Рішення № 82312038, 30.05.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 травня 2019 року м. Ужгород№ 260/1179/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі

Представника позивача: ОСОБА_2 ,

Представника відповідача 1: Савицький С.І. ,

Представника відповідачів: 2 та 3 Польніков О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної фіскальної служби у Закарпатській області, Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 1494), Чопського прикордонного загону (в/ч1493), про визнання протиправним та скасування висновку, довідки, наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач 1), Західного регіонального управління (в/ч 1494) (далі - відповідач 2), Чопського прикордонного загону (в/ч1493) (далі - відповідач 3) про визнання протиправним та скасування висновку, довідки, наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні 30.05.2019 року відповідача 1 - Ужгородську об`єднану державну податкову інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області було замінено на Головне управління державної фіскальної служби у Закарпатській області.

В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві вказавши на наступне. 07.09.2018 року начальником Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України був виданий наказ №381-ОС про припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби позивача за пп. "ї" п. 2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") в запас. Підставами для видання даного наказу слугували висновок Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області від 13.06.2016 р. №1133/10/13-1 та довідка про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" від 16.08.2018 р. Згідно наказу від 03.10.2018 року №258-ОС позивача було виключено зі списків особового складу та знято зі всіх видів забезпечення. Однак, представник позивача наголошував, що ні на час подання позивачем декларації про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік, ні на час виявлення невідповідності змісту зазначеної декларації такої підстави звільнення з військової служби, як у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", згідно пп. "ї" п. 2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" не існувало. Як вбачається із змісту висновку Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області № 1133/10/13-1 від 13.06.2017 p., довідки Захід ного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 16 серпня 2018 p., наказу начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 07.09.2018 р. №381-ОС та наказу начальника Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 03.10.2018 p. № 258-ОС процедура люстраційної перевірки, що проводилась відносно позивача, відбулась із значними та суттєвими порушеннями, в частині недотримання відповідачами встановлених законодавством строків та термінів, які відведені для вчинення відповідних дій. Також, представник позивача наголошував, що на момент подання позивачем декларації про май но, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік транспортний засіб: автомобіль Opel Omega 1988 року випуску, держав ний номерний знак НОМЕР_2 або НОМЕР_3 у власності позивача не перебував, у зв`язку із чим обов`язок відображати відповідну інформацію з даного приводу у документах податкової звітності у нього був відсутній. Таким чином, представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі вказавши на те, що відповідачем 1 була проведена перевірка відомостей, визначених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" щодо позивача. Позивачеві надсилався лист-запит про надання пояснень причин виникнення недостовірності (невідповідностей) у Декларації про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру, однак позивач письмових пояснень не надав. Згідно відповіді Центру з надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Ужгорода, Ужгородського, Перечинського та Великоберезнянського районів УДАІ УМВС України в Закарпатській області №8/Р-779 за позивачем рахується транспортний засіб: автомобіль Opel Omega 1988 року випуску, держав ний номерний знак НОМЕР_2 або НОМЕР_3. Однак, даний транспортний засіб не був вказаний позивачем у Декларації про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру. Також, було встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) позивачем у Декларації про майно, доходи, витрати та зобов`язання фінансового характеру за минулий рік, набутого (набутих) позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади" не відповідають наявній податковій інформації про доходи отримані позивачем із законних джерел, про що відображено у висновку від 13.06.2016 р. №1133/10/13-1. 24.04.2017 р. на адресу Ужгородської ОДПІ було направлено запит від 10.04.2017 року №30/2250 про проведення додаткової перевірки відносно позивача від відповідача 2, який 28.04.2017 року був перенаправлений до ГУ ДФС у Закарпатській області. Ужгородською ОДПІ 23.07.2018 р. було надано відповідь ГУ ДФС у Закарпатській області щодо обставин проведення перевірки відносно позивача.

Представник відповідача 2 та 3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з мотивів викладених у відзиві на позов вказавши на наступне. 06.04.2017 року за №6030 на адресу відповідача 2 надійшов висновок про результати перевірки відомостей, передбачених п.2 ч. 5 ст. 5 Законом України "Про очищення влади" від 13.06.2018 р. №1133/10/13-1 стосовно позивача. 10.04.2017 року за №30/2230 був направлений запит про проведення додаткової перевірки. 15.08.2018 року надійшла відповідь відповідача ГУ ДФС у Закарпатській області від 03.08.2018 року, згідно якої зазначено, про відсутність підстав для проведення додаткової перевірки. Так, за результатами розгляду Довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" начальником Західного регіонального управління було прийнято рішення про звільнення позивача з посади та листом від 18.08.2018 року направлено матеріали на адресу Чопського прикордонного загону з метою ініціювання звільнення з посади позивача. В подальшому начальником Західного регіонального управління був виданий наказ "По особовому складу" від 07.09.2018 року №381-ОС про припинення (розірвання) контракту та звільнено з військової служби позивача за пп. "ї" п. 2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") в запас. При цьому, процедура перевірки перевірки позивача та процедура звільнення його з посади була здійснена з дотриманням вимог Порядку, затвердженого Постановою КМ України від 16.10.14 р. №563 та Закону України "Про очищення влади". Враховуючи перебування позивача на лікуванні та у відпустці в період з 03.09.2018 р. по 29.09.2018 р. та те, що п. 294 Положення від 29.12.2009 року №1115/2009 забороняє проводити виключення військовослужбовців зі списків особового складу і усіх видів забезпечення в період його тимчасової непрацездатності та в період перебування у відпустці, відтак 03.10.2018 року наказом №258-ОС позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 07 вересня 2018 р. начальником Західного регіонального управління Держав ної прикордонної служби України був виданий наказ № 381-ОС про припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби підпо лковника ОСОБА_1 за підпунктом "ї" (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьої або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади») пункту другого частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (а.с. 17).

Згідно наказу від 03 жовтня 2018 p. виданого начальником Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 258-ОС - підполковника ОСОБА_1 було виклю чено зі списків особового складу та знято зі всіх видів забезпечення (а.с. 18).

Підставою для видання наказу від 07 вересня 2018 р. № 381-ОС та наказу від 03 жовтня 2018 p. № 258-ОС став висновок Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області від 13.06.2016 р. № 1133/10/13-1 та Довідка про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» від 16.08.2018 р.

Так, Державною прикордонною службою України було надіслано до Ужгородської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Закарпатській області запит від 08.04.2016 року №30/2323 про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» щодо ОСОБА_1 (а.с. 98).

В матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 про надання згоди на проведення перевірки відомостей щодо нього відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади» (а.с. 99).

Ужгородською об`єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Закарпатській області було проведено перевірку відомостей, визначений п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» щодо позивача.

У висновку Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області від 13.06.2016 р. № 1133/10/13-1 «Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» зазначено, що згідно відповіді Центру з надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Ужгорода, Ужгородського, Перечинського та Великоберезнянського районів УДАІ УМВС України в Закарпатській області №8/Р-779 за громадянином ОСОБА_1 рахується транспортний засіб автомобіль Opel Omega 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 або НОМЕР_3 , у рядку 35 розділу ІV Декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру даний транспортний засіб декларантом не вказаний, щодо його вартості та джерела походження коштів на його придбання пояснень не надано.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що позивач у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 За результатами проведеної перевірки також встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел (а.с. 56).

Таким чином, за результатами перевірки встановлено недостовірність відомостей, визначених п. 2 ч. 5 ст. 5, вказаних ОСОБА_1 у Декларації (а.с. 56).

10.04.2017 року №30/2250 Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України надіслало до Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області запит про проведення додаткової перевірки стосовно позивача та надати відповідь протягом 10 робочих днів (а.с. 57).

Згідно листа Головного управління ДФС у Закарпатській області від 03.08.2018 року було повідомлено Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України, що запит про проведення додаткової перевірки за №302250 від 10.04.2017 р., розглянуто Головним управлінням ДФС у Закарпатській області та надано вмотивовану відповідь листом за №239/07-16-13-03-09 від 10.07.2017 року (а.с. 59).

У листі за №239/07-16-13-03-09 від 10 липня 2017 року зазначено, що до запиту від 10.04.2017 р. №302250 не надано ніякої іншої додаткової інформації щодо відомостей, які підлягали перевірці згідно із п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», яка впливає на суть раніше надісланого висновку Головного управління ДФС у Закарпатській області повідомляє про відсутність підстав для проведення додаткової перевірки (а.с. 60).

Згідно Довідки начальника відділу кадрів Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 16.08.2018 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» відповідно до пунктів 1 і 2 частини 5 статті 5 Законом України «Про очищення влади» та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьої і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. №563, Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України проведено перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» щодо ОСОБА_1 за результатами розгляду запитів Державна фіскальна служба повідомила: «За результатами проведеної перевірки встановлено, що позивач у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 За результатами проведеної перевірки також встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел» (а.с. 62).

Таким чином, як відображено в Довідці від 16.08.2018 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», за результатами перевірки встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону, вказаних ОСОБА_1 у Декларації та до ОСОБА_1 , заборони, передбачені частиною третьою, четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» застосовуються (а.с. 62).

Листом від 18.08.2018 року №30/5045 Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України надіслало до Чопського прикордонного загону копію Довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» стосовно позивача та зазначено, що інформацію про результати перевірки довести до військовослужбовця і в термін до 22.08.2018 року подати в регіональне управління матеріали до звільнення з військової служби підполковника ОСОБА_1 (а.с. 61)

Згідно листа від 30.08.2018 року №30/6326 Чопського прикордонного загону до Начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України було представлено на розгляд матеріали для прийняття рішення щодо звільнення з військової служби за підпунктом «і» (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади») пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підполковника ОСОБА_1, начальника 4 групи чергових відділу управління службою штабу (а.с. 63).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Регулювання правовідносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) та Указу Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України"від 29.12.2009р. №1115/2009 (далі Указ №1115/2009).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно зі частини 2 розділу 1 Указу №1115/2009 громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі в добровільному порядку або за призовом. Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби.

З громадянином, який вступає на військову службу, укладається контракт - письмова угода, укладена відповідно до вимог, визначених цим Положенням, між громадянином і державою, від імені якої виступає уповноважений орган Держприкордонслужби, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби (частина 17 Указу №1115/2009).

Частиною 2 статті 19 Закону № 2232-ХІІ закріплено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт на проходження військової служби.

Відповідно до ч. 20 Указу №1115/2009 строк проходження військової служби може бути продовжено за новим контрактом до досягнення граничного віку перебування на військовій службі для осіб офіцерського складу - на строк від 5 до 10 років.

Строк контракту обчислюється з дня набрання ним чинності. Новий контракт про проходження військової служби набирає чинності з дня, наступного за днем закінчення строку дії чинного контракту, за винятком військовослужбовців, у яких дія контракту про проходження військової служби продовжена в особливий період, що передбачає ч. 23, 24 Указу №1115/2009

Судом встановлено, що позивач перебував на військовій службі з 01.08.1991 року по 23.12.2008 року та з 11.08.2014 року по дату звільнення та перебував на посаді начальника 4 групи чергових відділу управління службою штабу 94 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України, військове звання підполковник присвоєно 26.06.2017 року.

Згідно з частиною 26 Указу №1115/2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих питань проходження громадянами військової служби» від 05.04.2018 р. 2397-VIII, внесено зміни в статтю 26 Закону № 2232-ХІІ, зокрема в частині припинення контракту та звільнення з військової служби (пункт 2 частина 5) доповнено підставу для звільнення пункт - і) у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Так, правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначає Закон України від 16.09.2014 № 1682-VII "Про очищення влади" (далі - Закон № 1682-VII).

Механізм проведення перевірки достовірності відомостей, що подаються посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також особами, які претендують на зайняття відповідних посад, щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» врегульованого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 563 «Про деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади» (далі - Постанова № 563).

За визначенням частини першої статті 1 Закону № 1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 1682-VII очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: - верховенства права та законності; - відкритості, прозорості та публічності; - презумпції невинуватості; - індивідуальної відповідальності; - гарантування права на захист.

Частина 4 статті 5 Закону № 1682-VII закріплює, що організація проведення перевірки осіб (крім суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Згідно зі ч.5 зазначеної норми Закону № 1682-VII перевірці підлягають:

1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;

2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України" Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Керівник органу, не пізніше ніж на третій день після отримання заяви надсилає до відповідних районних, міських (міст обласного значення), районних у містах територіальних органів державної влади за місцем проживання особи, до компетенції яких належить проведення перевірки відповідних відомостей, визначених у пункті 1 частини п`ятої цієї статті, запити про перевірку відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, до яких додаються копії заяви (частина 7 статті 5 Закону № 1682-VII).

Частиною 11 статті 5 Закону № 1682-VII закріплено, що орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов`язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.

В свою чергу керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1та/або2частини п`ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку (частина 14 статті 5 Закону № 1682-VII).

Пунктом 36 Постанови 563 визначено, що на підставі відповіді /висновку/ копії судового рішення, що надійшли від органів перевірки за результатами перевірки, відповідальний структурний підрозділ у триденний строк (з дня надходження останньої відповіді /висновку/ копії судового рішення або з дня надходження відповіді/висновку/копії судового рішення, який є підставою для застосування заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону) готує довідку про результати перевірки за формою згідно з додатком 5 та подає її керівнику органу.

Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону про очищення влади, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", у деклараціях, за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", визначено Порядком № 1100, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 3 листопада 2014 року (далі - Порядок №1100).

Відповідно до абз. 3 п. 14 Порядку №1100 якщо після надсилання висновку про результати перевірки від органу, в якому проводиться перевірка, одноразово надходить запит з метою проведення додаткової перевірки чи уточнення отриманої інформації, контролюючий орган зобов`язаний розглянути його та надати відповідь протягом десяти робочих днів. У разі отримання додаткової інформації щодо відомостей, які підлягали перевірці згідно із пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону, яка впливає на суть раніше надісланого висновку, контролюючий орган проводить додаткову перевірку, готує та надсилає органу, в якому проводиться перевірка, висновок про результати додаткової перевірки за встановленою формою, де зазначається також про отримання запиту, відповідно до якого проводилася перевірка. У разі відсутності додаткової інформації щодо відомостей, які підлягали перевірці згідно із пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону, контролюючий орган за результатами розгляду такого запиту надсилає органу, в якому проводиться перевірка, листа з інформацією про відсутність підстав для проведення додаткової перевірки та уточнює викладену в раніше надісланому висновку інформацію.

Разом з тим, запит Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про проведення додаткової перевірки від 10.04.2017 року був отриманий Ужгородською ОДПІ 24.04.2017 року та 28.04.2017 року був перенаправлений до Головного управління ДФС у Закарпатській області та отриманий ним 03.05.2017 року (а. с. 107). Однак, Головне управління ДФС у Закарпатській області, отримавши вказаний запит 03.05.2017 року надала відповідь на запит про проведення додаткової перевірки 10.07.2017 року, тобто з порушенням строку встановленого абз. 3 п. 14 Порядку №1100.

Згідно з п.37 Постанови № 563 керівник органу не пізніш як на третій робочий день з дня складення довідки про результати перевірки за формою згідно з додатком 5 у разі встановлення недостовірності відомостей щодо особи, зазначених у пунктах 1 та/або 2 частини п`ятої статті 5 Закону, приймає рішення про звільнення такої особи та у той самий день надсилає в паперовій формі до Мінюсту повідомлення про звільнення особи за формою згідно з додатком разом із засвідченою копією рішення про звільнення особи, інформація з яких не пізніш як на третій день з дня надходження до Мінюсту вноситься до Реєстру.

Таким чином, висновок про результати проведеної перевірки, яким встановлено невідповідність щодо наявності майна вказаного у декларації та підготовлена на його основі довідка є безумовною підставою для звільнення посадової особи в межах десятиденного строку з дня отримання такого висновку.

Висновок від 13.06.2016 року №1133/10/13-1 Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» був отриманий Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України 06.04.2017 року (а.с. 56).

Згідно наявних у матеріалах справи наказів, а саме від 05.09.2018 року №225вв-ос, від 17.08.2018 року №207вв-ос, від 01.10.2018 року №250вв-ос позивач у період з 03.09.2018 р. по 06.09.2018 р. перебував на амбулаторному лікуванні, а в період з 07.09.2018 р. по 30.09.2018 року перебував у щорічній основній відпустці (а.с. 83-85).

При цьому, Довідка про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» начальника відділу кадрів Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України датована 16.08.2018 року, натомість звільнення відбулось 07.09.2018 року, згідно наказу за №381-ОС.

Статтею 55 Конституції України гарантовано захист права і свободи людини і громадянина судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"Україна повністю визнає обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 2 Конвенції "Про дискримінацію у сфері праці і зайнятості", яка ратифікована Україною 04.08.1961, передбачено, що кожний член Організації, для якого ця Конвенція є чинною, зобов`язується визначити й проводити національну політику, спрямовану на заохочення, методами, що узгоджуються з національними умовами й практикою, рівності можливостей та поводження стосовно праці й занять з метою викорінення будь-якої дискримінації з приводу них.

Будь-які заходи, спрямовані проти особи, відносно якої є обґрунтовані підозри чи доведено, що вона займається діяльністю, яка підриває безпеку держави, не вважаються дискримінацією за умови, що заінтересована особа має право звертатись до компетентного органу, створеного відповідно до національної практики (стаття 4 цієї Конвенції).

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень стосовно звільнення працівників, не повинно допускати дискримінацію у праці.

Крім того, згідно рекомендацій Парламентської асамблеї Ради Європи, викладених у Резолюції № 1096 "Про заходи щодо позбавлення від спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем", ліквідуючи спадщину колишніх комуністичних тоталітарних систем демократична держава, заснована на верховенстві права, повинна застосовувати власні процесуальні засоби. Вона не може застосовувати будь-які інші засоби, оскільки тоді вона буде не кращою, ніж тоталітарний режим, який потрібно ліквідувати. Демократична держава, заснована на верховенстві права, має у своєму розпорядженні достатньо засобів для служіння справі правосуддя і покарання винних, однак вона не може й не повинна піддаватися бажанню помститися замість того, щоб домагатися правосуддя. Замість цього вона повинна дотримуватися прав людини й основоположних свобод, таких як право на справедливий судовий розгляд і право бути почутим, та поширювати їх навіть на тих осіб, які, коли вони були при владі, самі їх не дотримувалися.

Остаточному висновку щодо Закону України "Про очищення влади" від 19-20 червня 2015 року Венеціанської комісії зазначено, що питання люстрації безпосередньо порушується в Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 1096 (1996) про заходи з ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем. Резолюція наголошує, що люстраційні заходи «можуть бути сумісними з демократичною державою, заснованою на принципі верховенства права, за умов дотримання деяких критеріїв» (пункт 12). Цими критеріями є: провина, саме особиста, а не колективна, повинна бути доведена в кожному окремому випадку; повинні гарантуватися право на захист, презумпція невинуватості та право на судовий перегляд ухваленого рішення; різні функції та цілі люстрації, а саме захист новоствореної демократії, і кримінальне право, тобто покарання осіб, які вважаються винними, повинні дотримуватися; також люстрація повинна мати жорсткі обмеження у часі, як у період її застосування, так і в період, впродовж якого здійснюється перевірка. Більш детально критерії роз`яснені у доповіді, що додається до резолюції 1096 (1996), яка містить Керівні принципи щодо відповідності люстраційних законів та подібних адміністративних заходів вимогам держави, що базується на принципі верховенстві права. Ці Керівні принципи були прийняті для формування політики, спрямованої на ліквідацію спадщини комуністичного періоду, який закінчився в 1991 році.

Однак врахуванню підлягає те, що у Проміжному висновку щодо Закону України "Про очищення влади" від 12-13 грудня 2014 року Венеціанська комісія вказала, що Керівні принципи передбачають, що люстрація "може бути використана тільки для усунення або суттєвого зменшення загрози, яку становить суб`єкт люстрації, створенню життєздатної вільної демократії шляхом використання суб`єктом службового становища з метою порушення прав людини або блокування процесу демократизації" (пункт 29).

У пункті 65 остаточного висновку Венеціанська комісія вказала, що оскільки "метою люстрації є не покарання людей, які вважаються винними, … а захист нової демократії" (преамбула до Керівних принципів), зміни в особистій позиції є тим фактором, який слід ураховувати щодо всіх категорій осіб.

Закон забороняє певним категоріям осіб обіймати певні державні посади. Венеціанська комісія наголошує на тому, що відповідно до концепції "демократії, здатної захистити себе", держава має право відстороняти від доступу до зайняття державних посад осіб, які можуть становити загрозу демократичній системі та/або показали себе негідними служити суспільству. Водночас Європейський суд з прав людини зазначив у справі "Жданока", що "щоразу, коли держава має намір покладатися на принцип "демократії, здатної захистити себе" для виправдання втручання у права особистості, вона повинна ретельно оцінювати масштаби та наслідки цього заходу, щоб переконатися у тому, що / ... / рівновагу буде досягнуто". Таким чином, правова норма, яка накладає обмеження на доступ до державних посад, має бути чіткою й обґрунтованою за характером та повинна дотримуватися принципу пропорційності.

В Рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи "Про заходи з ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних систем" Doc . 7568 від 3 червня 1996 року зазначено, що щоб бути сумісними з державою, заснованою на верховенстві права, закони про люстрацію повинні відповідати певним вимогам. Насамперед, увагу люстрації слід зосередити на загрозах основоположним правам людини і процесу демократизації. Помста не може бути метою таких законів; не повинно допускатися і політичне чи соціальне зловживання результатами процесу люстрації. Метою люстрації є не покарання людей, які вважаються винними, бо це завдання прокурорів, які застосовують кримінальне право, а захист нової демократії.

На необхідності доведеності вини кожної особи, яка піддається люстраційним процедурам, наголошує і Венеціанська комісія у висновку від 14-15 грудня 2012 року №СЭЬ-АО (2012) 028 щодо "Закону про люстрацію" колишньої Югославської Республіки Македонія (п. 7), а також у Проміжному (пункти 64, 82, 104) та Остаточному (пункт 18) висновках № 788/2014 щодо Закону України "Про очищення влади".

Таким чином, метою люстаційного процесу є насамперед захист демократії від відголосів тоталітаризму. Люстрація як метод боротьби з минулим повинна застосовуватися до періоду колишньої політичної системи, яка порушувала права людини та людської гідності, а не до наступного періоду, коли була створена нова система, заснована на гарантуванні демократії та прав людини.

При цьому, люстрація може бути використана тільки для усунення або суттєвого зменшення загрози, яку становить суб`єкт люстрації, в даному випадку позивач, та виключає можливість покарання працівника.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 у справі № 1-рп/99 роз`яснено, що загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

З урахуванням чого, не знаходять свого підтвердження посиланням представника відповідачів, що неможливість проведення повторної перевірки достовірності відомостей стосовно особи через певний проміжок часу, у зв`язку з проведенням такої лише один раз, уповноважує орган застосувати її результати у майбутньому.

При цьому, неприпустимість зворотної дії нормативно - правового акту полягає в запровадженні нових норм та не можливість їх застосування до правовідносин, які існували раніше.

Таким чином, відповідачами протиправно в основу оскаржуваних наказів взято факт недостовірності відомостей визначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання за 2015 рік та звільнено позивача на підставі підпункту «і» пункту другого частини 5 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, яка набула чинності 22.06.2018 року.

Крім того, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що автомобіль ВАЗ 212140 придбано позивачем 04.04.2014 року, тобто не під час перебування його на посаді.

Пунктом 7-2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено припинення трудового договору з підстав, визначених Законом України "Про очищення влади", згідно з частиною другою якої у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

Визначення очищення влади (люстрація) міститься у частині першій статті 1 Закону №1682-VII та означає встановлену цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел (частина восьма статті 3 Закону).

Згідно зі статтею 2 Закон № 1682-VII заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо:

1) Прем`єр-міністра України, Першого віце-прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників;

2) Генерального прокурора, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників;

3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації;

4) членів Вищої ради правосуддя, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника;

5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників;

6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;

7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України;

8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв`язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг;

9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб`єкта надання адміністративних послуг;

10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1 - 10 цієї частини.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закон № 1682-VII перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону про очищення влади, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", у деклараціях, за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", визначено Порядком № 1100.

В силу підпункту 3 пункту 3 Порядку №1100 проведення перевірки фактично полягає в:

аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з`ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з`ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

порівняльному аналізі наявної інформації з метою з`ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Згідно наявного в матеріалах справи Контракту від 29.05.2017 року між позивачем та головою Державної прикордонної служби було укладено Контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі терміном на 2 роки з 04.07.2017 року по 03.07.2019 року (а.с. 150-151).

Відповідно до висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» за №1133/10/13-1 від 13.06.2016 року позивачем у Декларації за 2015 рік не вказано транспортний засіб Opel Omega 1988 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 або НОМЕР_3 .

Разом з тим, згідно Довідки від 17.08.2018 року №31/7/1-978 Територіального сервісного центру 2141 Регіонального сервісного центру в Закарпатській області зазначено, що відповідно до інтегрованої бази даних та згідно бази даних підсистеми НАІС Єдиного державного реєстру МВС транспортний засіб Opel Omega 1988 року випуску, який був ввезений на територію України 28.12.1999 року під зобов`язання про зворотне вивезення та 28.12.2000 року був вивезений за межі України та вище вказаний транспортний засіб станом на 17.08.2018 року на території України зареєстрованим не значиться (а.с. 19).

За правилами частини десятої статті 5 Закон № 1682-VII у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п`ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов`язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що органи ДФС здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади" за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

При цьому, під час проведення перевірки, передбаченої Закон № 1682-VII, контролюючим органом має бути встановлена не лише невідповідність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, а й також врахований час набуття майна та незаконність джерел таких доходів.

Разом з тим, інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов`язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

Отже, незазначення у декларації майна не тягне за собою настання відповідальності за Законом України "Про очищення влади", оскільки питання декларування доходів певних осіб врегульовано у цьому випадку Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.01.2018 року №К/9901/1126/18 (№818/516/15).

Враховуючи вище викладене, при здійсненні відносно позивача перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" контролюючим органом не було доведено невідповідності вартості майна доходам, отриманим із законних джерел, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади". Доказів протилежного відповідачами до суду не було надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідачі як суб`єкт владних повноважень не надали суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності прийняття ними Висновку від 13.06.2016 року №1133/10/13-1, Довідки від 16.08.2018 року, наказу від 07.09.2018 року №381-ОС та наказу від 03.10.2018 року №258-ОС.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представниками відповідачів у відзиві проти позову, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Чопським прикордонним загоном було надано до суду Довідку від 12.12.2018 року №224 про середню місячну заробітну плату позивача, обчислену виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують місяцю звільнення з роботи, згідно якої заробітна плата позивача за серпень 2018 року складала 16216,86 грн., за вересень 2018 року складала 16216,86 грн., а також зазначено, що середньомісячна заробітна плата становить 16216,86 грн. (а.с. 86).

Позивача згідно наказу від 03.10.2018 року № 258-ОС було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, а поновлено на роботі рішенням суду від 30.05.2019 року.

Отже, сума грошового забезпечення, яка підлягає відшкодуванню позивачеві за час вимушеного прогулу за період з 04.10.2018 року по 29.05.2019 року становить 112463 грн.

При цьому, відповідно до п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на займаній на час звільнення посаді начальника 4 групи чергових відділу управління службою штабу Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1493) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 16216,86 грн. підлягає негайному виконанню.

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати висновок Ужгородської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС У Закарпатській області від 13.06.2016 року № 1133/10/13-1 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачиних пунктом 2 частини 5 ст.5 Закону України "Про очищення влади", проведененої відносно ОСОБА_1 .

3. Визнати протиправною та скасувати довідку Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України. ( вч/1494) від 16.08.2018 року , про результати перевірки , передбаченої Законом України "Про очищення влади" щодо ОСОБА_1 .

4. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 07.09.2018 року № 381- ОС в частині припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби підполковника ОСОБА_1 за підпунктом "і" пункту другого частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у зв`язку із застосування заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України

"Про очищення влади" в запас.

5. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 03.10.2018 року 258-ОС в частині виключення підполковника ОСОБА_1 (П-000975) зі списків особового складу та зняття зі всіх видів забезпечення з жовтня 2018 року.

6. Поновити підполковника ОСОБА_1 (П-000975) ( адреса місця проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на посаді начальника 4 групи чергових відділу управління службою штабу Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1493) з 04.10.2018 року.

7. Стягнути з Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1493) (адреса місця знаходження : 89500 , Закарпатська область, м Чоп, вул Головна 55а, код ЄДРПОУ 14321707) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання : АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період часу із 04 жовтня 2018 року по 29.05.2019 року 112463 гривні ( сто дванадцять тисяч чотириста шістдесят три гривні).

8 Рішення суду , в частині поновлення підполковника ОСОБА_1 (П-000975) (адреса місця проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) з 04 жовтня 2018 року на посаді начальника 4 групи чергових відділу управління службою штабу Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1493) стягнення на користь позивача середнього розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межех місячного розміру в сумі 16216.86 грн. (Шістнадцять тисяч двісті шістнадцять гривень вісімдесят шість копійок.) допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Суддя М.М. Луцович Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 04.06.2019 року.