Рішення № 82312100, 17.05.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 травня 2019 рокум. Ужгород№ 807/2454/15 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_4;

представника відповідача 1 - не з`явився;

представника відповідача 2 - не з`явився;

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу №807/2454/15 за уточненим (збільшеним) позовом ОСОБА_1 до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області, Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Берегівської районної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду (головуючий суддя - Гебеш С.А., справа №807/2454/15) було відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до розпорядження від 10 травня 2016 року № 120 було призначено повторний автоматичний розподіл справ, у зв`язку з припиненням повноважень судді Гебеша С.А. Справу розподілено судді Луцовичу М.М.

Також, ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Ухвалою суду (головуючий суддя - Луцович М.М., справа 807/601/16) було відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Ухвалою суду від 14.05.2018 року адміністративну справу № 807/601/16 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження об`єднано в одне провадження з адміністративною справою 807/2454/15 за позовом ОСОБА_1 до Берегівської районної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа - Закарпатська обласна державна адміністрація. Об`єднаній адміністративній справі присвоєно № 807/2454/15.

Позовні вимоги з урахуванням уточнених позовних вимог мотивовані тим, що з 2002 року позивач обіймав керівні посади в органах управління освіти Берегівського району Закарпатської області, згідно розпорядження від 02.01.2013 року №1-к позивача було призначено на посаду начальника управління освіти, молоді та спорту Берегівської районної державної адміністрації, в подальшому 29.09.2014 року №109 позивача було переведено на посаду начальника відділу освіти райдержадміністрації. Розпорядженням від 28.08.2015 року №207 було затверджено нову структуру райдержадміністрації та утворено юридичну особу публічного права на правах самостійного структурного підрозділу райдержадміністрації - відділ освіти, молоді та спорту райдержадміністрації шляхом реорганізації (злиття) відділу освіти райдержадміністрації та відділу молоді та сорту райдержадміністрації. Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації від 07.12.2015 року №182-к позивача було звільнено з посади начальника відділу освіти райдержадміністрації на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Однак, позивач зазначає, що при звільненні йому не було запропоновано всі вакантні посади, які він міг би обіймати відповідно до своєї кваліфікації, а також було відсутнє погодження департаменту освіти і науки, молоді та спорту Закарпатської обласної державної адміністрації на день його звільнення. В подальшому, після подання позовної заяви, розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації від 29.01.2016 року №13-3 п. 1 розпорядження від 07.12.2015 року №182-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", ураховуючи погодження департаменту освіти і науки облдержадміністрації, було викладено у новій редакції та звільнено позивача з 29.01.2016 року. 13.04.2016 року Закарпатською обласною державною адміністрацією згідно розпорядження №103-р було скасовано розпорядження від 29.09.2014 року №109 про переведення позивача на посаду начальника відділу освіти Берегівської районної державної адміністрації. Однак в розпорядженні від 13.04.2016 року не зазначено чим саме скасоване розпорядження від 29.09.2014 року №109 суперечить Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду тощо, а тому голова Закарпатської обласної державної адміністрації вийшов за межі наданих йому повноважень. В подальшому розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації від 14.04.2016 року №46-к скасовано розпорядження від 07.12.2015 року №182-к "Про звільнення ОСОБА_1 " та розпорядженням від 15.04.2016 року №47-к позивача було повторно звільнено фактично на підставі розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 13.04.2016 року, при цьому чинне законодавство не містить такої підстави звільнення, як скасування наказу (розпорядження) про призначення (переведення) працівника. В подальшому, позивача в черговий раз було звільнено розпорядженням від 06.05.2016 року №65-к, у зв`язку із втратою права на державну службу внаслідок набуття громадянства іншої держави (громадянства Угорщини), однак під час прийняття даного наказу позивач не був державним службовцем, оскільки не був поновлений на роботі, а тому не міг бути звільнений на підставі Закону України "Про державну службу". Враховуючи вище викладене представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Берегівської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду. Разом з тим, у матеріалах справи наявне письмове заперечення Берегівської районної державної адміністрації, згідно якого вона просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що під час звільнення позивача із займаної посади згідно розпорядження від 07.12.2015 року №182-к у зв`язку з реорганізацією у Берегівської районної державної адміністрації був відсутній обов`язок пропонувати позивачеві усі наявні вакантні посади, а тому вона дотримала вимоги законодавства України запропонувавши позивачеві одну вакантну посаду. В подальшому розпорядженням голови райдержадміністрації від 29.01.2016 року №13-к було внесено зміни до розпорядження від 07.12.2015 року №182-к, згідно якого п. 1 викладено в новій редакції, при цьому голова райдержадміністрації, приймаючи розпорядження від 29.01.2016 року №13-к "Про внесення змін до розпорядження голови Берегівської райдержадміністрації 07.12.2015 року №182-к, діяв відповідно до ст.ст. 6, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", згідно яких йому надано право приймати розпорядження (вносити зміни до них), в тому числі і з кадрових питань.

Представник Закарпатської обласної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду. У матеріалах справи наявне письмове заперечення Закарпатської обласної державної адміністрації, згідно якого вона просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 13.04.2016 року №103-р "Про скасування розпорядження в.о. голови, першого заступника голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області" приймалося на підставі листа Брегівської райдержадміністрації від 13.04.2016 р. №02-25/152 з метою приведення розпорядчих документів у відповідність до вимог законодавства України. У листі Брегівської райдержадміністрації від 13.04.2016 р. №02-25/152 зазначено, що розпорядження в.о. голови, першого заступника голови Берегівської районної державної адміністрації від 29.09.2014 року №109 -к "Про переведення" було прийнято без попереднього погодження з відповідним структурним підрозділом обласної державної адміністрації, це розпорядження було підписано в.о. голови, першим заступником голови Берегівської районної державної адміністрації Матієм В.О. в період коли посада голови Берегівської районної державної адміністрації була вакантною, а розпорядження про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки голови райдержадміністрації не приймалось. Отже, розпорядження Берегівської районної державної адміністрації від 29.09.2014 року №109 -к "Про переведення" було підписане в.о. голови першим заступником голови Берегівської районної державної адміністрації Матієм В.О. бкз повноважень наданих у встановленому законом порядку. Відтак, згідно наданого заперечення на позов, Закарпатська обласна державна адміністрація просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач з 2002 року займав керівні посади в органах управління освіти Берегівського району Закарпатської області, так 18.12.2002 року позивач призначений завідувачем відділу освіти Берегівської районної державної адміністрації, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 12, Т.1). 22.08.2005 року позивача було переведено на посаду начальника відділу освіти райдержадміністрації.

Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації від 02.01.2013 року №1-к позивача було призначено на посаду начальника управління освіти, молоді та спорту Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області.

В подальшому, згідно Розпорядження в.о. голови, першого заступника голови державної адміністрації В.Матій від 29.09.2014 року №109-к ОСОБА_1 було переведено з посади начальника відділу освіти райдержадміністрації, днем 29 вересня 2014 року, у зв`язку зі змінами у структурі райдержадміністрації (а.с. 63, Т.1).

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області - ОСОБА_3 «Про структуру районної державної адміністрації» від 28.08.2015 року №207 було утворено юридичну особу публічного права на правах самостійних структурних підрозділів райдержадміністрації - відділ освіти, молоді та спорту райдержадміністрації, реорганізувавши відділ освіти райдержадміністрації та відділ молоді та спорту райдержадміністрації шляхом злиття (а.с. 16).

Відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 28.08.2015 р. №207 позивача повідомлено про реорганізацію його структурного підрозділу, у зв`язку з чим позивачеві запропоновано посаду головного спеціаліста відділу освіти молоті та спорту райдержавдміністрації (а.с. 56).

28.08.2015 року було складено Акт про те, що позивач відмовився ознайомитися із попередженням про запропоновану йому посаду, у зв`язку зі змінами до структури та штатно-посадового розпису райдержадміністрації (а.с. 57).

Згідно розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області - ОСОБА_3 від 07.12.2015 року №182-к, відповідно до ст. 6, ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п. 1 ст. 40, ст. 44, ст. 49-2 КЗпП України, розпорядження голови райдержадміністрації від 28.08.2015 року №207 «Про структуру районної державної адміністрації», ОСОБА_1 було звільнено з 07.12.2015 року з посади начальника відділу освіти райдержадміністрації (а.с. 41).

Надаючи оцінку оскаржуваному розпорядженню від 07.12.2015 року №182-к "Про звільнення з посади ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ст. 49-2 КЗпП України).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (ст. 49-2 КЗпП України).

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

В матеріалах справи міститься штатний розпис працівників структурних підрозділів районної державної адміністрації, затверджений розпорядженням голови державної адміністрації від 28.08.2015 року №207 згідно якого у відділі освіти, молоді та спорту передбачено 7 штатних одиниць (а.с. 18, Т.1).

Відповідачем було запропоновано позивачеві тільки одну вакантну посаду - головного спеціаліста відділу освіти молоті та спорту райдержадміністрації.

Виходячи з системного аналізу ч. 2 ст. 40 КЗпП України вбачається, що звільнення працівника з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України допускається виключно у випадку наявності в сукупності двох складових, а саме: 1) відсутність можливості перевести працівника на іншу роботу, в тому числі відсутність вакантних посад; 2) відсутність згоди працівника щодо переведення його на іншу роботу.

Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голови місцевих державних адміністрацій призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 1 Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 року №1374 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, втратив чинність 06 серпня 2016 року) (далі - Порядок №1374) керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій призначаються на посади та звільняються з посад головами державних адміністрацій за погодженням з відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1374 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) питання про призначення на посаду або звільнення з посади керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації порушується головою відповідної місцевої державної адміністрації за наявності вакансії або обґрунтованих підстав для звільнення з посади.

Пункт 4 Порядку №1374 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у пропозиції щодо звільнення керівника управління, відділу, іншого структурного підрозділу місцевої державної адміністрації обґрунтовується причина звільнення.

З системного аналізу вище вказаних правових норм вбачається, що звільнення керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій здійснюється головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня.

Висновок відповідного управління, відділу, іншого підрозділу міністерства, центрального або місцевого органу виконавчої влади, яким погоджено звільнення керівника структурного підрозділу місцевої державної адміністрації, є доказом додержання процедури погодження звільнення такої особи та є підставою для видання головою місцевої державної адміністрації розпорядження про звільнення.

З наведеного випливає, що звільненню начальника відділу освіти райдержадміністрації передує процедура погодження у відповідності до Порядку №1374. При цьому, в межах цієї процедури, пропозиція щодо звільнення має бути опрацьована з наданням відповідного висновку.

Проте, як встановлено в ході розгляду справи по суті, тільки після звільнення ОСОБА_1 - начальника відділу освіти райдержадміністрації із займаної посади та після звернення позивача до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження від 07.12.2015 року №182-к "Про звільнення з посади ОСОБА_1 " - Берегівська районна державна адміністрація звернулася із листом від 28.01.2016 р. №136/02-25 до Департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації про погодження звільнення позивача із займаної посади (а.с. 43, Т.1).

Отже, під час винесення розпорядження від 07.2.2015 року №182-к «Про звільнення з посади ОСОБА_1 » було відсутнє погодження департаменту освіти і науки облдержадміністрації на звільнення позивача з посади начальника відділу освіти райдержадміністрації.

Таким чином, суд констатує, що оскаржуване розпорядження від 07.12.2015 року №182-к "Про звільнення з посади ОСОБА_1 " було винесено головою Берегівської районної державної адміністрації з порушенням вимог ч. 2 ст. 11, п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", а саме за відсутності погодження Департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації.

Враховуючи вище викладене, суд приходить висновку, що наказ від 07.12.2015 року №182-к "Про звільнення з посади ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню.

В подальшому після звільнення позивача із займаної посади, наказом від 07.12.2015 року №182-к та звернення до суду з даною позовною заявою (28.12.2015 року), Департамент освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації на підставі листа Берегівської районної державної адміністрації від 28.01.2016 р. №136/02-25 - 28.01.2016 року погодив звільнення позивача із займаної посади.

29.01.2016 року розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області за №13-к було внесено зміни до розпорядження від 07.12.2015 року №182-к «Про звільнення з посади ОСОБА_1 », зокрема, ураховуючи погодження Департаменту освіти і науки облдержадміністрації від 28.01.2016 року №01-20.17/382, пункт 1 розпорядження від 07.12.2015 року №182-к викладено в новій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти райдержадміністрації днем 29.01.2016 року, у зв`язку з реорганізацією відділу освіти (п. 1 ст. 40 КЗпП України)» (а.с. 42).

Таким чином, виносячи розпорядження від 29.01.2016 року №13-к Берегівська районна державна адміністрація фактично визнала те, що розпорядження від 07.12.2015 року №182-к «Про звільнення з посади ОСОБА_1 » було винесено з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме за відсутності погодження на таке звільнення органу виконавчої влади вищого рівня.

З урахуванням розпорядження від 29.01.2016 року №13-к, головою Берегівської районної державної адміністрації було видано розпорядження про виплату ОСОБА_1 компенсації за вимушений прогул з 08.12.2015 року по 29.01.2016 року (а.с. 44, Т.1).

Так, однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Разом з тим, суд констатує, що виносячи розпорядження від 29.01.2016 року №13-к, згідно якого позивача було звільнено з посади начальника відділу освіти райдержадміністрації з 29.01.2016 року, з урахуванням погодження Департаменту освіти і науки облдержадміністрації, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України - відповідачем не було дотримано вимог ч. 2 ст. 40 КЗпП України, а саме не запропоновано позивачеві жодної вакантної посади та не доведено відсутність можливості перевести працівника на іншу роботу. Доказів протилежного Берегівська районна державна адміністрація до суду не надала.

Враховуючи вище викладене, суд приходить висновку, що розпорядження від 29.01.2016 року №13-к підлягає скасуванню, як таке, що винесено з порушенням вимог трудового законодавства України.

В подальшому, після звільнення позивача із займаної посади, Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 13.04.2016 року №103-р було скасовано розпорядження в.о. голови, першого заступника голови Берегівської райдержадміністрації від 29.09.2014 року №109-к «Про переведення», згідно якого позивача було переведено на посаду начальника відділу освіти райдержадміністрації, як таке, що суперечить законодавству України (а.с. 129, Т.1).

Як встановлено в ході розгляду справи по суті, підставами винесення Розпорядження від 13.04.2016 року №103-р, яким було скасовано Розпорядження 29.09.2014 року №109-к про переведення на посаду начальника відділу освіти райдержадміністрації, слугував висновок про те, що не було розпорядження щодо призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки голови райдержадміністрації, а тому ОСОБА_2 не мав повноважень видавати Розпорядження 29.09.2014 року №109-к "Про переведення".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі вказують, що у 2016 році дійшли висновку, що ОСОБА_2 не мав повноважень видавати розпорядження у 2014 році, згідно Довідки голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 13.04.2016 р. №06-20/1179.

Так, у Довідці голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 13.04.2016 р. №06-20/1179 зазначено, що у період з 27 вересня до 28 жовтня 2014 року, тобто з дня складання повноважень голови Берегівської районної державної адміністрації ОСОБА_3 до дня початку тимчасового виконання обов`язків голови Берегівської районної державної адміністрації Кінчем Габором Йожефовичем, головою Закарпатської обласної державної адміністрації Губалем Василем Івановичем не видавалося розпорядження про покладення виконання обов`язків голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області на ОСОБА_2 , першого заступника голови Берегівської райдержадміністрації (а.с. 127, Т.1).

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Відповідно до Розпорядження від 26.09.2014 року №105-к ОСОБА_3 було звільнено з посади голови Берегівської районної державної адміністрації (а.с. 123, Т.1)

Згідно ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачає, що у разі відсутності голови місцевої державної адміністрації його функції і повноваження виконує перший заступник голови, а у разі відсутності останнього - один із заступників голови місцевої державної адміністрації.

Відповідно до розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації ОСОБА_3 від 07.05.2014 року №48-к ОСОБА_2 було призначено з 07.05.2014 року на посаду першого заступника голови Берегівської районної державної адміністрації.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, Розпорядження від 29.09.2014 року №109-к про переведення позивача на посаду начальника відділу освіти райдержадміністрації було реалізоване.

Так, позивач у період з 29.09.2014 року до дати звільнення 07.12.2015 року, на підставі Розпорядження 29.09.2014 року №109-к обіймав відповідну посаду, виконував посадові обов`язки начальника відділу освіти райдержадміністрації, отримував заробітну плату за дану посаду та був звільнений саме з посади начальника відділу освіти райдержадміністрації.

Розпорядження від 29.09.2014 року №109-к "Про переведення" є актом індивідуальної дії та скасування такого зачіпає правомірні права та інтереси позивача.

При цьому, суд констатує, що головою Закарпатської обласної державної адміністрації було скасовано Розпорядження від 29.09.2014 року №109-к "Про переведення", яке було фактично реалізоване, майже через два роки після його винесення щодо працівника, який на момент скасування даного розпорядження не перебував у трудових відносинах з Берегівською районною державною адміністрацією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно зі статтею 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

У пункті 5 мотивувальної частини цього Рішення Конституційного Суду України йдеться про органи місцевого самоврядування, а не органи виконавчої влади. Проте, принцип неможливості скасування ненормативних правових актів після їх виконання, який сформульований у цьому Рішенні, не вичерпується застосуванням лише до суб`єктів певного виду, і спрямований на забезпечення гарантій стабільності суспільних відносин загалом. Цей принцип повинен за аналогією застосовуватися до всіх суб`єктів владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок зазначений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 06 березня 2019 року по справі №2340/2921/18 (адміністративне провадження №К/9901/2014/19).

Таким чином, органи державної влади, в тому числі і місцеві державні адміністрації не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевих державних адміністрацій є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені місцевими державними адміністраціями після їх виконання.

Враховуючи вище викладене, суд приходить висновку, що Розпорядження від 13.04.2016 року №103-р є протиправним та підлягає скасуванню.

В подальшому Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 14.04.2016 року №46-к, на підставі Розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації 13.04.2016 року №103-р, яким скасовано розпорядження в.о.голови, першого заступника голови Берегівської райдержадміністрації 29.09.2014 року №109 «Про переведення» - було скасовано Розпорядження голови районної державної адміністрації 07.12.2015 року №182-к «Про звільнення з посади ОСОБА_1 » (зі змінами, внесеними розпорядженням 29.01.2016 р. №13-к) (а.с. 139, Т.1).

Таким чином, підставою винесення Розпорядження від 14.04.2016 року №46-к про скасування Розпорядження від 07.12.2015 року №182-к «Про звільнення з посади ОСОБА_1 » слугувало винесення Розпорядження від 13.04.2016 року №103-р, яке суд вважає протиправним.

Отже з метою захисту порушених прав позивача суд приходить висновку про необхідність скасувати Розпорядження від 14.04.2016 року №46-к.

При цьому суд констатує, що скасовуючи Розпорядження від 07.12.2015 року №182-к «Про звільнення з посади ОСОБА_1 » позивача не було поновлено на жодній посаді, зокрема ані на посаді, з якої його було звільнено - начальника відділу освіти ані на посаді начальника управління освіти молоді та спорту.

В подальшому, 15.04.2016 року, на підставі погодження департаменту освіти і науки облдержадміністрації від 15.04.2016 р. №01-20.17/1281, розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області за №47-к було звільнено з посади начальника управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації (а.с. 141, Т.1).

Однак, Берегівська районна державна адміністрація звільнила позивача з посади начальника управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації не поновивши позивача на даній посаді.

Таким чином, скасувавши 14.04.2016 року розпорядження від 07.12.2015 року №182-к «Про звільнення з посади ОСОБА_1 » Берегівською районною державною адміністрацією на наступний же день - 15.04.206 року було звільнено позивача, з яким трудові відносини не були поновлені.

Отже, згідно Розпорядження від 15.04.2016 р. №01-20.17/1281 Берегівською районною державною адміністрацією фактично було втретє звільнено позивача з роботи при цьому жодного разу не поновивши трудові відносини з ним та без дотримання трудових гарантій передбачених законодавством України.

Враховуючи вище викладене, суд приходить висновку, що розпорядження від 15.04.2016 р. №01-20.17/1281 є таким, що прийнято з порушенням законодавства України та підлягає скасуванню.

В подальшому,розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 06.05.2016 року №65-к, позивача було вкотре звільнено з роботи.

Так, Згідно розпорядження від 06.05.2016 року №65-к позивача було звільнено з роботи (без зазначення посади з якої його було звільнено), у зв`язку з набуттям ОСОБА_1 громадянства Угорщини , на підставі листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.2016 року №0.64-5433/0/6-16, погодження Департаменту освіти і науки Закарпатської ОДА від 05.05.2016 року №01-20.17/1492 - ОСОБА_1 із займаної посади (а.с. 185, Т. 1).

При цьому суд констатує, що на дату прийняття Розпорядження від 06.05.2016 року №65-к «Про звільнення ОСОБА_1 », попередньо винесене Берегівською районною державною адміністрацією розпорядження від 15.04.2016 року №47-к «Про звільнення ОСОБА_1 » - не було скасовано та позивача не було поновлено на роботі.

Отже, на час прийняття оскаржуваного розпорядження від 15.04.2016 року №47-к ОСОБА_1 у трудових відносинах з Берегівською районною державною адміністрацією не перебував, доказів протилежного відповідачі до суду не надали.

Таким чином, Розпорядженням голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 15.04.2016 року №47-к фактично було вкотре звільнено раніше звільненого позивача без відновлення трудових відносин з таким.

Враховуючи вище викладене суд приходить висновку, що розпорядження Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 15.04.2016 року №47-к є протиправним та таким, що прийняте з порушенням вимог законодавства України.

З огляду на вище викладене, суд констатує, що з дати звільнення позивача з посади начальника відділу освіти райдержадміністрації, згідно Розпорядження від 07.12.2015 року, Берегівською районною державною адміністрацією неодноразово видавалися Розпорядження, згідно яких позивач вкотре звільнявся та які фактично змінювали підстави такого звільнення, при цьому жодного разу позивача не було поновлено на роботі та не відновлено його порушені трудові права та гарантії.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Згідно ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, відповідачі як суб`єкт владних повноважень не надали суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності винесення розпоряджень від 07.12.2015 року №182-к "Про звільнення з посади ОСОБА_1 ", від 29.01.2016 року №13-к "Про внесення змін до розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07.12.2015 року №182-к "Про звільнення з посади ОСОБА_1 "", від 13.04.2016 року №103-р "Про скасування розпорядження в.о. голови, першого заступника голови Берегівської райдержадміністрації", від 14.04.2016 року №46-к "Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 07.12.2015 року №182-к (зі змінами від 29.01.2016 року №13-к), від 15.04.2016 року №47-к "Про звільнення з посади ОСОБА_1 ", від 06.05.2016 року №65-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представниками відповідачів у запереченні проти позову, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

В матеріалах справи наявна Довідка від 21.01.2019 року №102/02-20, згідно якої заробітна плата позивача за жовтень 2015 року складала 2290,59 грн., за вересень 2015 року складала 1973,94 грн., а також зазначено, що середньомісячна заробітна плата становить 2421,54 грн.

Позивача звільнено з роботи згідно наказу від 07.12.2015 року №182-к, а поновлено на роботі рішенням суду від 17.05.2019 року.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 235 КЗпП України позивачеві необхідно виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік.

Отже, сума грошового забезпечення, яка підлягає відшкодуванню позивачеві за час вимушеного прогулу (в межах суми стягнення за один рік) становить 29058,48 грн. (2421,54 грн. (середньомісячна заробітна плата) Х 12 місяців).

При цьому, відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на займаній на час звільнення посаді начальника відділу освіти Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 2421,54 грн. підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (Закарпатська область, м. Берегове, вул. Мукачівська, 6, код ЄДРПОУ 04053708), Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатська область,м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 00022496) про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07.12.2015 року №182-к "Про звільнення з посади ОСОБА_1 ", від 29.01.2016 року №13-к "Про внесення змін до розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07.12.2015 року №182-к "Про звільнення з посади ОСОБА_1 "", від 14.04.2016 року №46-к "Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 07.12.2015 року №182-к (зі змінами від 29.01.2016 року №13-к), від 15.04.2016 року №47-к "Про звільнення з посади ОСОБА_1 ", від 06.05.2016 року №65-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

3. Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 13.04.2016 року №103-р "Про скасування розпорядження в.о. голови, першого заступника голови Берегівської райдержадміністрації".

4. Берегівській районній державній адміністрації Закарпатської області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області з 08.12.2015 року.

5. Зобов`язати Берегівську районну державну адміністрацію Закарпатської області (Закарпатська область, м. Берегове, вул. Мукачівська, 6, код ЄДРПОУ 04053708) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу (в межах стягнення за один рік) в сумі 29058,48 (двадцять дев`ять тисяч п`ятдесят вісім гривень сорок вісім копійок) грн.

6. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області з 08.12.2015 року та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 2421,54 (дві тисячі чотириста двадцять одну гривню п`ятдесят чотири копійки) грн. підлягає до негайного виконання.

7. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 27.05.2019 року.