Рішення № 82312201, 31.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 травня 2019 року Справа № 808/2407/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар`єроуправління"

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар`єроуправління" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.05.2016 №0000591202 та від 28.07.2016 №0003211202.

Представник позивача обґрунтував позовні вимоги з підстав, викладених у позові, зазначивши що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за 4 квартал 2015 року, результати якої оформлені актом від 29.04.2016 року №780/12-02/00110183 та дійшов хибних висновків. На підставі акту перевірки складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000591202 від 20.05.2016, яким застосовано фінансові санкції, збільшено розмір грошового зобов`язання за основним платежем на 119415,28 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 29853,82 грн. Позивач не погодившись із складеним актом перевірки та податковим повідомленням-рішенням, звернувся із скаргою від 02.06.2016 №05/146. Та відповідач своїм рішенням 2523/10/08-01-10-01-13 від 27.07.2016 року залишило первинне податкове повідомлення-рішення чинним і зобов`язало ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийняти та надіслати додаткове податкове повідомлення-рішення про збільшення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29853,82 грн. Позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 28.07.2016 року №0003211202 яким збільшено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 29853,82 грн. Отже при розгляді скарги застосовані штрафні санкції за заниження податкових зобов`язань по рентній платі за користування надрами, без урахування того, що у податковому повідомленні-рішенні від 05.01.2016 року №0000011503 платнику визначались грошові зобов`язання з цього податку за ІІІ квартал 2015 року. Твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог законодавства, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими, тому податкові повідомлення - рішення №0000591202 від 20.05.2016 та №0003211202 від 28.07.2016 прийняті в порушення чинного законодавства і підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Просить суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, з підстав, викладених у поданих до суду запереченнях (вх.№27820 від 28.09.2016 року) в яких зазначив, що у листі ДФС України від 19.10.2015 №38388/7/99-99-15-04-01-17 «Щодо коефіцієнту рентабельності гірничого підприємства у 3 кварталі 2015 року для гірничих підприємств, що порушили строк регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр», який на теперішній час є чинним, визначено, що у випадку порушення гірничими підприємствами строку регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр передбачено застосування коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного Банку України. Так, Експертний висновок №453-Е від 21.07.2014 та №481-Е від 15.09.2015 ДГП «Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів» містить інформацію щодо протоколу Державної комісії по запасах корисних копалин при Раді Міністрів СРСР №7708 від 27.10.1976, який складено за результатами проведеної державної експертизи та оцінки запасів родовища корисних копалин, що знаходиться у користуванні ПрАТ «Запорізьке кар`єроуправлінння». Отже, вважає, що у позивача порушено строк регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, геолого-економічна оцінка запасів корисних копалин ділянки надр виконана раніше ніж 5 років від моменту виникнення податкових зобов`язань з плати за користування надрами, а тому на підставі п. 252.16 ст. 252 Податкового кодексу України коефіцієнт рентабельності у наданому підприємством податковому розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 квартал 2015 року №9275124409 від 05.02.2016 повинен дорівнювати трикратному розміру облікової ставки Національного Банку України, а тому платником у розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин в рядку 7.4 (коефіцієнт рентабельності гірничодобувного підприємства) невірно визначено коефіцієнт рентабельності, що вплинуло на визначення вартості одиниці товарної продукції за розрахунковою вартістю. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

10.08.2016 року ухвалою судді позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків до 31 серпня 2016 року.

Ухвалою судді від 05.09.2016 року відкрито провадження у справі закінчено підготовче провадження та призначено судове засідання на 21.09.2016 року.

Ухвалою суду від 21.09.2016 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №808/1189/16.

Через закінчення строку повноважень щодо здійснення правосуддя суддею Семененко Мариною Олександрівною, призначено повторний розподіл справ за результатом якого, справу передано для розгляду судді Стрельніковій Н.В. та 29.08.2016 ухвалою суду прийнято адміністративну справу № 808/2407/16.

01.04.2019 року ухвалою суду поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням інформації про набрання законної сили рішенням у справі №808/1189/16, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 25.04.2019 без виклику сторін.

Ухвалою суду від 31.05.2019 згідно вимог ст. 52 КАС України було здійснено заміну відповідача його правонаступником - ГУ ДФС у Запорізькій області.

У відповідності до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України дана справа є справою незначної складності, та згідно ст. ст. 257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

З матеріалів справи судом встановлено, що 28.04.2016 року співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75 та з урахуванням вимог ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку за звітний період за 4 квартал 2015 року, назва звітності податкова декларація з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 квартал 2015 року, за результатами якої складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин від 29.04.2016 року №780/12-02/00110183 (а.с.12-14).

В Акті перевірки від 29.04.2016 року №780/12-02/00110183 контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 252.16 ст. 252 Податкового кодексу України у додатку №1 (розрахунку №1 з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин №9275124402 від 05.02.2016 року) до податкової декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин №9275124409 від 05.02.2016 року за 4 квартал 2015 року в рядку 74 (коефіцієнт рентабельності гірничодобувного підприємства) невірно визначено коефіцієнт рентабельності, що вплинуло на визначення вартості одиниці товарної продукції за розрахунковою вартістю. Це в свою чергу призвело до заниження суми податкового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 4 квартал 2015 року у сумі 119415,28 грн. Таким чином, дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та відповідальність платника, передбачену абз. 3 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

На підставі висновків Акту перевірки від 29.04.2016 року №780/12-02/00110183 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2016 №0000591202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у розмір 149269,10 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 119415,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29853,82 грн. (а.с.10).

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням - рішенням висновками від 29.04.2016 року №780/12-02/00110183, позивачем було подано скаргу (а.с. 15-19).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги Головне управління ДФС у Запорізькій області залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення; збільшено розмір штрафної санкції, застосованої відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на 29853,82 грн. та зобов`язано ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області прийняти та надіслати позивачу окреме податкове повідомлення-рішення на збільшену суму штрафних санкцій (а.с. 20-22).

На підставі висновків Акту перевірки від 29.04.2016 року №780/12-02/00110183 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 27.07.2016 року №2523/10/08-01-10-01-13 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2016 №0003211202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у розмірі 29853,82 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 29853,82 грн. (а.с.11).

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень , звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Відповідно до п. 251.1 ст. 251 ПК України, рентна плата складається з: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; рентної плати за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України; рентної плати за спеціальне використання води; рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів; рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

Так, пп. 252.1.1 п. 252.1 ст. 252 ПК України встановлено, що платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб`єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об`єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об`єктах (ділянках) надр.

Згідно з п. 252.6 ст. 252 ПК України, базою оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства).

Відповідно до п. 252.7 ст. 252 ПК України, вартість відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у податковому (звітному) періоді обчислюється платником для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства) за більшою з таких її величин: за фактичними цінами реалізації відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини); за розрахунковою вартістю відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), крім вуглеводневої сировини.

Під час розрахунку рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за розрахунковою вартістю відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства, підприємство застосовує коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства (Крмпе).

Відповідно до п. 252.16 ст. 252 ПК України розрахункова вартість одиниці відповідного виду товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) (Цр) обчислюється за такою формулою:

Вмп + (Вмп х Крмпе)

Цр = -----------------------------,

Vмп

де Вмп - витрати, обчислені згідно з пунктами 252.11 - 252.15 цієї статті (у гривнях);

Крмпе - коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства, обчислений у матеріалах геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, затверджених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр (десятковий дріб). Гірничі підприємства, що порушили строк регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, обчислюють податкові зобов"язання із застосуванням коефіцієнта рентабельності, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України;

Vмп - обсяг (кількість) товарної продукції гірничого підприємства - видобутих корисних копалин (мінеральної сировини), що видобута за податковий (звітний) період.

У випадку порушення гірничими підприємствами строку регулярної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр передбачено застосування коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 45 Кодексу України про надра, запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родовищ, підлягають експертизі та оцінюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин та затвердження регламентується "Положенням про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 № 865 (далі - Порядок № 865).

У п. 25 Порядку № 865 визначені підстави для виконання повторної геолого-економічної оцінки державної експертизи та оцінка запасів родовищ корисних копалин.

Відповідач вважає, що п. 25 Порядку № 865 (в редакції зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 264 від 26.03.2008) визначає регулярну підставу виконання геолого-економічної оцінки державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин через кожні п`ять років експлуатації ділянки надр.

Отже відповідач вважає, що у позивача порушено строк регуляторної повторної геолого - економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр, геолого-економічна оцінка запасів корисних копалин ділянки надр виконана раніше ніж 5 років від моменту виникнення податкових зобов`язань з плати за користування надрами.

Тобто, за висновками відповідача ПрАТ «Запорізьке кар`єроуправлінння» порушило строк регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин кожні п`ять років експлуатації ділянки надр, а тому всупереч вимогам п. 252.16 ст. 252 ПК України в 4 кварталі 2015 року при обчисленні розрахункової вартості одиниці товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини безпідставно застосувало коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства, обчислений у матеріалах геолого-економічної оцінки, а не застосувало коефіцієнта рентабельності, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України.

Слід зазначити, що п. 25 Положення №865 (у редакції, чинній до 26.03.2008) передбачено, що повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться обов`язково у тому разі, коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими ДКЗ, або якщо списані та передбачені до списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством.

Повторна і додаткова експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться у порядку, передбаченому цим Положенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 264 "Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин" внесені зміни до пункту 25 Положення та викладено у наступній редакції:

"Повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться через кожні п`ять років експлуатації ділянки надр, а також у разі:

коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими Державною комісією по запасах корисних копалин або якщо списані та передбачені для списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством;

коли різниця у розмірі становить понад 20 відсотків порівняно з фактичними техніко-економічними та фінансовими показниками господарської діяльності, пов`язаної з видобуванням корисних копалин, а також коли зміни в технологічних схемах призводять до такої різниці".

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 № 1236 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" постанову Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 264 визнано такою, що втратила чинність з 12.01.2011.

Відповідно до п. 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 06.09.2005 визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом (пункт 32 Правил).

Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування (пункт 32 Правил).

У мотивувальній частині Рішення від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Слід також зазначити, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99, справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 № 1236 зміни та доповнення до Положення № 865 не вносились, попередня редакція пункту 25 Положення №865 не відновлювалась.

З наведеного вбачається, що оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 264 "Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин", якою внесені зміни до пункту 25 Положення № 865, втратила чинність 12.01.2011, а попередня редакція пункту 25 Положення № 865 не відновлювалась, то з цього моменту попередня та наступна редакції пункту 25 Положення №865 не є чинними.

Отже, фактично станом на момент винесення спірного податкового повідомлення - рішення вимоги пункту 25 Положення № 865 у жодній із вищевказаних редакцій не діяли.

Тобто, обов`язку проводити кожні п`ять років повторну державну експертизу та оцінку запасів родовищ корисних копалин, підприємство не має, через відсутність таких вимог у діючому законодавстві.

За таких обставин ПрАТ «Запорізьке кар`єроуправлінння» не повинно проводити регулярну повторну державну експертизу та оцінку запасів родовищ корисних копалин ділянки надр, то й податкові зобов`язання за порушення строків її проведення із застосуванням коефіцієнта рентабельності, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки НБУ, не повинні застосовуватись.

Також, за практикою Європейського Суду з прав людини у справах щодо України, було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, в яких причиною визнання порушення була, серед іншого, нечіткість та неузгодженість податкового законодавства, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України.

Так, у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine) та "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine) ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Зокрема, у п.43 рішення "Серков проти України" ЄСПЛ чітко вказує на необхідність практичного застосування принципу in dubio pro tributario: "... Суд не може не брати до уваги вимоги ст.4.4.1 закону про погашення зобов"язань платників податків, який передбачає: якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків і органу контролю, то рішення приймається на користь платника податків. Проте у цій справі державні органи обрали найменш сприятливе для платників податків тлумачення національного законодавства, що призвело до стягнення ПДВ із заявника".

У справі "Горжелік та інші проти Польщі" (Gorzelik and Others v. Poland) ЄСПЛ зазначив, що коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується. Сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі "передбачуваності" у контексті Конвенції. Завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме у розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються враховуючи зміни у повсякденній практиці.

Європейський Суд з прав людини визнає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатись у тому, що спосіб, у який тлумачиться та застосовується національне законодавство, приводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (рішення у справі "Скордіно проти Італії (№ 1)" (Scordino v. Italy).

Відповідно, у вказаних рішеннях ЄСПЛ проти України, Суд приходить до висновку, що відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з такого важливого фіскального питання, яка призводила до його суперечливого тлумачення судом, порушує вимоги Конвенції щодо "якості закону".

Принцип тлумачення норм права на користь платника податків закріплений також у пункті 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно якого у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Разом з тим, відсутність посилання в Постанові КМУ від 27.10.2010 № 1236 на відновлення попередньої редакції пункту 25 Порядку № 856, не свідчить, що цей пункт діє в старій редакції відповідно до Постанови від 26.03.2008 № 264, яка припинила бути джерелом права, а її норми втратили свою обов`язкову силу.

Натомість, зазначене свідчить на користь висновку про те, що пункт 25 Порядку №865 фактично відновлений в попередній редакції, яка була чинною до 26.03.2008, а отже у позивача відсутній обов`язок проводити повторну державну експертизу та оцінку запасів родовищ корисних копалин через п`ять років.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення ПрАТ «Запорізьке кар`єроуправлінння» пункту 252.16 статті 252 Податкового кодексу України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі №808/1189/16, яке набрало законної сили 28.02.2019, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.04.2016 №0004741503 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення у розмірі 190 892,23 грн., у тому числі за основним платежем 152 713,78 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38 178,45 грн.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар`єроуправління".

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар`єроуправління" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №0000591202 від 20 травня 2016 року та №0003211202 від 28 липня 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на користь Приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар`єроуправління» (69600, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські Зорі, 1, код ЄДРПОУ 00110183) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2686,84 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 84 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.295-297 КАС України.

Рішення у повному обсязі виготовлено 31.05.2019.

Суддя Н.В.Стрельнікова