітив, що 14.02.2019 року позивачем у зв`язку з необхідністю звільнення оформлявся обхідний лист. З огляду на зазначене, відповідач при винесенні спірного наказу від 14.02.2019 року №39-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, показання свідка, оцінивши обставини справи у сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах податкової міліції ДФС України з 24.07.2001 року по 21.03.2012 року та з 12.09.2012 року по 14.02.2019 року у відповідності до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 02.06.1989 року (а.с.11-13).

Рапортом від 11.02.2019 року ОСОБА_1 просив звільнити з посади та податкової міліції ДФС України з 14.02.2019 року за власним бажанням відповідно до пп."ж" п.64 Положення №114, раніше встановленого трьох місячного терміну.

Від проходження військово-лікарської комісії відмовився (а.с.33).

Поданням начальника Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України порушено клопотання про звільнення з посади та податкової міліції ДФС України у запас (з постановкою на військовий облік) за пп."ж" п.64 Положення №114 старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу оперативного забезпечення територіальних органів ДФС західних регіонів України Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (а.с.34-35).

Надісланим на адресу ДФС України рекомендованим листом (а.с.15-18) рапортом від 12.02.2019 року, ОСОБА_1 просив не розглядати поданий 11.02.2019 року рапорт у зв`язку з відсутністю поважних причин, що перешкоджали виконанню службових обов`язків. Повідомив про бажання і просив дозволу працювати на займанні й посаді (а.с.19). Вказаний рапорт зареєстрований ДФС України 15.02.2019 року за №504/ДЗН (а.с.39-40).

Про надіслання рапорту від 12.02.2019 року проінформовано ДФС України, поданим нарочно рапортом від 14.02.2019 року (а.с.18-20). Вказаний рапорт зареєстрований ДФС України 27.02.2019 року за №716/ДЗН (а.с.41-42).

Разом з тим, згідно дослідженого судом оригіналу штемпельної відмітки ДФС України, вищевказаний рапорт ОСОБА_1 був отриманий відповідачем 14.02.2019 року за вх. №461/ДЗН.

Також, судом встановлено, що перед звільненням 14.02.2019 року ОСОБА_1 . оформлявся відповідний обхідний лист (а.с.111-112).

Наказом ДФС України від 14.02.2019 року №39-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено 14.02.2019 року з посади та податкової міліції ДФС України у запас (з постановкою на військовий облік) за пп."ж" п.64 Положення №114 підполковника податкової міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу оперативного забезпечення територіальних органів ДФС західних регіонів України Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України (а.с.21).

Листом ДФС України від 14.02.209 року №1111/Л/99-99-22-01-03-14 повідомлено про необхідність отримання трудової книжки (а.с.36).

ОСОБА_1 просив листом, зареєстрованим ДФС України 25.02.2019 року за №658/ДЗН (а.с.43), надати наказ від 14.02.2019 року №39-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " (а.с.44) та листом, зареєстрованим ДФС України 25.02.2019 року за №657/ДЗН (а.с.46), надати трудову книжку(а.с.45).

Позивач 25.02.2019 року ознайомлений з вказаним наказом та отримав трудову книжку НОМЕР_1 від 02.06.1989 року, про що свідчить його особистий підпис (а.с.35).

За результатами розгляду рапортів від 12.02.2019 року (вх№204/ДНЗ від 15.02.2019 року), від 14.02.2019 року (вх.№716/ДЗН від 27.02.2019 року) та листів від 25.02.2019 року (вх.№657/ДЗН від 25.02.2019 року та вх.№658/ДЗН від 25.02.2019 року), ДФС України листом від 18.03.2019 року №1986/Л/99-99-22-01-03-14 (а.с.47-48) повідомлено, що при виявленні бажання проходити службу в органах податкової міліції, відповідно до вимог наказу ДФС України від 15.06.2017 року №421"Про організацію добору кадрів у Державній фіскальній службі України" необхідно подати відповідні документи до ДФС України чи її територіального органу.

Вважаючи звільнення з органів податкової міліції ДФС України незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_1 повідомив суду, що піддався моральному тиску та написав 11.02.2019 року рапорт на звільнення. Разом з тим, 12.02.2019 роки вирішив продовжити службу в податковій міліції та надіслав у той же день поштою рапорт про відкликання свого рапорту від 11.02.2019 року та вказав на бажання працювати.

Також свідок повідомив, що 14.02.2019 зранку в приміщенні ДФС України особисто подав рапорт датований 14.02.2019 року про наявність рапорту про від 12.02.2019 року з проханням не звільняти його з ДФС України та долучив його копію. Також отримав другий примірник копії рапорту від 14.02.2019 року з відміткою вхідної кореспонденції вх.№461/Д3Н.

Згідно показів, ОСОБА_1 він 14.02.2019 року за вказівкою керівництва розпочав оформляти обхідний лист у зв`язку з звільненням.

Надаючи оцінку оскарженому наказу, суд виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.6 ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як передбачено п.353.1 ст.353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначені Положенням №114.

У відповідності до п.10 Положення №114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Положеннями п.62 Положення №114 визначено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Згідно пп."ж" п.64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Із наведеної законодавчої норми слідує, що звільнення зі служби за власним бажанням можливе при наявності двох обов`язкових умов: власного бажання особи, яка проходить службу, для дострокового звільнення та наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Відповідно до п.68 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Отже, особи мають право відкликати поданий рапорт, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк, до закінчення трьохмісячного строку попередження.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07.02.2019 року у справі №815/1478/17.

Як встановлено судом, 11.02.2019 року ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення з посади та податкової міліції ДФС України з 14.02.2019 року за власним бажанням та відмовився від проходження військово-лікарської комісії (а.с.33).

Враховуючи те, що в поданому рапорті від 11.02.2019 року позивач особисто зазначив дату його звільнення 14.02.2019 року, сторони домовились про звільнення у коротший строк, ніж встановлено п.68 Положення №114.

Разом з тим, надісланим на адресу ДФС України рекомендованим листом (а.с.15-18) рапортом від 12.02.2019 року ОСОБА_1 просив не розглядати поданий 11.02.2019 року рапорт у зв`язку з відсутністю поважних причин, що перешкоджали виконанню службових обов`язків, та повідомив про бажання і просив дозволу працювати на займанні й посаді (а.с.19). Факт написання такого рапорту і надіслання його поштовим зв`язком 12.02.2019 року встановлена судом згідно копій поштових відправлень (а.с. 15-17) та не спростована позивачем.

Вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі Секретаріатом Кабінету Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (далі - установи) визначено Типовою Інструкцією з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 року №55 (далі - Інструкція №55).

У відповідності до п.158 Інструкції №55 документи реєструються лише один раз: вхідні - у день надходження, створювані - у день підписання або затвердження.

За змістом п.164 Інструкції №55 зареєстровані документи передаються на розгляд керівництва установи в день їх надходження або наступного робочого дня у разі їх надходження після 17 години.

Як вбачається з матеріалів справи, рапорт від 12.02.2019 року (а.с.14), в якому позивач висловив бажання продовжити службу в органах податкової міліції ДФС України, надісланий на адресу відповідача рекомендованим листом (а.с.15-16) та вручений останньому 14.02.2019 року о 14 год. 48 хв. згідно з даними публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (а.с.17).

Разом з тим, 14.02.2019 року позивач перебував на службі в приміщенні ДФС України та поданим особисто рапортом від 14.02.2019 року проінформував відповідача про надіслання рапорту від 12.02.2019 року, долучивши його копію (а.с.18-20).

Таким чином, суд вважає, що позивач достатньою мірою виявив бажання продовжити роботу в органах податкової міліції ДФС України, яке було реалізовано шляхом повідомлення керівництва про вищевказане бажання завчасно на підставі надісланого поштовим зв`язком рапорту від 12.02.2019 року та додаткового рапорту від 14.02.2019 року.

Вказані обставини підтверджуються показами ОСОБА_1 , які є послідовними та не спростованні відповідачем іншими доказами.

Волевиявлення продовжувати службу до узгодженого сторонами строку звільнення свідчить про відсутність бажання її залишити, що є передумовою неправомірного зазначення в наказі про звільнення в якості підстави звільнення пп."ж" п.65 Положення №114 - за власним бажанням.

Суд відхиляє доводи позивача про отримання рапорту позивача датованого 14.02.2019 року лише 27.02.2019 року, оскільки він самостійно зареєстрований ДФС України 14.02.2019 року за вх. №461/ДЗН.

Про надмірний поспіх у звільненні позивача свідчить обхідний лист ОСОБА_1 , який повинен був оформлений до його звільнення. Однак, в обхідному листі, зокрема, вказано дату обходу секретної канцелярії, групи озброєння, речової групи, бюро перепусток - 25.02.2019 року, тобто уже після прийняття наказу на звільнення позивача (а.с. 111-112).

Вказане свідчить про видання наказу ДФС України від 14.02.2019 року №39-ос без дотримання розумного строку та без урахування усіх обставин, які мали бути взяті до уваги для його прийняття.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що звільнення відповідачем ОСОБА_1 зі служби суперечать вимогам п.68 Положення №114, оскільки до узгодженого сторонами строку звільнення - 14.02.2019 року позивач належним чином повідомив про своє рішення продовжувати службу в органах податкової міліції ДФС України та скористався можливістю відкликати свій рапорт про звільнення, що дає підставу для висновку про не відповідність наказу ДФС України від 14.02.2019 року №39-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже підлягає скасуванню.

Згідно з п.24 Положення №114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

З урахуванням наведеної норми закону, суд вважає за необхідне також задовольнити, як похідну у розумінні п.23 ч.1 ст.4 КАС України, позовну вимогу про поновлення позивача на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу оперативного забезпечення територіальних органів ДФС західних регіонів України Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України з наступного дня після звільнення, а саме - з 15.02.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код в ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 14.02.2019 року №39-ос "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу оперативного забезпечення територіальних органів ДФС західних регіонів України Головного управління внутрішньої безпеки ДФС України з 15.02.2019 року.

Рішення суду в частині поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно згідно п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 червня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.