Рішення № 82312852, 10.06.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1288/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

09 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2019, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 24.01.2019 № 18-31-32 вих-19, у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідно до ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Позивач звернувся до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про перерахунок пенсії, призначеної згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», проте рішенням №7 від 06.03.2019 відповідачем відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

У відзиві на позов відповідач зазначив, що на час прийняття постанови Кабінетом міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013, з прийняттям якої позивач пов`язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час звернення позивача до Управління із заявою про перерахунок пенсії (07 лютого 2018 року) положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність. Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 не містить.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.02.2019 позивач звернувся до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (Шевченківський район) про перерахунок пенсії, призначеної згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

06.03.2019 рішенням №7 відповідачем відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». В обґрунтування рішення відповідач послався на пункт 8 розділу П «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів У країни щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, яким установлено, що норми статті 86 «Закону України «Про прокуратуру», щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також зазначено, що відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-Vll передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а на час звернення заявника за перерахунком Кабінетом Міністрів України умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури не визначено і відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.

Позивач не погодився із таким рішенням відповідача та оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд дійшов до наступних висновків.

Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" та частину вісімнадцяту викладу у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

15 липня 2015 року набув чинності ЗУ "Про прокуратуру" згідно розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набрання чинності цим Законом положення: Закон України "Про прокуратуру", крім. п.8 ч.1 ст.16, ч.4 ст.16, абз.1 ч.2 ст.46-2, ст.47, ч.1 ст.49, ч.5 ст.50, ч.ч.3, 4, 6, 11 ст.50-1, ч.3 ст.51-2, ст.53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), ст.55 щодо посвідчення працівника прокуратури, ст.2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також ст.13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Згідно до ч. 20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 (зі змінами та доповненнями), умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. На даний час відповідний нормативний акт не прийнято.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратур".

Згідно з частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року по справі №591/4946/16-а.

Поряд з цим, на час звернення ОСОБА_1 за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було.

Таким чином, починаючи з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

Європейський суд з прав людини у рішенні «Великода проти України» від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

На час прийняття постанови Кабінетом міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013, з прийняттям якої позивач пов`язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час звернення позивача до Управління із заявою про перерахунок пенсії (07 лютого 2018 року) положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 не містить.

Положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ та частину 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Норма Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, якою внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України» не підлягає застосуванню у зв`язку із тим, що пунктом 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з І червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» №. 1789 ХІІ.

Ураховуючи наведені вище положення джерел права, суд дійшов висновку про те, що з 1 грудня 2015 року - дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно- правових актів» та у зв`язку з набранням у подальшому чинності Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, в Управління відсутні будь-які правові підстави для здійснення такого перерахунку, а тому, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії від 09.02.2018 № 111, Управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічна позиція щодо відсутності підстав для здійснення перерахунку пенсії викладена у постанові Верховного суду від 15 березня 2018 року по справі № 554/845/17 (адміністративне провадження №К/9901/24311/18).

Надана ОСОБА_1 . для перерахунку пенсії інформаційна довідка Прокуратури Полтавської області від 24.01.2019 №18-31-32 вих.19 про планову заробітку плату заступника керівника місцевої прокуратури Полтавської області станом на 01.01.2019 про складові заробітної плати має лише інформаційний характер.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

А відповідно до частини першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Б. Головко